Постанова 4803 № 193/97/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2809/20 Справа № 193/97/18 Суддя у 1-й інстанції - Кащук Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 193/7/18 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Виконком Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, правонаступником якого є Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_3 , на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року, яке ухвалено суддею Кащук Д.А. у смт. Софіївка Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, - ВСТАНОВИВ: В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Виконкому Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа Софіївська державна нотаріальна контора, про встановлення родинних відносин і надання додаткового строку для прийняття спадщини в обґрунтування якого зазначила, що вона є племінницею ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження того, що позивач є племінницею ОСОБА_4 позивач зазначає, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьками були ОСОБА_5 , у якого був брат ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_6 , що підтверджується її свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . 24 серпня 1991 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 і змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . Вказаний шлюб було розірвано 20 лютого 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 . 24 грудня 1999 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_10 , і змінила прізвище з " ОСОБА_1 " на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 . Зазначає, що її батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , актовий запис №22. Позивачу не відомо чи складав він заповіт при житті чи ні. Дядько позивача - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя ОСОБА_4 заповіту не складав. Позивач зауважує, що в листопаді 2017 року вона дізналась про те, що після смерті батька і дядька залишилася спадщина у вигляді земельних паїв. 18 грудня 2017 року позивач звернулася до державного нотаріуса Софїївської нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого дядька ОСОБА_4 , але отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, згідно якої вбачається, що нотаріус не може встановити родинний зв`язок між нею і ОСОБА_4 , а також було вказано, що заявником пропущено строк для прийняття спадщини. На підставі наведеного вище позивач просила суд встановити факт родинних відносин між дядьком ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та племінницею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити їй додатковий строк у 2 (два) місяці, з дня набрання рішення законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року позов задоволено. Встановлено факт родинних відносин між дядьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та племінницею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк у 2 (два) місяці, з дня набрання рішення законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сплачений ОСОБА_1 по справі судовий збір залишено в дохід держави та звільнено від відшкодування таких витрат Виконком Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , яка залучена до участі у справі судом апеляційної інстанції в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та постановлення в цій частині нового рішення по справі про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, при вирішенні даного спору судом не з`ясовано, чи є спадкоємці після смерті ОСОБА_5 , оскільки відповідачами в даній категорії справ є спадкоємці, які прийняти спадщину. В даному випадку ОСОБА_3 необхідно було залучити до участі у справі в якості співвідповідача, як спадкоємця за заповітом. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між дядьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та племінницею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додаткового строку у 2 (два) місяці, з дня набрання рішення законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визначення ОСОБА_1 додаткового строку у 2 (два) місяці, з дня набрання рішення законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, з наступних підстав. Позивач, посилаючись на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, просила суд першої інстанції встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки факт поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, доведений позивачемм, оскільки існували істотні труднощами для спадкоємця для вчинення дій, пов`язаних з прийняттям спадщини. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог процесуального права. Так, згідно з вимогами п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача по справі ОСОБА_5 , що підтверджується повторно свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_5 від 11.07.2017 року (а.с.16). 22 грудня 2017 року позивач, після спливу шестимісячного строку, встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини, звернулась до державного нотаріуса Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії до від 22 грудня 2017 року, тобто, в зв`язку з чим державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що позивач пропустила встановлений законодавством строк для звернення з заявою про прийняття спадщини та у позивача відсутні правовстановлюючі документи на право на земельну ділянку, розташовану на території Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с.10). Крім того, матеріалами справи встановлено, що за життя ОСОБА_5 склав заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, та зареєстрований в реєстрі за № 187, відповідно до якого батько позивача - ОСОБА_5 заповів ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку площею 5,3586 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. 09 липня 2009 року ОСОБА_3 звернулась до Третьої Криворізької держаної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 та 09 липня 2009 року отримала свідоцтво на право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,3586 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, яке зареєстровано в реєстрі за № 3568. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відповідно до пунктів 3.3 - 3.6, 3.11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів. На всіх заявах зазначаються дата і час їх надходження та номер спадкової справи. Пунктом 3.14 Порядку передбачено, що прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Із наявної в матеріалах справи копії спадкової справи № 363/2009, яка надійшла на адресу суду першої інстанції після ухвалення оскаржуваного рішення, вбачається, що ОСОБА_3 09 липня 2009 року звернулась до Третьої Криворізької держаної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 та 09 липня 2009 року. Справжність підпису та особу заявника ОСОБА_3 засвідчено державним нотаріусом Третьої Криворізької держаної нотаріальної контори Ситнік О.О. про що зроблений запис у реєстрі №187. Крім того, із копії спадкової справи № 363/2009 слідує, що 09.07.2009 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,3586 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_5 . За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 , у встановлений законом строк, прийняла спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 . Відповідно до змісту ст. ст. 113, 51 ЦПК України, суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог і не може самостійно, без клопотання позивача замінювати первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучати до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно визначився із суб`єктним складом правовідношення, розглянув спір за участю неналежного відповідача та вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем за заповітом та у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , подавши у встановлений законом строк нотаріусу заяву про прийняття спадщини, та не залучив останнього до участі у справі. Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 51 ЦПК України. Таким чином, не залучивши до участі в справі належного відповідача, суд першої інстанції прийшов передчасного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в оскаржуваній частині, а тому ухвалене в справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, як передчасних. У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права. Оскільки заміна неналежного відповідача або залучення іншої особи в якості співвідповідача передбачає розгляд справи спочатку на стадії розгляду справи судом першої інстанції, виходячи з того, що на стадії апеляційного розгляду справи правила щодо заміни відповідача або залучення співвідповідача не можуть бути застосовані, то рішення суду в оскаржуваній частині, згідно п.4 ч.3 зі ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визначення ОСОБА_1 додаткового строку у 2 (два) місяці, з дня набрання рішення законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення підлягають розподілу у відповідності до ст. 141 ЦПК України, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1057 грн. 20 коп. за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_3 , задовольнити. Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року скасувати в частині задоволення позовних вимог провизначення ОСОБА_1 додаткового строку у 2 (два) місяці, з дня набрання рішення законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 20 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 червня 2020 року. Головуючий: Судді: