Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 937/1076/20 (2-а/937/31/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2020 року м. Дніпросправа № 937/1076/20 (2-а/937/31/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В. за участю представників: позивача - Малютін В.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.02.2020 ( суддя першої інстанції Юрлагіна Т.В.) в адміністративній справі №937/1076/20 (2-а/937/31/20) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Індик Олександра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовом до поліцейського СРПП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Індик Олександра Сергійовича, в якому просив скасувати як незаконну постанову від 02.02.2020 серії БАА №601700 у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.126, ч.6 ст. 121 КУпАП, винесену поліцейським СРПП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Індиком Олександром Сергійовичем та закрити справу. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02.02.2020 позивач керував автомобілем JEEP GRAND CHEROKEE, на 417 км а/д Харків Сімферополь був зупинений працівником поліції, який повідомив йому, що у нього на передньому бампері автомобіля відсутній номерний знак. Позивач пояснив інспектору, що він тільки відпав. Поліцейський вказав, щоб він установив номерний знак на передній бампер автомобіля, на що позивач погодився, проїхав з проїзної частини та встановив номерний знак на передній бампер. Після цього позивач продовжив рух. 06.02.2020 позивач отримав поштою постанову від 02.02.2020 серії БАА №601700 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, в якій було зазначено, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП. З вказаною постановою та зазначеними у ній обставинами позивач не згоден, оскільки працівники поліції не вимагали жодних документів ні на автомобіль, ні на право керування, крім того, відповідач не складав жодних постанов у справі про адміністративне правопорушення. Позивач вказує, що не відмовлявся від отримання будь-яких документів. Складання даної постанови, на думку позивача, обумовлене неприязненими відносинами між ним та відповідачем. Крім того, в постанові не зазначено, за яке саме правопорушення він притягнутий до адміністративної відповідальності, вказано лише ч.1 ст. 126 та ч.6 ст. 121 КУпАП та штраф в розмірі 425 гривень. За ч.1 ст. 126 КУпАП не зрозуміло, яке він скоїв правопорушення, оскільки вказана стаття містить декілька складів правопорушень. Також позивач зазначає, що склавши постанову за його відсутності, відповідачем порушено вимоги ст. 268 КУпАП. Крім тог, в порушення вимог ст. 283 КУпАП у постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.02.2020 в задоволені позову відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час апеляційного перегляду встановлено, що постановою серії БАА № 601700 від 02.02.2020 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ч.1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень. Так в постанові зазначено, що 02.02.2020 ОСОБА_1 на 417 км а/д Харків Сімферополь керував автомобілем JEEP GRAND CHEROKEE, д/н НОМЕР_1 , без переднього номерного знаку та без посвідчення водія. Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.9 в ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що в разі керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим. Згідно статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 5 статті 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Пунктом 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395). Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395). У статті 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положеннями статей 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що керування транспортним засобом, номерний знак на якому закріпленим у не встановленому для цього місці, є підставою для притягнення особи до відповідальності за ч.6 статті 121 КУпАП. При цьому, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене вказаною нормою, виноситься на місці його вчинення. Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Позивач зазначає, що не вчиняв адміністративного правопорушення, тому відповідачем неправомірно прийнята постанова про накладення на нього адміністративного стягнення. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем було вчинене адміністративне правопорушення у зв`язку з чим складена постанова про накладення на нього адміністративного стягнення. Для встановлення істини у справі слід дослідити докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а також дотримання суб`єктом владних повноважень вимог Кодексу адміністративного судочинства України (КУПАП). Зокрема, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, - чи підлягає вона адміністративній відповідальності, - чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, - чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, - а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України). Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП. Так, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП, зокрема, у постанові, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак, постанова серії БАА №601700 від 02.02.2020 не містить наведення належних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення (а.с. 4). При цьому, матеріали справи містять відеозапис, долучений відповідачем у суді першої інстанції (а.с. 17). Виходячи з вимог статей 283 і 284 КУпАП, колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює вказаний відеозапис, як доказ, з огляду на те, що такий запис не є додатком постанови про адміністративне правопорушення. Отже, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилання на відеоприлад/технічний засіб за допомогою якого було вчинено відеозапис, що порушує вимоги ст. 283 КУПАП України. В силу ст. 283 КУПАП України, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім визначених частиною 2 статті 283 КУпАП, зокрема, повинна містити відомості щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис. Однак, всупереч приписам ст. 283 КУпАП, суб`єктом владних повноважень зазначено в постанові про наявність відеозапису, але відомості щодо технічного засобу, яким здійснено відеозапис постанова не містить. На думку колегії суддів апеляційної інстанції ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення позивачем. Аналогічна правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в силу ч.2 ст.77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. Оскільки суб`єктом владних повноважень порушено вимоги КУПАП при винесенні оскаржуваної постанови, не можна дійти висновку, належним чином підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення. З огляду на вищевикладені норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що постанова серії БАА №601700 від 02.02.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасування, колегія суддів вважає, що згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 . Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову. Керуючись статтями 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.02.2020 в адміністративній справі №937/1076/20 (2-а/937/31/20) скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову від 02.02.2020 серії БАА №601700 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126, ч.6 ст. 121 КУпАП, винесену поліцейським СРПП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Індиком Олександром Сергійовичем та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 . Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 16.06.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва