Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/1559/20

16.06.20 33/812/174/20 Єдиний унікальний номер судової справи 487/1559/20 Номер провадження 33/812/174/20 Головуючий у місцевому суді: Темнікова А.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Гавор В.Б., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його представника Морозова В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Маринівка Доманівського району Миколаївської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 травня 2020 року встановлено, що 06 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого водій ОСОБА_1 05 березня 2020 року о 23 годині 08 хвилин у місті Миколаєві в Центральному районі по проспекту Центральному, №79 керував транспортним засобом - автомобілем марки і моделі Ford Escort 1.41, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. В установленому законом порядку в присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу від проходження огляду для визначення ступеню алкогольного сп`яніння відмовився та проїхати до медичного закладу для проходження огляду також категорично відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись з таким судовим рішенням, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 травня 2020 року та передати матеріали на розгляд трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Николаевский тепловозоремонтний завод» в особі начальника ОСОБА_2 . Також вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також без врахування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ. Стверджує, що застосоване до нього адміністративне стягнення не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. При цьому, місцевий суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам. Зазначає, що суддя районного суду проігнорував його заяву про передачу його справи на розгляд трудового колективу. Окрім того, вважає посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на те, що він мав явні ознаки алкогольного сп`яніння не відповідає дійсності, а письмові пояснення свідків не можуть братися до уваги судом, якщо свідки не надали пояснення в судовому засіданні під присягою. Разом з тим, судом не були допитані свідки правопорушення, хоча їх пояснення мають важливе значення для встановлення обставин справи, що свідчить про поверховість розгляду справи. Посилається на те, що матеріали адміністративної справи та протокол про адміністративне правопорушення складені з чисельними порушеннями, а саме: в матеріалах справи не містяться відомості чи притягувалася особа до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення; відсутня довідка про відсторонення особи від керування транспортним засобом; працівники поліції та свідки не зазначають номер «Драгера», за допомогою якого пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. В судовому засіданні апеляційного суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , свою винну визнав, та просив звільнити його від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд трудового колективу. Заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , його представника Морозова В.Ю., перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення виходячи з наступного. За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що суддя суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у даній постанові суду. Відповідно до ч.ч.2,3,5 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня2008 року за №1103 (далі Порядок). Відповідно до п.п.2,3,4,6,7,8 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Диспозиція ч.1ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. За такого, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Так, відповідно до вимог ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Як зазначено у п.6 Розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ України за №1395 від 07 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серія БД №287307, водій ОСОБА_1 05 березня 2020 року о 23 год. 08 хв. керував транспортним засобом автомобілем марки та моделі Ford Escort 1.41, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у місті Миколаєві в Центральному районі по проспекту Центральному, №79 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер», та у медичному закладі у встановленому законом порядку, у присутності двох свідків: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , правопорушник відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Тому при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків районний суд вірно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об`єктивно підтверджено письмовими поясненнями свідків, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Оскільки сам факт відмови від проведення тесту за допомогою алкотестера «Драгер» та проходження медичного огляду в медичній установі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Щодо посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на те, що районний суд проігнорував його заяву про передачу справи на розгляд трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Николаевский тепловозоремонтний завод», то вказане спростовується змістом оскаржуваної постанови. Зі змісту постанови вбачається, що зазначене у заяві клопотання про передачу справи на розгляд трудового колективу розглядалося судом та за результатами його розгляду прийнято рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви. Так, відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За правилами ч.1 ст.21 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. Отже, застосування до правопорушника положень ст.21 КУпАП є правом, а не обов`язком органу (посадової особи), уповноваженого вирішувати справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи суспільну небезпеку вчиненого діяння, грубе порушення Правил дорожнього руху України, а також те, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не є малозначним, а керування джерелом підвищеної небезпеки в стані сп`яніння може привести до тяжких наслідків, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неможливість задоволення клопотання про передачу матеріалів на розгляд трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Николаевский тепловозоремонтний завод». Не встановлено доцільності застосування такого заходу громадського впливу і під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Так, незважаючи на те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду щиро розкаявся у вчиненому, раніше Правил дорожнього руху України не порушував (протилежного судом не встановлено), однак, ураховуючи характер вчиненого діяння та значну суспільну небезпеку правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема те, що керування джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп`яніння може привести до тяжких наслідків, ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп`яніння (при цьому, стан сп`яніння в судовому засіданні апеляційної інстанції останнім не заперечувався), усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих, однак проігнорував цю заборону, а також зважаючи на мету застосування адміністративного стягнення, апеляційний суд не вбачає підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення відносно нього на розгляд трудового колективу та застосування до останнього заходу громадського впливу. До того ж, згідно зі ст.252-1 КЗпП України трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Таким чином, звільнення особи від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Клопотання має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Втім клопотання складене без дотримання визначеного законом порядку, оскільки до такого не додано протокол загальних зборів трудового колективу та докази на підтвердження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з вищевказаним підприємством. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Щодо інших доводів, викладених в апеляційній скарзі, то колегія суддів виходить з наступного. Так, доводи апеляційної скарги в частині порушення районним судом порядку дослідження письмових пояснень свідків не ґрунтуються на матеріалах справи. Дійсно матеріали даної справи не містять даних про допит цих свідків у суді першої інстанції. Проте, нормами КУпАП не передбачено необхідності безпосереднього допиту свідків у судовому засіданні. У даному випадку, із урахуванням наявного у матеріалах справи відеозапису, на якому чітко зафіксована відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, суддя місцевого суду обґрунтовано прийшов до висновку про дослідження письмових пояснень цих свідків, сутність яких повністю узгоджується із даними, встановленими за допомогою відеозапису із нагрудної камери поліцейського. Будь-яких суперечностей між фактичними даними, встановленими із пояснень свідків, та фактичними даними, встановленими із інших доказів, в тому числі і із зазначеного відеозапису, у ході розгляду справи не встановлено. Вирішуючи питання щодо доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, про спрощений підхід до розгляду даної справи та необхідність допиту в суді свідків, слід зазначити, що у письмових поясненнях вказаних осіб фактично зафіксована відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а тому є безпідставним його твердження про те, що відсутність допиту свідків зумовила спрощений підхід суду до розгляду справи в суді. Підстави ставити під сумнів пояснення цих свідків, відсутні, оскільки ці пояснення є послідовними і повністю узгоджуються як між собою, так і з відомостями, котрі слідують з документів, що містяться в матеріалах справи та є доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому, жодних інших фактів ніж відмова від проходження огляду вищевказані пояснення свідків не містять та не підтверджують. Відсутність в матеріалах справи доказів щодо відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та не зазначення серійного номеру спеціального технічного засобу, за допомогою якого поліцейськими встановлюють стан сп`яніння водія, не є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, адже зазначена обставина не вказує на відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП. Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що місцевий суд вірно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а також що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. При накладенні адміністративного стягнення, місцевий суд обґрунтовано врахував характер вчиненого правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 дійсно мав явні ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду на з`ясування такого стану. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова