Постанова 4807 № 316/1752/17

Дата документу 12.06.2020 Справа № 316/1752/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 316/1752/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бульба О.М. Провадження №22-ц/807/2006/20 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Маловічко С.В., Гончар М.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 02 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темненко Валентина Олександрівна про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: В листопаді 2017 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 липня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачемОСОБА_1 було укладено договір № б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП 2010 256 від 06 березня 2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком виконані зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а відповідач станом на 30 вересня 2017 року має заборгованість за кредитним договором 94 247, 30 грн., з яких: 7688,17 грн. - заборгованість за кредитом; 78017, 47 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3577,50 грн. заборгованість за пенею і комісією; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4464, 16 грн. штраф (процентна складова). Із урахуванням зазначеного, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором б/н від 15 липня 2013 року у розмірі 94 247,30 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн. Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 02 квітня 2020 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темненко Валентина Олександрівна, про стягнення заборгованості,задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 6275 гривень 80 копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині тіла кредиту, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивачем надані належні та допустимі докази у справі, надано розрахунок, що підтверджує заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею, і відповідачем вказані докази не спростовані. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був обізнаний та проінформований про умови кредитування, між тим вказані обставни безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Крім того, суд першої інстанції встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих коштів, в даному випадку, частини заборгованості за тілом кредиту, що суперечить положенням ст. 1054 ЦК України. В силу вимог ч.1 та ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102 грн.(2102 грн. х 100=210 200 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції, встановлено, що згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 15 липня 2013 року станом на 30 вересня 2017 року становить 94247,30 грн., що складається із заборгованості за кредитом 7688,17 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом 78017,47 грн., нарахованої пені та комісії 3577,50 грн., штрафу (фіксована частина) 500,00 грн., штрафу (процентна складова) 4464,16 грн. В анкеті-заяві позичальника від 15 липня 2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За таких обставин та без надання підтверджень про конкрентні запропоновані відповідачу Умовим та правила бкнківськимх послуг, відсутнісить у анкеті-заяві домовленності сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку заборгованості по процентам 78017.47 грн, нарахованої пені та комісії 3577.50 грн, штрафу ( фіксована частина) в сумі 500 грн, штрафу ( процентна складова) в сумі 4464.16 грн. Між тим, оскільки відповідачем ОСОБА_1 не спростовані доводи позивача, щодо розміру тіла кредиту та у зв`язку з частковим внесенням коштів відповідачем на рахунок банку, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення вимог банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6275,80 гривень. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду повністю не може погодитись, виходячи з наступного. Відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим 15 липня 2013 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку,згідно якої отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. (а.с. 6). У заяві-анкеті зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. У заяві позичальника від 15 липня 2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна,30 днів пільгового періоду» (а.с. 7) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256. (а.с. 8-31). Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, анкета-заява позичальника від 15 липня 2013 року не містить умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню, штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 липня 2013 року, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ "Приватбанк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин 15 липня 2013 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна,30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Посилання апелянта щодо стягнення пені та штрафів, є необґрунтованими з огляду на відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 15 липня 2013 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які включають і Тарифи за користування в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 15 липня 2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, в зв`язку з чим в даному випадку не має підстав для застосування строку позовної давності. Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення кредитних коштів. Такі висновки суду першої інстанції, узгоджуються з правовою позицією викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-131цс19 від 03 липня 2019 року, яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення лише заборгованість за тілом кредита. Суд першої інстанції, при визначенні розміру заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6275.80 грн, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 виходив з того, що відповідно до Банківської виписки, шляхом проведення розрахунку, встановлено, що відповідачем, в період з 16 липня 2013 року по 31 грудня 2014 року, було використано грошових коштів Банку на суму 30763 грн. 30 коп., крім того, за зняття відповідачем грошових коштів у готівковій формі, позивачем було також списано комісію в розмірі 1020 грн. 67 коп., наявності письмової згоди на списання якої відповідачем позивачу не надавалось. Крім того, встановлено, що у період з 16 липня 2013 року по 26 серпня 2014 року, відповідачем було внесено на зазначений рахунок, як шляхом поповнення у терміналі самообслуговування так і шляхом переказу з іншого рахунку, грошових коштів на загальну суму 24 465 грн., а 31 грудня 2014 року, позивачем, шляхом автоматичного списання з іншого рахунку відповідача в банку позивача, наявності згоди відповідача на здійснення такої операції позивачем судом встановлено не було, також зараховано в рахунок погашення заборгованості грошових коштів в сумі 22 грн. 50 коп. Отже, загальний розмір внесених на рахунок відповідача в Банку позивача грошових коштів, з метою погашення заборгованості з використаних відповідачем грошових коштів, становить суму у 24487 грн. 50 коп. Тобто, відповідачем не було повернуто позивачу запозичених коштів Банку в розмірі 6275 грн. 80 коп. (30763 грн. 30 коп. - 24465 грн.), а не 7688 грн 17 коп., які і було стягнуто судом першої інстанції з ОСОБА_1 . Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, який є обов`язковим для врахування загальними судами у цій справі в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України, Банк має право на стягнення з відповідача у цій справі лише фактично отриманої суми у вигляді тіла кредиту. Проте, суд першої інстанції у цій справі допустився помилки у визначенні розміру цієї суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь Банку у цій справі. Банк у своєму позові у вищезазначеній справі просив стягнути з відповідача тіло кредиту станом на 30 вересня 2017 року саме у розмірі 7688,17 грн. (а.с. 3). Розмір тіла кредиту, що становить 7688.17грн належними та беззаперечними доказами відповідачем не спростований. Отже, висновки суду першої інстанції про те, що вказане тіло кредиту, яке підлягає стягненню становить у розмірі 6275.80 грн грунтується на припущеннях. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, розмір якого згідно наданих Банком розрахунків становить 7688,17 грн., а тому апеляційний суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Банку до відповідача і наявними правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача зазначеної суми заборгованості за тілом кредиту. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задовоокнні позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7688.17 грн не можна вважати законним і обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України з ухваленнм в цій частині нового судового рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповілдно змінює розподівл судових витрат. З відповідача на користь Банку слід стягнути судовий збір за подання позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 130.51 грн , судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 195.78 грн., а всього 326.29 грн. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII "Прикінцевих положень" вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 02 квітня 2020 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту у розмірі 7688.17 грн скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7688,17грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 130.51 грн за подання апеляційної скарги у розмірі 195,78 грн, а всього 326.29 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повна постанова складена 12 червня 2020 року. Головуючий суддя - Суддя Суддя доповідач Подліянова Г.С Гончар М.С. Маловічко С.В.