Постанова 4824 № 359/4582/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2020 року м. Київ справа № 359/4582/19 провадження № 22-ц/824/7440/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач), суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д. учасники справи: позивач - Кредитна спілка «Перше кредитне товариство» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» на рішення Борипільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2020 року у складі судді Борця Є.О. у справі за позовом Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року Голова правління Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» - Найда В.І. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму боргу у розмірі 31 229,12 грн та 1 921 грн судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 31 травня 2008 року між сторонами по справі укладено кредитний договір №КВ-0619/08/465 БЗ#, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн. Звертав увагу суду на те, що позивач та відповідач домовились про зміну тривалості позовної давності до 10 років, що закріплено у п. 12.7 кредитного договору. Указував, що відповідачем останній раз добровільно сплачено кредитні кошти 10.09.2010 року в сумі 500 грн, у зв`язку з чим уважав, що позовна давність за вказаним кредитним договором закінчується 10.09.2020 року. Посилався на те, що у зв`язку з ухиленням відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, станом на 21 травня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 31 229,12 грн, яка складається з: 857,09 грн - залишок боргу за тілом кредиту; 4 473,32 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 25 898,71 грн - заборгованість по пені за прострочення платежів. Рішенням Борипільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 4 820,83 грн та 593,83 грн витрат на оплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням, 03 березня 2020 року Кредитна спілка «Перше Кредитне Товариство» в особі Голови правління Найди В.І. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції, роблячи висновок про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності щодо вимоги про стягнення боргу по сплаті процентів за користування кредитом та річний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, не прийняв до уваги зазначення у п. 12.7 кредитного договору від 31.05.2008 року про збільшення строку позовної давності до 10 років, що не суперечить ст. 259 ЦК України. Вказує на те, що, оскільки статтею 259 ЦК України не передбачено при домовленості між сторонами вказувати окремо про збільшення строку загальної або спеціальної позовної давності, то строк у 10 років, визначений сторонами, застосовується до обох видів позовної давності, а отже уважає, що звернувся до суду у межах строку позовної давності. Стверджує, що позивач має право на одержання процентів, встановлених кредитним договором, згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України та на отримання пені, відповідно до ст. 549 ЦК України, що також передбачено п.9.4, п. 9.7. та 9.11 кредитного договору, укладеного між сторонами. 22 травня 2020 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 неналежно виконувались зобов`язання за кредитним договором. При цьому встановлено, що позивачем істотно пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення боргу по сплаті процентів за користування кредитом за період часу до травня 2019 року та річний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за період часу до травня 2018 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 1 563,89 грн та 3 256,94 грн пені, що разом складає 4 820,83 грн. Проте, з таким висновком суду колегія не погоджується, оскільки такого висновку суд дійшов, не з`ясувавши дійсні обставини спору та без належної оцінки доказів. Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом установлено, що 31 травня 2008 року КС «Перше Кредитне Товариство» уклало з відповідачем кредитний договір №КВ-0619/08/465 БЗ#, за яким позивач надав кредит в розмірі 5 000 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 36 місяців повертати кредит по частинам та сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,164% від суми залишку кредиту за кожен день користування ним. У випадку неналежного виконання цих грошових зобов`язань відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежів. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредит надається строком на 36 фактичних місяців від дати надання кредиту з умовою щомісячної сплати процентів за користування кредитом визначеної відповідно до п. 3.1 цього Договору, яким, у свою чергу, передбачено, що плата за користування кредитом (проценти) становить 0,164 процентів від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом, починаючи з дати, наступної за датою надання кредиту. Сторони домовилися, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься у розмірі та в строки згідно Додатку №1 цього договору (п. 3.3 кредитного договору). Згідно пунктів 4.4, 4.5 кредитного договору, позичальник зобов`язаний здійснювати плату нарахованих процентів і погашення частин кредиту 6 числа кожного місяця сумами, згідно Додатку №1 та з урахуванням п. 3.4 цього Договору. При простроченні сплати частини або всієї суми кредиту позичальник зобов`язаний сплатити нараховані проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного залишку і строку користування кредитом, включаючи день погашення. Пунктом 9.4. кредитного договору передбачена відповідальність за порушення умов кредитного договору, зокрема у випадку прострочення сплати процентів за користування кредитом або несвоєчасного повернення суми кредиту повністю або відповідної його частини, відповідач зобов`язалася сплачувати пеню у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежів. Кредитна спілка «Перше Кредитне Товариство» свої зобов`язання за кредитним договором виконала, перерахувавши ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 000 грн. Проте, відповідач не належним чином виконував умови договору та не в повному обсязі повернув кредитні кошти. Вказані обставини не заперечувались відповідачем під час розгляду справи. Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов`язків. Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України). Згідно Карточки платежів по гривневому кредиту у ОСОБА_1 наявна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 857,09 грн. Вказана сума заборгованості не заперечувалась відповідачем у поясненні-спростуванні, що міститься на аркушах справи 52-54. Разом з тим, нарахування процентів за користування кредитом позивачем здійснювалось за період з 31 травня 2008 року по 21 травня 2019 року, що не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного. Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті цього Кодексу. Підпунктами 2.1, 4.4, кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 36 фактичних місяців від дати надання кредиту. відповідач зобов`язався здійснювати плату нарахованих процентів у розмірі 0,164 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом і погашення частини кредиту 6 числа кожного місяця сумами, згідно Додатку №1, який наданий до 06 травня 2011 року включно. Пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки. Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом. Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору погоджена сплата пені за невиконання позичальником зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами. Так, п.п. 9.4 кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або несвоєчасним поверненням суми кредиту повністю або відповідної його частини, позичальник сплачує кредитодавця пеню в розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежів. Згідно п.п. 9.5 договору кредиту у випадку прострочення позичальником, незалежно від причини прострочення, строку сплати нарахованих процентів за користування кредитом або повернення частини або всієї суми кредиту більш, ніж на 1 місяць з моменту настання дати сплати відповідно до п.п. 2.1, 4.4 і Додатка №1, позичальник зобов`язаний негайно сплатити всю суму заборгованості, нараховані проценти і пеню, повернути кредитодавцю всю суму кредиту. При невиконанні позичальником цієї вимоги кредитодавець має право задовольнити всі свої вимоги, що випливають із цього договору, відповідно до чинного законодавства України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право позивача нараховувати проценти за кредитом припиняється зі спливом строку кредитування, а тому вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки за весь період строку дії договору та до його звернення до суду є необґрунтованою. Таким чином, зважаючи на вищевикладені норми матеріального закону та практику Верховного Суду, ураховуючи, що відповідно до умов кредитного договору строк кредитування закінчився 06 травня 2011 року, починаючи з 07 травня 2011 року позивач був позбавлений права нараховувати проценти та пеню за несвоєчасне або не в повному обсязі повернення відповідачем процентів за користування кредитом. Разом з тим, після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування у кредитодавця виникає право на стягнення з позичальника процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання у порядку статті 625 ЦК України. Проте, таких вимог позивачем заявлено не було. Отже, виходячи із зазначеного, колегія суддів доходить висновку, що періодом, за який підлягає стягненню з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом та пені є період з 31 травня 2008 року по 07 травня 2011 року. Згідно карточки платежів по гривневому кредиту (а.с. 49) заборгованість відповідача по сплаті процентів за користування кредитом станом на 06 травня 2011 року складає 335,34 грн, залишок по сплаті пені - 725,98 грн. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України). За змістом частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності (пункт 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року). У підпункті 12.7 кредитного договору сторони погодили, що до правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 10 років. Законодавством передбачена заборона скорочувати встановлену ним позовну давність, однак закон дозволяє за письмовою домовленістю сторін правочину її збільшувати, що сторони й передбачили у підпункті 12.7 кредитного договору. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2018 року у справі №367/149/15-ц, від 12 серпня 2019 року у справі №0503/6830/2012, від 01 квітня 2020 року у справі №337/2643/17. Отже, зазначеним пунктом кредитного договору сторони передбачили збільшення позовної давності до всіх, без виключень, спорів, що виникають із цього договору, в тому числі й щодо нарахування пені. Згода відповідача з указаною умовою договору засвідчена його підписом, дійсність якого під час розгляду справи останнім не заперечувалась. За таких обставин та з урахуванням заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення та визначаючи загальний розмір заборгованості, не врахував, що за домовленістю між сторонами позовна давність збільшена до 10 років, а також того, що строк кредитування сплив 06 травня 2011 року, у зв`язку з чим не звернув уваги на те, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та неустойку припинилося і кредитор після спливу строку кредитування має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання лише відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Зазначене свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права, що проявилося, у тому числі, у невиконанні обов`язку належного дослідження доказів. Згідно статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статті 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підстави для скасування судового рішення визначені статтею 376 ЦПК України. З огляду на те, що загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника, визначено судом неправильно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цілому. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» залишок боргу за тілом кредиту - 857,09 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 335,34 грн, заборгованість по пені за прострочення платежів - 725,98 грн, що разом складає 1 918,41 грн. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом частини першої вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 117,95 грн. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» - задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2020 року - скасувати. Позов Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» заборгованість за кредитним договором №КВ-0619/08/465 БЗ# від 31 травня 2008 року у розмірі 8 452, 83 грн, щоскладається з: 857,09 грн - залишок боргу за тілом кредиту; 335,34 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 725,98 грн - заборгованість по пені за прострочення платежів. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 117,95 грн. В іншій частині позову - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий В.А. Кравець Судді О.Ф. Мазурик Л.Д. Махлай