Постанова 4823 № 750/14617/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 11 червня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/14617/19 Головуючий у першій інстанції Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/747/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Вінгаль В.М., суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В., за участю секретаря судового засідання: Бивалькевич Т.В., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , Чернігівська міська рада, треті особи: Державний реєстратор Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Тетяна Василівна, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинська Тетяна Віталіївна, особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності, треті особи Державний реєстратор Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Прус Тетяна Василівна, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинська Тетяна Віталіївна, прізвище судді: Карапута Л.В.; місце ухвалення рішення: м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення: 10 березня 2020 року, УСТАНОВИВ: У рудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним рішення Чернігівської міської ради від 27 січня 2017 року №16/VІІ-22 в частині пункту 1 підпункту 1.9 затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі у власність безоплатно ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0356 га, кадастровий номер: 7410100000:02:025:0129, за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на земельну ділянку від 14 березня 2017 року, номер запису про право власності: 19483462, площею 0,0356 га, кадастровий номер: 7410100000:02:025:0129, за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до договору дарування від 27 грудня 2003 року, укладеним між ним та ОСОБА_3 , він є власником 1/3 частини живого будинку, розташованого на земельній ділянці площею 600 кв.м в АДРЕСА_1 . При розробці технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі у нього, як співвласника житлового будинку не було отримано згоди на передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0356 м кв., чим на думку позивача порушуються його права, як співкористувача земельної ділянки. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2020 року у задоволенні позву ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що приватизувавши одноособово земельну ділянку, на якій знаходиться спільне домоволодіння, ОСОБА_2 , зважаючи на положення ч.2 ст.89, 90, 95 ЗК України, порушила права позивача, який як співвласник будинку, мав також право на спільне користування земельною ділянкою. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У наданому відзиві на апеляційну скаргу представник Чернігівської міської ради просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2020 року залишити без змін. Заслухавши голову судового засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з необгрунтованості заявлених вимог, оскільки як на час виготовлення технічної документації із землеустрою (вересень 2016 року), так і на час прийняття оскаржуваного рішення Чернігівською міською радою (27 січня 2017 року) ОСОБА_1 не зареєстрував за собою право власності на частину будинку, а тому відповідно не був і співкористувачем спірної земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. У справі встановлено, що відповідно до договору дарування від 13 червня 1990 року ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар 9/25 частин жилого будинку з надвірними будівлями, житлова площа в цілому 89,5 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 600,0 кв.м. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 лютого 1995 року, за р. №6-42, ОСОБА_3 отримала у власність 1/4 частини жилого будинку з надвірними будівлями, житлова площа в цілому 89,5 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 600,0 кв.м. Відповідно до договору дарування від 27 грудня 2003 року ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в дар, 1/3 частину жилого будинку з надвірними будівлями, житлова площа в цілому 89,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 600,0 кв.м., що зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 листопада 2019 року №188881088. Рішенням Чернігівської міської ради від 28 лютого 2017 року №16/УІІ-22 вирішено затвердити технічні документації та передати у власність безоплатно земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та встановити розмір земельного податку на рівні 0,5 відсотку нормативної грошової оцінки, а саме: п. 1.9. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , площею 0,0356 га, (кадастровий номер 7410100000:02:025:0129). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 20 червня 2019 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Крайчинською Т.В. зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 за №64351101, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Вказана земельна ділянка, площею 0,0356 га, кадастровий номер 7410100000:02:025:0129, за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 вересня 2019 року. Пунктом 1.9 рішення Чернігівської міської ради від 28 лютого 2017 року №16/УІІ-22 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва та обслуговування гаражів» ОСОБА_2 затверджено технічну документацію та передано у власність безоплатно земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0356 га (кадастровий номер 7410100000:02:025:0129). Договір оренди земельної ділянки (7410100000:02:025:0129) від 14 листопада 2016 року №2821/п, укладений між Чернігівською міською радою та громадянкою ОСОБА_2 , розірвати у встановленому порядку. Вище вказане рішення прийняте на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка в собі містить: документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно, а саме, договір дарування від 13.06.1990 року на 9/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями; акт встановлення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в якому наявні підписи суміжників, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання в якому також наявні підписи власників/користувачів суміжних земельних ділянок, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 19.08.2011 року в якому зазначені власники будинку та розміри часток, а саме ОСОБА_2 - 9/25 та ОСОБА_3 - 16/25. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який надав позивач, зазначено, що ОСОБА_2 , у якої 9/25 частин житлового будинку та ОСОБА_3 , у якої 16/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , внесли відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме манно 02.12.2003 року, проте позивач зареєстрував 1/3 частину житлового будинку лише після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Будь-які заяви щодо наявного права власності у позивача на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 не отримувала, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення відомості були відсутні. Відповідно до ч.14 ст.186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності. Згідно із ч. 4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону. Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на 31.12.2012 року власниками будинку по АДРЕСА_1 були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На час виготовлення технічної документації із землеустрою (станом на вересень 2016 року), так і на час прийняття оскаржуваного рішення Чернігівською міською радою (27 січня 2017 року) позивач ОСОБА_1 не був співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Позивач право власності на 1/3 частину домоволодіння зареєстрував 23.07.2019 року. Крім того, домоволодіння реально не поділено, але за договором дарування від 13 червня 1990 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 частину будинку, до якої зі згоди співвласника ОСОБА_3 перейшли у користування конкретно визначені приміщення, і ОСОБА_2 затверджено технічну документацію та передано у власність земельну ділянку площею 0,0356 га для обслуговування належної їй частини домоволодіння. Доводи апеляційної скарги про те, що приватизувавши одноособово земельну ділянку, на якій знаходиться спільне домоволодіння, ОСОБА_2 , зважаючи на положення ч.2 ст.89, 90, 95 ЗК України, порушила права позивача, який як співвласник будинку, мав також право на спільне користування земельною ділянкою спростовуються встановленими вище обставинами справи. Ураховуючи наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389-391 ЦПК України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Голова судового засідання Судді