Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9098/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9098/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (головуючий суддя: Захарчук Борисенко Н.В.) по адміністративній справі №160/9098/19, розглянутої у спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, правонаступником якої є Дніпровська митниця Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 18.09.2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі Дніпропетровська митниця ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200107/2 від 19.06.2019 року. Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю висновків митного органу щодо не підтвердження ним належними документами заявленої митної вартості ввезеного на митну територію України транспортного засобу. У відзиві на позов Дніпропетровська митниця ДФС зазначила про правомірність прийнятого ним рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем автомобіля №UA110000/2019/200107/2 від 19.06.2019 року за резервним методом 2-г, тому вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах законодавства. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено виходячи з того, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартість автомобіля марки «Renault», модель Laguna 1.5 dCi, 2011 року випуску, номер кузова/ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, реєстраційний номер НОМЕР_3 . а відтак дії відповідача щодо коригування митної вартості є правомірними та застосований резервний метод її визначення є обґрунтованим. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах позовної заяви. Дніпровською митницею Держмитслужби до суду апеляційної інстанції подано відзив на зазначену апеляційну скаргу, в якому зазначено про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення та відсутність підстав для його скасування. Також у відзиві заявлено клопотання про заміну відповідача по справі №160/9098/19 з Дніпропетровської митниці ДФС на Дніпровську митницю Держмитслужби, як її правонаступника. Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 року «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», №858 від 02.10.2019 року «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», визначено реорганізувати Дніпропетровську митницю ДФС, шляхом приєднання до Дніпровської митниці Держмитслужби. Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає можливим здійснити заміну відповідача по справі №160/9098/19 з Дніпропетровської митниці ДФС на правонаступника Дніпровську митницю Держмитслужби. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року не відповідає, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 з Республіки Польща на митну територію України ввезений автомобіль марки «Renault», модель Laguna 1.5 dCi, 2011 року випуску, номер кузова/ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , для митного оформлення якого 18.06.2019 року його представником ТОВ «ОЦК» подано відповідачу вантажну митну декларацію №UA110150/2019/226812, в якій вартість автомобіля до митного оформлення заявлена за ціною угоди в розмірі 6 100 польських злотих, при цьому транспортні витрати склали 100 євро. На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав відповідачу разом з декларацією такі документи: : рахунок - фактуру №35/ок/2019 від 05.06.2019 року, квитанцію про оплату №3163/2019 від 05.06.2019 року, довідку про транспортні витрати від 18.06.2019 року, митну декларацію країни відправлення №19PL402010E0630040 від 05.06.2019 року. За результатами аналізу поданої декларантом митної декларації та документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками згенеровано форми митного контролю: контроль правильності визначення митної вартості товарів і витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. За наслідками перевірки документів, що надані для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом встановлено таке: декларантом не подані документи, що свідчать про факт оплати товару; рахунок - фактура №35/ок/2019 від 05.06.2019 року містить умови поставки EXW за Інкотермс-2010; рахунок не містить дані щодо показника одометру(пробігу) авто, відсутні індивідуальні ознаки транспортного засобу, не підтверджено документально заявлена вартість транспортних витрат доставки у 100 євро; до митного оформлення не надано переклад документів складених іноземною мовою. У зв`язку з чим відповідачем запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: декларацію митної вартості, що подається у випадках визначених у ч.ч. 5,6 ст. 52 Митного кодексу України та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; митну декларацію країни відправлення. Листом від 19.06.2019 №19/061/19 у відповідь на повідомлення митниці декларантом проінформовано про відмову від надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. За результатом розгляду наданих документів до митного оформлення відповідачем було обрано другорядний метод визначення митної вартості - 2г - резервний метод, що ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів за ЕМД від 25.03.2019 № UA403030/2019/6389, у зв`язку з чим заявлена митна вартість товару скоригована в бік збільшення на рівні 3500 євро, що в перерахунку у валюту операції за курсом НБУ на дату прийняття рішення складає 14 907,20 польських злотих, про що митним органом прийнято 19.06.2019 року рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200107/2 за резервним методом 2-г. Не погодившись з рішенням Дніпропетровської митниці ДФС №UA110000/2019/200107/2 від 19.06.2019 року ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку з вимогою визнати рішення протиправним та скасувати. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Згідно положень ст.49, 51 - 54,57 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, яка визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України; митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. У випадках передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи зазначені у ч.2 цієї статті містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України здійснюється шляхом послідовного застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються; другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості; г) резервного; при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу, при цьому метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. Разом з тим, стаття 364 МК України встановлює, що умови й порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, регулюються розділом ХІІ «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами». Тобто, норми цього розділу є спеціальними у правовідносинах, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються громадянами України для потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Так, ст. 368 МК України врегульовано, що для цілей оподаткування товарів, які переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. За змістом ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини відповідачем не заперечуються, що в рахунку - фактурі №35/ок/2019 від 05.06.2019 року, та квитанції про оплату №3163/2019 від 05.06.2019 року, яка видана продавцем , значиться сума 6100 польських злотих, що сплачена готівкою , що свідчить про підтвердження здійснення позивачем оплати придбаного автомобіля належним та допустимим доказом, оскільки за умов оплати товару готівкою без банківських платежів позивач не міг надати банківські платіжні документи митному органу з об`єктивних причин через їх відсутність. Оскільки законом не встановлена форма документу, яким підтверджується вартість самостійного транспортування громадянином придбаного автомобіля, позивач правомірно надав при розмитненні складену ним довідку про транспортні витрати від 18.06.2019 року. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 року по справі №803/1112/17, та постанові від 11.04.2018 року по справі №804/4680/16. Відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості позивачем до митного оформлення не надано переклад документів складених іноземною мовою. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем не висувалася вимога подання позивачем перекладу поданих документів. В силу викладеного сукупність відомостей в наданих митному органу документах дозволяє зробити висновок щодо придбання позивачем автомобіля марки «Renault», модель Laguna 1.5 dCi, 2011 року випуску, номер кузова/ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за ціною договору 6100 польських злотих. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не міститься посилання на положення ст. 368 Митного кодексу України, якими встановлені особливості оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а використані загальні положення цього Кодексу. Так, згідно з ч.4 ст. 368 МК України, у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Проте, при прийнятті рішення про коригування митної вартості автомобіля, відповідач виходив з відсутності інформації щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних чи подібних товарів, неможливості послідовного застосування інших методів, та можливості використання другорядного методу визначення митної вартості - 2г - резервний метод. При цьому, відсутність цін на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідач не довів, що свідчить про те, що митним органом було допущено помилку при обранні методу визначення митної вартості товару, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митні органи з метою реалізації своїх владних управлінських функцій наділені дискреційними повноваженнями, разом з тим розсуд посадових осіб митного органу при реалізації таких повноважень не є безмежним. Відповідно до вимог частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням викладеного, відповідач на стадії реалізації управлінської функції з самостійного визначення митної вартості товару не забезпечив виконання вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. КАС України, а також не довів правомірність оскаржуваного рішення. Вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції ,внаслідок чого суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню. Приписами частини 6 ст. 139 КАС України встановлено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наслідки апеляційного розгляду справи та те, що позивачем у справі понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання адміністративного позову у сумі 768,40 грн та апеляційної скарги 1152,60 грн, що підтверджується квитанціями від 27.09.2019 року, 20.02.2020 року, сплачені суми відповідають ставкам судового збору за подання відповідної заяви, встановленим ЗУ «Про судовий збір», а тому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають витрати на судовий збір у сумі 1921 грн. Керуючись ст. 315, 317, 221, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року по адміністративній справі №160/9098/19 скасувати та прийняти постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати винесене Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200107/2 від 19 червня 2019 року. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби, що є правонаступником Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби сплачену суму судового збору в розмірі 1 921 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 червня 2020 року, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 15 червня 2020 року. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай