Постанова 4824 № 756/15966/19

ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2020 року м. Київ справа № 756/15966/19 провадження № 22-ц/824/4754/2020 Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Іванової І.В. суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. при секретарі - Ярмак О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у складі судді Андрейчука Т.В. про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом, повний текст складений 24.12.2019 року, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить передати справу до Середино-Будського районного суду Сумської області. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що в даному випадку, визначаючи підсудність справи, необхідно було керуватись ч. 1 ст. 27 ЦПК України. ОСОБА_1 також зауважив, що розгляд справи у Оболонському районному суді міста Києва обмежує його права на захист, оскільки, як зазначив відповідач, він не зможе вчасно з`явитись у судові засідання, подавати клопотання, користуватись послугами адвоката. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує про те, що вона звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до відповідача про усунення від права на спадкування за законом відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України за місцезнаходженням об`єктів нерухомості, вартість яких є найвищою. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У пунктах 42, 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визнання підсудності цивільних справ» судам роз`яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст.181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо пред`явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об`єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред`являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях. Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 просила усунути відповідача від права на спадкування за законом спадщини, відкритої внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Матеріалами справи підтверджено, що спадкодавцеві на праві власності належали житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_3 ; земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_1 (кадастрові номера 3222086401:01:033:0005, 3222086401:01:033:0006), а також автомобілі марки Toyota Harrierта Plymouth Breeze . При цьому, вартість квартир АДРЕСА_4 , що територіально знаходяться в Оболонському районі м. Києва, значно перевищує вартість іншої частини спадкового майна (а.с. 35, 50, 63, 75, 94). Оскільки спір виник з приводу усунення спадкоємця від набуття права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, основна частина якого територіально розташована у Оболонському районі м. Києва, то висновок суду першої інстанції про відкриття провадження у справі відповідає вимогам ч. 1 ст. 30 ЦПК України, є законним і обґрунтованим. Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга відповідача не містить. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: