Постанова 4850 № 812/27/16

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року справа №812/27/16 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Кучеренко Галини Андріївни, яка дії в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 812/27/16 (головуючий суддя І інстанції Борзаниця С.В.), складене у повному обсязі 17 березня 2020 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 16 січня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Радикал Банк Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів Фізичних осіб, в якій заявлені наступні вимоги: - визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Радикал Банк Савельєвої Анни Миколаївни про визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем 09 липня 2015 року на власний банківський рахунок у ПАТ Радикал Банк грошових коштів у сумі 200000,00 грн. із призначенням платежу "Внесення коштів за власним рахунком"; - зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Радикал Банк Савельєвої Анни Миколаївни надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення до їх числа позивача, яким необхідно здійснити виплати коштів за вкладом в ПАТ Радикал Банк за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 3-6 т.1). Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2016 року закрито провадження у справі № 360/27/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Радикал Банк Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів Фізичних осіб про зобов`язання здійснити відшкодування коштів та про визнання протиправною бездіяльність (а.с. 130-132 т.). Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу Кучеренко Галини Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 812/27/16 задоволено частково. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення позивача до числа вкладників, яким необхідно здійснити виплати (відшкодувати кошти) за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Радикал банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скасовано. Справу в цій частині направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 812/27/16 в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни від 09 листопада 2015 року № 204 «Про визнання правочинів нікчемними» в частині визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення ОСОБА_1 09 липня 2015 року на власний банківський рахунок у Публічному акціонерному товаристві «Радикал банк» грошових коштів у сумі 200 000 гривень із призначенням платежу: «внесення коштів на власний рахунок» - змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року залишити без змін (а.с. 182-183 т. 1). Відтак, на розгляді в суді першої інстанції знаходились на розгляді вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення до їх числа позивача, яким необхідно здійснити виплати коштів за вкладом в ПАТ Радикал Банк за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 237 т.1). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 8-11 т.2). Не погодившись із таким судовим рішенням, представник позивач адвокат Кучеренко Галина Андріївна, яка дії в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити вищевказані позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що висновок суду першої інстанції, що процедурі зобов`язання відповідача подати до Фонду інформацію стосовно збільшення кількості вкладників повинна передувати процедура визнання протиправним та скасування рішення про визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем на власний банківський рахунок грошових кошті є незмістовним та таким, що суперечить висновкам суду апеляційної інстанції, викладеним у постанові від 16 грудня 2019 року. При цьому, апелянтом зазначено, що рішенням відповідача визначено нікчемним не договір банківського рахунку, а трансакцію щодо перерахування коштів, яка не підлягає перевірці на предмет нікчемності відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вважає, що застосування до спірних правочинів норм п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставним. При цьому, відповідачем не вмотивовано, які саме переваги (пільги) прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми нормативними документами Банку отримав позивач. Вважає, що факт внесення вкладником до каси банку готівки має підтверджуватись саме квитанцією банку, а не дотриманням касиром процедури реєстрації відповідної операції в системі банку. Вважає, що діями відповідача порушено право позивача на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (а.с. 19-26 т.2). Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Від представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» надійшов відзив в якому він просив розглянути справу в апеляційному проваджені без участі представника відповідача 1 та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 09 липня 2015 року ПАТ «Радикал банк» та ОСОБА_1 уклали договір банківського рахунку № 18505/П-1 щодо відкриття банківського рахунку № 18505/П-1, на який позивач вніс 200 000 гривень (а.с. 7-9 т.1). Внесення коштів на рахунок підтверджується квитанцією № 13198 від 09 липня 2015 року (а.с. 10 т.1). Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 липня 2015 року № 130 на підставі постанови Правління Національного банку України від 09 липня 2015 року № 452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» до категорії неплатоспроможних» вирішено розпочати з 10 липня 2015 року процедуру виведення ПАТ «Радикал банк» із ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Постанова Правління Національного банку України від 09 липня 2015 року № 452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» до категорії неплатоспроможних» в судовому порядку визнана протиправною та скасована, що не заперечується відповідачами. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 листопада 2015 року № 203 на підставі постанови Правління Національного банку України від 09 листопада 2015 року № 769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Радикал банк» з 10 листопада 2015 року по 09 листопада 2017 року, з відшкодуванням за рахунок Фонду коштів за вкладами фізичних осіб. Цим рішенням також призначено уповноважену особу Фонду ОСОБА_2 та делеговано їй усі повноваження ліквідатора ПАТ «Радикал банк» на два роки (а.с. 76 т.1). Пунктом 1 наказу уповноваженої особи Фонду від 09 листопада 2015 року № 204 визнано нікчемними відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ (у редакції, чинній на час вирішення спірних правовідносин; далі - Закон № 4452-VІ) правочини (трансакції щодо розміщення коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через рахунки каси банку 09 липня 2015 року поза межами робочого часу та/або операційного дня, а також трансакції щодо розміщення коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через рахунки каси банку 09 липня 2015 року за одним і тим самим часом проведення трансакції в одній касі одним і тим же касиром), які пов`язані з вкладними (депозитними) операціями за договорами банківського вкладу (депозиту) та/або договорами банківського рахунку (поточними рахунками), а також зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб у ПАТ «Радикал банк» згідно з додатком 1 до наказу (а.с. 77 т.1). До цього додатку включено трансакцію позивача з поповнення рахунку № НОМЕР_1 з рахунку № НОМЕР_2 на суму 200 000 гривень, яка була здійснена 09 липня 2015 року о 16 годині 25 хвилині (зворотній бік а.с.78 т. 1). Вважаючи дії відповідача щодо не включення його в перелік вкладників, яким необхідно здійснити виплати коштів за вкладом у банку незаконними, позивач (через свого представника) звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для задоволення вимог щодо не має, оскільки відповідач діяв у спосіб та у межах своїх повноважень. При цьому, суд першої інстанції зробив висновок, що процедурі зобов`язання відповідача подати до Фонду інформацію стосовно збільшення кількості вкладників повинна передувати процедура визнання протиправним та скасування рішення про визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем на власний банківський рахунок грошових кошті, а матеріали справи таких доказів не містять. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством. До компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI (далі Закон № 4452-VI) установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин. Відповідно до ст. 2 Закону № 4452-VI, банк-агент - банк, через який Фонд здійснює виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами відповідно до цього Закону. Реєстр учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - реєстр учасників Фонду) - реєстр, який ведеться Фондом та містить відомості про участь банку в системі обов`язкового гарантування вкладів фізичних осіб. Судом встановлено, що 09 липня 2015 року ПАТ «Радикал банк» та ОСОБА_1 уклали договір банківського рахунку № 18505/П-1 щодо відкриття банківського рахунку № 18505/П-1, на який позивач вніс 200 000 гривень (а.с. 7-9 т.1). Внесення коштів на рахунок підтверджується квитанцією № 13198 від 09 липня 2015 року (а.с. 10 т.1). Тобто, позивач, зробивши вклад до Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК», набув статусу вкладника Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» в розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI. За змістом ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників. Крім того, відповідно до ст. 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. За п. 17 ч. 1 ст. 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Приписами ч. 1 ст. 54 Закону № 4452-VI передбачено, що рішення, які приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд. Так, згідно із ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нормами ст. 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, згідно з яким: уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону (…) станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; уповноважена особа Фонду (…) формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду (…) затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; уповноважена особа Фонду (…) формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом (…). Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Отже, отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду відбувається без участі банку-боржника. Саме тому в ч. 8 ст. 36 Закону № 4452-VI зазначено, що дія Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII) на банки не поширюється. Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам. Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI), тому його не можна вважати спором у зв`язку з процесом ліквідації банку. Частиною 2 ст. 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України. З огляду на зазначені норми матеріального та процесуального права перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави, не регулюється нормами Закону № 2343-ХІІ відповідно до прямого припису ч. 8 ст. 36 Закону № 4452-VI, який є спеціальним щодо таких правовідносин. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Саме така позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15 та від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15. Позовні вимоги (в рамках розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції) обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не включив його до переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду. Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Як уже зазначалось вище, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI). Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах. Таким чином, позивач як вкладник Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК», після прийняття рішення від 09 листопада 2015 року № 203 про ліквідацію зазначеного банку, набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничного розміру відшкодування коштів. Суд зазначає, що ст. 26 Закону № 4452 визначає вичерпний перелік випадків коли Фонд не відшкодовує кошти, проте відповідачем не надано доказів того, що випадки, зазначені в переліку, розповсюджуються на позивача. Підстави, з яких Уповноваженою особою Фонду не було внесено позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК», положеннями статті 26 Закону № 4452 не передбачені. Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону № 4452-VI, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. З метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа, як то зазначено в частині другій статті 38 Закону № 4452-VI, забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. За змістом частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Викладене означає, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. В той же час, як це випливає зі змісту наведених норм, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу. Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб`єкта владних повноважень є необґрунтованим, як і посилання на нікчемність правочину при відмові у задоволені позову. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження суду першої інстанції, що процедурі зобов`язання відповідача подати до Фонду інформацію стосовно збільшення кількості вкладників повинна передувати процедура визнання протиправним та скасування рішення про визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем на власний банківський рахунок грошових кошті є незмістовним, та таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 4 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку. Крім того, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року залишено в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення банку про визнання правочину нікчемним, відтак, суд не мав законодавчо визначених підстав для надання оцінки нікчемності правочину в рамках розгляду справи по суті вимог. Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 1 червня 2011 року № 174, банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені, тоді як відповідачами доказів того, що зазначені кошти фактично не вносились, надано не було. Інших документів, які б свідчили про фактичне внесення особою коштів на депозитний рахунок, Закон не визначає. Пунктами 3 - 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Зазначений Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У п. 6 розд. ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників. Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру. Підсумовуючи наведене, можна зазначити, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування. Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав 09 липня 2015 року договір банківського рахунку, а отже, в розумінні закону є вкладником, який відповідно до договору вніс до банку кошти у розмірі 200 000,00 грн. Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на банківський рахунок відбулося до початку віднесення ПАТ РАДИКАЛ БАНК до відкликання ліцензії , отже, грошові кошти на банківський рахунок позивачем розміщено до запровадження тимчасової адміністрації, а тому на позивача поширюються гарантії Фонду на відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. В даному випадку уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Радикал Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про нього, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в банку за рахунок Фонду. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Радикал Банк Савельєвої Анни Миколаївни надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення до їх числа позивача, яким необхідно здійснити виплати коштів за вкладом в ПАТ Радикал Банк за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 3-6 т.1). Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 317, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача адвоката Кучеренко Галини Андріївни, яка дії в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року по справі № 812/27/16 скасувати. Прийняти нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку від 09 липня 2015 року № 18505/П-1. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення та продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Повне судове рішення складено 17 червня 2020 року. Судді Т.Г.Арабей І.В. Геращенко Г. М. Міронова