Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/1571/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3002/20 Справа № 202/1571/19 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Дніпрогаз на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», про захист прав споживачів,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із зазначеним позовом. Позовні вимоги позивачі обґрунтовують наступним. Позивачі проживають в квартирах багатоквартирного будинку та є споживачами природного газу за адресою АДРЕСА_1 . Квартири кожного з позивачів не обладнані приладами обліку природного газу. З 01 листопада 2017 року позивачам Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» здійснюються нарахування обсягів спожитого природного газу за граничними нормами споживання у зв`язку із відмовою позивачів від встановлення загально будинкового вузла обліку природного газу. Відповідно, на підставі визначених ПАТ «Дніпрогаз» обсягів споживання природного газу Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» здійснює позивачам нарахування вартості спожитого газу. Вважаючи дії ПАТ «Дніпрогаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» неправомірним, зокрема, такими що суперечать Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494, Закону України «Про захист прав споживачів», позивачі просили суд: - визнати незаконними дії ПАТ "Дніпрогаз" щодо нарахування з 01.11.2017 року обсягу спожитого газу за граничною нормою споживання 18,3 м3 на одну особу в місяць за особовим рахунком кожного з позивачів; - визнати незаконними дії ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" щодо нарахування з 01.11.2017 року плати за спожитий газ за граничною нормою споживання 18,3 м3 на одну особу в місяць за особовим рахунком кожного з позивачів; - зобов`язати ПАТ "Дніпрогаз" здійснити перерахунок обсягу спожитого газу з 01.11.2017 року за особовим рахунком кожного з позивачів,виходячи із діючої з 01.11.2017 року норми споживання побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу в розмірі 5,4 м3 на на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання, та із діючої з 01.12.2018 року норми споживання побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу в розмірі 5,39 м3 на на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання; - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" здійснити перерахунок плати за газ з 01.11.2017 року за особовим рахунком кожного з позивачів,виходячи із діючої з 01.11.2017 року норми споживання побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу в розмірі 5,4 м3 на на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання, та із діючої з 01.12.2018 року норми споживання побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу в розмірі 5,39 м3 на на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року позов задоволено частково та ухвалено визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» щодо нарахування з 01.11.2017 року обсягу спожитого газу за граничною нормою споживання 18,3 м3 на одну особу в місяць ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 по особовому рахунку № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 по особовому рахунку № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_4 ; зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» здійснити перерахунок обсягу спожитого газу з 01.11.2017 року ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 по особовому рахунку № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 по особовому рахунку № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_4 , виходячи із діючої з 01.11.2017 року норми споживання побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу в розмірі 5,4 м3 на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання, та із діючої з 01.12.2018 року норми споживання побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу в розмірі 5,39 м3 на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання; в іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що ПАТ «Дніпрогаз» не довело у встановленому чинним законодавством порядку факту порушення, яке зумовлює застосування до позивачів санкції у виді нарахування об`ємів споживання позивачами газу на рівні граничних норм споживання. Належним способом захисту прав позивачів є визнання неправомірними дій ПАТ «Дніпрогаз» щодо нарахування позивачам з 01.11.2017 року обсягу спожитого газу за граничною нормою споживання 18,3 м3 та зобов`язання ПАТ «Дніпрогаз» здійснити перерахунок обсягів спожитого позивачами природного газу за нормами споживання, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. N 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" у розмірі 5,4 м3 на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача з 01 листопада 2017 року, та Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 р. N 143 "Питання споживання природного газу споживачами" у розмірі 5,39 м3 на на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача. Дії ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», як постачальника природного газу, по розрахунку вартості природного газу нерозривно пов`язані з діями ПАТ «Дніпрогаз», як оператора ГРМ, щодо визначення обсягу спожитого газу, і визначені ПАТ «Дніпрогаз» обсяги спожитого споживачем газу для ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є обов`язковими і безумовними для їх використання у відносинах з побутовим споживачем. У зв`язку з чим, вимоги позивачів до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про визнання неправомірними дій щодо нарахування на підставі визначеного ПАТ «Дніпрогаз» обсягу спожитого позивачами газу його вартості, та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок, задоволенню не підлягають. В апеляційній скарзі АТ Оператор газорозподільної системи Дніпрогаз просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_6 , ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_7 , і є побутовими споживачами природного газу за вказаною адресою. Зазначені квартири обладнані одним газовим приладом - газовою плитою, яка використовується для приготування їжі. По АДРЕСА_1 за квартирою АДРЕСА_5 закріплено особовий рахунок № НОМЕР_1 , споживач - ОСОБА_1 ; за квартирою АДРЕСА_6 закріплено особовий рахунок № НОМЕР_2 , споживач - ОСОБА_2 ; за квартирою АДРЕСА_5 закріплено особовий рахунок № НОМЕР_3 , споживач - ОСОБА_3 . Оператором газорозподільної системи, до якої приєднано будинок АДРЕСА_1 є Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз». Постачальником природного газу, який реалізує його безпосередньо споживачам, що мешкають в будинку АДРЕСА_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут». ПАТ «Дніпрогаз» нараховує обсяги природного газу спожиті кожним споживачем, ці дані передаються ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», яке за спожитий газ нараховує плату згідно з існуючими цінами. 18.08.2017 року працівниками ПАТ «Дніпрогаз» складено Акт № 168/3 про відмову від встановлення будинкового лічильника газу за кошти та з ініціативи ПАТ «Дніпрогаз», в якому, зокрема, зазначено про ненадання представникам Оператора ГРМ доступу для виконання робіт, що унеможливило встановлення вузла обліку згідно вимог чинного законодавства. Мешканцями будинок АДРЕСА_1 в цьому Акті зроблено зауваження про відмову від встановлення загального газового лічильника з проханням встановити індивідуальні газові лічильники в кожну квартиру. 18.08.2017 року працівниками ПАТ «Дніпрогаз» також складено Акт № 168/3 про порушення, в якому зафіксовано порушення 7 пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС, а саме: відмова побутового споживача, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ. В Акті про порушення № 168/3 від 18.08.2017 року попереджено споживача про те, що розрахунки за спожитий газ за граничними нормами споживання буде здійснено через 20 днів з дня складання акта про порушення, і про те, що до цього часу споживач має забезпечити доступ представникам Оператора ГРМ для безкоштовного встановлення лічильника газу, і у разі забезпечення такого доступу процедура нарахування за граничними нормами споживання не застосовується. В Акті про порушення № 168/3 від 18.08.2017 року зазначено, що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього Акта буде проводити засідання 04.09.2017 року з 14:00 до 16:00 за адресою: м. Дніпро, вул. Кониського,

5. З Актом про порушення № 168/3 від 18.08.2017 року ознайомлено мешканців квартир АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 . 18 вересня 2017 року комісія ПАТ «Дніпрогаз» розглянула Акт про порушення № 168/3 від 18.08.2017 року і прийняла рішення про його задоволення і переведення споживачів будинку АДРЕСА_1 , квартири яких не обладнані індивідуальними лічильниками газу, на граничні норми споживання. З 01 листопада 2017 року позивачам здійснюється нарахування за спожитий газ за граничними нормами споживання, які становлять 18,3 м3 на одну особу в місяць. Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що ПАТ «Дніпрогаз» не довело у встановленому чинним законодавством порядку факту порушення, яке зумовлює застосування до позивачів санкції у виді нарахування об`ємів споживання позивачами газу на рівні граничних норм споживання. Належним способом захисту прав позивачів є визнання неправомірними дій ПАТ «Дніпрогаз» щодо нарахування позивачам з 01.11.2017 року обсягу спожитого газу за граничною нормою споживання 18,3 м3 та зобов`язання ПАТ «Дніпрогаз» здійснити перерахунок обсягів спожитого позивачами природного газу за нормами споживання, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. N 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" у розмірі 5,4 м3 на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача з 01 листопада 2017 року, та Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 р. N 143 "Питання споживання природного газу споживачами" у розмірі 5,39 м3 на на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача. Дії ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», як постачальника природного газу, по розрахунку вартості природного газу нерозривно пов`язані з діями ПАТ «Дніпрогаз», як оператора ГРМ, щодо визначення обсягу спожитого газу, і визначені ПАТ «Дніпрогаз» обсяги спожитого споживачем газу для ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є обов`язковими і безумовними для їх використання у відносинах з побутовим споживачем. У зв`язку з чим, вимоги позивачів до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про визнання неправомірними дій щодо нарахування на підставі визначеного ПАТ «Дніпрогаз» обсягу спожитого позивачами газу його вартості, та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок, задоволенню не підлягають. Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення. Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином. Відповідно до статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян. Статтею 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи. Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Положеннями статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору. Частиною першої статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах, серед іншого, й на доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій. Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу». Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі Кодекс ГРС). Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор газорозподільної системи- суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин другої, третьої статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі до 01 січня 2018 року. Частиною першою статті 5 цього Закону визначено, що в разі відмови населення від встановлення суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі з 01 січня 2018 року. Згідно з пунктом 10 глави 2 розділу Х Кодексу ГРС установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Отже, наведеними спеціальними законами у сфері регулювання ринку газу обовязок із встановлення лічильників газу (незалежно від виду - квартирних чи загальнобудинкових) покладений на суб`єктів господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. При цьому законом також чітко визначені джерела фінансування робіт з оснащення лічильниками газу (незалежно від виду квартирних чи загальнобудинкових) населення: кошти суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, кошти відповідного бюджету, інші джерела, не заборонені законодавством. Отже, законом не передбачено покладення на споживача обов'язку фінансувати витрати зі встановлення лічильника газу у багатоквартирному будинку, в якому розташована його квартира, або ж у його квартирі. Згідно з підпунктом 5 частини другої глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належить відмова в доступі до об`єкта побутового споживача, який розраховується за нормами споживання, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу побутовому споживачу. Згідно з пунктом 6 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі відмови в доступі до об`єкта споживача, внаслідок чого оператор газорозподільної системи не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу споживачу, який не забезпечений лічильником газу (розраховується за нормами споживання), визначення об`єму спожитого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, починаючи з дати, наступної після дати недопуску, визначеної в акті про порушення. Ознайомлення побутового споживача із запланованими датою та часом встановлення лічильника газу має бути підтверджено позначкою про вручення йому письмового попередження про встановлення лічильника газу, яке має бути надане побутовому споживачеві не пізніше ніж за десять робочих днів до запланованої дати встановлення лічильника газу. При цьому представник оператора газорозподільної системи в акті про порушення має попередити споживача під особистий підпис про те, що розрахунки за спожитий газ за граничними об`ємами споживання природного газу населенням буде здійснено через 20 днів з дня складання акта про порушення, і про те, що до цього часу споживач має забезпечити доступ представникам оператора газорозподільної системи для безкоштовного встановлення лічильника газу. У разі забезпечення споживачем протягом цього строку доступу представникам оператора газорозподільної системи для безкоштовного встановлення лічильника газу процедура нарахування за граничними об`ємами споживання природного газу населенням не застосовується. Абзацом сьомим пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС передбачено, що якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора газорозподільної системи (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу. Таким чином, для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт правопорушення відмова споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора газорозподільної системи, тобто у разі доведеності факту відмови в доступі до об`єкта споживача. При цьому законодавством не розмежовано поняття «об`єкт споживача», що в даному випадку може бути як багатоквартирний будинок в разі встановлення загальнобудинкового приладу обліку, так і інше житло в разі встановлення індивідуального приладу обліку газу. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 591/393/17 (провадження № 61-13395св18). Отже, законодавець під відмовою від встановлення лічильника розуміє відмову від встановлення будь-якого лічильника газу квартирного чи загальнобудинкового, оскільки метою регулювання ринку газу є саме забезпечення обліку спожитого газу населенням. Судом встановлено, що позивачі висловили своє бажання встановити в квартирі індивідуальні лічильники, зазначивши це в актах про порушення. Таким чином, ПАТ «Дніпрогаз» не довело у встановленому чинним законодавством порядку факту порушення, яке зумовлює застосування до позивачів санкції у виді нарахування об`ємів споживання позивачами газу на рівні граничних норм споживання. Встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирах яких відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Унаслідок бездіяльності відповідача споживачі газу у одному будинку поставлені у нерівне становище. Отже, суд першої інстанції встановивши факт незаконного використання загальнобудинкового лічильника газу, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність нарахування об`ємів спожитого природного газу позивачам на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу. Проте, враховуючи висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне викласти третій абзац резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: Зобов`язати публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» здійснити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, згідно норм діючого законодавства з 01.11.2017 року, оскільки зобов`язання нарахування з 01.11.2017 року норми споживання побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу в розмірі 5,4 м3 на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання, та із діючої з 01.12.2018 року норми споживання побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу в розмірі 5,39 м3 на людину на місяць за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання, є необгрунтованим. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Дніпрогаз задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року в частині зобов`язання публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» здійснити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перерахунок - скасувати. Абзац третій резолютивної частини рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року викласти у наступній редакції: Зобов`язати публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» здійснити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, згідно норм діючого законодавства з 01.11.2017 року. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко