Постанова КЦС ВС № 307/2993/16-ц

Постанова Іменем України 10 червня 2020 року м. Київ справа № 307/2993/16-ц провадження № 61-28061св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», представник позивача - адвокат Гошовська Ксенія Георгіївна, відповідач - ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат-Шек», Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Чернікова Олена Євгенівна, приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна, особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - адвоката Гошовської Ксенії Георгіївни на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат-Шек» (далі - ТОВ «Карат-Шек»), Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» (далі - ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Т. В., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Чернікова О. Є., приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н. М., про витребування майна з чужого незаконного володіння. На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 28 лютого 2013 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., зареєстрований у реєстрі за № 1744, за умовами якого у рахунок задоволення вимог іпотекодержателя банк набув у власність нерухоме майно: торгово-офісний комплекс, загальною площею 914,4 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0498 га, кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, цільове призначення - для комерційного використання, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, позивачу стало відомо, що зазначене нерухоме майно вибуло з його законного володіння на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т. В. вчинено записи від 19 лютого 2016 року про право власності за № 13338297 (індексний номер рішення 29034478) щодо спірної земельної ділянки, та за № 13338979 (індексний номер рішення 28338904) щодо спірного торгово-офісного комплексу, згідно з якими власником зазначеного нерухомого майна стало ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)». 28 березня 2016 року ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О. Є., зареєстрованих у реєстрі за № 169 та № 70, відчужило зазначене нерухоме майно на користь ТОВ «Карат-Шек», про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи про право власності за № 13957297 (індексний номер рішення 29033679) щодо торгово-офісного комплексу та за № 13958000 (індексний номер рішення 29034478) щодо земельної ділянки. На підставі договорів купівлі-продажу від 11 травня 2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Сойкою Н. М. зареєстрованих у реєстрі за № 1644 та № 1645,про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи про право власності за №14553275 (індексний номер рішення 29647064) щодо земельної ділянки та за № 14552997 (індексний номер рішення 29646725) щодо торгово-офісного комплексу, власником спірного нерухомого майна став ОСОБА_1 . Відповідно до повідомлення Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2016 року № 357/5413/13, у період з 2011 року по 2016 роки включно, у провадженні суддів Ірпінського міського суду Київської області, у тому числі судді Чернова Д. Є. , не перебувала цивільна справа № 357/5413/13 за позовом ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» до АТ «Дельта Банк» про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії. З повідомлення Апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2016 року вих. № 03-16/24633/16 убачається, що згідно з автоматизованою системою документообігу суду КП «Д3», у 2014-2015 роках цивільна справа № 357/5413/13 за апеляційною скаргою представника ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2014 року у справі за позовом ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» до АТ «Дельта Банк» про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії, до суду не надходила, не реєструвалася та не розглядалася. Судове рішення колегію суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року про визнання за ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» права власності на нежитлову будівлю, торгово-офісний комплекс, на земельну ділянку, що знаходять у Закарпатській області не ухвалювалось. Посилаючись на те, що ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» заволоділо належним банку майном без відповідної правової підстави, згідно з неіснуючим (очевидно підробленим) рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року, а отже спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, позивач просив витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» нерухоме майно: торгово-офісний комплекс, загальною площею 914,4 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0498 га, кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, цільове призначення - для комерційного використання, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанцій Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року позов АТ «Дельта Банк» задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» торгово-офісний комплекс, загальною площею 914,4 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0498 га, кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю вибуття спірного нерухомого майна з володіння АТ «Дельта Банк» поза його волею на підставі неіснуючого рішення Апеляційного суду Київського області від 05 грудня 2015 року, а тому згідно з положеннями статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає витребуванню у останнього набувача такого майна - ОСОБА_1 на користь позивача. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову АТ «Дельта Банк» відмовлено. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову АТ «Дельта Банк», апеляційний суд виходив з того, що вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) 2004 року, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не вирішив питання про залучення до участі у справі належних співвідповідачів, та не попередив позивача про наслідки не вчинення зазначеної процесуальної дії, унаслідок чого фактично вирішив питання про права та обов`язки особи, не залученої до участі у справі - ОСОБА_2 , який набув право власності на спірне нерухомо майно на підставі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2017 року, яке набрало законної сили 07 серпня 2017 року, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України є підставою для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції. Щодо вирішення спору по суті, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для витребування у відповідача спірного нерухомого майна на підставі положень статті 388 ЦК України оскільки матеріали справи не місять належних та допустимих доказів на підтвердження вибуття спірного нерухомого майна з власності позивача не з його волі, оскільки належним доказом підроблення рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року, на підставі якого право власності на зазначене нерухоме майно перейшло до ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)», може бути лише вирок суду, що набрав законної сили, а не довідки Ірпінського міського суду Київської області та Апеляційного суду Київської області про те, що у провадженні зазначених судів не перебувала цивільна справа № 357/5413/13 за позовом ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» до АТ «Дельта Банк» про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії. Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ «Дельта Банк» - адвоката Гошовської К. Г., у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року та залишити в силі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд безпідставно вдався до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що право власності ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі неіснуючого рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року у справі № 357/5413/13, не урахував, що зазначені обставини підтверджені належними та допустимими доказами - довідками Ірпінського міського суду Київської області та Апеляційного суду Київської області, не звернув увагу, що код суду «357» є кодом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, а не кодом Ірпінського міського суду Київської області, яким є код «367», а саме рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року у справі № 357/5413/13 відсутнє у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зважаючи на те, що ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» заволоділо спірним нерухомим майном без відповідної правової підстави, яке у подальшому було неодноразово відчужене, позивач має усі необхідні передумови для пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача такого майна. Не відповідає фактичним обставинами справи і висновок апеляційного суду про те, що до ОСОБА_2 на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції перейшло право власності на спірне нерухоме майно, оскільки згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02 березня 2018 року № 115925857 відомості про державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_2 відсутні, а його реєстраційним власником є ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до рішенняТячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 року, посилаючись на яке апеляційний суд дійшов висновку про перехід права власності на спірне нерухоме майно до ОСОБА_2 , у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 20 вересня 2016 року у розмірі 2 000 000,00 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - торгово-офісний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 права на продаж вказаного предмета іпотеки, з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу предмета іпотеки, що не свідчить про набуття ОСОБА_2 права власності зазначене нерухоме майно. У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у серпні 2018 року, ОСОБА_2 просив касаційну скаргу представника АТ «Дельта Банк» - адвоката Гошовської К. Г. відхилити та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим. Установивши, що позов АТ «Дельта Банк» пред`явлено не до усіх належних відповідачів та, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права та обов`язки, як особи не залученої до участі у справі, апеляційний суд обгрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «Дельта Банк». У відповіді на відзив на касаційну скаргу АТ «Дельта Банк» вказав на безпідставність доводів ОСОБА_2 про порушення його прав та зацікавленість у наслідках вирішення зазначеної справи, оскільки у травні 2018 року спірне нерухоме майно перейшло у володіння ОСОБА_5 . Рух справи у суді касаційної інстанції Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 лютого 2013 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., зареєстрований у реєстрі за № 1744, відповідно до якого у рахунок задоволення вимог іпотекодержателя, банк набув у власність нерухоме майно: торгово-офісний комплекс, загальною площею 914,4 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0498 га, кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, цільове призначення - для комерційного використання, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 19 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т. В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» за № 13338297 (індексний номер рішення 29034478) щодо спірної земельної ділянки, та за № 13338979 (індексний номер рішення 28338904) щодо спірного торгово-офісного комплексу. Підставою внесення таких записів зазначено рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року (справа № 357/5413/13, провадження № 22-ц/780/67/15). 28 березня 2016 року між ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» та ТОВ «Карат-Шек» укладені договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О. Є., зареєстровані у реєстрі за № 169 та № 170, відповідно до яких спірне нерухоме майно було відчужене на користь ТОВ «Карат-Шек», про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи про право власності ТОВ «Карат-Шек» за № 13957297 (індексний номер рішення 29033679) щодо торгово-офісного комплексу та за № 13958000 (індексний номер рішення 29034478) щодо земельної ділянки. 11 травня 2016 року між ТОВ «Карат-Шек» та ОСОБА_1 укладені договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Сойкою Н. М., зареєстровані у реєстрі за № 1644 та № 1645, відповідно до яких спірне нерухоме майно було відчужене на користь ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи про право власності ТОВ «Карат-Шек» за № 13957297 (індексний номер рішення 29033679) щодо торгово-офісного комплексу та за № 13958000 (індексний номер рішення 29034478) щодо земельної ділянки. З повідомлення Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2016 року № 357/5413/13, убачається, що згідно з перевіркою автоматизованої системи документообігу суду КП «Д3», у період з 2011 року по 2016 роки включно, у провадженні суддів Ірпінського міського суду Київської області, у тому числі судді Чернова Д . Є., не перебувала справа № 357/5413/13 за позовом ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» до АТ «Дельта Банк» про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до повідомлення Апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2016 року вих. № 03-16/24633/16, згідно з автоматизованою системою документообігу суду КП «Д3» у 2014-2015 роках, цивільна справа № 357/5413/13 за апеляційною скаргою представника ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2014 року у справі за позовом ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» до АТ «Дельта Банк» про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії, до суду не надходила, не реєструвалася та не розглядалася. Судове рішення колегію суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року про визнання за ТОВ «МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)» права власності на нежитлову будівлю, торгово-офісний комплекс, на земельну ділянку, що знаходять у Закарпатській області не ухвалювалось. 05 серпня 2016 року за вих. № 6788, АТ «Дельта Банк» звернулося до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом шахрайського заволодіння торгово-офісним комплексом та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підроблення судового рішення Апеляційного суду Київської області.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника АТ «Дельта Банк» - адвоката Гошовської К. Г. підлягає задоволенню з таких підстав. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів зазначено у статті 16 ЦК України. За правилом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до частини першо статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. АТ «Дельта Банк» обгрунтовувало позовні вимоги тим, що на підставі неіснуючого рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року (справа № 357/5413/13, провадження № 22-ц/780/67/15), належне йому на праві власності нерухоме майно: торгово-офісний комплекс, загальною площею 914,4 кв. м, та земельна ділянка площею 0,0498 га, кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, цільове призначення - для комерційного використання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вибуло з його володіння, а тому банк, як власник, який у незаконний спосіб, поза його волею позбавлений зазначеного нерухомого майна, відповідно до статті 388 ЦК України, має право на його витребування, у його останнього набувача, яким, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є ОСОБА_1 . Установивши, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння його власника АТ «Дельта Банк» поза його волею на підставі неіснуючого судового рішення, що підтверджено повідомленнями Ірпінського міського суду Київської області та Апеляційного суду Київської області, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність, визначених положеннями статті 388 ЦК України, підстав для витребування його у останнього набувача - ОСОБА_1 . Скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав того, що суд ухвалив судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не з`ясував дійсного власника спірного нерухомого майна на час вирішення спору, зокрема не врахував, що згідно з рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2017 року, яке набрало законної сили 07 серпня 2017 року, право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі. Зазначені висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи, та є помилковими, виходячи з такого. Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Аналогічне за змістом положення передбачене частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Системний аналіз положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку, що рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є одним із документів, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, водночас виникнення права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане з моментом державної реєстрації відповідного речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на те, на дату подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та розгляду справи апеляційним судом, ОСОБА_2 не надав реєстраційного підтвердження права власності на спірне нерухоме майно, (відповідно до рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 року, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 20 вересня 2016 року у розмірі 2 000 000,00 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - торгово-офісний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, у спосіб надання ОСОБА_2 , як іпотекодержателю, права продажу предмета іпотеки, з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу предмета іпотеки), суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач ОСОБА_1 , як останній реєстраційний власник спірного майна на дату вирішення справи судом, не є належним відповідачем за позовом АТ «Дельта Банк» про витребування спірного нерухомого майна. Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд без належного правового обгрунтування здійснив переоцінку доказів, та дійшов помилкового висновку про відсутність у АТ «Дельта Банк» правових підстав для витребування спірного нерухомого майна за відсутності належних та допустимих доказів його вибуття з володіння власника поза його волею, оскільки судом першої інстанції достовірно встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння АТ «Дельта Банк» на підставі неіснуючого судового рішення (рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року (справа № 357/5413/13, провадження № 22-ц/780/67/15), що підтверджено належними та допустимими доказами - довідками Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2016 року № 357/5413/13 та Апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2016 року вих. № 03-16/24633/16. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року підлягає скасуванню, із залишенням у силі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року. Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - адвоката Гошовської Ксенії Георгіївни задовольнити. Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року скасувати, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року залишити в силі. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик