Постанова 4824 № 755/4041/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/4041/19 головуючий у суді І інстанції: Савлук Т.В. провадження №22-ц/824/7879/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 16 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Іванової І.В., Сліпченка О.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: У березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 46195,65грн., в якості відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн., понесені судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18750,00грн. та витрати пов`язані із залученням спеціалістів, експертів та проведення експертизи в розмірі 8600,00грн., які мотивує тим, що 05 серпня 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Порш», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано виним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Цивільно правова відповідальність відповідача, на момент дорожньо-транспортної пригоди, застрахована у ПАТ НАСК «Оранта». 13 листопада 2018 року, 24 січня 2019 року та 14 лютого 2019 року позивач отримав від страхової компанії ПАТ НАСК «Оранта» виплату страхового відшкодування у розмірі 100000,00 грн., тобто в межах ліміту відповідальності встановленого згідно Договору страхування. Тому, відповідач як безпосередньо винна особа у ДТП, зобов`язаний відшкодувати позивачу завдану майнову шкоду, як різницю між завданою шкодою та виплатою страхового відшкодування ПАТ «НАСК «Оранта» у розмірі 46195,65грн.. Протиправними та винними діями відповідача, позивачу була завдана моральна шкода, яка виразилася у пережитому страху за життя та здоров`я, а також у стресі, пов`язаному із самими фактом дорожньо-транспортної пригоди. Після зіткнення автомобілем, позивач перебувала в шоковому стану, злякавшись за своє життя та здоров`я. Для цілей відшкодування відповідачем моральної шкоди, позивач оцінює її в розмірі 15000,00грн.. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року позовні вимоги у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнутоз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 гривень, судові витрати по сплаті витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 гривень та судового збору в розмірі 768,40 гривень, а всього на загальну суму 10268 гривні 40 копійок. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права і неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про те, що позовні вимоги зводяться до вимоги про відшкодування фактично понесених витрат. Вказує, що позовні вимоги були різними, як за сумою так і за обставинами, що підтверджуються належними та допустимими доказами, поданими до суду позивачем. Також, звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував Звіт №97/10/18 від 31.10.18 року. Зазначає, що відповідач, як винна особа зобов`язаний сплатити позивачу різницю між завданою шкодою та виплатою страхового відшкодування. Крім того, вважає, що позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилася в пережитому страху за своє життя та здоров`я. Також, вказує на те, що суд першої інстанції не обґрунтовано не взяв до уваги витрати понесені позивачем на оплату послуг адвоката, залученням експерта та оплату послуг експерта-оцінювача, копії вказаних документів знаходяться в матеріалах справи. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що рахунок-фактура №БА-0047999 від 30 жовтня 2018 року, складений ТОВ «БОГДАН АВТО», на суму 131485,08 грн., не є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат на ремонт пошкодженого автомобіля, оскільки лише відображають вартість загального обсягу робіт по ремонту та вартість запчастин, що підлягають заміні, станом на 30 жовтня 2018 року, а в розрізі даного спору, підлягають доказування обставин фактично понесених витрат на відновлення транспортного засобу, тобто належні та допустимі доказами є платіжний документ по оплаті виконаних робіт. Також, відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди у розмірі 8600, 00 грн., суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що в розрізі даного спору позивачем заявлено вимоги щодо відшкодування фактично понесених витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля, ці вимоги підлягають доказуванню шляхом подання суду відповідних розрахункових документів про їх оплату, тому наданий суду висновок судового експерта не є належним доказом на підтвердження розміру заподіяних збитків в розумінні положень ст. 1192 Цивільного кодексу України. Вирішуючи даний спір, і задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, щохарактер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану пошкодженого майна, обмеження його прав користуватись автомобілем, та визначив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.. Задовольняючи частково вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на ЦПК України та Постанову Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», і прийшов до висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн., яка складається з консультації клієнта щодо порядку подання позовної заяви та правових наслідків, пов`язаних із поданням позовної заяви до фізичної особи про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., та підготовки та подання позовної заяви до Дніпровського районного суду м. Києва в розмірі 3500,00 грн.. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно доч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відповідно до ст. 1194 ЦК України відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні» Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Відповідно до п. 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.11.2003. № 142/52092, передбачено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу. Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Судом встановлено, що ОСОБА_2 05 серпня 2018 року о 23 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем «Porsche» д.н.з. НОМЕР_3 на перехресті просп. А.Навої та бульвару Перова в м. Києві не виконав вимоги світлофора, а саме здійснив рух на заборонений сигнал світлофора (червоний), чим скоїв зіткнення з автомобілем «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався по бульвару Перова. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_2 порушив п.п. 8.3.е, 2.3.в ПДР України. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_5 від 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 05 серпня 2018 року о 23 год. 05 хв. рухаючись по бульвару Перова в м. Києві на транспортному засобі «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_4 не виконала вимоги світлофора, а саме здійснила рух на заборонений сигнал світлофора (червоний), чим скоїла зіткнення з автомобілем «Porsche» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався по просп. А.Навої. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 (триста сорок) грн. на користь держави. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що на день винесення постанови становить 352 грн. 40 коп.. Встановлено, що цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №АК/9559305, з визначеним строком дії з 23 листопада 2017 року по 22 листопада 2018 року, об`єкт страхування є транспортний засіб - легковий автомобіль «PorschePanamera», д.н.з. НОМЕР_2 , ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 100000,00грн., розмір франшизи - 0,00грн.. Власником автомобіля «Hyundai», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 . Рахунок-фактура № БА-0047999 від 30 жовтня 2018, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «БОГДАН АВТО», на суму 131485,08 грн.. Відповідно до Звіту № 97/10/19 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 31 жовтня 2018 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , встановлено що величина вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу з врахуванням допусків в межах яких відбулася оцінка, з врахуванням ПДВ 20% та інших загально державних податків і зборів (обов`язкових платежів), складає 146195,65грн.. ПАТ НАСК «Оранта» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100000,00грн., що підтверджується заявою про видачу готівки № 130 від 13 листопада 2018 року, випискою з особового рахунку від 25 січня 2019 року та заявою про видачу готівки № 84 від 14 лютого 2019 року. Суд апеляційної інстанції вважає не законними посилання суду першої інстанції на не прийняття до уваги письмового доказу - Звіту № 97/10/19 про оцінку вартості збитку, оскільки він є належним та допустимим доказом в розумінні положень ЦПК України та не спростований іншою стороною жодним доказом. Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 46195,65грн., оскільки у відповідності до ст. 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди відповідач зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00грн., оскільки судом вірно встановлено тяжкість вимушених змін у житті позивача, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, моральні та психологічні страждання, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на проведення оцінки майна у розмірі 1600,00грн., оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено Договір на проведення оцінки майна (висновку експертного дослідження) КТЗ та квитанція про сплату позивачем цих послуг (т. 1, а.с. 35, 44). Крім того, суд апеляційної інстанції, не приймає до уваги висновки суду першої інстанції щодо відмови у стягненні витрат пов`язаних із проведенням експертного дослідження у розмірі 7000,00 грн., оскільки в матеріалах справи міститься Рахунок-фактура № СФ-000227 від 28 вересня 2018 року на суму 7000,00 грн. та квитанція про сплату за проведення експертного дослідження (т. 1, а.с. 80-81), яка відповідає вимогам фінансового документу та дата його оплати співпадає з датою ДТП, отже сумнівів у його достовірності у суду апеляційної інстанції не має, за таких обставин позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення. З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції доходить висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 46195,65грн., витрат, які були понесені позивачем на проведення експертного дослідження у розмірі 7000,00 грн., а також витрат на проведення оцінки майна у розмірі 1600,00 грн.. Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.. Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України від «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до ст. 19 Закону України від «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Аналогічні висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2019 у справі №9901/264/19. Судом встановлено, що 07.08.2018 рокуміж Адвокатським об`єднанням «Спілка адвокатів міста Києва» та ОСОБА_1 , укладено Договір №47/2018 про надання правової допомоги (т.1 а.с. 49-51). Також, між Адвокатським об`єднанням «Спілка адвокатів міста Києва» та ОСОБА_1 , укладено Додаткову угоду до Договору №47/2018 від 07.08.2018 року (т. 1, а.с. 52-53) Відповідно до Акту наданих послуг від 22.10.2018 року загальна вартість послуг становить 12600,00 грн. (т. 1, а.с. 54-55). В подальшому, 20 листопада 2018 року між Адвокатським об`єднанням «Спілка адвокатів міста Києва» та ОСОБА_1 , укладено Договір №72/2018 про надання правової допомоги (т.1 а.с. 56-59). Також, між Адвокатським об`єднанням «Спілка адвокатів міста Києва» та ОСОБА_1 , укладено Додаткову угоду до Договору №72/2018 від 20.11.2018 року (т. 1, а.с. 60-61) Відповідно до Акту наданих послуг від 04.03.2019 року загальна вартість послуг становить 6150,00 грн. (т.1 а.с. 62). Відповідно до платіжного доручення №23330967 від 23.11.2018 року на рахунок Адвокатськоко об`єднання «Спілка адвокатів міста Києва» сплачено кошти за Договором №72/2018 від 20.11.2018 року у розмірі 10000,00 грн. (т. 1, а.с. 65). Відповідно до платіжного доручення №26500389 від 27.02.2019 року на рахунок Адвокатськоко об`єднання «Спілка адвокатів міста Києва» сплачено кошти за Договором №72/2018 від 20.11.2018 року у розмірі 8750,00 грн. (т. 1, а.с. 66). Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що представник позивача надав належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогуу строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі. З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18750,00 грн.. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду про відшкодування матеріальної шкоди, стягнення витрат на проведення експертного дослідження та витрат понесених на професійну правничу допомогу заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові та не майнові права позивача було порушено відповідачем. Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із того, що відповідно до положень ст. 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 137, 141 ЦПК України. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити зміну розподілу судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір розмірі 885,45 гривень (т.1, а.с. 87) (за подання позовної заяви) та 1328,17 гривень (т.1, а.с. 245) (за подання апеляційної скарги на рішення суду), що у сукупному розмірі складає 2213,62 гривень. Предметом позову ОСОБА_1 є відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення витрат пов`язаних із проведенням оцінки майна та проведенням експертизи, а також витрат на професійну правничу допомогу, які у загальному розмірі складають 88545,65гривень. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про обгрутнованість стягнення з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 46195,65грн., моральної шкоди у розмірі 5000,00грн., витрат пов`язаних із проведенням оцінки майна та проведенням експертизи у розмірі 8600,00грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18750,00грн., які у загальному розмірі складають 78545,65гривень. За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1963,62 гривні (78545,65* 2213,62/ 88545,65). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду в частині стягнення матеріальної шкоди, витрат на проведення експертного дослідження, витрат на проведення оцінки майна та судових витрат не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено в цій частині з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення цих позовних вимог відповідно до ст.376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, витрат пов`язаних із проведенням оцінки майна, проведенням експертизи та судових витрат скасувати, і ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 46195,65 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати пов`язані із проведенням експертного дослідження у розмірі 7000,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати пов`язані із проведенням оцінки майна у розмірі 1600,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18750,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 1963,62 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «16» червня 2020 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко