Постанова 4819 № 653/4320/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 653/4320/19 Головуючий у 1-й інстанції: Крапівіна О.П. Номер провадження: 33/819/129/20 Доповідач: Калініна О.В. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Калініної О.В., при секретарі Осипенко С.С., за участю - ОСОБА_1 , адвоката Целуйко Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Генічеського районного суду Херсонської області від 27 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Постановою судді Генічеського районного суду Херсонської області від 27 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420,40 грн. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт не погоджується із судовим рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, а також через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Свої вимоги мотивує тим, що: - висновок щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння №83 від 20.11.2019 року не містить відомостей щодо серійного номеру, сертифікату відповідності та дату останньої перевірки приладу за допомогою якого здійснювався огляд, що на думку апелянта, унеможливлює в подальшому визнання його належним та допустимим доказом. - лікар Генічеської ЦРЛ ОСОБА_2 не є лікарем-наркологом, а відтак, не могла здійснювати огляд особи на стан сп`яніння, а також не проходила тематичне удосконалення, як того вимагає чинне законодавства. Зазначає, що медичний працівник не була допитана безпосередньо судом; - судом не було взято до уваги те, що він бажав пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, що на думку апелянта свідчить про поверхневий розгляд справи. Посилання у постанові на пояснення поліцейського, викладене у рапорті, не свідчить про те, що він відмовився від проходження саме такого огляду і в такому порядку; - в протоколі про адміністративне правопорушення не сформульовано, який саме огляд він мав пройти на вимогу поліцейського( на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров`я), у зв`язку з чим він не мав можливості надання однозначної відповіді. Невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавило його права на захист; - поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, визначений ст. 266 КУпАП, у зв`язку з чим, на переконання апелянта, такий огляд є недійсним, а протокол недопустимим доказом його вини, оскільки у протоколі не зазначено, що поліцейським йому пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також те, що він відмовився від проходження такого огляду; - свідки під час складення протоколу були відсутні, також свідків (понятих) не було запрошено до Генічеської ЦРЛ, коли здійснювався його огляд. Стверджує, що неодноразово заявляв таке клопотання в усній формі; - у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що на думку скаржника, свідчить про порушення процедури огляду і спростовує факт вимоги проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Вважає, що таким чином він був позбавлений можливості пройти огляд у встановленому законом порядку; - матеріали справи не містять диску із відеозаписами з нагрудної камери поліцейських, як із місця зупинки транспортного засобу, так і під час огляду у медичному закладі; - його не було відсторонено від керування автомобілем, що у сукупності з іншими доказами, свідчить про невідповідність дій поліцейських процедурі оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП; - суд розглянув справу поверхнево і формально, в судовому засіданні не здійснив допит поліцейського, які склав протокол про адміністративне правопорушення, а також лікаря, який здійснював огляд. Стверджує, що письмові пояснення не можуть братися до уваги, якщо вони не надавалися у судовому засіданні, без приведення особи до присяги; - сам по собі протокол про адміністративне правопорушення є лише документальним оформленням того, що особа підозрюється у вчиненні адміністративного правопорушення; - висновок за результатами медичного огляду він не визнав, відмовився від його отримання та підписання, наполягав у добровільному наданні біологічного матеріалу для проведення належного освідування; - технічний засіб «Алкофор №307» за допомогою якого здійснювався огляд в не передбачений жодним нормативним актом, він не зареєстрований у відповідному реєстрі, а відтак має істотні сумніви щодо правильності результатів, отриманих внаслідок його використання. Відсутність реєстрації даного засобу, а також дозволу на його використання підтверджується листом МОЗ України від 05.06.2018 року; - звертає увагу на те, що альтернативний спосіб отримання результатів на стан сп`яніння ( лабораторний) застосований не був, так як аналізи крові чи сечі не відбиралися; - суд розглянув справу у його відсутність, чим позбавив його права на захист. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Як слідує зі змісту постанови від 27.01.2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20.11.2019 року о 00.30 год. в м. Генічеськ по вул. Леніна, 201, керував т/з автомобілем Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується медичним висновком №83 від 20.11.2019 року, згідно якого проба позитивна -1,69 проміле, огляд на стан сп`яніння проводився в Генічеській ЦРЛ. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п.п. 2.9 а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 обґрунтований наявними у справі доказами, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №186550 від 20.11.2019 року, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №83 від 20.11.2019 року. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, згідно положень ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Судом на виконання вимог ст.ст. 245,252,280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, надано належну оцінку доказам. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорюється факт керування транспортним засобом до моменту його зупинення поліцейськими. Суд обґрунтовано поклав рішення протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №186550 від 20.11.2019 року в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, з наступними ознаками: запах з порожнини рота алкоголю, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає дійсності, почервоніння шкіри обличчя, сповільнення мовлення. Огляд було проведено у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я, лікарем ОСОБА_3 В.П. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР. Протокол складено уповноваженою службовою особою, він містить відомості щодо особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, дату, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, зазначено прізвище лікаря, який проводив огляд, підпис поліцейського, що склав протокол, відомості про те, що ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень, відомості щодо вилучення посвідчення водія, що цілком відповідає положенням ст. 255, 256 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення містить також позначку (підпис) ОСОБА_1 про те, що він обізнаний про розгляд справи у Генічеському районному суду Херсонської області, про отримання ним тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом. Позначки у виді «хрестиків» на місці, визначеному для проставлення підпису, поставлені ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписом із камери нагрудного відеореєстратора поліцейського від 20.11.2019 року, який було витребувано на клопотання ОСОБА_1 із відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі. Пояснень, зауважень чи заперечень щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 до документу не вносив. Як слідує із відеозапису, копія протоколу про адмінстративне правопорушення, була вручена особисто ОСОБА_1 на місці його складання. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначена суть адміністративного правопорушення, у зв`язку з тим, що в протоколі не сформульовано, який саме огляд на вимогу поліцейського мав пройти водій (на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров`я) є безпідставними. У протоколі про адміністративне правопорушення прямо зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, з такими ознаками, як запах з порожнини рота алкоголю, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає дійсності, почервоніння шкіри обличчя, сповільнення мовлення. Відносно водія було проведено огляд у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я лікарем ОСОБА_2 . У відповідності до положень ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відеозапис із камери нагрудного відеореєстратора поліцейського свідчить про те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння безпосередньо на місці зупинки із використанням технічного засобу «Драгер», або у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Відтак, слід визнати безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено порядок огляду водія на стан сп`яніння з підстав того, що апелянту не пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів саме на місці зупинки автомобіля. Із відеозапису вбачається, що до моменту направлення водія на огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкоголю, пояснював, що «випив в міру». Обґрунтовано суд взяв до уваги і висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.11.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вміст алкоголю - 1,69 %. Не є підставою для скасування постанови твердження апелянта про те, що висновок, складений за результатами медичного огляду від 29.11.2019 року не містить відомостей щодо серійного номеру, сертифікату відповідності та дату останньої перевірки приладу за допомогою якого здійснювався огляд, що на думку скаржника вказує на неналежність та недопустимість результатів огляду, як доказу. У відповідності до п.п. 15,16,17,18 розділу III Інструкції за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма». Таким чином, відомості, які мають бути внесені до висновку за результатами медичного огляду визначені на законодавчому рівні, а сама форма висновку затверджена Інструкцією, а тому внесення до висновку будь-яких додаткових відомостей щодо технічного засобу, за допомогою якого було проведено огляд, про які вказує апелянт, нормативним актом не передбачено. Як видно зі змісту висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №83 від 20.11.2019 року він відповідає вимогам закону, так в ньому зазначено особу, яка направила на огляд водія, вказано також дату і час направлення 20.11.2019 року о 01.50 год., містять відомості щодо особи відносно якої проведено такий огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено службову особу, яка проводила огляд ОСОБА_2 , а також місце проведення огляду КНП «Генічеська ЦРЛ». Прямо вказано, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Висновок підписано лікарем (фельдшером), який проводив огляд. Вбачається, що від підписання висновку ОСОБА_1 відмовився, копія документа йому було вручено особисто у медичному закладі, що підтверджується відеозаписом. Право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачено п. 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року. Під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 повідомив, що висновок про результати медичного огляду від 20.11.2019 року не оскаржував. За клопотанням апелянта, із закладу охорони здоров`я, у якому проводився огляд, витребувано акт медичного огляду № 83 від 20.11.2019 року, відповідно до якого під час медичного огляду поведінка ОСОБА_1 проявлялася у тому, що він грубо з нецензурними словами звертався до поліцейських, артикуляція мови та рухова сфера водія була порушена, останній мав не стійку ходу. У графі про відомості щодо останнього вживання алкоголю зазначається, що вживав спиртні напої, наявний запах алкоголю з рота. Обстеження проводилося за допомогою технічного засобу «Алкофор 307». Висновок та діагноз за результатами огляду алкогольне сп`яніння. Документ засвідчено підписом лікаря, що проводив огляд. Акт медичного огляду та медичний висновок, якими встановлено факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння разом з поясненнями самого ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу про те, що він вживав алкогольний напій, в своїй сукупності слугують підтвердженням того, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проведено у межах двох годин з моменту виявлення для цього підстав. За нормами п.п. 7, 14 р. ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція 1452), проведення лабораторних досліджень обов`язкове лише на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, а дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю проводиться у закладах охорони здоров`я обов`язково у випадку, якщо доставлений водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами. Тому, в даному випадку, проведення лабораторних досліджень, в тому числі дослідження крові, сечі ОСОБА_1 на вміст алкоголю, не було обов`язковим та правомірно здійснювалось із застосуванням вимірювальних приладів типу газоаналізатор. Змістовний аналіз відеозапису спростовує твердження апелянта про те, що він наполягав саме на дослідженні біологічних зразків. Жодних зауважень з приводу методу дослідження чи заперечень проти застосування саме такого газоаналізатора ОСОБА_1 не висловлював. Відеозапис свідчить, що ОСОБА_1 не наполягав на відібранні у нього біологічного матеріалу для проведення огляду на стан сп`яніння Твердження апеляційної скарги про те, що огляд проводився з застосуванням спеціального технічного засобу - «Алкофор - 307», який відсутній у Державному реєстрі медичної техніки, як дозволеного для застосування, а тому його результати не можуть визнаватися дійсними, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими, оскільки засоби вимірювальної техніки «Газоаналізатори АлкоФор…» зареєстровані в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, мають декларацію про відповідність вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, сертифікат відповідності та мають сертифікат повірки, що діє з 28 листопада 2017 року до 28 листопада 2027 року. Копії зазначених документів були надані Генічеської ЦРЛ, на запит суду, що був зроблений відповідно до клопотання апелянта під час апеляційного розгляду. При цьому, за змістом п. 9 р. ІІІ Інструкції 1452 підтверджується використання в закладах охорони здоров`я вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ для проведення саме лабораторних досліджень, які в даному випадку не проводились. Посилання апелянта на судові рішення інших судів в цій частині, слід визнати недоречним, оскільки вони не мають преюдиційного значення у даній справі. Не є прийнятною і вказівка апелянта про те, що під час проведення огляду, а також під час складення протоколу про адміністративне правопорушення не було запрошено свідків. За приписами наведених вище нормативних актів огляд у медичному закладі проводиться у присутності поліцейського, а залучення свідків під час проведення огляду у медичному закладі не передбачено. Із відеозапису слідує, що будь-яких клопотань з приводу залучення свідків (понятих) ОСОБА_1 ні під час отримання результатів медичного висновку, ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не заявляв. Обов`язкова присутність двох свідків передбачена лише коли огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу. Медичний огляд проведено у КЗ Генічеська ЦРЛ, і ця установа включена до переліку лікувально-профілактичних закладів, яким надається право на проведення огляду на стан сп`яніння. Доводи ОСОБА_1 про те, що огляд проведено не лікарем - наркологом не можуть бути прийняті до уваги, так як на законодавчому рівні такої умови не передбачено. Згідно з п. 2,3 розділу III Інструкції огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Як видно із медичного висновку та акта, медичний огляд було проведено лікарем Генічеської ЦРЛ Сахно В.П. Носить характер припущень вказівка апелянта про те, що ОСОБА_2 не проходила тематичне удосконалення, оскільки будь-яких документальних відомостей, які б підтверджували дану обставину ОСОБА_1 до апеляційної скарги не долучено та матеріали справи не містять. Відсутність у матеріалах справи про адміністративне правопорушення направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння само по собі не є тією обставиною, яка вказує на недійсність проведеного огляду. Посилання апелянта на те, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, як те передбачено ст. 266 КУпАП не можуть бути визнані підставою для скасування постанови. З відеозапису видно, що поліцейські вказали ОСОБА_1 після проведення огляду на неможливість подальшого керування транспортним засобом після складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, тобто фактично відсторонили його від керування. Слід визнати безпідставними твердження ОСОБА_1 про те, що судом було здійснено поверхневий і формальний розгляд справи з підстав того, що в судовому засіданні не було допитано поліцейського, що склав протокол про адміністративне правопорушення та лікаря, яка здійснювала медичний огляд. Вимоги перевірки письмового доказу шляхом безпосереднього допиту у судовому засіданні особи, яка його складала КУпАП не передбачає. Суд дослідив ті докази, які були надані до суду, суд не має самостійно ініціювати питання виклику та допиту осіб, які склали ці докази. Апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»). Окрім того, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду. Як видно із матеріалів справи ОСОБА_1 був обізнаний про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення і про те, що розгляд справи буде здійснюватися Генічеським районним судом. Судові повістки направлялися судом за місце його проживання за вірною адресою, проте ОСОБА_1 ухилився від їх отримання і вони були повернуті до суду. Суд вчинив всі можливі заходи до належного сповіщення про час та місце розгляду справи, проте ОСОБА_1 знехтував своїми процесуальними обов`язками щодо отримання судових повісток, цікавитися ходом справи та явки до суду. Нормами ст. 268 КУпАП не заборонено здійснювати розгляд справи , передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Зважаючи на викладене, сама лише відсутність ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції не може бути визнана достатньою підставою для скасування постанови. З метою забезпечення права доводити перед судом свою правову позицію, ОСОБА_1 було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови, повторно досліджено докази, які суд поклав в основу постанови та задоволено ряд клопотань про витребування додаткових доказів, які були ретельно досліджені під час апеляційного розгляду. Досліджені додатково докази, в т.ч. відеозаписи на якому було зафіксовано проходження медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, копія акта медичного огляду, а також пояснення ОСОБА_1 не спростовують висновки суду про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд, зважаючи на те, що відеозаписи, які в силу ст. 251 КУпАП є доказами, витребовувалися саме за клопотанням ОСОБА_1 , вважав за можливе надати оцінку цьому доказу, наведену вище, з метою перевірки доводів апеляційної скарги. Викликані до суду за клопотанням ОСОБА_1 , поліцейський ОСОБА_4 та лікар ОСОБА_2 неодноразово не з`явилися, заходи щодо процесуального примусу до явки в суд чи примусової їх доставки КУпАП не передбачені, а відтак апеляційний розгляд закінчено без допиту цих осіб. Письмове клопотання від 22.04.2020 року про витребування додаткових доказів ОСОБА_1 не підтримав. Стягнення на ОСОБА_1 накладено у межах строків, визначених ст. 38 КУпАП. Апеляційний суд в межах доводів апеляційної скарги перевіряє законність і обгрунтованість постанови суду саме на час її винесення, на час розгляду справи, який закінчився винесенням судом постанови від 27.01.2020 року не сплив визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності, апелянт просив закрити справу саме за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП . За результатами апеляційного розгляду підстав для скасування постанови суду та закриття справи щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Генічеського районного суду Херсонської області від 27 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Копію постанови направити учасниками справи у порядку ст. 295 КУпАП. Суддя Херсонського апеляційного суду (підпис) О.В. Калініна