Постанова Київський апеляційний суд № 369/6630/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7109/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи 369/6630/18 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська сервісна служба», на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухвалене 7 лютого 2020 року у приміщенні суду під головуванням судді Ковальчук Л.М.,- ВСТАНОВИВ: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Європейська сервісна служба», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24 грудня 2017 року на припаркований ним автомобіль Chevrolet lacetti, біля під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_1 впали брили льоду, внаслідок чого автомобілю було заподіяно матеріальну шкоду. Відповідач надає послуги з утримання будинків і споруд прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_1 , тому 24.12.2017 він повідомив ТОВ «Європейська сервісна служба» про пошкодження автомобіля. Того ж дня близько 14.00 год. ним було викликано співробітників Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, які зафіксували факт пошкодження автомобіля. Згідно Висновку №882/27-18 від 03.01.2018 вартість матеріального збитку заподіяного автомобілю Chevrolet lacetti, на дату пошкодження становив 5813, 02 грн., вартість проведення незалежної оцінки - 1 650 грн. про що 08 лютого 2018 року повідомлено відповідача. Вважав, що внаслідок умисної бездіяльності ТОВ «Європейська сервісна служба», яка полягає в невиконанні своїх обов`язків та невиконання приписів по очищенню даху будівлі від снігу та льоду та покрівель його автомобілю спричинені пошкодження, збитки щодо ремонту автомобіля та вартість проведення автотоварознавчого дослідження. З огляду на що просив стягнути з ТОВ «Європейська сервісна служба» на його користь 7463 грн. 02 коп. відшкодування матеріальної шкоди. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Європейська сервісна служба» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 813,02 коп. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля в сумі 1 650 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, директор ТОВ «Європейська сервісна служба» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги директор товариства вказує, зокрема, що суд першої інстанції помилково вважав ТОВ «Європейську сервісну службу» балансоутримувачем будинку, біля якого сталося заподіяння шкоди, оскільки товариство не має укладеного зі співвласниками багатоквартирного житлового будинку договору про утримання будинку на балансі, а надає послуги на підставі укладених індивідуальних договорів. Окрім цього, вказує, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки власником транспортного засобу, якому заподіяна шкода є ОСОБА_3 , а тому позивач не має права звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди. Суд не звернув увагу на те, що умовами договору № 67 від 16.01.2013 та додатку № 1 до нього між позивачем та відповідачем не передбачено обов`язку товариства надавати таку послугу, як скидання з дахів та покрівель снігу та льоду, а також чи входить така послуга до складової тарифу товариства. Наголошує, що товариство вживало заходів щодо попередження мешканців будинків про можливе падіння снігу з даху будинку шляхом розміщення на входах до під`їздів будинку відповідних оголошень. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази факту пошкодження автомобіля внаслідок падіння снігу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що він є належним позивачем у справі, оскільки користується автомобілем на підставі усної домовленості з власником, що не суперечить ст. 395 ЦК України. Протиправна бездіяльність товариства має прямий причинний зв`язок із заподіяною шкодою, що підтверджено наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 грудня 2017 року близько 18:00 год. позивач ОСОБА_1 припаркував автомобіль Chevrolet lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 біля під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_1 , в якому він проживає. Автомобіль було припарковано біля будинку в спеціально відведеному місці для стоянки, будь-які знаки неможливості або заборони паркування автомобілів у вказаному місці були відсутні. 24 грудня 2017 року біля 13:00 год. позивач знаходився на вулиці, а відтак побачив, як з даху будинку АДРЕСА_1 впали брили льоду на його автомобіль, внаслідок чого було деформовано капот, зокрема, деформовано зовнішню панель у вигляді групи вм`ятин неправильної та овальної форми на плосткостних поверхнях та ділянках складної геометричної поверхні. На місці падіння глиби льоду на автомобіль були відсутні бідь-які попереджувальні знаки про небезпеку, з урахуванням яких він мав би вжити заходів щодо збереження свого майна, хоч температура повітря вже 20 грудня 2017 року прогрівалася до 0 та +1 С. Відповідно до Договору № 67 про надання послуг з утримання будинків і споруд прибудинкових територій від 16.01.2013 року, укладеного між ним та ТОВ «Європейська сервісна служба» (на момент підписання цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ»), відповідач надає послуги з утримання будинків і споруд прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_1 . Як зазначав позивач, близько 13.10 год. 24.12.2017 року він зателефонував в контакт центр ТОВ «Європейська сервісна служба» та повідомив про пошкодження автомобіля, і також в телефонному режимі залишив заявку про направлення представника відповідача для складання акту завдання матеріальних збитків. Оператором контакт центра відповідача було повідомлено, що представник направлений, але ні до 22.00 год. цього ж дня, ні в подальшому він так і не з`явився, хоч 24.12.20117 позивач близько чотирьох разів повторно телефонував та нагадував про його заявку. 24.12.2017 позивачем близько 14.00 год. було викликано співробітників Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, які зафіксували: пошкодження автомобіля біля під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_1 ; неналежне прибирання снігу та буруль з даху будинку; відсутність попередження чи застережливого обгородження щодо можливого падіння криги та снігу з даху будинку на місці паркування автомобіля. Автомобіль Chevrolet lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію автомобіля - НОМЕР_2 від 11.11.2016 року, на момент пошкодження і до цього часу знаходиться у користуванні позивача. 28 грудня 2017 року було письмово повідомлено відповідача, як виконавця та надавача послуг з утримання будинків та прибудинкової території (вх. 136-Е від 28.12.2017 р) про проведення 02 січня 2018 року незалежного автотоварознавчого дослідження автомобіля для оцінки завданих збитків. Відповідач відповіді не надав. 02 січня 2018 року було проведено незалежне автотоварознавче дослідження пошкоджень автомобіля Chevrolet lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вартість проведення незалежного дослідження склала 1 650 грн. та була сплачена позивачем особисто, оскільки користується автомобілем. Представник відповідача на проведення вищевказаної експертизи не з`явився та жодної відповіді не надав. Згідно Висновку №882/27-18 оцінювача ОСОБА_4 від 03.01.2018 вартість матеріального збитку ОСОБА_1 з точки зору заподіяного автомобілю Chevrolet lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження 24.12.2018 на дату пошкодження становить 5813, 02 грн. З серпня 2017 року і до даного часу він є користувачем та фактичним володільцем автомобіля Chevrolet lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно усної домовленості з власником автомобіля ОСОБА_2 , що підтвержує факт передачі йому оригіналу свідоцтва про реєстрацію автомобіля НОМЕР_2 від 11.11.2016. Крім того, на момент пошкодження автомобіль знаходився у його володінні та користуванні, і саме тому був припаркований біля житлового будинку, в якому він проживає, в спеціально відведеному місця для стоянки. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою. Відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов`язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Відповідно до пп.7 п. «а» ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. 16 січня 2013 року між ТОВ «ЖЕК «Європейський» (яке змінило назву на ТОВ «Європейська сервісна служба») та ОСОБА_1 було укладено Типовий договір № 67 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 . Відповідно умов даного договору, зокрема Додатку 1 переліку надання житлово-комунальних послуг вказано прибирання прибудинкової території. Посилання в апеляційній скарзі на те, що прибирання снігу з покрівлі будинку не входить до складових тарифу на утримання будинку та прибудинкової території та відповідних обов`язків ТОВ «Європейська сервісна служба» є безпідставними, оскільки Порядком формування тарифів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року № 515, визначені складові тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які включають обов`язки з прибирання технічних поверхів, підвалу та покрівлі будинку. Стаття 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказує, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відповідно до ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач зобов`язаний: 1) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); 2) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; 3) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Стаття 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплює, що виробник зобов`язаний виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил. Згідно з ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 3) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством. Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (далі Правила). Пунктом 1.5 розділу 1 «Основні положення» Правил закріплено, що утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10 серпня 2004 року № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд». Серед інших, в даному Примірному переліку, в п. 1 «Утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» зазначено п.п. 1.1. «Санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення, утримання ліфтів»: п.п. 1.1.8 «Дахи та покрівлі» під п.п. 1.1.8.6 наявна така послуга, як « Скидання з дахів та покрівель снігу та льоду ». Також, в п.п. 3.5.12 п. 3.5 «Прибирання прибудинкової території» розділу 3 «Утримання приміщень» Правил вказано, що сніг, що накопичується на дахах, повинен скидатися на землю і переміщатися в прилоткову смугу, а на широких тротуарах формуватися у вали. Окрім цього, відповідно до Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України27.11.2017 № 310, зокрема п. 6 Розділу VI передбачено, що власники, балансоутримувачі або особи, які утримують території населених пунктів, зобов`язані: мати власний необхідний для прибирання снігу і льоду ручний інвентар (лопати металеві або дерев`яні, мітли, кригоруби), достатній запас матеріалу для посипання з метою своєчасного проведення протиожеледних заходів; прибирати сніг негайно (від початку снігопаду) для запобігання утворенню накату; негайно очищати дахи, карнизи та інші елементи будинків, споруд, будівель від снігу та бурульок із дотриманням застережних заходів щодо безпеки руху пішоходів, не допускаючи пошкодження покрівель будинків і споруд, зелених насаджень, електромереж, рекламних конструкцій тощо; огороджувати небезпечні місця на тротуарах, переходах; вивозити сніг та бурульки, що зняті з дахів, карнизів та інших елементів будинків, споруд, будівель протягом доби; повністю розчищати снігові вали над зливостічними колодязями, розміщеними на вулицях і дорогах, з яких сніг не передбачається вивозити на снігозвалище; очищати від снігу, льоду та бруду оголовки зливостічних колодязів та дощоприймачів у разі сніготанення та на початку весняного періоду; очищати від снігу, льоду, бруду оголовки колодязів для розташування пожежних гідрантів, розміщених на вулицях і дорогах. Таким чином, на відповідача чинним законодавством покладено обов`язок щодо виконання робіт із скидання снігу та льоду із даху та покрівлі будинку АДРЕСА_1 . Крім того, відповідно до розділу 2 «Правил технічного обслуговування жилих будинків», технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків. В розділі 4 «Технічне обслуговування і ремонт будівельних конструкцій», пункті 4.5. «Водовідвід і очищення дахів від снігу» Правил, в підпункті 4.5.17 вказано, що дах з зовнішнім водовідводом необхідно періодично очищати від снігу, не допускаючи нагромадження його до товщини 30 см. При заледенінні звисаючих і водовідвідних пристроїв у відлигу сніг скидають і при меншій товщині. На покрівлях з ухилом більше 45 град. (черепичних, ґонтових, дранкових), а також на шиферних сніг очищають тільки в тих місцях, де він затримується (у розжолобках над карнизами та ін.). Згідно з п.п. 4.5.15. пункту 4.5. розділу 4 Правил при скиданні снігу з даху необхідно стежити за тим, щоб не ушкоджувалися електричні і телефонні проводи, а також зелені насадження. Прилеглу до будинку територію необхідно обгороджувати, а на ділянках з інтенсивним пішохідним рухом ставити чергового. Підпунктом 4.5.19 пункту 4.5 розділу 4 Правил закріплено, що при очищенні снігу з даху необхідно особливу увагу приділяти прибиранню снігу в період відлиги. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 21 січня 2018 року в справі №712/877/16-ц, від 16 квітня 2018 року в справі №369/3076/17-ц та від 05 вересня 2018 року в справі №761/6010/15-ц. Відповідно до ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги товариства про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, зокрема, висновку поліції про результати розгляду звернення від ОСОБА_1 від 28.12.2017. На переконання апеляційного суду, висновок поліції про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.12.2017 не є судовим рішенням, відтак не є обов`язковим для суду і не створює для суду жодної преюдиції. Однак, зазначений висновок є письмовим доказом, який суд повинен дослідити та оцінити як окремо, так і в цілому в сукупності з іншими залученими до справи доказами з точки зору належності, допустимості, достовірності, за внутрішнім переконанням, керуючись законом, та зробити висновок про наявність або відсутність можливості достовірно встановити обставини, які входять до предмету доказування. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2018 року в справі №922/1909/17. Як вбачається, сукупністю залучених до справи доказів, які між собою узгоджуються, достовірно підтверджується факт того, що автомобіль Chevrolet lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 був припаркований біля будинку за адресою АДРЕСА_1 , у якому фактично проживає ОСОБА_1 (квартира №5 ) де був пошкоджений вказаний автомобіль в результаті падіння снігу та льоду з даху означеного будинку. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно неналежності позивача, оскільки автомобіль зареєстровано на праві власності за третьою особою, виходячи з наступного. Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує. Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини. Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння. Абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини. Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права. Вказаний правовий висновок міститься в Постанові ВС від 7.11.2018 (провадження № 61-37571св18). Окрім цього, відповідачем не доведено неправомірність користування автомобілем, який належить ОСОБА_2 позивачем. Слід врахувати також, що третьою особою - ОСОБА_2 не заперечувалося в суді першої інстанції, що автомобіль передано ОСОБА_1 за усною домовленістю шляхом передачі останньому оригіналу технчіного паспорту на автомобіль Chevrolet lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Суд відхиляє твердження відповідача про те, що законом на нього не покладено обов`язку забезпечувати схоронність припаркованих в пішохідній зоні автомобілів, зокрема і автомобіля Chevrolet lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначене твердження є безпідставним виходячи з абсолютності права власності. Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Верховний Суд України у своїй постанові від 18 вересня 2013 року в справі №6-92цс13 зазначив, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Протиправна бездіяльність відповідача, яка є підставою для покладення на нього відповідальності за завдану шкоду, полягає не в тому, що відповідач не вжив заходів для збереження автомобіля, а в тому, що він як балансоутримувач будинку, не виконав свого обов`язку, покладеного на нього вищенаведеними законодавчими актами, та в період відлиги не очистив дах будинку від снігу та льоду, не обгородив небезпечні місця запобіжною стрічкою, чим створив загрозу не лише для припаркованих автомобілів, але й для життя пішоходів. Вказана протиправна бездіяльність відповідача має прямий причинний зв`язок із заподіяною шкодою, оскільки якби дах був належно очищений, автомобіль би не був пошкоджений. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено ст.1166 ЦК України. При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Позивачем доведено факт завдання шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України це не спростував і не довів відсутності своєї вини. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. В зв`язку з тим, що ціна позову в справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська сервісна служба» - відхилити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Судді: