Постанова Одеський апеляційний суд № 499/1116/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.06.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи № 499/1116/18 Апеляційне провадження № 22-ц/813/2405/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Колеснікова Г.Я. (суддя - доповідач) суддів Вадовської Л.М., Комлєвої О.С., розглянув в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2019 року, ухвалене під головуванням судді Погорєлова І.В. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, відзиву, відповіді на відзив та заперечень У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України (далі - ДП «Хлібна база №77») про стягнення 109 291,77 грн. - середнього заробітку за весь час затримки - по день фактичного розрахунку з 14 червня 2017 року до 30 листопада 2018 року. Позивачка зазначила, що вона з 26 липня 2004 року працювала на різних посадах в ДП «Хлібна база №77». 22 липня 2016 року звільнена із посади головного бухгалтера ДП «Хлібна база №77» за угодою сторін. Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 13 липня 2017 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ДП «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 4425,43 грн. та стягнуто середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 82048,39грн. Рішення суду першої інстанції від 13 липня 2017 року змінено 16 листопада 2017 року апеляційним судом Одеської області у частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки. Стягнуто за час затримки розрахунку при її звільненні 40 523,81 грн. за період з 22 липня 2016 року по 14 червня 2017 року без врахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В частині вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 4425,43 грн. та зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації заробітної плати позивачки рішення суду першої інстанції від 13 липня 2017 року залишено без змін (а.с.14-17, справа № 523/17736/16-ц). Судові рішення виконані у примусовому порядку: - платіжним дорученням №7143 від 16 березня 2018 року грошові кошти у розмірі 40 523,81 грн. перераховані державним виконавцем позивачці (без утримання відповідачем із даної суми коштів податку на доходи фізичних осіб, військового збору); - грошові кошти у розмірі 4425,43 грн. перераховані позивачці 09 липня 2018 року за платіжним дорученням №8633 від 06 липня 2018 року; На виконання судових рішень про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації заробітної плати державний виконавець 30 листопада 2018 року платіжним дорученням №10325 від 28 листопада 2018 року перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3572, 69 грн. Зазначивши в позові, що, хоча порушення права припинено у примусовому порядку, і виплата належних їй грошових сум індексації здійснена 30 листопада 2018 року, позивачка просила суд на підставі ст.117 КЗпП України задовольнити вимоги та стягнути з Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України на її користь середній заробіток за весь час затримки - з 14 червня 2017 року по день фактичного розрахунку 30 листопада 2018 року у розмірі 109 291,77 грн., оскільки відповідач не виплатив ці кошти в день розрахунку (а.с.1-4). У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачка, працюючи у підприємстві головним бухгалтером, була відповідальною посадовою особою за правильність нарахування коштів, належних до сплати при звільненні, в тому числі й індексації при її звільненні. Під час перебування ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера нараховані 37 710,72 грн. грошові кошти, належні їй до сплати при звільненні, які були сплачені у повному обсязі 30 вересня 2016 року (без врахування компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та індексації заробітної плати, що не нараховані з вини самої ОСОБА_1 ). Кошти у розмірі 40 523,81 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, на які накладено арешт Державною виконавчою службою на виконання судових рішень від 13 липня 2017 року і 16 листопада 2017 року списано з рахунку підприємства органом Державної виконавчої служби на користь позивачки 06 березня 2018 року з урахуванням компенсації, розрахованої самою позивачкою у первинному позові у справі №523/17736/16-ц, але без індексації, яку позивачка «забула розрахувати». Індексація у розмірі 3641,69 грн. нарахована 01 жовтня 2018 року на вимогу суду та перерахована позивачці державним виконавцем 30 листопада 2018 року. Розрахунок індексації заробітної плати позивачки у примусовому порядку здійснений на стадії виконання судових рішень, тому правила ст.117 КЗпП України не застосовуються, і вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за період з 14 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 109 291,77 грн. задоволенню не підлягають. Середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 40 523,81грн. виплачений позивачці в процесі виконання судових рішень. Відповідач просив суд першої інстанції відмовити ОСОБА_1 у позові (а.с.136). У відповіді на відзив позивачка виклала головний зміст позову, зазначивши, що непроведення з вини відповідача повного розрахунку у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тому відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку з 14 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року (а.с.138-140). В запереченнях на відповідь на відзив, відповідач послався на ті ж самі доводи, що у відзиві, додатково зазначивши, що станом на 14 червня 2017 року у відповідача, навіть, не було такого зобов`язання: «здійснити розрахунок індексації заробітної плати ОСОБА_1 » (а.с.143-143 зворот). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку - з 17 листопада 2017 року по 30 листопада 2018 року, в розмірі 95 661,80 грн. з подальшим утриманням податків та всіх обов язкових платежів. Стягнуто з Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 956,61 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що стягнення за затримку розрахунку в період звільнення позивачки необхідно проводити з 17 листопада 2017 року по 30 листопада 2018 року, що є наступним днем після винесення рішення апеляційним судом, яким були частково поновлені права позивачки, враховуючи вину та відповідальність відповідача. Суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача за затримку розрахунку в період з 14 липня 2017 року по 16 листопада 2017 року. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, та відзиву на апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ДП «Хлібна база №77», посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки побудовані на хибних міркуваннях позивачки, яким суд надав перевагу, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції під час винесення рішення не враховано, що: - попередніми рішеннями суду першої інстанції від 13 липня 2017 року та суду апеляційної інстанції від 16 листопада 2017 року стягнуто з відповідача за час затримки розрахунку при звільненні позивачки середній заробіток у розмірі 40 523,81 грн. Відповідальною посадовою особою за правильність нарахування коштів, в тому числі індексації, які належали до сплати позивачці при звільненні з посади головного бухгалтеру, була сама позивачка; - стягнення коштів у розмірі 95 661,80 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при визначеності індексації в розмірі 3641,69 грн. на стадії виконання судових рішень, здійснено судом поза межами дії законодавчої норми - ст.117 КЗпП України, яка регулює трудові відносини (а.с.169-171). У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначила, що остаточний розрахунок з вини відповідача проведений 30 листопада 2018 року - в період виконання судових рішень про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації заробітної плати. Тому у відзиві вона просить суд апеляційної інстанції: - в задоволенні апеляційної скарги ДП «Хлібна база №77» на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2019 року відмовити; - рішення Іванівського районного суду Одеської області скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з відповідача на її користь 109 291, 77 грн. Апеляційну скаргу на зазначене рішення ОСОБА_1 не подала. Згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.368 ЦПК Українирозгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження. З урахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів палати з розгляду цивільних справ зменшилась з 48 до 15 суддів), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством. Позиція апеляційного суду Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції від 25 лютого 2019 року скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові з таких підстав. Фактичні обставини, встановлені судом Позивачка ОСОБА_1 працювала у підприємстві відповідача з 2004 року. 22 липня 2016 року звільнена з посади головного бухгалтера за згодою сторін. Вперше ОСОБА_1 звернулася до суду у грудні 2016 року з позовом про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та індексації. 16 листопада 2017 року апеляційний суд Одеської області постановив рішення, яким змінив рішення Іванівського районного суду Одеської області від 13 липня 2017 року, зазначивши, що з відповідача на користь позивачки підлягав стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 липня 2016 року по 14 червня 2017 року в розмірі 40 523,81 грн. без врахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В частині вирішених судом першої інстанції вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 4425,43 грн. та зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації заробітної плати позивачки та її виплати, рішення суду від 13 липня 2017 року суд апеляційної інстанції залишив без змін (а.с.7-17). 12 січня 2018 року та 16 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Роздільнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби з заявами про примусове виконання зазначених судових рішень за виконавчими листами: - №523/17736/16-ц, виданого апеляційним судом Одеської області 18 грудня 2017 року про стягнення з відповідача ДП «Хлібна база №77» на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 липня 2016 року по 14 червня 2017 року у розмірі 40 523,81 грн. без врахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; - №523/17736/16-ц, виданого Іванівським районним судом Одеської області 26 січня 2018 року про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 4425,43 грн. (а.с.120-121, 116-117). Платіжним дорученням №7143 від 16 березня 2018 року грошові кошти у розмірі 40 523,81 грн. перераховані позивачці (без утримання відповідачем із даної суми коштів податку на доходи фізичних осіб, військового збору). 21 березня 2018 року виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження». Грошові кошти у розмірі 4425,43 грн. перераховані позивачці 09 липня 2018 року за платіжним дорученням №8633 від 06 липня 2018 року. 11 липня 2018 року виконавче провадження закрите (а.с.21-26). 23 лютого 2018 року на підставі виконавчого документу №523/17736/16-ц, виданого Іванівським районним судом 26 січня 2018 року Роздільнянський міжрайонний відділ Державної виконавчої служби відкрив виконавче провадження про зобов`язання державного підприємства «Хлібна база №77» здійснити розрахунок індексації заробітної плати ОСОБА_1 , а 28 листопада 2018 року Роздільнянський відділ ДВС вказану постанову скасував, пославшись на помилку із зазначенням абзацу 4 ч.3 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 80-85). В той же день 28 листопада 2018 року, відкрито провадження за цим же виконавчим документом (а.с.118-119, 76-85). В період з 23 лютого 2018 року по 28 листопада 2018 року державний виконавець здійснив такі дії:

1. В цілях примусового виконання судового рішення 18 травня 2018 року - більш ніж через три місяці, направив вимогу відповідачу терміново здійснити індексацію заробітної плати, виплатити її позивачці у строк до 15 червня 2018 року та надати відповідний документ та копію платіжного доручення про перерахунок коштів. 11 червня 2018 року державний виконавець отримав розрахунок індексації заробітної плати, в якому відповідач зазначив, що розмір індексації заробітної плати ОСОБА_1 за період з 03 грудня 2013 року по липень 2016 року склав 2184, 71 грн., нараховано за цей період 3524, 15 грн. Надмірно нараховано 1339,44 грн. (а.с. 88 - 89). 2. 19 червня 2018 року Роздільнянський міжрайонний відділ Державної виконавчої служби звернувся до Іванівського районного суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання рішення суду, надавши розрахунок відповідача. Через 4 місяця і 11 днів - 30 жовтня 2018 року, суд першої інстанції постановив ухвалу, в якій відмітив, що ОСОБА_1 надала суду заяву про те, що розрахунок індексації, проведеної відповідачем, неправильний: до сплати належить 2352,90 грн. 01 жовтня 2018 року в процесі розгляду заяви державного виконавця відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому зазначив, що дослідив розрахунок індексації заробітної плати позивачки, частково погодився з ним та вважав, що за вимогою суду з урахуванням періодів індексації заробітної плати слід виплатити позивачці 3641,69 грн. (а.с. 70). Враховуючи те, що державний виконавець не надав суду доказів на підтвердження виняткових обставин, що виключають виконання рішення суду, 30 жовтня 2018 року суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви про встановлення порядку і способу виконання рішення суду (а.с. 86-92, 18-20). 28 листопада 2018 року після повторного відкриття провадження за виконавчим листом про зобов`язання державного підприємства «Хлібна база № 77» здійснити розрахунок індексації заробітної плати ОСОБА_1 , 30 листопада 2018 року платіжним дорученням №10325 від 28 листопада 2018 року грошові кошти щодо індексації у розмірі 3572,69 грн. перераховані позивачці. Учасники виконавчого провадження погодилися з розміром індексації, який визначений державним виконавцем на стадії виконання судового рішення про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації заробітної плати позивачки. 22 грудня 2018 року виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.76-77,118-119). Таким чином, судове рішення першої інстанції від 13 липня 2017 року, яке 16 листопада 2018 року залишено судом апеляційної інстанції без змін в частині способу захисту, визначеного судами - про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації заробітної плати позивачки, виконане державним виконавцем більше ніж через 9 місяців. 11 грудня 2018 року позивачка звернулася знову до суду першої інстанції з новим позовом про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою виплати індексації заробітної плати, зазначивши, що, хоча порушення права припинено, вина відповідача в затримці розрахунку встановлена відповідними рішеннями, що є підставою для стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за правилами ст.117 КЗпП України за період з 14 червня 2017 року по день фактичного розрахунку - 30 листопада 2018 року, у розмірі 109 291,77 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права За змістом ст.116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з подальшими змінами від 30 березня 2020 року щодо строків розрахунку при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачена ст.117 КЗпП України. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Пленум Верховного Суду України у пункті 20 своєї постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснив судам, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. В справі №523/17736/16-ц позивачка заявила вимоги про стягнення індексації заробітної плати. Змінивши за власною ініціативою спосіб захисту, обраний позивачкою, суд першої інстанції, пославшись в рішенні від 13 липня 2017 року на неможливість здійснити обґрунтований розрахунок індексації заробітної плати позивачки, зобов`язав відповідача здійснити такий розрахунок (а.с.11,13). Суд апеляційної інстанції з таким способом захисту погодився, залишивши 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції в цій частині без змін (а.с.14-17). В даній ситуації спір щодо стягнення індексаційних сум у зв`язку із запропонуванням судом іншого способу захисту, а саме: шляхом зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації заробітної плати, продовжив своє вирішення на стадії виконавчого провадження, де на державного виконавця по суті був покладений обов`язок виконати судове рішення при наявності спору щодо сум індексації. До здійснення дій (виконавче провадження відкрито 23 лютого 2018 року) про примусове виконання рішення суду в такий спосіб державний виконавець приступив 18 травня 2018 року. Відповідач надав розрахунок про те, що за період з 03 грудня 2013 по липень 2016 року він нарахував 3 524,15 грн., вказавши, що розмір індексації склав 2 184,74 грн., надмірно нараховано - 1 339,44 грн. За розрахунками позивачки розмір індексації заробітної плати склав 2 352,90 грн. Позивачка вважала, що розрахунок, проведений відповідачем є неправильним і до сплати належить 2 352,90 грн. 01 жовтня 2018 року відповідач надав новий розрахунок індексації заробітної плати 3 641,69 грн., з урахуванням думки позивачки. 30 жовтня 2018 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви державного виконавця від 01 червня 2018 року щодо способу виконання судового рішення. Провадження тривало більш ніж 9 місяців - з 23 лютого 2018 року по 28 листопада 2018 року, до визначення державним виконавцем на стадії виконання рішення суду кінцевого розрахунку індексації заробітної плати позивачки у розмірі 3 572,69 грн. 28 листопада 2018 року (платіжне доручення №10325) державний виконавець на виконання рішення суду про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації заробітної плати перерахував позивачці 3572,69 грн., з чим учасники виконавчого провадження погодилися. Передбачаючи відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, законодавець у ч.2 ст.117 КЗпП України підкреслив, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Оскільки розмір індексації заробітної плати позивачки при наявності спору щодо суми, яка підлягала стягненню на її користь, встановлений державним виконавцем лише на стадії виконання судового рішення, правових підстав вважати, що дії відповідача є винними, немає. У такому випадку застосування до нього відповідальності, що передбачена ч.2 ст.117 КЗпП України, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за заявленими позивачкою вимогами про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за весь час затримки з 14 червня 2017 року по день фактичного розрахунку - 30 листопада 2018 року у розмірі 109 291,77грн., неможливе. Застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права (ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»), суд апеляційної інстанції в межах дискреційних повноважень, наданих йому тлумачити норми національного закону, використовує «живе право» Конвенції в питаннях правової визначеності, які передбачають право на повагу остаточності судових рішень res judicata. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір між позивачкою та ДП «Хлібна база №77» про стягнення відповідних сум за час затримки розрахунку при звільненні позивачки з роботи вирішений судом у справі № 523/17736/16-ц. Позивачка отримала належні їй за судовим рішенням кошти у розмірі 40 523,81 грн. Справа, що розглядається судом апеляційної інстанції, згідно внутрішньому законодавству ст.ст.116-117 КЗпП України, стосується цих же самих сторін, однакових правовідносин та обставин, які були вирішальними при розгляді спору у вищевказаній справі, тому ці два провадження мають однаковий матеріальний обсяг. Рішення суду першої інстанції від 13 липня 2017 року, яке змінено рішенням суду апеляційної інстанції від 16 листопада 2017 року, набрало чинності та є вирішеною справою res judicata. Принцип res judicata, який діє у національному законодавстві (див. п. 52 рішення від 15 липня 2015 року у справі «Ющенко та інші проти України») виключає можливість не лише повторного звернення до суду з тотожними вимогами, але й стосується позовів одних і тих же сторін, однакових правовідносин з однаковим матеріальним обсягом (п.п. 43-47 рішення від 16 січня 2014 року у справі «Брлетіч проти Хорватії»). Положення res judicata попереджує пролонгування судового провадження, і повторне вирішення вимог з однаковим матеріальним обсягом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в період звільнення позивачки, який вже розглянутий судом у справі, що є вирішеною справою res judicata, буде протирічити принципу правової визначеності, притаманного п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому рішення суду першої інстанції від 25 лютого 2019 року про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові. Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України частково задовольнити. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2019 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року. Головуючий: Судді: