Постанова 4852 № 280/5834/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5834/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (головуючого судді Калашник Ю.В.) у справі № 280/5834/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи на ВП «Запорізька атомна електрична станція» з 22.08.1992 по 31.07.1994 року; зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дня, що настав за днем досягнення ним пенсійного віку, тобто з 06.07.2019. В обґрунтування позову позивач зазначив, що після досягнення 57 віку, маючи загальний страховий стаж понад 38 років, пільговий стаж за Списком № 2 - 7 років 06 місяців, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пільгової пенсії у відповідності до п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", втім, відповідач відмовив призначенні пенсії за віком з 57 річного віку мотивуючи це відсутністю необхідного стажу роботи на посадах за Списком № 2, чим порушив право позивача на соціальний захист. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено за відсутністю підстав для підтвердження та зарахування стажу роботи позивача на ВП «Запорізька атомна електрична станція» з 22.08.1992 по 31.07.1994 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також для призначення пільгової пенсії із заниженням пенсійного віку. Суд з посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 29 серпня 2019 року у справі №501/1012/17, дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача на ВП «Запорізька атомна електрична станція» з 22.08.1992 по 31.07.1994 з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за такий період. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач послався на неврахування судом першої інстанції правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020, згідно якому непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню внаслідок такого. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по досягненню 57 річного віку, 05.08.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до повідомлення від 15.08.2019 № 1163/02 пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 із заниженням пенсійного віку з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах за Списком № 2 (07 років 06 місяців). Одночасно позивача повідомлено, що період роботи на ВП «Запорізька атомна електрична станція» з 22.08.1992 по 31.07.1994 не зараховано до пільгового стажу у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують атестацію робочих місць. 03.10.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2, додатково надавши документи, отримані від ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» листом від 20.09.2019 №03/51-20717. Листом від 15.11.2019 №22/С-1 Енергодарський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №1163/02 від 15.08.2019 надав позивачу відповідь, за змістом якої період роботи після 21.08.1992 зараховується до пільгового стажу з урахуванням результатів атестації робочих місць за умовами праці, проведеної на підприємстві відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №

442. Відповідно до пункту 4.1 Порядку застосування Списків № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу. який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи на ВП «Запорізька атомна електрична станція» з 22.08.1992 по 31.07.1994, а також щодо відмови призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про безпідставність позовних вимог. Спір між сторонами виник з приводу відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 через не зарахування до пільгового стажу періоду роботи на ВП «Запорізька атомна електрична станція» з 22.08.1992 по 31.07.1994 року. При цьому, відповідач не ставить під сумнів приналежність посади позивача, яку останній обіймав у визначений період до списку професій, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, проте зазначає, що такий період не підлягає зарахуванню до його пільгового стажу за відсутністю документів, що підтверджують атестацію робочих місць. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 № 1788-XII (у редакції на момент виникнення спірних відносин) призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Відповідно до пп. «б» ч.1 ст.13 вказаного Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Відповідно до п. 10 вказаного Порядку, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Така ж норма міститься і в п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Отже, основним документом для призначення пенсії на пільгових умовах є трудова книжка. Разом з тим, для підтвердження пільгового стажу лише на підставі трудової книжки існує певна вимога, визначена в абз.4, 5 п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, а саме: якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). Що стосується документів про підтвердження атестації робочих місць, відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, роботодавці зобов`язані проводити атестацію робочих місць за умовами праці. При цьому законодавець поклав відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, організацій. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року №

41. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. В той же час, працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Аналіз зазначених норм свідчить, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років. За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі). Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Виходячи з викладеного, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у наведеній вище постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. У спірному випадку, згідно із даними трудової книжки, позивач у період з 22.08.1992 по 31.07.1994 року працював на ВП «Запорізька атомна електрична станція» на посаді інженера (змінного) та інженера зміни оперативного персоналу. У цей період роботи позивача діяли Списки, затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, професії, за якими працював позивач, віднесені до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Також судом встановлено, що посада позивача інженер (змінний) цеху теплопостачання і підземних комунікацій включена до затвердженого головним інженером ЗАЕС в червні 1990 року переліку професій і посад з ОВУ, у відповідності з якими працівникам надається додаткова відпустка, талони ЛПП, 36-годиний робочий тиждень, державна пенсія у зв`язку з організацією нових робочих місць (а.с.16), а посада - інженер зміни оперативного персоналу до затвердженого директором Запорізької АЕС 20.09.1991 списку професій та посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпеченн6я по списку № 2 (а.с.18). За викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені відповідачем обставини, з якими погодився суд першої інстанції, не є підставою для відмови в призначенні позивачеві пільгової пенсії за віком та зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу позивача, оскільки в трудовій книжці останнього наявні відомості, які визначають його право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №

2. Приймаючи до уваги, що встановлені судом обставини свідчать, що період роботи позивача з 22.08.1992 по 31.07.1994 підлягає зарахуванню до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність висновку відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно п. 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці на списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону і в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII). Відповідно до положень п. 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Пунктом 1 частини 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Враховуючи, що відмова Пенсійного органу у призначенні пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку стосувалась виключно відсутності у позивача необхідного пільгового стажу за Списком № 2, а також зважаючи на встановлені судом обставини протиправності дій відповідача з цього приводу, колегія суддів доходить висновку про зобов`язання останнього призначити позивачу таку пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 07.07.2019. Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 280/5834/19 скасувати, прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 згідно із ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи ОСОБА_1 з з 22.08.1992 по 31.07.1994 року Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 07.07.2019 року пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко