Постанова 4803 № 216/661/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/555/20 Справа № 216/661/20 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Калініч Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2020 року м. Дніпро 05 червня 2020 року суддя Дніпровського апеляційного суду Калініч Н.І., за участю ОСОБА_1 та захисника Морозова В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : До суду надійшла апеляційна скарга особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті гривень) 00 коп. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. У клопотанні про поновлення строку, ОСОБА_1 зазначає, що він в судовому засіданні участі не приймав, а про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 27 квітня 2020 року. Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку ОСОБА_1 та захисника Морозова В.Ю., які просили поновити строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали провадження, приходить до висновку, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Правила ст. 294 КУпАП слід розглядати, як конкретні аспекти права на доступ до суду. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що справа розглянута 16 квітня 2020 року, за відсутності ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. Що стосується доводів ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження постанови, а саме, постановлення судового рішення за його відсутністю, приходжу до висновку про те, що вони не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку. Як вбачається з матеріалів, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено у його присутності та, відповідно до зазначеного протоколу, ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 05.02.2020 року у Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про що ОСОБА_1 було повідомлено під підпис у протоколі (а.с.1). Крім того, 05.02.2020 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з її матеріалами. Судом було відкладено розгляд справи на 05.03.2020 року та належним чином повідомлено ОСОБА_1 05.03.2020 року знову від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з її матеріалами. Судом було відкладено розгляд справи на 25.03.2020 року та, відповідно до наявної в матеріалах розписки, ОСОБА_1 власноруч розписався про ознайомлення з наступною датою та часом розгляду справи. Напередодні дня слухання справи, 24.03.2020 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та виклик у наступне судове засідання свідків. Судом було відкладено розгляд справи на 16.04.2020 року та, незважаючи на відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні, який навмисно затягував розгляд справи, проведено судовий розгляд, оскільки спливали строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 кожного разу був обізнаний про дату слухання справи щодо нього та мав можливість дізнатися про розгляд провадження у суді 16.04.2020 року, що ще раз вказує на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності умисно затягувала розгляд справи з метою уникнути відповідальності. Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі "Пономарев проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким, жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Доводи, викладені в клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки він був належним чином повідомлений про дату та час розгляду адміністративної справи щодо нього. Таким, чином не можна погодитися з тим, що ОСОБА_1 мав які-небудь перешкоди для звернення з апеляційною скаргою у строки, передбачені законом. Виходячи з вище викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що не надано переконливих даних про поважність причин порушення строків, та фактично його підстави зводяться до неправильного тлумачення норм чинного законодавства, оскільки згідно до ст. 294 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим та його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Виходячи з вище викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що не надано переконливих даних про поважність причин порушення строків, та фактично його підстави зводяться до неправильного тлумачення норм чинного законодавства, оскільки згідно до ст. 294 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим та його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Інших обставин, які б свідчили про поважність причини пропуску строку, передбаченого законом на оскарження постанови, ОСОБА_1 при апеляційному розгляді не надано, а тому, не вбачається поважних причин для його поновлення. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Оскільки апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 16 квітня 2020 року було подано тільки 28 квітня 2020 року, тобто після закінчення 10-денного строку апеляційного оскарження, передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП, визнати доводи пропуску строку поважними не уявляється можливим, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає безумовному поверненню особі, яка її подала, як таку, яка подана після закінчення строків апеляційного оскарження. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И Л А: В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Н.І. Калініч