Постанова Луганський апеляційний суд № 428/11062/19

Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І.О. Доповідач -Дронська І.О. Справа № 428/11062/19 Провадження № 22-ц/810/375/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду: головуючого судді Дронської І. О., суддів Гаврилюка В. К., Єрмакова Ю. В., за участю секретаря Вовчанської С. В., учасники справи: позивач Сєвєродонецька міська рада Луганської області, представник позивача ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Сєвєродонецької міської ради на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 жовтня 2019 року, постановлену у складі судді Юзефовича І. О. 01.10.2019 року в м. Сєвєродонецьку за позовною заявою Сєвєродонецької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року позивач Сєвєродонецька міська рада звернулась до суду із зазначеною позовною заявою в обґрунтування якої посилалась на те, що відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді Сєвєродонецького міського голови, вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.05.2017 року, залишеною без змін постановою Луганського апеляційного суду від 18.07.2019 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу на користь держави у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 3400 грн. Позивач, вважаючи, що відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати заподіяну ним шкоду внаслідок вчинення адміністративних правопорушень в результаті отримання ним премій з порушенням вимог законодавства, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Сєвєродонецької міської ради 181485,37 грн матеріальної шкоди, а також сплачений позивачем судовий збір. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою Сєвєродонецької міської ради Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди. Роз`яснено, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції Луганського окружного адміністративного суду, який розташований за адресою: 93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, буд.

18. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу проходження публічної служби, оскільки підставою позову зазначено спричинення матеріальної шкоди відповідачем ОСОБА_2 під час проходження державної служби. Не погодившись з вказаною ухвалою позивачем Сєвєродонецькою міською радою подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, постановлення ухвали не на підставі повного, всебічного і об`єктивного розгляду матеріалів справи, скаржник просив скасувати ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.10.2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність публічно-правового спору і у наслідок цього неправильно дійшов висновку про необхідність розгляду справи у порядку адміністративної юрисдикції та відмовив у відкритті провадження. Відповідач ОСОБА_2 , якого було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до інформації, що міститься у паспорті № серія виданий та адресою, наданою позивачем, у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду від останнього не надходило. Судова повістка з довідкою поштового відділення про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» повернута на адресу апеляційного суду, а.а.с. 60,

61. Відповідачем ОСОБА_2 заяви про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження на адресу суду не направлялась. Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України судова повістка ОСОБА_2 вважається доставленою та врученою. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Тому, з урахуванням того, що предметом оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції, постановлена ще 01.10.2019 року та якою було відмовлено позивачу у відкритті провадження, з метою дотримання гарантованого позивачу як стороні цього провадження права на розгляд його справи впродовж розумного строку, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України за участю представника позивача- скаржника Курганова В. С. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу проходження публічної служби і підставою позову Сєвєродонецькою міською радою Луганської області зазначено спричинення матеріальної шкоди відповідачем ОСОБА_2 під час проходження державної служби. Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. За загальним правилом, передбаченим ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загалшьного або спрощеного); 3) окремого провадження. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, а визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних із реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина або юридичної особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Наведене узгоджується і з положеннями статей 4, 5, 19 КАС України, які визначають поняття публічно-правового спору, суб`єкта владних повноважень, закріплюють право на звернення до суду та межі юрисдикції адміністративних судів. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Як убачається із матеріалів справи позивач Сєвєродонецька міська рада звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів внаслідок вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією та просив суд стягнути з відповідача на користь Сєвєродонецької міської ради завдану матеріальну шкоду. В обґрунтування заявлених позовних вимог Сєвєродонецькою міською радою до позовної заяви в якості письмових доказів додані постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.05.2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та на останнього накладено адміністративні стягнення, а.а.с. 24-28, а також постанову Луганського апеляційного суду від 22.07.2019 року, якою постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.05.2017 року по справі про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, залишено без змін, а.а.с. 29-33. Відповідно до положень частин 1, 3 статті 40 КУпАП якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства. На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що обставини про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, виключають можливість розгляду позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Сєвєродонецької міської ради матеріальної шкоди у результаті вчинення адміністративного правопорушення у порядку, передбаченому КАС України. А тому висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковим. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року у справі за позовом Сєвєродонецької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, якою закрито провадження в адміністративній справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України та роз`яснено право на звернення з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, залишено без змін, а.а.с. 45,

46. На підставі вищезазначеного, колегія суддів, відповідно до ст. 379 ЦПК України, вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради задовольнити. Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 жовтня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Процесуальний строк касаційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Повну постанову складено 16 червня 2020 року. Головуючий І. О. Дронська Судді В. К. Гаврилюк Ю. В. Єрмаков