Постанова 4813 № 522/7225/19

Номер провадження: 22-ц/813/5554/20 Номер справи місцевого суду: 522/7225/19 Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Погорєлової С.О., за участю секретаря Бикової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, ОПИСОВА ЧАСТИНА 28 грудня 2019 року до Малиновського районного суду міста Одеси звернулась ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. У заяві про перегляд заочного рішення міститься клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заява обґрунтована тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, оскільки судових ухвал та повісток не отримувала. Вказала, що про оскаржуване рішення дізналась від державного реєстратора, та згодом з ЄДР судових рішень. Зазначила, що копію рішення від 03 жовтня 2019 року не отримувала. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 січня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики було відмовлено. Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики було залишено без розгляду. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 06.02.2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції було постановлено ухвалу без повного та всебічного з`ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права. На підставі зазначеного, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому посилаючись на те, що відповідачка 24.04.2019 року була знята з реєстрації по АДРЕСА_1 та того ж дня зареєстрована по АДРЕСА_2 . Незрозумілою є відповідь відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України щодо реєстрації відповідача по АДРЕСА_3 . В. Терешкової, 13, а поштові повідомлення, що містяться в матеріалах справи підписано не відповідачкою. У зв`язку із зазначеним та оскільки відповідачка не отримувала ані судові повістки, ані рішення суду першої інстанції, вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Відмовляючи в поновленні ОСОБА_1 процесуального строку, встановленого для подання заяви про перегляд заочного рішення та залишаючи її заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач пропустила, встановлений ЦПК України, двадцятиденний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення без поважних причин. Ухвалою Одеського апеляційного суду в особі судді судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду Князюка О. В. від 17.02.2020 року було відкрито провадження по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.02.2020 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду. 12 березня 2020 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Сіліщан Ірина Сергіївна подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . З апеляційною скаргою відповідача категорично не погоджується, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Крім того відповідач також зазначає, що апелянт не надала до суду необхідних належних та допустимих доказів підтвердження своїх вимог. ОСОБА_2 звертає увагу суду апеляційної інстанції, на те, що твердження ОСОБА_1 щодо необізнаності про розгляд справи не відповідає дійсності, та спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме - розпискою від 02.06.2017 року. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. 10 червня 2020 року на електронну адресу суду ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі, заперечення викладені у відзиві підтримує в повному обсязі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08.01.2020 року - залишити без змін. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до закінчення дії карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р., адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» з наступними змінами передбачено, що тимчасово, з 17.03.2020 року до закінчення дії карантину зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Між тим, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені питання щодо розгляду справи по суті, усвідомленість її учасників про розгляд справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 28 грудня 2019 року до Малиновського районного суду міста Одеси звернулась ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. У заяві про перегляд заочного рішення міститься клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заява обґрунтована тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, оскільки судових ухвал та повісток не отримувала. Вказала, що про оскаржуване рішення дізналась від державного реєстратора, та згодом з ЄДР судових рішень. Зазначила, що копію рішення від 03 жовтня 2019 року не отримувала. Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Згідно ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частина перша ст.127 ЦПК України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно заяви ОСОБА_1 яка міститься в матеріалах справи, копію заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2019 року вона не отримувала. Разом з тим, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення копії заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси, що отримане відповідачем особисто 28.10.2020 року. Оскільки відповідачу не було вручено повне заочне рішення суду у день його проголошення, остання мала право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду. Останній день двадцятиденного строку з моменту отримання ОСОБА_1 копії заочного рішення припадав на 18 листопада 2019 року. Однак, заяву про перегляд заочного рішення відповідачем подано лише 28 грудня 2019 року. Оскільки відповідач подала заяву про перегляд заочного рішення з пропуском процесуального строку передбаченого ч. 3 ст. 284 ЦПК України, клопотання про поновлення процесуального строку повинно буди обґрунтовано поважністю причин пропуску строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, не свідчать про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення її посикання на те, що відповідачка не отримувала судові повістки про час та місце розгляду справи та заочне рішення, так як на підтвердження вказаних доводів будь-яких доказів відповідачем суду не надано. Шляхом візуального огляду поштових відправлень неможливо прийти до висновку, що вони підписані не відповідачем. У той же час, встановлення факту підробки поштових повідомлень знаходиться поза компетенцією суду та потребує спеціальних знань у галузі експертних досліджень, однак в матеріалах справи відсутні висновки експертів, які, в межах компетенції можуть встановити факт підробки. Суд першої інстанції під час розгляду вказаної справи прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ доправосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи. За таких обставин, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без розгляду в зв`язку із пропуском нею без поважних причин, встановленого законом, строку на подачу такої заяви. Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Будь-яких порушень норм процесуального права не встановлено. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстави для її скасування відсутні. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374ч.1 п.2, 376ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 червня 2020 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: С.О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе