Постанова Київський апеляційний суд № 761/33479/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/4190/2020 Справа 761/33479/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 10 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Богдан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Мальцева Д.О. в м. Київ 05 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 3" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В серпні 2018 року позивач ТОВ "Рада 3" звернувся із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ухвалою від 16 січня 2019 року відкрито провадження в справі. У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду із заявою про заміну неналежного відповідача, посилаючись на те, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом ТОВ "Рада 3" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. 01 листопада 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір про управління будинком, надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, надання комунальних послуг, за умовами якого у випадку відчуження квартири споживач зобов`язаний повідомити про це підприємство для забезпечення укладання з наступним власником квартири договору на надання житлово-комунальних послуг. При переході права власності на помешкання 29 квітня 2015 року від відповідача до нового власника ОСОБА_1 відповідач не повідомив позивача про даний факт, тому при поданні позовної заяви до відповідача 30 серпня 2018 року позивач виходив із існуючого договору та належності квартири відповідачу. На підставі вищевикладеного просив суд поновити строк для подання клопотання про заміну неналежного відповідача та залучити до справи належного відповідача ОСОБА_1 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_1 із посиланням на ст. ст. 55, 48, 49 ЦПК України. ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року, в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Шевченківського районного суду м. Києва для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що оскаржувана ухвала за своєю суттю фактично є ухвалою про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво). Оскаржувана ухвала винесена судом на підставі ст. 55 ЦПК України, яка регулює процесуальне правонаступництво, крім того, суд також посилається на визначення правонаступництва, які викладені у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року по справі № 910/1972/17. Разом із тим, ухвала мала б бути винесена на підставі ст. 51 ЦПК України, якою передбачено порядок залучення до участі у справі співвідповідача, заміну неналежного відповідача. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що в серпні 2018 року ТОВ "Рада 3" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , а позивач є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує даний будинок. Між сторонами 01 листопада 2008 року було укладено договір про управління будинком, надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, надання комунальних послуг, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язалася вносити щомісячний платіж за послуги не пізніше 20 числа поточного місяця. Даний обов`язок відповідачем не виконується, в результаті несплати послуг у період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2018 року включно за відповідачем утворився борг в розмірі 10858,53 грн. Просив стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 10868,53 грн. основного боргу, інфляційної складової боргу 301,38 грн., 3 % річних - 134,09 грн. та судові витрати. До позовної заяви надано копію договору від 01 листопада 2008 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 як власницею квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами позовного провадження в спрощеному порядку (а. с. 53 - 54). В жовтні 2019 року ТОВ "Рада 3" подало до суду заяву про заміну неналежного відповідача, посилаючись на те, що власником квартири із 29 квітня 2015 року є не відповідач, а інша особа - ОСОБА_1 , на підтвердження чого надало інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 68 - 71). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Задовольняючи заяву позивача ТОВ "Рада 3" про заміну неналежного відповідача, суд першої інстанції виходив із положень ст. 55 ЦПК України та послався на постанову Верховного Суду від 20 березня 2018 року по справі № 910/1972/17, якою дано загальне визначення правонаступництва як перехід прав та обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Однак з такими висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції із посиланням на ст. 48 ("Сторони"), 49 ("Процесуальні права та обов`язки сторін"), 55 ("Процесуальне правонаступництво") ЦПК України. Положеннями ст. 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Крім того, у даній ухвалі суд першої інстанції також посилається на визначення правонаступництва, які викладені у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року по справі № 910/1972/17. Разом із тим, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 910/20338/16, заміна учасника справи її правонаступником у порядку процесуального правонаступництва можлива у випадку, коли цей учасник вибув із спірного правовідношення після порушення провадження у справі. Судом першої інстанції не звернуто увагу, коли саме відповідач вибула із спірного правовідношення, виходячи із часу набуття нею права власності на житлове приміщення 29 квітня 2015 року, та дати відкриття провадження у справі 16 січня 2019 року, і чи можливе у даному випадку взагалі процесуальне правонаступництво. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач ТОВ "Рада 3" у своїй заяві просив не залучити у справі правонаступника, а замінити неналежного відповідача, посилаючись на ст. 51 ЦПК України, яка судом не була застосована взагалі. Відповідно до ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Отже, суд першої інстанції застосував процесуальну норму, яка не підлягає застосуванню, а норма, яка підлягає застосуванню, ним застосована не була. Крім того, судом не враховано, що ухвала, постановлена судом першої інстанції про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, на відміну від ухвали суду першої інстанції про заміну неналежного відповідача, яка в апеляційному порядку окремо від рішення суду оскаржена бути не може (ст. 353 ЦПК України), тобто процесуальні наслідки постановлення цих двох ухвал є принципово різними. Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року не можна вважати законною та обґрунтованою, судом порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак ухвала суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню. Оскільки постановлювати процесуальне рішення з приводу розгляду заяви про заміну неналежного відповідача апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається, справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.