Ухвала КЦС ВС № 607/10167/19

Ухвала 16 червня 2020 року місто Київ справа № 607/10167/19 провадження № 61-7495ск20 Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») 27 квітня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права; просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив те, що: - (1) оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; - (2) рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17 (провадження № 61-34640св18) щодо оцінки кваліфікації та продуктивності праці працівника, який підлягає звільненню відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); - (3) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, частини третьої статті 43 КЗпП України щодо розгляду питання виборним органом про звільнення працівника без його участі. Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для виконання її вимог. Суд касаційної інстанції визнав аргументи, викладені у пункту 3 зазначених заявником доводів касаційного оскарження рішень судів, невідповідними, оскільки практика Верховного Суду містить правові висновки про застосування частини третьої статті 43 КЗпП України, зокрема такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 468/352/17-ц (провадження № 61-35591св18). За наведених обставин Верховний Суд визнав за обґрунтоване зобов`язати заявника подати виправлену касаційну скаргу, в якій необхідно уточнити підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до пункту 3 частині другої статті 389 ЦПК України. У червні 2020 року від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема уточнення до касаційної скарги, їх копії та додані до неї матеріали відповідно до кількості учасників справи. Вивчивши матеріали касаційної скарги, подані додатково матеріали до скарги, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна карга не може бути прийнята до розгляду та не може вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). І. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Уточнюючи доводи касаційної скарги, заявником зазначено як підставукасаційного оскарження судових рішень те, що: - наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, заявником зазначена підстава касаційного оскарження рішень судів, яка, на його переконання, відповідає положенням пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України. Проте, Верховний Суд визнає зазначений довід таким, що не відповідає положенням пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України з огляду на таке. Заявником не зазначено, від якого саме висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, необхідно відступити, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у цій справі, не застосовував висновки Верховного Суду. Отже, заявник зобов`язаний подати виправлену касаційну скаргу, в якій необхідно уточнити підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до пункту 2 частині другої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Також заявнику необхідно уточнити чи підлягають врахуванню судом касаційної інстанції підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, зазначені у попередній редакції касаційної скарги. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без руху з підстав, викладених у цій ухвалі. Надати для усунення зазначених недоліків строк до 16 липня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний