Постанова 4824 № 372/4099/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року місто Київ. Справа 372/4099/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1094/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільнихсправ: головуючого Желепи О.В., суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І. секретар судового засідання Миронюк І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2019 року та на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року (у складі судді Зінченко О.М. інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) в справі за позовом Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» до Козинської селищної ради, ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним рішення Козинської селищної ради, визнання незаконним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою,- ВСТАНОВИВ: В грудні 2018 року до Обухівського районного суду Київської області звернулась Громадська організація «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, громадянина Італії ОСОБА_3 за участі третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головного управління Держгеокадастру в Київській області про визнання недійсним рішення 45 сесії Козинської селищної ради сьомого скликання №7 від 09 серпня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2840га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:003:0050, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та проведення конкурсу з відбору виконавця земельних торгів щодо продажу права оренди на земельну ділянку», визнання недійсним договору від 14 серпня 2018 року між Козинською селищною радою Київської області і ОСОБА_3 оренди земельної ділянки, площею 0,2840га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223155400:05:003:0050, витребування від ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2840га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 - кадастровий номер: 3223155400:05:003:0050, і передачі її Громадській організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий Бір», стягнення з Козинської селищної ради та ОСОБА_3 на користь Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» судових витрат. Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року було прийнято заяву позивача за первісним позовом про зміну предмету позову, прийнято зустрічний позов Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий Бір», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області, громадянин Італії ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування державних актів на право постійного користування землею, який об`єднано в одне провадження з позовом Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, громадянина Італії ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним рішення ради, визнання незаконним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, залучено до участі в справі на стороні територіальної громади смт.Козин Обухівського району Київської області прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області. 29 липня 2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме позивач також просив: визнати незаконним рішення Козинської селищної ради Київської області (засідання 45 сесії VII скликання) №7 від 21 березня 20018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2840га кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:003:0050, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - та проведення конкурсу з відбору виконавця земельних торгів щодо продажу права оренди на земельну ділянку», визнати недійсними результати земельних торгів, проведені 09 серпня 2018 року щодо продажу ОСОБА_3 права оренди на земельну ділянку, площею 0,2840га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:003:0050 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - та скасувати Протокол №1 проведення земельних торгів за лотом №24672 від 09 серпня 2018р. та Додаток №1/1 до Протоколу №1 проведення земельних торгів за лотом № 24672 , визнати недійсним договір від 14 серпня 2018 року між Козинською селищною радою Київської області і ОСОБА_3 оренди земельної ділянки, площею 0,2840га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223155400:05:003:0050, витребування від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2840га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 - кадастровий номер: 3223155400:05:003:0050 і земельну ділянку передати Громадській організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий Бір», стягнути з Козинської селищної ради і ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору. (т.3. а.с.22-27) Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2019 року прийнято до провадження заяву про збільшення позовних вимог . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» до Козинської селищної ради, ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним рішення Козинської селищної ради, визнання незаконним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, відмовлено повністю. Зустрічний позов Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право постійного користування землею серії 1-КВ №002029 від 22.09.2000 року, виданий Козинською селищною радою Обухівського району Київської області Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» на земельну ділянку площею 22,5 га. Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право постійного користування землею серії 1-КВ №001176 від 17.09.2001 року, виданий Козинською селищною радою Обухівського району Київської області Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» на земельну ділянку площею 38,6775 га. Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право постійного користування землею серії 11-КВ №003574 від 22.09.2000 року, виданий Козинською селищною радою Обухівського району Київської області Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» на земельну ділянку площею 22,5 га. Стягнуто з Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» на користь Козинської селищної ради Обухівського району Київської області сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 3842 грн. 00 коп. Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року доповнено рішення Обухівського районного суду від 23 жовтня 2019 року за позовом Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» до Козинської селищної ради, ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним рішення Козинської селищної ради, визнання незаконним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Вказаноу резолютивній частині рішення, що за позовом Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» до Козинської селищної ради, ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області про проведення конкурсу з відбору виконавця земельних торгів щодо продажу права оренди на земельну ділянку, визнання недійсними результатів торгів, скасування протоколу проведення земельних торгів, відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням, 28 листопада 2019 року, згідно поштової відмітки (а.с. 184 т. 3) ГО «ТІЗ «Сосновий бір» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.10.2019р. у справі № 372/4099/18. Ухвалити нове рішення: позов Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» до Козинської селищної ради, ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області задовольнити повністю: визнати незаконним рішення Козинської селищної ради Київської області (засідання 45 сесії VII скликання) № 7 від 21 березня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2840 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:003:0050, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - та проведення конкурсу з відбору виконавця земельних торгів щодо продажу права оренди на земельну ділянку»; визнати недійсними результати земельних торгів, проведених 09 серпня 2018р., щодо продажу ОСОБА_3 права оренди на земельну ділянку, площею 0,2840 га, кадастровий номер земельної ділянки 3223155400:05:003:0050, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - та скасувати Протокол № 1 проведення земельних торгів за лотом № 24672 від 09 серпня 2018р. та Додаток № 1/1 до Протоколу № 1 проведення земельних торгів за лотом № 24672 ; визнати недійсним договір від 14 серпня 2018 року між Козинською селищною радою Київської області і ОСОБА_3 оренди земельної ділянки, площею 0,2840 га, яка розташована: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223155400:05:003:0050; витребувати від ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,2840 га, яка розташована: АДРЕСА_1 , - кадастровий номер: 3223155400:05:003:0050, і передати земельну ділянку Громадській організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір». В задоволенні зустрічного позову Козинської селищної ради до Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» про визнання недійсними і скасування Державних актів на право постійного користування землею відмовити повністю. В апеляційній скарзі посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення. Вказують, що районний суд, посилаючись на норми ст.ст. 19, 22, 23 ЗК УРСР, дійшов висновку, що Державний акт I-КВ №002029 від 22.09.2000р., виданий ТІЗ «Сосновий бір» з порушенням пп. 1.12, 1.14, 1.16-1.18 Інструкції, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 за №31. Висновки Обухівського районного суду Київської області щодо недійсності Державного акту на право постійного користування I -КВ №002029 від 22.09.2000, який виданий ТІЗ «Сосновий бір» і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №345 з підстав невідповідності його вимогам законодавства є незаконними та необґрунтованими. Щодо Державного акту на право постійного користування серії I -КВ №001176 від 17.09.2001, то чіткого визначення підстави визнання Державного акту недійсним і його скасування, рішення районного суду не містить. Однак суд в своєму рішенні посилається на те, що до жодного з державних актів на право постійного користування землею зміни, пов`язані з вилученням земельних ділянок із постійного користування не вносились. При цьому суд посилається на положення п. 3.9 Інструкції №43, яким було передбачено, що у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта . У п.2.9 Інструкції №43 зазначено, що при заповненні державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Таким чином, можливість внесення змін чи виправлень до існуючого державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи державного акта на право власності на земельну ділянку законодавством не передбачено. Тому висновки суду щодо недійсності державних актів у зв`язку з невнесенням до них змін і виправлень є незаконними. Вказує, що висновки суду про те, що в постійному користуванні позивача відсутні земельні ділянки на території смт. Козин Обухівського району Київської області не відповідають дійсності. Оскільки на сьогоднішній день в постійному користуванні ТІЗ «Сосновий бір» знаходиться 16,0919 га земель в межах, наданих за вказаними актами. Зазначає, що до матеріалів справи №372/4099/18 прокурором додана копія генплану-схеми, який поданий ТІЗ «Сосновий бір» до позовної заяви в підтвердження місцезнаходження земельних ділянок, які за рішенням ВК Козинської селищної ради від 24.01.2002 №4/2 вилучались з постійного користування позивача для їх подальшої передачі у приватну власність громадянам. Однак суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що чинним на той момент містобудівним законодавством не передбачалось складання (розробка) такого виду містобудівної документації на регіональному та місцевому рівні як «схема-генплан» та «генплан-схема тощо. Вважає висновки суду про те, що відсутність відомостей про формування земельної ділянки в Державному земельному кадастрі свідчить про відсутність права на постійне користування ГО «ТІЗ «Сосновий бір» землею, не відповідають нормам діючого законодавства. Посилаються, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем строк позовної давності не пропущений . Зазначає, що висновки суду про те, що ГО «ТІЗ «Сосновий бір» як постійний землекористувач не має право на витребування майна з чужого незаконного володіння, не відповідають положенням правових норм. Щодо аукціону, то достатньо було б залучити виконавця земельних торгів - Товарної біржі «Аукціоніст» і ліцитатора» Щербін М.С. в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - Козинської селищної ради. Наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, передбачені ст. 54 ЦПК України, і не є підставою для відмови в позові. Не погоджуючись з додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року, ГО «ТІЗ «Сосновий збір» 23 грудня 2019 року подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати повністю рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2019 року та додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» до Козинської селищної ради, ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдом», Головне управління Держгеокадастру у Київській області задовольнити повністю. В задоволенні зустрічного позову Козинської селищної ради до Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» про визнання недійсними і скасування Державних актів на право постійного користування землею відмовити повністю. На адресу суду від Козинської селищної ради Обухівського району Київської області надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити ГО «ТІЗ «Сосновий Бір» в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Обухівського районного суду від 23.10.2019 залишити без змін. У відзиві зазначають, що апеляційна скарга ГО «ТІЗ «Сосновий Бір» є безпідставною та необґрунтованою, а рішення та додаткове рішення ухвалені у відповідності до норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, прокурора та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву на них, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на основне судове рішення , підлягає частковому задоволенню, лише в частині вирішення зустрічного позову, з наступних підстав. Статтею 19 ЗК УРСР 1990р. було передбачено, що надання земельних ділянок у власність або користування здійснювалось згідно з проектами відведення таких ділянок. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 р. за N 31 (надалі - «Інструкція») в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видавався на підставі відповідного рішення Верховної Ради України, Верховної Ради АР Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради. Відмовляючи в задоволенні позову ТІЗ "Сосновий бір" суд вважав встановленими такі обставини. З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивачу було видано два державних акти про право користування землею: серії 1-КВ №002029 від 22.09.2000 року, виданого Козинською селищною радою Обухівського району Київської області Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» на земельну ділянку площею 22,5 га. та Державний акт на право постійного користування землею серії 1-КВ №001176 від 17.09.2001 року, виданого Козинською селищною радою Обухівського району Київської області Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» на земельну ділянку площею 38,6775 га. Позивачем за первісним позовом не було надано будь-якої проектної документації щодо відведення внатурі земельної ділянки в постійне користування площею 22,5га Громадській організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір». Як вбачається з відповіді Обухівського відділу Головного управління Держгеокадастру вих.№29-10-0.32-21/102-19 від 13.02.2019р. на адвокатський запит Чимериса Т.П. така документація також відсутня і в архіві відділу, незважаючи на положення п.1.19 та Розділу 4 Інструкції в чинній на момент видачі державних актів редакції та Постанови Кабінету міністрів України №1553 від 17 листопада 2004р. «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою» щодо збереження документації із землеустрою в архівах районних відділів (управлінь) Держгеокадастру (колишнього Держкомзему/управлінь земельних ресурсів). (т.2 а.с.206) Як вбачається з копії бланку державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ № 002020 від 22.09.2000р. до нього вносились зміни Рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради №6/2 від 19.12.2000р., №12 від 29.03.2001р., №4 від 21.06.2001р. і були додатково виділені (надані) земельні ділянки ТІЗ «Сосновий Бір» площею 2,65га, 10,6га, 1,32га, 0,30га, 17,8га під розширення території Товариства у визначеному на той час порядку. (т.1.а.с.23-25) Сторонами визнається і підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення виконкому Козинської селищної ради №3/1 від 29 серпня 2001 року Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» було передано у постійне користування земельну ділянку площею 38,6775га для розширення території товариства індивідуальних забудовників, та видано державний акт на право постійного користування землею серії І -КВ №001176 17 вересня 2001р, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №394. (т.1 а.с.17-20) Як вбачається з наданої до позовної заяви копії акту будь-яких змін до державного акту на право постійного користування серії І-КВ № 001176 від 17 вересня 2001р. не вносилось. З наданої копії генплану-схеми (т.1 а.с.26-27) не вбачається року її розробки (формування), інформації про розробника документації, реквізитів містобудівної документації, пояснювальних текстових та графічних матеріалів, рішення органу місцевого самоврядування - місцевої ради щодо затвердження генплану-схеми як частини містобудівної документації. Копія схеми також не містить інформації про земельні ділянки, які перебували на той час у постійному користуванні ТІЗ «Сосновий бір» і не відповідає вимогам, які пред`являлись до містобудівної документації згідно з діючим на той момент Законом України «Про планування і забудову територій» в редакції від 20.04.2000р. Згідно з ст.1 Закону України «Про планування і забудову територій» в редакції від 20.04.2000р. містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій; проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва; детальний план території - містобудівна документація, яка розробляється для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів; проект забудови територій - документація, що поєднує властивості містобудівної та проектної документації, яка розробляється для будівництва комплексів будинків і споруд. Таким чином, чинним на той момент містобудівним законодавством не передбачалось складання (розробка) такого виду містобудівної документації на регіональному та місцевому рівні як «схема-генплан» та «генплан-схема» тощо. Відповідно до ч.3 ст.3 ЗУ «Про планування і забудову територій» в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції передбачалось, що планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснювалась їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку. У відповідності до вимог ч.3. ст.10 ЗУ «Про планування і забудову територій» в редакції від 20.04.2000р. будь-яка містобудівна документація підлягала затвердженню відповідною місцевою радою, в даному випадку Козинською селищною радою. Посилання позивача на затвердження поданої «генплану-схеми» Козинською селищною радою не підтверджується відповідним рішенням сесії ради, заперечується представником Козинської селищної ради і в матеріалах справи відсутнє. Факт проставляння підпису селищного голови на схемі та печатки Козинської селищної ради не може вважатись затвердженням радою такої документації. Надана копія схеми не відповідає також і вимогам, які ставились до проектів забудови території, як одного з видів проектної містобудівної документації згідно ст.15 ЗУ «Про планування і забудову територій», оскільки не містить показників конкретних об`єктів містобудування, інформації про поверховість, щільність забудови, показники та технічні вирішення інженерно-транспортної інфраструктури, потребу в проведенні інженерної підготовки території та обсяг цих робіт, техніко-економічні показники та загальний кошторис забудови території; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами. Виходячи з викладеного, надана схема не є доказом місцезнаходження земельних ділянок, які вилучались з постійного користуванні ТІЗ «Сосновий Бір» і не може вважатись належним і допустимим доказом наявності «накладення» спірних земельних ділянок. Сторонами, в тому числі і позивачем, визнається факт вилучення з постійного користування земельних ділянок, які у 2000-2003рр. були передані безоплатно у приватну власність громадян згідно рішень Козинської селищної ради. Судом встановлено, що рішенням Козинської селищної ради №4/2 від 24 січня 2002 року «Про вилучення земельних ділянок» на підставі відповідного клопотання правління ТІЗ «Сосновий Бір» було вилучено з постійного користування ТІЗ «Сосновий Бір» земельні ділянки площею 77,4325 га в зв`язку з приватизацією цих земельних ділянок членами ТІЗ «Сосновий Бір». Було також доручено Обухівському бюро ДЗК внести відповідні зміни до Державного акту на право постійного користування землею ТІЗ «Сосновий Бір». (т.1 а.с.28) При цьому, судом встановлено, що кожен з державних актів на право постійного користування землею, які видавались ТІЗ «Сосновий Бір», містить меншу площу, ніж та, яка вилучалась Козинською селищною радою згідно рішення №4/2 від 24 січня 2002 року, що підтверджує вилучення земельних ділянок одночасно з обох землекористувань (масивів земельних ділянок, які були зазначені в державних актах на право постійного користування землею). Відповідачем - Козинською селищною радою до матеріалів справи також долучені копії рішення Козинської селищної ради №34-10 від 18.11.2003р. про вилучення з постійного користування ТІЗ «Сосновий Бір» земельної ділянки площею 0,1134га, рішення Козинської селищної ради №34-11 від 18.11.2003р. про вилучення з постійного користування ТІЗ «Сосновий Бір» земельної ділянки площею 0,0963га, рішення Козинської селищної ради №34-12 від 18.11.2003р. про вилучення з постійного користування ТІЗ «Сосновий Бір» земельної ділянки площею 0,1134га, які свідчать про вилучення й інших земельних ділянок з землекористувань позивача. (т.1.а.с.193-196). Судом встановлено і підтверджується письмовими доказами, що до жодного з державних актів на право постійного користування землею зміни, пов`язані з вилучення земельних ділянок з постійного користування, не вносились. При цьому п.3.9. Інструкції було передбачено, що у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта. Невнесення змін до правовстановлюючих документів було також підтверджено перевіркою Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Київській області №154-ДК/200/АП/09/01/17, яка проводилась 09.10.2017р. (т.1 а.с.187-191) Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Відомості щодо перебування в користуванні ГО «ТІЗ «Сосновий Бір» земельних ділянок на території Козинської селищної ради в Державному земельному кадастрі відсутні, що не заперечується позивачем. Судом також встановлено, що рішенням шістнадцятої сесії Козинської селищної ради п`ятого скликання №8 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель з метою впорядкування існуючого землекористування», яким було надано дозвіл ТІЗ «Сосновий Бір» на проведення інвентаризації земельних ділянок, що знаходяться у постійному користуванні ТІЗ «Сосновий Бір» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І- КВ №002029 від 22.09.2000 та державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №001176 17 вересня 2001р. (т.1 а.с.197) Однак, доказів проведення такої інвентаризації та її затвердження в установленому законом порядку, суду надано не було. Подана позивачем копія технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації та визначенню зовнішніх меж землекористування «Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» загальною площею 71,8024га, яка була складена у 2008 році ТОВ «Дельта 2003» не містить інформації про її затвердження сесією місцевої ради, не погоджена з суміжними землевласниками та землекористувачами, в тому числі і Козинською селищною радою, не враховує вилучені з постійного користування у 2001-2003рр. ділянки, не містить висновків органу земельних ресурсів, органу містобудування та архітектури, не пройшла державну землевпорядну експертизу, що було обов`язковим згідно ст.6 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» в редакції від 17.06.2004р., тобто не відповідала вимогам документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель, яка визначалась ст.35 та ст. 62 Закону України «Про землеустрій» в редакції від 22.05.2003р. Така документація в архіві Управління Держгеокадастру також відсутня, що підтверджується відповіддю Обухівського відділу ГУ Держгеокадастру в Київській області на адвокатський запит представника Козинської селищної ради Чимериса Т.П. за підписом начальника відділу Н.Черненко від 13.02.2019р. №29-10-0.32-22/102-19. (т.2 а.с.207) Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність в його постійному користуванні земельних ділянок на території смт.Козин Обухівського району Київської області, їх площ, конфігурації, місця знаходження (розташування), що унеможливлює проведення будь-якого експертного дослідження про встановлення факту «накладення» (перетину) з земельною ділянкою, що передана в оренду ОСОБА_3 . Згідно із частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно із ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Частиною другої цієї статті встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади. Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства. Позивач не довів порушення його прав та невідповідність оспорюваного рішення Козинської селищної ради №7 від 21 березня 20018 року вимогам законодавства, оскільки в матеріалах справи відсутні докази «накладення» (перетину) земельної ділянки (ділянок), що перебувають чи можуть перебувати у ГО «ТІЗ «Сосновий Бір» в постійному користуванні та перебуває у тимчасовому платному користуванні на умовах оренди у ОСОБА_3 . Відповідно до п.5 Порядку проведення земельних аукціонів, затвердженого Постановою КМУ від 27.02.2008 № 90 (далі - Порядок) підготовка лотів до продажу на аукціоні включає, зокрема, формування і затвердження замовником переліку земельних ділянок для їх продажу або продажу права на їх оренду на аукціоні та передачу його організаторові. Пунктом 9 Порядку передбачено, що оголошення про проведення аукціону повинне включати, зокрема, відомості про обмеження і обтяження прав на земельну ділянку. Представник Козинської селищної ради Обухівського району Київської області у відзиві на позовну заяву зазначив, що в ході розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2840га Козинською селищною радою були отримані всі необхідні висновки та погодження, виконано всі умови для передачі земельної ділянки на земельний аукціон. Позивачем ця обставина належними та допустимими доказами не спростовується, що свідчить про відсутність в Державному земельному кадастрі будь-яких відомостей про обмеження і обтяження прав на спірну земельну ділянку, які б перешкоджали її виставленню на земельні торги. Таким чином, позивачем не доведено допущення Козинською селищною радою порушень процедури відведення земельної ділянки та/або проведення конкурсу з відбору виконавця земельних торгів, порушень, які б свідчили про незаконність та протиправність проведення земельних торгів, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними і задоволенню не підлягають. Визнання недійсним договору оренди від 14 серпня 2018 року, укладеного між Козинською селищною радою та ОСОБА_3 є похідною вимогою від визнання недійсними земельних торгів згідно п.38 Порядку, яким передбачено, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним договору купівлі-продажу лота, укладеного з переможцем, а тому дана вимога також не підлягає задоволенню, що відповідає правовому висновку викладено у постанові Верховного Суду від 13.12.2018у справі № 709/1698/16-ц. Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновок суду про не доведеність позивачем за основним позовом порушення їх прав, відповідає цим обставинам та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги позивача в тій частині, що відповідач не заперечував, що передана в оренду ОСОБА_3 спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні позивача на підставі актів на право постійного користування землею, виданих ТІЗ "Сосновий бір" в 2000 та 2001 році не відповідають дійсності, та спростовуються наявним в справі відзивом на позов з якого слідує, що Козинська селищна рада на протязі розгляду справи заперечувала порушення ними прав позивача. Відповідно до приписів ст.15 Цивільного кодексу України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес. Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст. У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсними результатів торгів і, як наслідок, договору оренди землі) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Позивачем не доведено наявність речового права на земельну ділянку, яка була передана в оренду ОСОБА_3 в результаті проведення земельних торгів, в зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними результатів земельних торгів, проведених 09 серпня 2018 року та договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2018 року також відсутні. Вимога позивача за первісним позовом про витребування від ОСОБА_3 земельної ділянки та передачу земельної ділянки Громадській організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» є похідною вимогою від визнання недійсними результатів земельних торгів, проведених 09 серпня 2018 року та договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2018 року. Крім того, правом на пред`явлення вимоги з чужого незаконного володіння в силу ст.387 Цивільного кодексу України володіє виключно власник земельної ділянки, яким є Козинська селищна рада. Право власності Козинської селищної ради на землю позивачем за первісним позовом не заперечується. Такий правовий висновок також узгоджується з висновками Верховного суду України (справа № 6-327цс15 від 23.12.2015 р., № 6-2233цс16 від 21.12.2016 р.). в яких зазначено, що право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача є обмеженими і можливі лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені первісного позову . При цьому доводи позивача про те, що суд не обговорив питання про призначення у справі землевпорядної експертизи з метою встановлення факту накладення переданої земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 та земельної ділянки, яка в 2000-2001 році передавалась в користування позивачу для організації індивідуального житлового будівництва членів ТІЗ «Сосновий Бір», колегія суддів не приймає, оскільки позивач в суді першої інстанції не заявляв такого клопотання та не навів переконливих аргументів з приводу неможливості надання такого доказу до суду першої інстанції. Крім того, колегія суддів враховує, що у позивача відсутні належні докази відведення йому в натурі на місцевості земельних ділянок, за отриманими актами. Також, суд першої інстанції вірно врахував, що з 2000 року у позивача неодноразово вилучались з користування земельні ділянки і на час вирішення справи у передбачений законом спосіб не внесені зміни до державних актів позивача з приводу конфігурації земельної ділянки , яка на даний час залишилась перебувати в користуванні ТІЗ "Сосновий бір", які б були затверджені селищною Радою. Апеляційний суд не приймає доводи позивача про те, що саме з вини відповідача не була затверджена розроблена в 2008 році ТОВ «Дельта 2003» технічна документація, виготовлена на виконання рішення Козинської селищної Ради від 06 березня 2008 року, яким була дозволена інвентаризація земель ТІЗ "Сосновий бір", оскільки позивачем не доведено, що така документація відповідала вимогам закону, передавалась на затвердження та в порушення вимог закону не було прийнято рішення про затвердження, яке було б оскаржено в установленому порядку позивачем. Навпаки, судом встановлено, що виготовлена технічна документація не враховувала, усіх рішень про вилучення землі у позивача, а відповідно з огляду на наявність спору між власником та землекористувачем з приводу обсягу землі, яка перебуває у користуванні садового товариства, така інвентаризація не була проведена та не був дотриманий, передбачений Законом порядок, щодо реєстрації за позивачем права користування на землю в конкретних межах з занесенням відомостей до державного земельного Кадастру. Інші доводи скарги не спростовують висновків суду, в частині вирішення основного позову, з приводу недоведеності позивачем порушення його прав. Рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги в цій частині. З огляду на вищенаведені доводи не підлягає задоволенню також апеляційна скарга на додаткове рішення, оскільки воно ухвалено з додержанням вимог закону та порядку ухвалення додаткового рішення у справі. Стосовно вирішення зустрічного позову, апеляційний суд, виходить з наступного. Задовольняючи зустрічний позов, районний суд вважав встановленими такі обставини. 27 липня 2000 року рішенням Козинської селищної ради №6/4 було затверджено розроблений Обухівським Бюро ДЗК проект відведення земельної ділянки площею 22,5 га ЗАТ «Київська ПМК №2» та надано за рахунок земель запасу Козинської селищної ради земельну ділянку площею 22,5га ЗАТ «Київська ПМК №2» під розміщення товариства індивідуальних забудовників « Сосновий Бір» в смт.Козин по вул .Леніна; доручено Обухівському Бюро ДЗК виготовити ЗАТ «Київська ПМК №2» Державний акт на право постійного користування землею. (т.1 а.с.192) Як вбачається з довідки №4332/2000 від 18.09.2000р. Київського обласного управління статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, державна реєстрація Товариства індивідуальних забудовників «Сосновий бір» була проведена 12.09.2000р. (т.1. а.с.235-236) До матеріалів справи також долучено Свідоцтво про реєстрацію громадського об`єднання «Громадська організація «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» від 12.09.2000р., виданого Обухівським міськрайонним управлінням юстиції Київської області. (т.1. а.с.234) Таким чином, земельна ділянка площею 22,5га Громадській організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» у липні 2000 року не могла бути відведена та передана у постійне користування в зв`язку з не існуванням такої юридичної особи. З урахуванням п 1.12, 1.14, 1.16, 1.17, 1.18 Інструкції в редакції від 21.03.2000р., державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 22,5га мало бути видане ЗАТ «Київська ПМК №2», а не Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір». Суд також встановив безпідставність видачі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003574 від 22.09.2000р., оскільки як вбачається з обох бланків державних актів, вони видані на підставі одного і того ж рішення Козинської селищної ради №6/4 від 27 липня 2000 року, зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за одним і тим самим номером - 345 в один і той же день - 22 вересня 2000 року, хоча і з відмінностями у їх призначенні. Так, на бланку серії ІІ-КВ № 003574 мета (призначення) земельної ділянки визначено «для організації індивідуального житлового будівництва членів ТІЗ «Сосновий Бір», а на бланку серії І-КВ №002029 - «під розміщення товариства індивідуальних забудівників «Сонячний Бір» «Сосновий Бір», що також є порушенням п.1.19 Інструкції і свідчить про видачу чотирьох бланків державних актів на право постійного користування землею на підставі одного рішення органу місцевого самоврядування та щодо однієї і тієї ж земельної ділянки. (т.3. а.с.8, т.1 а.с. 22) Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено статтею 152 ЗК України, відповідно до ч.2 та 3 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17). В Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц, Постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15, Постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15 були зроблені висновки про те, що визнання недійсними державних актів на землю вважається законним, ефективним та окремим способом захисту і поновлення порушених прав у судовому порядку. Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Як зазначив Свропейський суд з прав людини, заявнику має бути надана можливість заявляти у судовому порядку своє право, що визнається національним законодавством (Masson and Van Zon v. the Netherlands (Массон і ОСОБА_6 проти Нідерландів), § 48; Gutfreund v. France (Гутфройнд проти Франції), § 41; Boulois v. Luxembourg, §§ 90-94). Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 36; Nunes Dias v. Portugal (ОСОБА_7 проти Португалії) (dec.) стосовно правил, що регламентують сповіщення). Правила, які регламентують етапи і терміни подачі заяви на судовий розгляд спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і відповідність нормам, а саме, принципу правової визначеності (Кан 'єте де Гоньі проти Іспанії), § 36). Враховуючи вищезазначене, правила, що стосуються предмета спору чи застосування цих правил, не повинні перешкоджати сторонам у отриманні доступного судового захисту (Звольський та Звольстка проти Чехії), § 51). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції. Як вбачається з матеріалів справи, Козинська селищна рада не заявляє позовних вимог про припинення права постійного користування землею і станом на 06 березня 2008 року (дату надання дозволу на проведення інвентаризації земель ТІЗ «Сосновий Бір») не заперечувала факт наявності права постійного користування на території смт.Козин Обухівського району Київської області. Разом з тим, відповідачем за зустрічним позовом протягом тривалого часу не вживались заходи щодо інвентаризації землекористування, формування земельних ділянок, що залишились у постійному користування після вилучення земель у 2000-2003рр. в державному земельному кадастрі, проведення реєстрації речового права на землю, що унеможливлює право Козинської селищної ради та територіальної громади смт.Козин вільно розпоряджатись комунальними землями. Суд встановив, оскільки площі, конфігурації та інші дані земельних ділянок, зазначених в Державному акті на право постійного користування землею серії І- КВ №002029 від 22.09.2000р., серії ІІ-КВ № 003574 від 22.09.2000р та в Державному акті на право постійного користування землею серії І- КВ №001176 від 17 вересня 2001р, два з яких хоча і були видані з порушеннями на той час норм земельного законодавства, однак не оспорювались з мотивів незаконності їх видачі, на даний час не відповідають фактичному стану землекористувань, відомостям Державного земельного кадастру, а тому вони порушують право позивача, як власника земельних ділянок, і право територіальної громади смт.Козин. Суд вважав, що позовні вимоги Козинської селищної ради є обґрунтованими, доведені в ході розгляду справи належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено порушення відповідачем за зустрічним позовом права позивача на вільне користування та розпорядження власними земельними ділянками в результаті неправомірного використання відповідачем земельних ділянок за оскаржуваними державними актами, в тому числі і надання дозволів (погоджень) на забудову земельних ділянок Козинської селищної ради об`єктами нерухомості та комунікаціями ТОВ «Трейдом». (т.1.а.с.4, 29-41, 112-125) Судом не вбачається підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності за заявою відповідача за зустрічним позовом, оскільки, на думку суду, Козинською селищною радою строк позовної давності пропущено не було, оскільки про порушене право позивач дізнався після звернення до суду ТІЗ "Сосоновий бір" з основним позовом. Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону. З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що про видачу ТІЗ "Сосновий бір" державних актів на право постійного користування землею серії І- КВ №002029 від 22.09.2000р., та Державного акту на право постійного користування землею серії І- КВ №001176 від 17 вересня 2001р, позивачу достовірно відомо з дати їх видачі та реєстрації в Книзі записів державних актів, а також з дати прийняття рішення сесією Козинської селищної ради від 06 березня 2008 року про надання дозволу ТІЗ "Сосновий бір" на проведення інвентаризації земельної ділянки, що знаходиться в їх користуванні на підставі вищенаведених двох актів. (а.с. 197 т.1) Суд вірно встановив, що Козинська селищна Рада не оспорювала право користування землею на підставі цих двох актів ТІЗ "Сосновий бір" з часу їх видачі. Та обставина, що за період з 2001-2003 років частина землі вилучена у ТІЗ "Сосновий бір" не доводить, що на час видачі державних актів, вони були видані незаконно та були порушені права позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом. Посилання в рішенні суду на те, що земля за рішенням Ради виділялась іншій юридичній особі, а державний акт виданий 22 вересня 2000 року виданий позивачу за основним позовом, не береться апеляційним судом до уваги, оскільки з позовом про визнання недійсними державних актів та їх скасування звертається сама селищна Рада, а не юридична особа, щодо якої приймалось рішення. Обґрунтованими є також доводи скарги в тій частині, що в рішенні районного суду не зазначено, які вимоги закону порушені під час видачі позивачу за основним позовом державного акту № 001176 від 17 вересня 2001 року. Відсутність в архіві технічної документації, щодо відведення землі в натурі за державними актами, які позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними, а також не проведення інвентаризації землі та не внесення змін до таких державних актів, у зв`язку з вилученням землі з 2001 чи з 2008 року, не свідчить про наявність обставин, які б доводили незаконність отримання ТІЗ "Сосновий бір" вищенаведених державних актів в 2000 та 2001 роках та наявність порушеного права позивача, видачею таких актів. Слід зазначити, що не внесення в державні акти змін, внаслідок вилучення землі після їх видачі не є передбаченою законом підставою для визнання їх недійсними та скасування. За таких обставин висновок суду, щодо обґрунтованості зустрічного позову не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону. Посилання в зустрічному позові на те, що ТІЗ "Сосновий бір" надало дозволів (погодження) на забудову земельних ділянок Козинської селищної ради об`єктами нерухомості та комунікаціями ТОВ «Трейдом» є недоведеним та не може бути підставою, передбаченою законом для визнання недійсним державних актів, виданих в 2000 та 2001 році. Помилковим також є висновок суду про те, що позивач не пропустив строк звернення до суду з заявленими вимогами, оскільки про порушення своїх прав довідався в 2018 році, коли позивач за основним позовом звернувся з вимогами про визнання незаконним проведення аукціону щодо продажу права оренди на спірну земельну ділянку. З огляду на те, що висновки суду, щодо вирішення зустрічного позову не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду в цій частині ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ №002029 від 22.09.2000 року, виданого Козинською селищною радою Обухівського району Київської області Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» на земельну ділянку площею 22,5 га. та Державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ №001176 від 17.09.2001 року, виданого Козинською селищною радою Обухівського району Київської області Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» на земельну ділянку площею 38,6775 га. Оскільки представник ТІЗ "Сосновий Бір" в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що ними не отримувався Державний акт на право постійного користування землею серії 11-КВ №003574 від 22.09.2000 року, виданий Козинською селищною радою Обухівського району Київської області Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» на земельну ділянку площею 22,5 га. , а отримувався лише державний акт серії 1-КВ №002029, рішення суду в цій частині ними не оскаржується, а відповідно і не переглядається апеляційним судом. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Громадської організації «Товариство індивідуальних забудовників «Сосновий бір» задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2019 року в частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ №002029 від 22.09.2000 року, виданого Козинською селищною радою Обухівського району Київської області Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» на земельну ділянку площею 22,5 га. та визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ №001176 від 17.09.2001 року, виданого Козинською селищною радою Обухівського району Київської області Товариству індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» на земельну ділянку площею 38,6775 га. скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовити. В решті рішення залишити без змін. Додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року. Головуючий Судді