Постанова 4803 № 202/213/14

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4900/20 Справа № 202/213/14 Суддя у 1-й інстанції - Зосименко С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., за участю секретаря Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У січні 2014 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 07 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № SUH2GK0000001000, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 42 500 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12 % на рік із кінцевим терміном повернення 07 березня 2028 року. Вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором були забезпечені шляхом укладання ПАТ КБ «ПриватБанк» з ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 окремих договорів поруки. ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 01 квітня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 22 195,92 доларів США, яка складається з: 11 668,11 доларів США заборгованість за кредитом, 4 979,16 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом, 450,91 доларів США комісія за користування кредитом, 4 011 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 31,28 доларів США штраф (фіксована частина), 1 055,46 доларів США штраф (процентна складова). З огляду на зазначене позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2008 року № SUH2GK0000001000 у розмірі 20 944,36 долари США, що в еквіваленті 167 411,96 грн, судові витрати у справі, стягнути з ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу у розмірі 3 200 грн, стягнути солідарно з відповідачів суму у розмірі 10 000 грн. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що розмір заборгованості було обраховано відповідно до умов кредитного договору, з якими погодився позичальник, тому у задоволенні позовних вимог відмовлено безпідставно. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2015 року скасовано. Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2008 року № SUH2GK0000001000 у розмірі 13 445,62 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі НБУ) станом на 01 квітня 2013 року становить 107 430,50 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9 760,31 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 квітня 2013 року складає 77 984,88 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 3 255,11 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 квітня 2013 року складає 26 008,33 грн, комісії за користування кредитом 430,20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 квітня 2013 року складає 3 437,30 грн, та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 21 611,67 грн. У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за договором поруки закрито. Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховним Судом визначено, що при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції на виконання вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України необхідно врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) щодо порядку обчислення початку перебігу позовної давності за кредитними зобов`язаннями, виконання яких визначено окремими періодичними платежами, а також практику Верховного Суду щодо визнання неправомірним нарахування комісії за послуги, які супроводжують кредит. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 07 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №SUH2GK0000001000, згідно умов якого позичальник отримав 42 500 доларів США, з кінцевим строком повернення - 07 березня 2028 року зі сплатою 12% на рік за користування грошима. В забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , 07 березня 2008 року, було укладено договір поруки, згідно умов якого, останній поручився перед банком у разі неналежного виконання умов вказаного вище кредитного договору відповідати перед банком як солідарний боржник. Крім того, 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк», в забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором №SUH2GK0000001000 було укладено договір поруки, згідно умов якого, останній поручився перед кредитором у разі неналежного виконання умов вказаного вище кредитного договору відповідати перед банком як солідарний боржник в розмірі 10 000 грн. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 01 квітня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 22 195,92 доларів США, яка відповідно до розрахунку банку складається з: 11 668,11 доларів США заборгованість за кредитом, 4 979,16 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом, 450,91 доларів США комісія за користування кредитом, 4 011 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 31,28 доларів США штраф (фіксована частина), 1 055,46 доларів США штраф (процентна складова). Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). При цьому нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним, тому вимоги банку щодо стягнення комісії за користування кредитом задоволенню не підлягають. Такий висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 686/9367/16-ц (провадження № 61-44593св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 703/4889/15-ц (провадження № 61-23992св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 343/3051/14-ц (провадження № 61-23895св18) та інших. За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Згідно наданому позивачем розрахунку заборгованості, останнє погашення заборгованості здійснено 01.07.2010 року, однак позивач за захистом свого порушеного права в частині несплати відповідачем як місячних платежів, так і повернення кредиту в повному обсязі звернувся до суду в січні 2014 року, тобто за межами строку позовної давності. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності (т.1, а.с.91-93). Враховуючи сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є правомірним, тому оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2015 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова