Постанова 4824 № 761/21419/16-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 року м. Київ Справа №761/21419/16-ц Резолютивна частина постанови оголошена 10 червня 2020 року Повний текст постанови складено 11 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Довгополої А.В. учасники справи: позивач Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація відповідач ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності в інтересах Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Юзькової О.Л. 15 листопада 2019 року, повний текст рішення складено 09 грудня 2019 року, у справі за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення, - Справа №761/21419/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/824/3439/2020 Головуючий у суді першої інстанції:Юзькова О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В: Позивач Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація звернувся до суду з до ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 лютого 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками 1-10 до цього розпорядження, будинок АДРЕСА_1 передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Позивачем встановлено факт проживання ОСОБА_1 та доньки останнього у квартирі АДРЕСА_2 зазначеного будинку за відсутності правових підстав. Квартира не приватизована, в помешканні згідно ордеру від 08 серпня 1972 року проживав ОСОБА_4 і був знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю. За життя наймача між ним та відповідачем було укладено договір найму житла, що і стало підставою для вселення ОСОБА_1 до квартири та реєстрації 26 травня 2009 року. В подальшому, а саме 23 лютого 2016 року в квартирі було зареєстровано і доньку відповідача. Ордер, який є єдиною підставою для проживання в квартирі ОСОБА_1 не надавався, надані житлово-комунальні послуги не сплачуються, отже відповідач зайняв житлове приміщення незаконно. Зважаючи на такі обставини, позивач просив суд виселити ОСОБА_1 та його доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року позов Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача адвокат Дрозд І.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували. Третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином (т.2 а.с.156), а тому колегія суддів у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 , а в подальшому і неповнолітня ОСОБА_5 вселились до спірної квартири без порушення встановленого законом порядку. Про те, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 58 ЖК УРСР передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (частина 1, 2 ст.61 ЖК УРСР). Відповідно до ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї. Крім того, частина 1 статті 43 ЖК УРСР передбачає, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.02.2010 р. № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві», будинок АДРЕСА_1 належить до сфери управління Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації. Як свідчать матеріали справи, квартира АДРЕСА_3 надавалась для проживання ОСОБА_6 та членам його родини, в тому числі і ОСОБА_4 відповідно до ордеру виданого на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24 липня 1972 року № 965 (т.1 а.с.9). На підставі рішення № 113/1 виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва особовий рахунок на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 переведено на ім`я ОСОБА_4 (т.1 а.с.12). Відповідно до матеріалів справи між наймачем спірної квартири, яка не є приватизованою, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 16 травня 2009 року було укладено договір відповідно до якого власник особового рахунку квартири ОСОБА_4 надає, а ОСОБА_1 приймає у користування квартиру АДРЕСА_3 (т.1 а.с.6). Згідно довідок форми №3, від 01.06.2016 року (т.1 а.с.5) та від 13.12.2017 року (т.1 а.с.118), в квартирі АДРЕСА_3 , зареєстровані ОСОБА_1 - піднаймач з 26.05.2009 року та ОСОБА_5 - дочка піднаймача з 23.02.2016 року. Як установлено у судовому засіданні і підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві 11.02.2016 р. , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.7). Звертаючись до суду з позовною заявою, представник Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації посилався на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 незаконно займають квартиру, а тому є необхідність їх виселити без надання іншого приміщення та здійснити зняття з реєстраційного обліку, посилаючись на ч.3 ст.116 ЖК України, якою передбачено виселення осіб без надання їм іншого жилого приміщення, які самоправно зайняли жиле приміщення.. В свою чергу відповідач, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки вказує на незаконність і безпідставність заявлених вимог. З огляду на наведене, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 р. у справі № 924/1473/15, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 р. у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18). Велика Палата Верховного Суду визначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. За змістом ч. 1 ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Відповідно до ч.2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача набувають з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї , які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. У разі вселення особи до жилого приміщення за договором піднайму, вона не набуває самостійного права користування цим приміщенням, якщо не буде встановлено, що ця особа вселилася як член сім`ї наймача. При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням та інші обставини , що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Відповідно до ч.1 ст. 91 ЖК УРСР, наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим Кодексом. Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації (ч.4 ст.91 ЖК УРСР). Договором піднайму може бути передбачено, що разом з піднаймачем у надаване йому жиле приміщення вселяються і члени його сім`ї. Подальше вселення піднаймачем членів сім`ї допускається лише за згодою наймодавця, наймача та інших осіб, зазначених у частинах першій і третій статті 91 цього Кодексу (ст.92 ЖК УРСР). Як установлено судом, про що зазначено вище, згідно довідок форми № 3, відповідач ОСОБА_1 є саме піднаймачем вказаної квартири. Отже, ОСОБА_1 вселився у квартиру ОСОБА_4 як піднаймач та на цих же умовах був зареєстрований у квартирі. ОСОБА_5 зареєстрована у квартирі як донька піднаймача після смерті ОСОБА_4 . Доказів, що за життя ОСОБА_4 звертався у відповідні органи з письмовою заявою про реєстрацію в своїй квартирі будь-яких осіб, в тому числі відповідача, матеріали справи не містять. Під час розгляду справи як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді, відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що наймач квартири виявляв бажання зареєструвати його в спірному житлі. Крім того, згоди на проживання та реєстрацію доньки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за життя не надавав. Крім того, відповідач ОСОБА_1 не надав ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду доказів того, що він вів спільне господарство з померлим ОСОБА_4 . Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги як доказ на підтвердження права на користування даним житлом відповідачем існування довіреності ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 від 17.02.2010 року та Договір №144604 про надання розстрочки по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги від 19.02.2016 року. Крім того, сплата за житлово-комунальні послуги не може свідчити про набуття відповідачем права користування житлом, оскільки відповідач сплачував кошти за отримані послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 99 ЖК України, піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. Згідно ч. 2 ст. 99 ЖК України, у разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім`ї, а також тимчасові жильці зобов`язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, - в адміністративному порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення. Підставою припинення договору найму є смерть фізичної особи - наймача, якщо інше не передбачено законом або договором. За загальним правилом у разі смерті фізичної особи - наймача договір найму припиняється. У законі на даний час не передбачено винятків з цього правила. Оскільки наймач ОСОБА_4 помер, то відповідно припинилася дія договору найму жилого приміщення, а відтак припинилася і дія договору піднайму, на підставі якого відповідач ОСОБА_1 вселився у спірне жиле приміщення. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог Шевченківської районної в місті державної адміністрації про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з кв. АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення. Що стосується позовних вимог щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з кв. АДРЕСА_3 , то колегія суддів вважає, що в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки загальна процедура зняття з реєстрації місця проживання особи визначена абз 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про: позбавлення права власності на житлове приміщення;права користування житловим приміщенням; про виселення. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації у відповідності до вимог ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати при зверненні до суду з позовною заявою та за подання апеляційної скарги в сумі 3445 гривень. Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Лисенко Юлії Анатоліївни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту. Позов Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення, зняття з реєстрації - задовольнити частково. Виселити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 ) та його доньку ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з кв. АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення. В решті позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, м. Київ вул. Б.Хмельницького, 24) 1378 гривень судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви та 2067 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги, а всього 3445 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна