Постанова 4818 № 953/25258/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/25258/19 Головуючий суддя І інстанції Якуша Н. В. Провадження № 22-ц/818/2485/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про стягнення аліментів ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : судді-доповідача Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 лютого 2020 року, ухвалене в складі судді Якуша Н.В., за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, встановив: У грудні 2019 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів. Позов мотивовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2013 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000 грн але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.07.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що зазначений розмір аліментів, визначений рішенням є меншим ніж встановлений законом та не є достатнім для утримання дитини тому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 грудня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказувала, що збільшення розміру аліментів буде законним та справедливим і відповідатиме інтересам дитини. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Скульський С.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом збільшено за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у випадках, передбачених Сімейним кодексом України, під якими, зокрема, слід розуміти зміни, що вносяться до законодавства; що згідно чинного законодавства мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і такі зміни є підставою для збільшення розміру стягуваних за рішенням суду з відповідача аліментів. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від відповідача не надходив. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, без повідомленням учасників справи. Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним нормам цивільного процесуального права рішення суду першої інстанції повністю відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що положення статті 192 СК України вказують на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Як вбачається зі змісту позовних вимог, підставою для збільшення розміру присуджених аліментів позивач зазначає Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», що набрав чинності 08 липня 2017 року, яким визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення суду першої інстанції також мотивовано тим, що окремої вимоги щодо зміни способу стягнення аліментів, визначений рішенням суду в порядку ч.3 ст.181 СК України позивачем не заявлено, тому підстав для зміни немає. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.04.2010 року. 26.09.2013 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2013 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 грн, але не менше 30% прожиткового мінімуму, починаючи стягнення з 16.07.2013 року починаючи з 16.07.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений за рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і відповідно внесені зміни до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України. Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України- 30%). Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У статті 192 СК Українизакріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України. Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий розмір визначено законом. Визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначено законом (частина друга статті 182 СК України). Згідно роз`яснень зазначених у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень щодо їх стягнення. Таким чином, збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який визначено законом, за відсутності з цього приводу спору щодо відмови виконавчої служби у перерахунку цього розміру - не є підставою для пред`явлення позову про зміну розміру аліментів. Саме до такого висновку щодо змісту наведених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17, провадження № 61-7584св18, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд апеляційної інстанції враховує при розгляді даної справи. При цьому позивачка не надала до суду доказів про те, що у даному випадку наявні визначені у згаданій нормі ч. 1 ст. 192 СК України підстави для збільшення розміру призначених судом аліментів: зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції з передбачених ст. 375 ЦПК України підстав залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 15 червня 2020 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.