Постанова 4875 № 917/1641/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" червня 2020 р. Справа № 917/1641/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В. за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (вх. №840П) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2020 (рішення ухвалено суддею Білоусовим С.М. 30.01.2020 об 11:28 год, у приміщені господарського суду Полтавської області, повний текст рішення складено та підписано 10.02.2020) у справі №917/1641/19 за позовною заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз", м. Кременчук, про стягнення грошових коштів ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.01.2020 у справі №917/1641/19 позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Кременчукгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 345614,15 грн. пені, 164119,21 грн. інфляційних втрат, 58007,62 грн. трьох відсотків річних та 13700,33 грн. судового збору; закрито провадження у справі в частині стягнення 2500000,00 грн. основного боргу; в іншій частині позовних вимог відмовлено. АТ "Укртрансгаз" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2020 у справі №917/1641/19 в частині відмови АТ "Укртрансгаз" у стягненні з ПАТ "Кременчукгаз" 2373996,91 грн. основного боргу, 788313,10 грн. пені, 139895,20 грн. інфляційних втрат та 41525,13 грн. 3% річних; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" задовольнити у повному обсязі; витрати позивача по сплаті судового збору покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги АТ "Укртрансгаз" зазначає, зокрема, таке: - суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку в частині неправильного застосування позивачем при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації 1,2 замість коефіцієнту 1; - у зв`язку з чим, безпідставно було перераховано заборгованість відповідача, та відповідно не вірно зроблений перерахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних; - суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та зменшив розмір пені на 50%. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.) від 23.03.2020 поновлено АТ "Укртрансгаз" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2020 у справі №917/1641/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду на 23.04.2020. 17.04.2020 від АТ "Укртрансгаз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з запровадженням карантину через спалах у світі коронавірусу (вх.№3658). Відповідно до розпорядження керівника апарату щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В. Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2020 розгляд справи відкладено на 19.05.2020. 06.05.2020 та 12.05.2020 від ПрАТ "Кременчукгаз" надійшов відзив, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін (вх. №4286, 4409). 19.05.2020 від ПрАТ "Кременчукгаз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину через спалах у світі коронавірусу (вх. №4766) Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 відкладено розгляд справи відкласти на 11.06.2020. 29.05.2020 та 01.06.2020 від відповідача за вих. №19/1108 від 28.05.2020 надійшли додаткові пояснення (доповнення) до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№5252, 5322). 04.06.2020 від позивача надійшло клопотання з процесуальних питань, в якому просив відхилити надані відповідачем пояснення №19/1108 від 28.05.2020 (вх. 5472). У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення без змін. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. 17.12.2015 між ПАТ Укртрансгаз (оператор) та ПАТ Кременчукгаз (замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1512000737, за умовами якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг(п. 2.1 договору). Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п. 2.2 договору). Умовами п. 2.3. договору сторони встановили послуги, які можуть бути надані замовником за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі балансування). Відповідно до п. 2.5 договору приймання передачі газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС. Згідно п. 2.6 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7 договору). Оператор зобов`язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості (3.1. договору). Оператор має право, зокрема, своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги (п. 3.2 договору) Відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому договорі; дотримуватись обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладання цього договору; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором. Згідно п. 5.1 договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання передачі природного газу в точках входу/виходу/до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору. Відповідно до п. 9.1 договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою В балансування = БЦГ*К * QБГ , де БЦГ базова ціна газу; QБГ обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює

1. Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів (пункти 9.2 - 9.4 договору). Відповідно до п. 9.5 договору розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними оператора. Додатковою угодою № 1 від 29.11.2017 до договору від 17.12.2015 викладено п. 9.4 розділу ІХ в такій редакції: 9.4. Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період. Умови додаткової угоди №1 застосовуються сторонами до правовідносин сторін за договором починаючи з 29 грудня 2016 року (п.7 додаткової угоди №1 від 29.11.2017 р.) Відповідно до п. 11.1 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до 15 числа, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акту наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора (п. 11.2 договору). Згідно п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору. Оператор і замовник зобов`язується здійснювати звірку розрахунків щокварталу до 25 числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (п. 11.5 договору). Відповідно до п. 13.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. У разі порушення замовником строків оплати передбаченим цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 13.5 договору). Договір набирає чинності з дня його укладання на строк до 31 грудня 2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015. Цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Звертаючись з позовом АТ "Укртрансгаз" посилалось на те, що ним як оператором ГТС було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу у вересні в обсязі 301,854 тис. куб. м., в грудні в обсязі 700,000 тис. куб.м. Такі обсяги негативних небалансів природного газу, за твердженням позивача, виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи. На підтвердження обсягів небалансів позивачем надано звіти ПАТ Кременчукгаз про поділ фактичного обсягу газу за вересень, грудень 2018, звіти по точкам входу/виходу за вересень, грудень 2018. Позивач зазначає, що у зв`язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, він надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 14243981,48 грн., про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг №09-18-1512000737-баланс від 30.09.2018, №12-18-1512000737- баланс від 31.12.2018, що були надіслані відповідачу разом з рахунком на оплату та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами від 13.10.2018 та від 14.01.2019 та отримані ним. Отже з моменту отримання відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів у останнього відповідно до п. 9.4 договору та п. 4 глави 4 Розділу ХІV Кодексу ГТС виникли зобов`язання здійснити оплату таких послуг у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання зазначених документів. Однак в порушення наведених норм відповідач оплатив лише частину заборгованості в сумі 9369984,57 грн. Заборгованість за послуги балансування за розрахунком позивача складає 4873996,91 грн. Крім того, враховуючи умови п. 13.1 договору позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 1133927,25 грн., а також враховуючи положення ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 99532,75 грн. та інфляційні втрати 304014,41 грн. Згідно витягу з статуту Приватного акціонерного товариства Кременчукгаз, затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства Кременчукгаз (протокол загальних зборів №24 від 20.04.2018р., Приватне акціонерне товариство Кременчукгаз (ідентифікаційний код 033517734) є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства Кременчукгаз (ідентифікаційний код 03351734). Товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Кременчукгаз. Відповідач не оспорює факт надання послуги балансування позивачем у вересні та грудні 2018. Проте, він не погоджується із застосуванням коефіцієнту компенсації 1,2 при визначенні вартості послуги балансування та вважає, що вартість послуг з балансування обсягів природного газу за актом від 30.09.2018 повинна бути встановлена із застосуванням коефіцієнту компенсації 1,0 та становити 4028006,18 грн. Крім того, відповідач зазначав, що ним власними коштами за балансування у вересні 2018 сплачено 3392902,33 грн., за рахунок субвенції 635102,64 грн. Кошти в сумі 635102,64 грн., сплачені відповідачем за рахунок субвенцій в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, не можуть бути кваліфіковані як заборгованість, до якої може бути застосовано нарахування річних, інфляційних втрат та пені. З огляду на зазначене, відповідач не оспорює суму пені у розмірі 193433,95 грн., відсотків - 16119,50грн., інфляційних -79125,85 грн. за послуги балансування у вересні 2018. Вимоги щодо стягнення 805604,75 грн. основного боргу, пені -204431,29 грн., відсотків річних 20415,33, інфляційних 71149,24 грн. за послуги балансування у вересні 2018 відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими. Вартість послуг балансування за грудень 2018, враховуючи коефіцієнт компенсації 1, має становити 7841979,60 грн. у зв`язку з чим відповідач не визнає заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу за грудень 2018 в сумі 1568395, 92 грн. (різниця в вартості послуг балансування з застосуванням коефіцієнтів 1,2 та 1,0) та відповідно нараховані на неї пеню, інфляційні та відсотки річних. Враховуючи вищенаведене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" про стягнення основного боргу в сумі 2373996,91 грн.. інфляційних втрат в сумі 226605,79 грн., відсотків річних в сумі 41525,13 грн. та пені в сумі 10648104,42 грн., зменшивши стягувану пеню на 90%. Приймаючи оскаржуване рішення від 30.01.2020, яким частково задоволено позов, суд першої інстанції зазначив, що коефіцієнт компенсації слід розраховувати, виходячи з співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо - технічних витрат, як вважає позивач. Здійснивши розрахунок коефіцієнту компенсації, суд дійшов висновку, що для визначення вартості послуг балансування у вересні 2018 року та грудні 2018 року необхідно застосувати коефіцієнт компенсації 1,0, оскільки обсяг небалансу відповідача становив у відповідних періодах менше 5% загального обсягу природного газу, що надійшов у газорозподільну мережу. У зв`язку з чим місцевим господарським судом було здійснено власній розрахунок вартості послуг балансування обсягів природного газу за формулою, передбаченою пунктом 9.2 договору, із застосуванням коефіцієнту 1,0, яка склала за вересень 2018 року - 4028004,98 грн, грудень 2018 року - 7841979,60 грн. Судом також враховано, що сума заборгованості в розмірі 2500000,00 грн. сплачена після звернення позивача до суду, у зв`язку з чим він закрив провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В іншій частині позову щодо стягнення основного боргу в сумі 2373996,91 грн. суд відмовив у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю. Стосовно нарахування відсотків річних, інфляційних та пені на суму коштів субвенції, суд зазначив, що для застосування штрафних санкцій, зокрема пені, передбаченої пунктом 13.5 договору та наслідків порушення грошових зобов`язань, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256. Враховуючи попередній перерахунок судом вартості послуг з балансування, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача згідно розрахунку суду належить 58007,62 грн. відсотків річних, 691228,29 грн. пені. та інфляційні втрати у розмірі 164119,21 грн. Також, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій на 50%. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає таке. Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) на позивача, як оператора ГТС, покладено обов`язок здійснення фізичного балансування, чим є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу. Якщо замовник послуг транспортування відбирає з газотранспортної системи природний газ в обсягах більших ніж ним були подані до системи, позивач для забезпечення фізичного балансування здійснює комерційне балансування, яким є діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації (п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС). Для фізичного балансування, а саме забезпечення співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу, позивач у випадку виявлення різниці між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (небаланс), здійснює комерційне балансування, завдяки якому відновлюється співвідношення обсягів природного газу в газотранспортній системі. Небалансом є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації. Для виявлення у газотранспортній системі небалансів обсягів природного газу позивач здійснює алокацію - віднесення оператором ГТС обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників. При здійсненні алокації оператор ГТС використовує в т.ч. фактичні дані стосовно обсягів природного газу, які були передані через точку виходу з газотранспортної системи до суміжних систем - інших газотранспортних систем, газорозподільних систем, газосховищ, установок LNG, систем суміжного газовидобувного підприємства, інших систем, що мають фізичне з`єднання з газотранспортною системою (п. 5 глави 1 Розділу 1 Кодексу ГТС). Алокація фактичних обсягів природного газу по кожному замовнику послуг транспортування, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) ним у точці виходу за певний розрахунковий період, здійснюється оператором газотранспортної системи та доводиться ним до замовника послуг транспортування (п.1 глави 1 Розділу XII Кодексу ГТС). Алокація природного газу по кожному замовнику послуг транспортування природного газу, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) у точці виходу за певний період, визначається оператором газотранспортної системи та доводиться ним до відома замовника послуг транспортування природного газу у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе той суб`єкт, на якого покладається обов`язок щодо надання інформації оператору газотранспортної системи відповідно до цього розділу (пункти 3 та 4 глави 1 Розділу XII Кодексу ГТС). Згідно положень глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D). При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи. Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи. Згідно матеріалів справи позивачем було здійснено процедуру алокації відповідача, за результатами якої було встановлено наявність у останнього негативних місячних небалансів у вересні та грудні 2018 року, а саме: - у вересні 2018 року обсяг негативного небалансу склав 301,854 тис. м. куб. природного газу, що підтверджується актом надання послуг балансування обсягів природного газу №09-18-1512000737-баланс від 30.09.2018 на суму 4833605,96грн. та звітом по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем) за вересень 2018 року; - у грудні 2018 року обсяг негативного небалансу склав 700,000 тис. м. куб. природного газу, що підтверджується актом надання послуг балансування обсягів природного газу №12-18-1512000737-баланс від 31.12.2018 на суму 9410375,52грн. та звітом по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем) за грудень 2018 року. Позивачем надано до матеріалів справи наступні звіти відповідача: - звіт про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПрАТ Кременчукгаз між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за вересень 2018, згідно якого фактичний обсяг (об`єм) природного газу, відібраний з точки виходу ПрАТ Кременчукгаз склав 28407,671 тис м куб; - зведений реєстр місячних обсягів газу, що відібрані з точки виходу до газорозподільної системи газорозподільної компанії ПрАТ Кременчукгаз за грудень місяць 2018 року, згідно якого у грудні 2018 року з точки виходу ПрАТ Кременчукгаз фактично було відібрано 89614,350 тис м куб природного газу. Відомості про загальний обсяг відібраного з точки виходу відповідача природного газу за вересень та грудень 2018 року підтверджуються також наданими відповідачем актами приймання-передачі природного газу та зведеними актами приймання передачі природного газу від 01.10.2018 та 01.01.2019, що в сумі становить 28407,671 тис м куб за вересень 2018 та 89614,350 тис м куб за грудень 2018. Колегія суддів зазначає, що відповідач у даній справі, крім статусу замовника послуг транспортування природного газу, має також статус оператора газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ), тобто є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). Пунктом 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРМ визначається, що оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності. Об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу ХІI цього Кодексу та розраховується як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду (п. 4 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРМ). Фізичне балансування ГРМ є комплексом технічних і технологічних заходів, які вживаються Оператором ГРМ для утримання тиску природного газу в ГРМ на рівні, необхідному для безпечного й ефективного розподілу природного газу. Головною метою фізичного балансування є врівноваження кількості газу, що подається в ГРМ, з кількістю газу, що розподіляється та передається з ГРМ. Комерційним балансуванням ГРМ є встановлення на підставі документально оформлених даних відповідності між фактичним об`ємом (обсягом) надходження природного газу в ГРМ за відповідний період та фактичним об`ємом (обсягом) розподіленого і переданого за цей період природного газу з ГРМ з урахуванням об`єму (обсягу) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, понесених Оператором ГРМ протягом цього періоду, зокрема для забезпечення фізичного балансування. Перевищення об`єму (обсягу) розподіленого і переданого природного газу з ГРМ та фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат газу в ГРМ за відповідний період над його надходженням в ГРМ, що є негативним дисбалансом, не допускається (п.3 гл.1 розділу ХІІ Кодексу ГРМ). З урахуванням специфіки переміщення природного газу газорозподільною системою, що пов`язана з умовною нормативною герметичністю газопроводів, з`єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, інших приладів та обладнання (тобто стан, за якого можливий витік газу, що не може бути зафіксований органолептичним методом) та витоками газу під час технічного огляду чи обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, устаткування. Згідно п.4 гл.6 розділу ІІІ Кодексу ГРМ об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу ХІI цього Кодексу та розраховується як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду. Оператор ГРМ для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ) закуповує природний газ у власника природного газу (в тому числі ГДП, ВБГ, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах. Виходячи зі змісту п. 9.2 договору укладеного між сторонами договору та положень Кодексу ГТС, для визначення коефіцієнту компенсації (за визначеною в договорі формулою), що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №916/1807/16, від 04.12.2018 у справі №927/276/18, від 13.08.2019 у справі №922/352/18, від 10.10.2019 у справі №925/358/18, від 12.06.2019 у справі №920/344/18, від 31.07.2019 у справі №917/744/18. З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив розрахунок коефіцієнту компенсації, в якому врахував відсоток небалансу до загального обсягу надходження природного газу у газорозподільну мережу відповідача з газотранспортної системи позивача, а саме: у вересні 2018 - 28407,671 тис м куб., обсяг небалансу 301,854 тис м куб, що становить 1,0626% загального обсягу; у грудні 2018 - 89 614,350 тис м куб., обсяг небалансу 700,000 тис м куб, що становить 0,7811% загального обсягу газу. Отже, суд дійшов вірного висновку, що для визначення вартості послуг балансування у вересні та грудні 2018 необхідно застосувати коефіцієнт компенсації 1,0, оскільки обсяг небалансу відповідача становив у відповідних періодах менше 5% загального обсягу природного газу, що надійшов у газорозподільну мережу. Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок вартості послуг балансування обсягів природного газу за формулою пункту 9.2 договору із застосуванням коефіцієнту 1,0, колегією судом встановлено, що за вересень 2018 послуги балансування з урахуванням коефіцієнту компенсації 1,0 складають 4028004,98 грн., за грудень 2018 послуги балансування з урахуванням коефіцієнту компенсації 1,0 складають 7841979,60 грн. Банківськими виписками за 23.11.2018, 29.01.2019, 30.01.2019, 20.02.2019, 22.02.2019, 26.02.2019, 12.12.2019 підтверджується, що відповідачем здійснена оплата послуг балансування за договором №1512000737: А) За вересень 2018 року на загальну суму 4028 001,21 грн.: - платіжним дорученням від 23.11.2018 №3949 на суму 2028004,97 грн. з призначенням платежу часткова оплата за вересень 2018 послуги балансування природного газу зг. акт №09-18-1512000737-БАЛАНС від 30.09.2018 у т.ч. ПДВ 20%=338000,83 грн.; - платіжним дорученням №320 від 29.01.2019 на суму 211535,97 грн. з призначенням платежу пост. КМУ 04.03.2002 р. №256 (прир. газ) балан. пр. газ за вересень 2018, с, 211535,97 грн. акт від 30.09.2018 №09-18-1512999737-БАЛАНС, ПДВ 35256,00 грн., ЄДРПОУ 03351734; - платіжним дорученням № 355 від 29.01.2019 на суму 212030,70 грн. з призначенням платежу пост. КМУ 04.03.2002р. №256 (прир. газ) балан. пр. газ за вересень 2018, с, 212030,70 грн., акт від 30.09.2018 р. №09-18-1512999737-БАЛАНС, ПДВ 35338,45 грн., ЄДРПОУ 03351734; - платіжним дорученням №358 від 30.01.2019 на суму 211535,97 грн. з призначенням платежу пост. КМУ 04.03.2002р. №256 (прир. газ) балан. пр. газ за вересень 2018, с, 211535,97 грн., акт від 30.09.2018р. №09-18-1512999737-БАЛАНС, ПДВ 35256,00 грн., ЄДРПОУ 03351734; - платіжним дорученням №605 від 20.02.2019 на суму 1364893,60 грн. з призначенням платежу Перераховано повністю за вересень 2018 р. за послуги балансування обсягів природ. газу зг. акту №09-18-1512999737-БАЛАНС від 30.09.2018р. в т.ч. ПДВ 20% = 227482,27грн.; Б) За грудень 2018 року на загальну суму 7841983,26 грн.: - платіжним дорученням №606 від 20.02.2019 на суму 1341979,60 грн. з призначенням платежу За послуги балансування обсягів природного газу за грудень 2018 р. зг. акту №12-18-1512999737-БАЛАНС від 31.12.2018р. в т.ч. ПДВ 20% 223663,27 грн.. - платіжним дорученням №641 від 22.02.2019 на суму 2800000,00 грн. з призначенням платежу За послуги балансування обсягів природного газу за грудень 2018 р. зг. акту №12-18-1512999737-БАЛАНС від 31.12.2018р. в т.ч. ПДВ 20%= 466666,67 грн.. - платіжним дорученням №680 від 26.02.2018 на суму 1200003,76 грн. з призначенням платежу За послуги балансування обсягів природного газу за грудень 2018 р. зг. акту №12-18-1512999737-БАЛАНС від 31.12.2018р. в т.ч. ПДВ 20% =200000,63 грн.. Крім того, після відкриття провадження у справі відповідачем здійснена оплата послуг балансування за грудень 2018 року платіжним дорученням №4469 від 12.12.2019 на суму 2500 000,00 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення 2500000,00 грн. основного боргу та відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 2373996,91 грн. Стосовно заявлених вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення зобов`язання у розмірі 1133927,25 грн., 3% річних у розмірі 99532,75 грн. та інфляційних втрат у розмірі 304014,41 грн., колегія суддів зазначає таке. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені, відсотків річних на інфляційних втрат на суму 635102,64 грн., яка сплачена з коштів субвенції в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів. За змістом Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (який діяв на час укладення договору) держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Цим Порядком передбачено здійснення розрахункового обслуговування зазначених рахунків на умовах, наведених у договорі, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. 08.11.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №951 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", згідно з якою з 01 січня 2018 року втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", з одночасним внесенням змін до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок від 04.03.2002 №256). Відповідно до п.4 Порядку від 04.03.2002 №256 перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. На підставі абзацу 7 п.5 Порядку від 04.03.2002 № 256 підприємства, установи, організації, що надають послуги, зокрема транспортування природного газу, готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, але не вище обсягів нарахованих сум пільг і субсидій, і надсилають їх протягом місяця, але не пізніше 10-го числа місяця, що настає за звітним періодом, фінансовим органам райдержадміністрації, виконавчих органів міських рад (міст республіканського АРК та обласного значення), об`єднаних територіальних громад та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів, які узагальнюють реєстри та надають їх Головним управлінням Казначейства. Згідно з абзацом 13 п.6 Порядку від 04.03.2002 № 256 (введеного в дію у новій редакції з 01 січня 2018 року) казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема послуг з теплопостачання. Тобто, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. За змістом пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються із Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 97 цього Кодексу). Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми. Для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання. При розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 ЦК України та санкцій, передбачених умовами договору, слід зазначити, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених Порядком, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №

256. Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №906/985/18, від 13.02.2020 у справі №917/536/19. Кошти у вигляді субвенцій з державного бюджету на загальну суму 635102,64 грн сплачені відповідачем в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, про що свідчать надані відповідачем відповідні виписки по рахунку та розрахунки позивача, а тому суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для нарахування пені, 3% та інфляційних на вказану суму. Позивачем у відповідності до ст. 625 ЦК України здійснено наступний розрахунок 3% річних та інфляційних: а) за вересень 2018: - 3% річних у сумі 37534,76 грн. із зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача, за період з 31.10.2018 по 05.07.2019 включно; - інфляційних у сумі 150274,53 грн. за послуги балансування обсягів природного газу із зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача, за період з 31.10.2018 р. по 31.05.2019 р. включно; б) за грудень 2018: - 3% річних у розмір 61 997,98 грн. за послуги балансування із зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача, за період з 01.02.2019 р. по 05.07.2019 р. включно; - інфляційних втрат у розмірі 153739,89 грн. за послуги балансування із зменшенням бази нарахування на суму коштів, що надходили від відповідача за період з 01.02.2019 р. по 31.05.2019 р. включно. Колегія суддів зазначає, що позивач, звертаючись з апеляційною скаргою в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 139895,20 грн., 3% у розмірі 41525,13 грн., а також пені, фактично не погодився з розрахунком суду, який здійснено на підставі перерахунку вартості послуг з балансування із застосування коефіцієнту компенсації 1,0 замість 1,2. Проте, колегія суддів, враховуючи правомірно здійснений судом першої інстанції попередній перерахунок вартості послуг з балансування (з урахуванням коефіцієнту компенсації 1,0) вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про перерахунок 3 % річних, пені, а також інфляційних втрат. У зв`язку з чим є вірним висновок суду, що до стягнення з відповідача належить 58007,62 грн. 3% річних, 691228,29 грн. пені згідно з контррозрахунком відповідача, а також 164119,21 грн. інфляційних втрат (враховуючи заявлений позивачем період і дефляційні процеси). Стосовно заявленого клопотання про зменшення розміру пені на 90%, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Разом з цим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допустити фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 904/4067/18. Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Кременчукгаз» є господарським товариством, яке відповідно до ліцензії здійснює розподіл природного газу на території м. Кременчук, м. Горішні Плавні, Кременчуцького та Семенівського району Полтавської області. Постановою НКРЕКП від 15.12. 2016 №2293 внесені зміни до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 №434 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ Кременчукгаз», встановлено тариф 220,20грн./1000м. куб без ПДВ на 01.01.2017, який не переглядався з цього часу; не здійснювалася компенсація різниці в цінах на ВТВ для товариства за вказаний період, що спричинило накопичення дефіциту коштів для придбання ВТВ. Ринкова ціна природного газу значно перевищує вартість газу на технологічні та власні потреби, встановлену для відповідача тарифом на розподіл. За даними звіту про застосування тарифів на послуги з розподілу природного газу за 2018 рік (форма №8б-НКРЕКП моніторинг (квартальна) витрати на придбання природного газу на технологічні потреби та власні потреби за 2018 рік склали 48043,50 тис грн., в тому числі витрати на придбання природного газу для потреб ВТВ склали 46685,00 тис грн. (рядок звітності 1.1.1.1., графа 6). Від ліцензійної діяльності з розподілу природного газу у 2018 році отримано збиток 6492,09 тис грн., з зменшенням на суму прибутку 2012,00 тис. грн. від іншої діяльності товариства, загальний обсяг збитку від господарської діяльності товариства в 2018 році становить 4480,09 тис грн. Фактична середньозважена вартість природного газу для технологічних витрат відповідача становила 9706,21 грн./1000 м куб та перевищила тарифну вартість 6374,50 грн./1000 м куб на 52,3%. Відповідач зазначає, що безперебійна і безаварійна діяльність ПрАТ «Кременчукгаз» з розподілу природного газу є одним із ключових факторів, що забезпечує техногенну безпеку на території м. Кременчука, м. Горішні Плавні, Кременчуцького та Семенівського району Полтавської області. Джерелом надходження коштів на покриття витрат на оплату за договором транспортування природного газу (в тому числі послуг балансування) є виключно оплата кінцевих споживачів природного газу за встановленим НКРЕКП тарифом. Отже, зважаючи на особливості встановлення регуляторним органом тарифу на послуги з розподілу природного газу, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором(погашення у повному обсязі основного боргу), а також приймаючи до уваги неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення умов договору, зважаючи на правовий статус відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50%. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін. Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2020 у справі №917/1641/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 16.06.2020 Головуючий суддя О.О. Крестьянінов Суддя О.А. Пуль Суддя О.В. Шевель