Постанова 4824 № 357/7504/19
від 11.06.2020 ·Постанова Іменем України 11 червня 2020 року м. Київ провадження № 22-ц/824/5838/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», в інтересах якого діє Капля Аліна Степанівна , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Бондаренко О.В. від 22 січня 2020 року по справі №761/28080/19 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у порядку регресу, В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») подав до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов про відшкодування збитків в порядку регресу, в якому посилаючись на недостатність страхової виплати (страхового відшкодування), здійсненого страховиком відповідача, просив стягнути з останнього збитки в розмірі 9 913,05 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» (далі - ЗУ №86/96-ВР) звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС» (страховик ОСОБА_2 ) про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 29 959, 90 грн. У відповідь АТ «СГ «ТАС» здійснила виплату у розмірі 20 046,85 грн, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - ЗУ №1961-IV). Відповідач позов не визнав та подав відзив. В обґрунтування відзиву, вказав, що з рахунку-фактури №ІП-0000150 від 07.07.2016, за яким позивач сплатив 29 959, 90 грн за відновлювальний ремонт автомобіля, неможливо встановити який саме автомобіль ремонтувався. Також зазначив, що при визначенні розміру завданих збитків слід застосовувати висновок №145 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу від 02.07.2016 (далі - Висновок), за яким розмір матеріального збитку визначено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,51 та визначено розмір матеріального збитку в сумі 23 736, 26 грн та враховуючи ліміт відповідальності за полісом №АЕ/8727957, в розмірі 100 000,00 грн, страховик відповідача мав виплатити вказану суму збитків на користь позивача. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач подав до суду апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не врахував положення ст. 22, 29 ЗУ №1961-IV, якими передбачено, що страховик відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому законом, тобто з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Вважав, що за таких обставин суд дійшов помилкового висновку, що страховик відповідача повинен відшкодовувати шкоду в межах ліміту без урахування коефіцієнта фізичного зносу. Судом не враховано правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.10.2018 по справі №686/17155/15-ц у подібних правовідносинах. Зазначив також, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги Висновок від 02.07.2016, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу деталей пошкодженого в ДТП автомобіля становив 0,51, а тому суму недоплати страховиком відповідача, яка виникла у зв`язку з наявністю цього зносу має компенсувати саме відповідач. За вказаних обставин просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідач, скориставшись своїм правом подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. В обґрунтування відзиву вказав, що покладення обов`язку з відшкодовування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, що узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2015 року між ПрАТ «СК Арсенал Страхування» та ОСОБА_3 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №9/15-Т/К/БЦ зі строком дії договору до 17.12.2016. Згідно договору, забезпечений транспортний засіб «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1 , зі страховою сумою ліміту відповідальності в розмірі 182 400,00грн (франшиза 0,00 грн). 24 червня 2016 року в м. Біла Церква по бульвару Олександрійському сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження. Згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2016 року у справі №357/7660/16-пвказана ДТП сталась внаслідок порушення правил дорожнього руху України водієм автомобіля «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 . На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі укладеного 23.04.2016 між ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_2 Полісу №АЕ/ 8727957 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зі строком дії до 22.04.2017 року (а.с.61). З даного Полісу вбачається, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як власник автомобіля «Renault Fluence», державний номерний знак НОМЕР_2 , і страхова сума ліміту відповідальності встановлена в розмірі 100 000,00 грн. Згідно страхового акту №9/15-Т/К/БЦ-1 за договором страхування №9/15-Т/К/БЦ від 16.12.2015 розмір страхового відшкодування ОСОБА_3 було визначено у сумі 29 959,90 грн (а.с. 10). Згідно платіжного доручення №28864 від 29.07.2016 ПрАТ «СК «Арсенал страхування» (страховик ОСОБА_3 ) по страховому випадку ОСОБА_3 здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 29 959,90 грн на підставі рахунку-фактури №ІП-0000150 від 07.07.2016 (а.с.15). У відповідь на звернення про відшкодування збитків в порядку регресу ПрАТ «СГ «ТАС» (страховик ОСОБА_2 ) виплатило ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (страховик ОСОБА_3 ) страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 20 046,85 грн. Звертаючись до суду з позовом, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" посилалось на те, що шкода, пов`язана з ДТП підлягає відшкодуванню у повному обсязі. Оскільки за законом страховик за договором обов`язкового страхування виплатив страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, то різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача був відсутній обов`язок з відшкодування збитків без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його неправильним, з огляду на таке. Як зазначалось вище, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за Полісом №АЕ/8727957 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Даним Законом також передбачено порядок та умови виплати страхового відшкодування страховою компанією, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність особи, для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені в ст. 22 Закону, а саме в п. 22.1. зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, страховик відповідача за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом. За приписами ст. 29, п. 32.7, ст. 32 ЗУ №1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу страховик не відшкодовує. В свою чергу, аналіз ст. 1194 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином, страховик відповідальної особи, яка винна у ДТП, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №227/2996/16-ц. Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача обов`язку сплатити різницю між реальними збитками і ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу. За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Вирішуючи спір колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п. 16 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092 відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складників та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Як вбачається із Заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 29.06.2016, у графі «перелік пошкоджень» зазначено: «подряпини на кришці багажника, зігнутий та лопнутий задній бампер, правий відбивач світла, номерний знак» (а.с. 9). Відзив на апеляційну скаргу не містить доводів, що ремонтні роботи, які проведено з транспортним засобом, не пов`язані з ДТП, яка мала місце 24.06.2019. З наведеного слідує, що для відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1 ,була необхідна заміна складових частин КТЗ, що були пошкоджені. З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2016 року суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 складено висновок №145 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу «Мitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.20-22). Згідно даного висновку вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає 34140,07 грн. З даного висновку також вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу деталей пошкодженого автомобіля «Мitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 0,51. За рахунком-фактурою №ІП-0000150 від 07.07.2016 ремонт автомобіля становить 29 959,90 грн. Таким чином, в матеріалах справи наявні докази, що фактично вартість відновлювального ремонту виявилася у меншому розмірі, ніж було визначено у Висновку. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відповідності до вимог ст. 12, 81 ЦПК України не надав до суду належних доказів на спростування розміру завданого матеріального збитку та спростування розміру вартості складових, які підлягають заміні, зазначивши у відзиві на позов, що за рахунком-фактурою неможливо встановити який саме автомобіль відремонтовано. Однак, такі доводи відповідача колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається із ремонтної калькуляції відремонтовано автомобіль «Мitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , і вартість ремонтних робіт становить 29 959,90 грн, як і зазначено в рахунку-фактурі. Відповідно до положень вищевказаної Методики вартість складових з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Ссз = Сс х (1-Ез), де Сс - вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту; Ез - коефіцієнт фізичного зносу 0,51. Згідно ремонтної калькуляції №9407290616 від 07.07.2016 вартість складових, що підлягають заміні, без коефіцієнта фізичного зносу становить 19 826,12 грн (а.с. 16-17). Таким чином, різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу становить суму 9 714,79 грн = 19 826,11х(1-0,51). За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" підлягає стягненню різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу в сумі 9 714,79 грн. У зв'язку з тим, що позивач, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути збитки в сумі 9 913,05 грн, а колегія суддів дійшла висновку про стягнення збитків у розмірі 9 714,79 грн, позов підлягає частковому задоволенню. Враховуючи те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає, що в силу ст. 376 ЦПК України є підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" при зверненні до суду з даним позовом в липні 2019 року підлягав сплаті судовий збір в сумі 1921,00 грн, а у разі подання апеляційної скарги судовий збір необхідно спалити в сумі 2881,50 грн. Згідно платіжного доручення №36549052 від 25.06.2019 ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1921,00 грн (а.с. 40). Також, згідно платіжного доручення №13413165 від 10.03.2020 за подання апеляційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» сплатило судовий збір у сумі 2881,50 грн (а.с. 138). За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, а також зважаючи на те, що сума судового збору не може бути меншою мінімального розміру, визначеного законом, з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 802,50 грн (1921+2881,50). Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн); справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», в інтересах якого діє Капля Аліна Степанівна, - задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2020 року - скасувати. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у порядку регресу - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ: 33908332) збитки у сумі 9 714 (дев`ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн 79 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» судовий збір у сумі 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн 50 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 11 червня 2020 року. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді В.А. Кравець Л.Д. Махлай