Постанова КЦС ВС № 330/2183/16-ц

Постанова Іменем України 03 червня 2020 року м. Київ справа №330/2183/16-ц провадження № 61-36003св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області у складі судді Ковальчук О. А. від 12 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., від 13 квітня 2017 року, ВСТАНОВИВ : Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі -ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовну заяву мотивовано тим, що 12 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 60 848,24 доларів США зі сплатою 13,75% річних та зі строком повернення до 12 липня 2022 року. Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 24 вересня 2014 року складала 63 929,66 доларів США, із яких: 50 346,56 доларів США - тіло кредиту; 5 663,09 доларів США - проценти за користування кредитом; 7 920,01 доларів США - пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2016 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 929,66 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку у повному обсязі. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 362,44 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості, однак за пенею заборгованість підлягає стягненню у межах річного строку позовної давності. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази надання банком кредитних коштів. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає матеріалам справи, не є належним доказом наявності заборгованості за кредитним договором. Крім того, у зв`язку із тим, що відповідач не був присутній у судовому засіданні під час ухвалення оскаржуваного рішення, він позбавлений був можливості заявити клопотання про застосування позовної давності до пені, яка нараховувалася банком з 2011 року по 2014 рік. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Зазначає, що позовну заяву від імені банку підписано ОСОБА_2 , однак матеріали справи не містять документів, які б підтверджували повноваження зазначеної особи, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 207 ЦПК України. Крім того, ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неповідомлення його про дату, час і місце розгляду справи. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 27 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами 12 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 60 848,24 доларів США зі сплатою 13,75% річних та зі строком повернення до 12 липня 2022 року. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 24 вересня 2014 року складала 63 929,66 доларів США, із яких: 50 346,56 доларів США - тіло кредиту; 5 663,09 доларів США - проценти за користування кредитом; 7 920,01 доларів США - пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів. Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язань за кредитним договором від 12 липня 2007 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 24 вересня 2014 року складала 62 362,44 доларів США, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з нього на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначеної заборгованості. При цьому судом апеляційної обґрунтовано стягнуто пеню у межах річного строку позовної давності, а тому суд правильно зменшив заявлену банком суму пені з 7 920,01 доларів США до 6 352,79 доларів США за період з 21 жовтня 2013 року до 21 жовтня 2014 року, у зв`язку із чим доводи касаційної скарги про незастосування судом позовної давності до пені є безпідставними. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Банк надав докази на підтвердження виконання ним умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, зокрема виписку з особового рахунку клієнта банку, яка відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) має статус первинного документа (а. с. 23 т. 1), однак відповідач не довів повернення цих коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, а тому доводи касаційної скарги про недоведеність надання банком кредитних коштів є необґрунтованими. Крім того, з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку клієнта банку вбачається, що ОСОБА_1 здійснював погашення кредитної заборгованості (а. с. 19-23 т. 1), що свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору, презумпція правомірності якого не спростована. Крім того, за наданим відповідачем розрахунком заборгованість у розмірі 62 964,30 доларів США перевищує навіть розмір стягнутої судом апеляційної інстанції суми заборгованості 62 362,44 доларів США, що також свідчить про обґрунтованість висновків апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову (а. с. 145-150 т. 1). Є необґрунтованими доводи касаційної скарги про необґрунтованість відмови суду апеляційної інстанції у призначенні судово-економічної експертизи, оскільки відповідач не довів належними доказами про наявність потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. На підтвердження позовних вимог позивачем надано детальний розрахунок боргу, який дозволяв суду встановити розмір заборгованості без спеціальних знать. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано, доказів на підтвердження доводів у його неправильності не надано. Аргументи касаційної скарги про підписання позовної заяви неуповноваженою на це особою безпідставні та спростовуються наявною в матеріалах справи довіреністю ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до якого ОСОБА_2 уповноважено, зокрема, одноособово здійснювати від імені банку дії щодо представництва інтересів банку, у тому числі, підписувати та подавати позовні заяви (а. с. 41-44 т. 2). Посилання в касаційній скарзі на неналежне повідомлення судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи є необгрунтованими, оскільки судова повістка про виклик у судове засідання, зокрема, на 12 грудня 2016 року судом надсилалася за зареєстрованим місцем проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 та отримана ним 03 грудня 2016 року, про що свідчить відмітка на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 32 т. 2). Крім того, право доводити перед судом переконливість своєї позиції ОСОБА_1 реалізував, подавши апеляційну скаргу, яка апеляційним судом частково задоволена та зменшено розмір стягнутої з нього рішенням суду першої інстанції пені, що свідчить про відсутність порушення права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2016 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 квітня 2017 року- без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович