Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/687/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5384/20 Справа № 176/687/19 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 46 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2020 року по справі за позовом виконавчого комітету Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Управління житлово-комунального господарства капітального будівництва, комунальної власності та регулювання земельних відносин Жовтоводської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2019 року Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із вищезазначеною позовною заявою, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивований тим, що відповідачі без поважних причин тривалий час за даною адресою не мешкають, комунальні послуги не сплачують, їх місцезнаходження невідоме. Таким чином, Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради був змушений звертатися до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 - закрито; позовну заяву виконавчого комітету Жовтоводської міської ради задоволено частково та ухвалено визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .; вирішено питання стосовно судових витрат; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження факти того, що відповідач ОСОБА_3 вже багато років не проживає та не користується спірною квартирою, в той час як відповідач ОСОБА_5 періодично проживала в даній квартирі, з літа 2017 року проживає там постійно та сплачує за неї комунальні послуги. В апеляційній скарзі виконавчий комітет Жовтоводської міської ради просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що відповідно до довідки №1008/01-05 від 07.06.2017 року, виданої Управлінням житлово-комунального господарства, капітального будівництва, комунальної власності та регулювання земельних відносин Жовтоводської міської ради, квартира АДРЕСА_2 є неприватизованою та перебуває у комунальній власності (а.с.7). Відповідно до Інформаційної довідки №113048468 від 06.02.2018 року квартира АДРЕСА_2 не перебуває в приватній власності (а.с.8). Згідно довідки про склад сім`ї від 15.01.2018 року в спірній квартирі зареєстровані проживаючими ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6). Згідно актів про проведення інвентаризації нерухомого майна з метою виявлення безхазяйного майна на території міста Жовті Води від 10.07.2017 року, 17.04.2018 року, 02.11.2018 року було виявлено, що у квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживає, власник має борги за комунальні послуги (а.с.14-25). Із довідок, наданих комунальними службами вбачається, що за спірною квартирою станом на 01.02.2018 року існує заборгованість по сплаті комунальних послуг (а.с.10-13). Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернівецького обласного управління юстиції м. Чернівці 11 травня 2003 року ОСОБА_6 одружився з ОСОБА_4 та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.153). Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Жовтоводським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03.12.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.155). З Ордеру на жиле приміщення №6 серії 419, виданого виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради народних депутатів 17.04.1998 року вбачається, що він був виданий ОСОБА_1 з родиною з трьох осіб на право зайняття в порядку обміну жилого приміщення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входять ОСОБА_1 наймач, ОСОБА_4 дочка, ОСОБА_3 - дочка (а.с.156). З листа №1/1-455 від 02.11.1998 року виконавчого комітету Жовтоводської міської ради народних депутатів вбачається, що згідно ордеру 6 серія 419 від 17.04.1998 року ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_6 в квартирі АДРЕСА_2 Всі зареєстровані користуються рівними правами на житлову площу. На час відсутності дітей, у зв`язку з опікою над ними, житлова площа за дітьми зберігається (а.с.157). З довідки ОСББ «Франка 48» від 09.08.2019 року, виданої ОСОБА_10 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований, боргів немає, сплачено борг за квартплату у розмірі 4235 грн (а.с.158). З виписки № НОМЕР_3 виданої начальником ЖЕК вбачається, що на 01.10.2019 року сплачена заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.214). З довідки №532 від 23.10.2019 року виданої Відділом ведення реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку зі смертю. На момент смерті за даною адресою зареєстровано ОСОБА_10 , 1984 року народження, та ОСОБА_3 , 1988 року народження. На теперішній час за даною адресою жодної особи не зареєстровано (а.с.215). З Акту від 24.10.2019 року про фактичне проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , засвідченого головою правління ОСББ «Франко 48» ОСОБА_11 , мешканцями АДРЕСА_3 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 , постійно до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 був зареєстрований та проживав ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Його дочка ( ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була зареєстрована та періодично проживала за вищевказаною адресою. До смерті ОСОБА_1 його дочка ОСОБА_5 здійснювала за ним догляд, а після смерті утримувала квартиру у належному стані. Зі слів сусідів ОСОБА_5 щомісяця навідувалась до квартири та проживала в ній декілька днів (а.с.216). З Інформаційної довідки №189148895 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.11.2019 року вбачається, що ОСОБА_10 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.23-25, том №2). З довідки №21/7964 від 03.12.2018 року, виданої відділом ведення реєстру територіальної громади м. Чернівці вбачається, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28, том №2). Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження факти того, що відповідач ОСОБА_3 вже багато років не проживає та не користується спірною квартирою, в той час як відповідач ОСОБА_5 періодично проживала в даній квартирі, з літа 2017 року проживає там постійно та сплачує за неї комунальні послуги. Закриваючи провадження у справі в частині позову до ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Жовтоводським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03.12.2018 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 10 ЖК України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства. Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Відповідно до ст.ст.71, 72 Житлового кодексу України наймач, або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщення при умові, що вони не проживають в ньому без поважних причин більше шести місяців. Згідно з нормами ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. Із роз`яснень, викладених в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» слідує, що відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 , оскільки факт її непроживання підтверджено матеріалами справи, а також те, що остання свідомо не скористалася своїм правом на користування житлом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні факти саме тимчасового непроживання відповідачки у спірній квартирі, строк якого не перевищує шість місяців, а отже підстав для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням немає. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка ОСОБА_5 своїми діями систематично призводила до руйнації, псування житлового приміщення, використовувала його не за призначенням, та систематично порушувала правила соціалістичного спів життя, що робить неможливим проживання для інших в дній квартирі або в одному будинку, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять. Таким чином, вимоги апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 та в частині закриття провадження до ОСОБА_1 не оскаржувалось, а отже не було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції. З`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу виконавчого комітету Жовтоводської міської ради залишити без задоволення. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко