Постанова КЦС ВС № 686/6482/16-ц

Постанова Іменем України 27 травня 2020 року місто Київ справа № 686/6482/16-ц провадження № 61-44548св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В., учасники справи: позивач - заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Хмельницька регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Хмельницької області на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2018 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Купельського А. В. Спірідонової Т. В., Янчук Т. О., ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача У березні 2016 року заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (далі - Шаровечківська сільська рада) звернувся до суду із позовом про визнання незаконним наказу про передачу у власність земельної ділянки та витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 6825089600:03:002:0157, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1, 000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Шаровечківської сільської ради. Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 21 січня 2014 року наказом Головного управління Держземагентства в Хмельницькій області (далі - ГУ Держземагентства в Хмельницькій області) № ХМ/6825089600:03:002/00000282 передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1, 000 га, для ведення особистого селянського господарства. У подальшому зазначена земельна ділянка за договором купівлі-продажу відчужена ОСОБА_2 . Вважав, що згаданий наказ необхідно визнати недійсним, оскільки земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , знаходиться у межах населеного пункту с. Шаровечка Хмельницького району та належала до земель комунальної власності. Таким чином, ГУ Держземагентства у Хмельницькій області перевищило свої повноваження під час надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходилась у межах населеного пункту та належала до земель комунальної власності, тому право на розпорядження нею мала лише Шаровечківська сільська рада. Стислий виклад заперечень інших учасників справи Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області) заявлених вимог не визнало та просило у їх задоволенні відмовити, оскільки на час передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 технічна документація стосовно зміни меж населеного пункту с. Шаровечка не була зареєстрована в управлінні Держгеокадастру. ОСОБА_1 проти позову заперечив. Визнав той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825089600:03:002:0157 згідно з даними публічної карти знаходиться в межах населеного пункту с. Шаровечка. Водночас він вважав, що права Шаровечківської сільської ради жодним чином не порушені, позаяк земельні ділянки ще задовго до включення до меж населеного пункту перебували у власності та постійному користуванні інших фізичних чи юридичних осіб. Тому позов, заявлений прокурором, вважав безпідставним, виходячи із суб`єктного складу сторін. ОСОБА_2 заявленого позову не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Хмельницька регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби заявлений прокурором позов підтримала та звернула увагу суду на те, що у їх постійному користуванні перебуває земельна ділянка, частина якої надана ОСОБА_1 . Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 21 січня 2014 року № ХМ/6825089600:03:002:0000282, яким передано у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, площею 1, 000 га, кадастровий номер 6825089600:03:002:0157. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Задовольняючи позов про визнання наказу ГУ Держземагентства у Хмельницькій області недійсним, суд першої інстанції вважав, що він виданий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки право розпорядження зазначеною земельною ділянкою мала Шаровечківська сільська рада. Відмовляючи у задоволенні позову про витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що правовстановлюючий документ та договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки залишаються чинними. Вимоги про визнання їх недійсними та скасування не заявлено, наведений позивачем механізм витребування майна з чужого незаконного володіння не може бути застосований у справі. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що посилання заявника, що Шаровечківська сільська рада як власник земельної ділянки не є учасником договірних зобов`язань, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому відсутні потреби та правові підстави визнавати недійсним договір, укладений між ними, є необґрунтованими. Позивач під час звернення до суду з позовом не заявив вимоги про визнання недійсними та скасування державної реєстрації права власності, свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , тому суд позбавлений можливості витребувати її у теперішнього власника. Доводи апеляційної скарги, що під час прийняття рішення суд послався на пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», проте не врахував, що власник земельної ділянки вправі отримати захист лише у разі якщо він був учасником цього правочину, не може бути за висновками апеляційного суду підставою для скасування рішення суду. При визнанні недійсними та скасуванні державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 і договору купівлі-продажу позивач не буде позбавлений права заявити позов про витребування земельної ділянки. Наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора, що судом безпідставно відмовлено йому у захисті його права на витребування земельної ділянки, шляхом подання віндикаційного позову, не взяті до уваги, оскільки, як вважав апеляційний суд, зводяться до незгоди з висновками суду та особистого тлумачення заявником норм матеріального та процесуального закону. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у вересні 2018 року, перший заступник прокурора Хмельницької області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позову, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, правила статей 330, 388, 658 ЦК України. Зазначає, що чинність правочинів, державної реєстрації прав на майно власника за іншими особами чи наявність у них правовстановлюючих документів не є перешкодою для витребування власником свого майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, що є належним способом захисту. Оскільки спірна земельна ділянка вибула із власності Шаровечківської сільської ради поза волею власника, право комунальної власності на неї не припинялося, а ОСОБА_2 право власності на неї не набув, заявник вважає, що земельна ділянка підлягає витребуванню на користь її належного власника - Шаровечківської територіальної громади в особі Шаровечківської сільської ради. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи У листопаді 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу першого заступника прокурора Хмельницької області, у якому ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання недійсним наказу від 21 січня 2014 року та стягнення судових витрат. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначило, що передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється управлінням із дотриманням вимог законодавства. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі. Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ІV.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки. Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Хмельницької обласної ради від 29 вересня 2010 року № 27-31/2010 змінено межі сіл Шаровечка та Мацьківці Шаровечківської сільської ради та включено до проекту землеустрою до меж села Шаровечка Шаровечківської сільської ради Хмельницької ради 28, 66 га земель. Цим рішенням встановлено нові межі населених пунктів Шаровечківської сільської ради Хмельницького району. Приватним малим підприємством «Гранд» розроблена технічна документація із землеустрою щодо зміни меж населених пунктів Шаровечківської сільської ради, яка погоджена рішенням Хмельницької районної ради від 19 березня 2009 року № 19-23/2009. Встановлення меж земельної ділянки закріплено актом винесення меж в натурі від 10 грудня 2010 року за № 01 та зазначені види межових знаків та точки їх встановлення, що підтверджується технічною документацією. Відповідно до проекту землеустрою щодо зміни меж адміністративно-територіального утворення сіл Шаровечка та Мацьківці Шаровечківської сільської ради та акта приймання-передачі від 29 листопада 2010 року № 1, Хмельницька районна державна адміністрація передала земельні ділянки № 1 , площею 21 , 7947 га, та № 2, площею 6, 8666 га, в межі населеного пункту с. Шаровечка Хмельницького району. Ділянки є цілком придатними для проживання населення, ведення особистого селянського господарства та іншої господарської діяльності. Листом від 04 вересня 2012 року № 467 Шаровечківська сільська рада надала в користування Держкомзему у Хмельницькому районі та Хмельницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» електронні носії щодо зміни меж населеного пункту с. Шаровечка Хмельницького району. Згідно з листом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії відповідно до звернення сільського голови Шаровечківської сільської ради філією внесені зміни до індексної кадастрової карти автоматизованої системи Державного земельного кадастру Хмельницької області щодо змін адміністративно-територіального утворення с. Шаровечка та с. Мацьківці Шаровечківської сільської ради Хмельницького району. Філія передала до ГУ Держземагентства у Хмельницькій області сформовану базу даних обмінних файлів у повному обсязі 07 лютого 2013 року. 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 подав заяву до ГУ Держземагентства у Хмельницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 1, 0 га. Наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 24 листопада 2013 року № ХМ/6825089600:03:002/00001627 ОСОБА_1 надано дозвіл з підстав, що така ділянка була розташована за межами населеного пункту та на час її надання була вільною. ОСОБА_1 24 грудня 2013 року подав заяву на ім`я начальника ГУ Держземагентства у Хмельницькій області, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та передати йому безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 21 січня 2014 року № ХМ/6825089600:03:002/00000282 такий проект затверджено та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 1, 000 га (кадастровий номер 6825089600:03:002:0157), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Реєстраційною службою Хмельницького управління юстиції Хмельницькій області 13 лютого 2014 року зазначену земельну ділянку за індексним номером 17718874 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер реєстрації про право власності 4656743, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 291813968250, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 лютого 2014 року, серії САК № 639261. ОСОБА_1 29 серпня 2014 року продав ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 1, 000 га (кадастровий номер 6825089600:03:002:0157), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Згідно з витягом із план-схеми Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 6825089600:03:002:0157 знаходиться в межах населеного пункту с. Шаровечка. Судом першої інстанції задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи на предмет визначення розташування спірної земельної ділянки, площею 1, 000 га, наданої йому у власність, проте експертиза не проведена через відсутність оплати послуг експерта ОСОБА_1 . Натомість в межах кримінального провадження така експертиза була проведена та за висновком експертів від 22 лютого 2017 року № 105/106/16-26 земельна ділянка з кадастровим номером 6825089600:03:002:0157 накладається на земельну ділянку, передану у розпорядження Шаровечківської сільської ради Хмельницького району, а частина її накладається на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні Хмельницької регіональної Державної лабораторії ветеринарної медицини згідно з державним актом на право постійного користування землею, серії Б № 042428 . Ці обставини сторони не заперечували. Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Встановивши, що спірна земельна ділянка вибула із володіння її власника поза його волею на підставі наказу ГУ Держземагентства у Хмельницькій області, прийнятого поза межами його компетенції, яке визнано рішенням суду недійсним, суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилкові висновки про те, що позивач не має права витребувати спірну земельну ділянку від добросовісного набувача, відповідача, на підставі статті 388 ЦК України без визнання недійсними та скасування державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 та договору купівлі-продажу. Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18). Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Верховний Суд погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Установивши, що спірна земельна ділянка вибула із володіння власника поза його волею на підставі наказу ГУ Держземагентства у Хмельницькій області, який прийнято за межами його компетенції і який у подальшому визнано недійсним, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України. Щодо вимог ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання недійсним наказу від 21 січня 2014 року та стягнення судових витрат Верховний Суд врахував, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, подаючи відзив на касаційну скаргу, просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання недійсним наказу від 21 січня 2014 року та стягнення судових витрат. Наведене дає підстави для висновку, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області фактично у відзиві на касаційну скаргу викладено зміст власної касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині, що не оскаржувалася заявником. В оцінці вимог відзиву про скасування рішень судів у частині, яка не оскаржується заявником, Верховний Суд врахував, що такі доводи відзиву на касаційну скаргу не підлягають врахуванню та оцінці судом, оскільки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, мало процесуальну можливість самостійно звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, дотримавшись вимог процесуального закону щодо форми та змісту такої скарги. Викладення вимоги про скасування рішень судів у відзиві на касаційну скаргу є порушенням вимог процесуального права та виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції, які визначаються, у першу чергу, вимогами та доводами касаційної скарги. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині витребування майна з чужого незаконного володіння підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову в цій частині. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Розподіл судових витрат Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення вимог касаційної скарги першого заступника прокурора Хмельницької області, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині витребування майна, судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються ОСОБА_2 та підлягають відшкодуванню позивачу. Керуючись статтями 141, 389, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу першого заступника прокурора Хмельницької області задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року у частині вирішення позовних вимог про витребування земельної ділянки скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 у комунальну власність на користь Шаровечківської сільської ради земельну ділянку, кадастровий номер 6825089600:03:002:0157, площею 1, 000 га. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Прокуратури Хмельницької області судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 1378, 00 грн; у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - 2 067, 00 грн; у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції - 2 756, 00 грн. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко