Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 347/2293/16

Справа № 347/2293/16 Провадження № 22-ц/4808/330/20 Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Турів О.М., Бойчука Л.М. з участю представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , виконавчого комітету Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про скасування рішення Шешорівської сільської ради №12-23/2009 від 09.02.2009 року, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно №САС 650121 від 25.08.2010 року, визнання права власності на 65/100 частки житлових будинків, виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на нерухоме майно, скасування реєстрації земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення №11-4/2011 сесії Шешорівської сільської ради від 06.05.2011р., визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане 24.05.2011р. на ім`я ОСОБА_1 , визнання за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку будинку відпочинку, виділення ОСОБА_4 Ѕ частки будинку відпочинку та припинення права спільної часткової власності між ними на будівлі, встановлення постійного земельного сервітуту на земельні ділянки, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду від 16 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Крилюк М.І., у м. Косові, ВСТАНОВИВ: У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 , виконавчого комітету Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про скасування рішення Шешорівської сільської ради №12-23/2009 від 09.02.2009 року, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно №САС 650121 від 25.08.2010 року, визнання права власності на 65/100 частки житлових будинків, виділеня частки із майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на нерухоме майно, скасування реєстрації земельної ділянки. Позовні вимоги з врахуванням уточнених та зменшених позовних вимог, мотивовані тим, що сторони 03 червня 2006 року уклали договір про сумісну діяльність та 06 березня 2009 року уклали додаток до даного договору згідно умов якого сторони зобов`язались шляхом об`єднання грошових коштів, земельних ділянок сумісно діяти без створення юридичної особи для досягнення сумісної господарської мети - створення, будівництво і введення в експлуатацію будівель і комунікацій, а саме: котедж І (будинок) загальною площею 364,25 кв. м.; котедж 2 (баня) загальною площею 164,52 кв. м ; котедж 3 (рецепція) загальною плошею 63,1 кв. м; котедж 4 (альтанка) загальною площею 42,8 кв. м. ; котедж 5 (охорона) загальною площею 40,0 кв. м. Басейн 10.0 м х 4.0 м. Об`єкт будівництва розташований на земельній ділянці - 0,5976 га. Майно знаходиться по адресу: с. Шешори, Косівський район, Івано-Франківська область на земельних ділянках, які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві власності. Згідно п.2.1 який регулює внески і частки сторін, для досягнення мети договору сторони вносли вклади: ОСОБА_1 : земельна ділянка 0,3430 га, що розташована в с. Шешори Косівський району, Івано-Франківська область, грошові кошти в сумі 360956,83 грн., тобто еквівалент 71476,60 доларів США, що складає 65 % в спільній частковій власності на об`єкт, побудований за результатами виконання даного договору. ОСОБА_4 : земельна ділянка 0,2546 га, що розташована в с. Шешори Косівський район, Івано-Франківська область, грошові кошти в сумі 194361,37 грн., тобто еквівалент 38487,40 доларів США, що складає 35 % в спільній частковій власності на об`єкт, побудований за результатами виконання даного договору. За вказаним договором розподіл прибутку за результатами використання об`єкта або у випадку його продажу відбувається наступним чином: ОСОБА_1 - 65 %, ОСОБА_4 - 35 %. Згідно протоколу (підсумки 2006, 2007, 2008, 2009 рр.) до договору про сумісну діяльність від 03 червня 2006 року, який відповідно до пункту 5.2 є невід`ємною частиною даного договору, (будівництво об`єкта в с. Шешори Івано-Франківської області, 4 котеджі, альтанка, басейн, огорожа ( ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ) інвестиції сторін в проект на суму 413927 доларів США в частках: ОСОБА_1 (65%, частка 269053 у. о.) фактично внесена сума, еквівалентна -275164 у. о., ОСОБА_4 , (35%, частка 144874 у. о.) фактично внесена сума, еквівалентна 138763 у.о. Відповідно до умов пункту 5.1 даного договору будівництво даного об`єкта нерухомості, введення його в експлуатацію та оформлення права власності на нього здійснював ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2011 року, виданого виконавчим комітетом Шешорівської сільської ради на підставі рішення від 06.05.2011 року, ОСОБА_1 є власником будинку, котеджного типу за адресою АДРЕСА_1 , опис об`єкта: будинок відпочинку, А, загальна площа 117,7 кв. м, альтанка Б, басейн, В. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.06.2010 року, виданого виконавчим комітетом Шешорівської сільської ради на підставі рішення від 09.02.2009 року, ОСОБА_4 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , опис об`єкта: житловий будинок А, загальна площа 325,8 кв. м, житлова площа 107,0 кв. м, літня кухня, Б, сарай В, огорожа, № 1-3, вимощення, І. Отже, в порушення умов пунктів 1.2, 2.1, 4.1, 5,1, 5.2, 6.1 ОСОБА_4 на земельній ділянці площею 0,2540 та, яка належить йому на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 11 березня 2004 року, побудував об`єкт нерухомості житловий будинок А, загальна площа 325,8 кв. м, житлова площа 107, кв. м, літня кухня, Б, сарай В, огорожа, № 1-3, вимощення, І і оформив право власності на нього та зареєстрував його на своє ім`я без врахування 65 % частки ОСОБА_1 в спільній частковій власності на об`єкт, побудований за результатами виконання даного договору. ОСОБА_4 , в порушення Договору, планів робіт, без узгодження і повідомлення іншої сторони - безпідставно ввів в експлуатацію і оформив право приватної власності на спірний об`єкт особисто на себе в цілому. Нею інвестовано 32 813,39 гривень (курс 1 дол. США 7.9 - це еквівалент 4 153.59 дол. США) на введення в експлуатацію котеджу 2 (лазня) розташованого на ділянці ОСОБА_1 05.07.2012р. оплачені витрати по опаленню газом лазні - квитанція в сумі 494.72 грн. (еквівалент 62,6 дол. США), незважаючи на те, що ОСОБА_4 використовував об`єкт для отримання доходів. Відповідно до Протоколу від 5 березня 2009р. - правила ведення спільного будівництва, підписаного ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , фінансування об`єкта - погоджується, тобто, відбувається за погодженням сторонами обсягів робіт і сум витрат, надається щомісячний звіт про виконану роботу. Фактично між Сторонами договору була відсутня домовленість про подальші витрати, не було узгоджено питання про те, що ОСОБА_4 25.06.2010 р. оформить загальні активи, які були профінансовані спільно в частках 65/35, особисто на себе. ОСОБА_4 маючи право на оформлення 35%, станом на 01.01.2010р. і недофінансовану частку в цьому обсязі, оформив на себе 73% загальних активів в той час як ОСОБА_1 , фактично профінансувавши біля 70% загального будівництва, оформила на сьогоднішній день тільки біля 27% від кількості та вартості загальних споруд. Просила визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Шешорівської сільської ради №12-23/2009 від 09.02.2009 року про передачу у власність ОСОБА_4 житлового будинку загальною площею 325,8 кв.м. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Шешорівської сільської ради 25 червня 2010 року на ОСОБА_4 на підставі рішення від 09.02.200 року від 09.02.2009 року про передачу у власність ОСОБА_4 житлового будинку загальною площею 325,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 65 % частки житлового будинку, А, загальною площею 325,8 кв.м, житловою площею 107 кв.м., літньої кухні, Б, сараю В, огорожі, №1-3, вимощення,І, за адресою АДРЕСА_1 . Виділити ОСОБА_1 в натурі 65 % частки житлового будинку, А, загальною площею 325,8 кв.м, житловою площею 107 кв.м., літньої кухні, Б, сараю В, огорожі, №1-3, вимощення,І, за адресою АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 65% частки земельної ділянки площею 0,2546 га, яка розташована в с. Шешори Косівського району Івано-Франківської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та належить ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 11 березня 2004 року. Виділити ОСОБА_1 у натурі 65% частки земельної ділянки площею 0,2546 га, яка розташована в с. Шешори Косівського району Івано-Франківської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та належить ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 11 березня 2004 року. У червні 2017 року ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення №11-4/2011 сесії Шешорівської сільської ради від 06.05.2011р., визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане 24.05.2011р. на ім`я ОСОБА_1 , визнання за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку будинку відпочинку, виділення ОСОБА_4 Ѕ частки будинку відпочинку та припинення права спільної часткової власності між ними на будівлі, встановлення постійного земельного сервітуту на земельні ділянки. Позовна заява з врахуванням збільшених позовних вимог мотивована тим, що сторони уклали 03 червня 2006 року договір про сумісну діяльність для досягнення загальної господарської мети, створення, будівництво і введення в експлуатацію будівель і комунікацій на праві спільної часткової власності в розмірах частки ОСОБА_1 65 %, ОСОБА_4 35 % . В період з 2006 року по 2009 рік здійснювалось спільне фінансування відповідно до умов договору. Проте з 2010 року ним самостійно здійснює утримання спільного об`єкту. На сьогоднішній день фактичні фінансові вкладення в будівництво сторін є 50% на 50%. Вказує, що 25 червня 2010 року ним оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі рішення Шешорівської сільської ради від 09 лютого 2009 року на житловий будинок А загальною площею 325,8 кв. м., літню кухню б, сарай В, огорожу №1-3, вимощення

1. ОСОБА_1 24 травня 2011 року оформлено свідоцтво про право власності на підставі рішення сесісії Шешорівської сільської ради від 06 травня 2011 року на решту складових об`єкту будівництва: будинок відпочинку , загальною площею 117,7 кв.м., альтанку Б. Крім того, земельна ділянка площею 0, 2546 га для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Шешори Косівський район Івано-Франківська область належить йому на праві власності на підставі договору купівлі- продажу від 29 грудня 2003 року реєстраційний №3075, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ №007725 від 11 березня 2004 року. Просить визнати незаконним та скасувати рішення №11-4/2011 сесії Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 06.05.2011р. про оформлення права власності на будинок котеджного типу побудованого в 2010 р. в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчи комітетом Шешорівської сільської ради від 24 травня 2011 року на ім`я ОСОБА_1 . Визнати за ним право власності та виділити в натурі 35 % частки будинку відпочинку А загальною площею 117,7 кв.м., альтанки Б, басейну В, житлового будинку А, загальною площею 325,8 кв.м., житловою площею 107 кв.м., літньої кухні Б, сараю В, огорожі 31-3, вимощення І по АДРЕСА_1 . Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ним на будівлі по АДРЕСА_1 . Встановити між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 постійний сервітут на безстрокове та безоплатне користування земельною ділянкою площею 0,2546 га, яка належить ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 11 березня 2004 року, відповідно до виділеної ОСОБА_1 у натурі 65 % частки житлового будинку, А, загальною площею 325,8 кв.м, житловою площею 107 кв.м., літньої кухні, Б, сараю В, огорожі, №1-3, вимощення,І, за адресою АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на його користь 65 % вкладень та витрат по утриманню, обслуговуванню, ремонту та охороні об`єкту за період з 2010 року по даний час. Рішенням Косівського районного суду від 16 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення виконавчого комітету Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області № 12-23/2009 від 09.02.2009 року про передачу у власність ОСОБА_4 житлового будинку в АДРЕСА_1 . Скасовано свідоцтво серія НОМЕР_1 від 25.06.2010р. про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Шешорівської сільської ради 25.06.2010 року на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення від 09.02.2009 року № 12-23/2009, на житловий будинок А, загальною площею 325,8 кв.м,, літню кухню Б, сарай В., огорожу № 1-3, вимощення І, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . В задоволенні решта позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним та скасувано рішення №11-4/2011 сесії Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 06.05.2011р. про оформлення права власності на будинок котеджного типу побудованого в 2010 р. в АДРЕСА_2 ) за ОСОБА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане виконавчим комітетом Шешорівської сільської ради 24.05.2011р. на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Шешорівської сільської ради Косівського району від 06.05.2011р. на будинок котеджного типу А , загальною площею 117,7 кв.м., альтанку Б, басейн В , що в АДРЕСА_1 . В задоволенні решта позовних вимог відмовлено . Стягнуто з ОСОБА_4 7785,00 грн. недоплаченого судового збору. Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення первісного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що на виконання умов п.п. 2,4 договору про спільну сумісну діяльність ОСОБА_1 внесла земельну ділянку площею 0,343 га та грошові кошти в сумі, яка еквівалентна 275 164 дол США для здійснення спільної господарської діяльності сторін, що складає 65 % в спільній часткові власності на об`єкт. Вона як співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є спільній частковій власності відповідно до вимог ст. 364 ЦК України. Вважає найбільш прийнятним виділ її частки у розмірі 65 % згідно висновку експерта №05/11/18 від 05 листопада 2018 року, що зазначений в додатку №6 експертного висновку судової будівельно-експертизи. Просить визнати та виділити їй в натурі в рахунок 64/100 частки, що відповідає 199,7 кв.м. вартістю 2 214 240 грн відповідно до третього варіанту розділу житлового будинку на підставі проведеної експертизи. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що протягом 2013 року вклав у будівельні роботи на всіх об`єктах кошти в сумі 64 290 дол. США, а в 2014 році 17 287 дол. США, протягом 2015-2016 рр - 7 025 дол. США. Сума вкладених мною коштів за період з 2010 року по 2016 рік становить 123 982 дол. США, а загальна сума інвестицій становить 268 854 дол. США ( 144 875+123 982), тобто витрати по будівництву на час розгляду спору є рівними. На час виникнення спору правовідносини по земельних ділянках не оформлені у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим я мав всі підстави оформляти право власності на нерухоме майно, яке збудоване на земельній ділянці, яка належить йому на праві приватної власності. При укладенні договору про спільну діяльність від 03.06.2006 року, сторони порушили вимоги ч. 2 ст. 88 ЗК України, яка встановлює, що договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи № 613 від 16.05.2019 року проведеної по ухвалі суду СП «Західно-український експертно-консультативний центр», експертом було запропоновано ряд варіантів поділу об`єктів нерухомого майна. На підставі висновку експерта просить визнати за ним право власності на Ѕ частини об`єктів нерухомості, яке знаходиться в АДРЕСА_3 , та провести його поділ між мною та ОСОБА_1 . Виділити у власність Ѕ частку у будівлі, що знаходяться на моїй земельній ділянці кад. № 262368801:02:001:0495 площею 0,2500га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, зокрема: частину будівлі 2-поверхового будинку котеджного типу з Ц/пов., площею 217,2 кв.м., вартість якого становить 510618 грн., враховуючи цокольний поверх площею 95,3 кв.м., вартістю 205930 грн., та І поверх площею 121,9 кв.м., вартістю 304688 грн.; будівлю-спорт (літня кухня) площею 30 кв.м., вартістю 63918 гри.; будівлю ресеппіин (сарай) площею 33 кв.м., вартістю 70310 грн.; огорожа вартістю 25558 грн, а всього на суму 670 404 грн. Виділити співвласнику II ( ОСОБА_1 ) Ѕ частку будівель, що знаходяться на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 кад. № 262368801:02:001:0234 площею 0,3430 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування пансіонату, та частково на моїй земельній ділянці: II поверх будинку котеджного типу з Ц/пов., площею 108,6 кв.м., вартість якого становить 271617 грн.1-поверховий будинок котеджного типу з Мс площею 117,7 кв.м., вартістю 282594 грн.;альтанка-колиба площею 32,8 кв.м., вартістю 53318 грн; басейн 37854 грн, а всього на суму 645 388 грн. Різницю у частках в грошовій сумі 12 510 грн стягнути з нього. Поділ земельних ділянок провести відповідно до таблиці №8 до висновку інженерно- технічної експертизи №613 від 27.05.2019 року. 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечила, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Вказує, що відповідно до умов договору від 03.06.2006р. для того щоб претендувати на збільшення частки у спільному майні ОСОБА_4 не довів, що ОСОБА_1 надавала згоду на проведення цих поліпшень і що такі поліпшення мали місце, вартість та витрати.З моменту введення в експлуатацію спірного об`єкту нерухомості ОСОБА_4 використовував спірний об`єкт, надавав готельні та туристичні послуги та мав з цього дохід, який мав поділити відповідно до зазначених часток, але цього він не робив, що також було порушенням умов договору від 03.06.2006р. Не зважаючи на те, що по справі була проведена оцінка спірного майна спеціалістами, та проведено дві будівельно-технічних експертизи, на підставі ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2019 р. по справі була призначена інша судова будівельно-технічна експертиза, якою на вирішення експертів були поставлені додаткові питання з урахування вимог зустрічного позову. Однак, експертом Спільного підприємства Західно - Український Експертно - консультаційний центр ухвала суду не була виконана, по справі була проведена судова інженерно - технічна експертиза № 613 від 16.05.2019р. З наведених експертами розрахунків убачається, що сума грошових коштів, що була внесена ОСОБА_1 на будівництво спірного об`єкту була достатньою для його зведення. Грошові кошти, які складають частку ОСОБА_4 це та винагорода, яку він отримав на підставі пунктів 2.3, 5.1. 7.2 договору про спільну діяльність від 03.06.2006р. ОСОБА_4 не надав суду належних доказів поліпшення спільного майна, які зроблені ним своїм коштом за згодою ОСОБА_1 . Твердження ОСОБА_4 про те, що протягом 2013 року він вклав у будівельні роботи на всіх об`єктах кошти в сумі 64 290 дол. США, в 2014 році 17 287 дол. США, протягом 2015-2016 рр. 7 025 дол. США., документами не підтверджені. Також, не підтверджена необхідність проведених ним робіт та згода ОСОБА_1 на проведення таких робіт відсутня. В судовому засіданні представники ОСОБА_1 підтримали доводи своєї апеляційної скарги, просять задовольнити подану скаргу. ОСОБА_4 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить задовольнити подану ним скаргу. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам закону . Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що сторони в справі не заперечують та не оспорюють умов укладеного між ними договору про сумісну діяльність від 03.06.2006 року, а тому підстав для нотаріального посвідчення такого договору не було. Однак, суд звертає увагу, що із врахуванням того, що сторони в справі, в порушення умов укладеного між ними ж Договору про сумісну діяльність, оформили право власності на побудовані об`єкти нерухомості, зокрема в цілому на ОСОБА_4 без врахування 65 % частки ОСОБА_1 в спільній частковій власності та в цілому на ОСОБА_1 без врахування 35 % частки ОСОБА_4 в спільній частковій власності на вказаний об`єкт, що є підставою для скасування оспорюваних сторонами як рішень Шешорівської сільської ради від 09.02.2009 року, та від 06.05.2011 року так і свідоцтв про право власності виданих на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Оскільки відповідно до умов Договору про сумісну діяльність від 03.06.2006 року укладеного між сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 здійснили будівництво права власності на об`єкти нерухомості вони не дійшли згоди, зокрема щодо належних їм часток, що суперечить умовам укладеного між ними договору про сумісну діяльність від 03.06.2006 року. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 65/100 частки житлових будинків, споруд та приміщень із виділенням в натурі належної їй частки, а також вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на 50/100 частки (1/2 частку) житлових будинків, споруд та приміщень, не підлягають до задоволення. ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду в частині щодо скасовання рішення виконавчого комітету Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області № 12-23/2009 від 09.02.2009 року про передачу у власність ОСОБА_4 житлового будинку в АДРЕСА_1 та свідоцтво серія НОМЕР_1 від 25.06.2010р. про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Шешорівської сільської ради 25.06.2010 року на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення від 09.02.2009 року № 12-23/2009, на житловий будинок А, загальною площею 325,8 кв.м,, літню кухню Б, сарай В., огорожу № 1-3, вимощення І, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 не оскаржує рішення суду в частині щодо визнання незаконним та скасування рішення №11-4/2011 сесії Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 06.05.2011р. про оформлення права власності на будинок котеджного типу побудованого в 2010 р. в АДРЕСА_2 ) за ОСОБА_1 та визнаним недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане виконавчим комітетом Шешорівської сільської ради 24.05.2011р. на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Шешорівської сільської ради Косівського району від 06.05.2011р. на будинок котеджного типу А , загальною площею 117,7 кв.м., альтанку Б, басейн В , що в АДРЕСА_1 . Тому відповідноно ст. 367 ЦПК України оскаржуване рішення суду у цій частині не перевіряється Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що 03 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено Договір про сумісну діяльність (а.с.12-14 т.1), а 06 березня 2009 року укладено доповнення до вказаного договору (а.с.15 т.1) згідно п.1.1 умов якого сторони по цьому договору, діючи згідно принципам добросусідства, зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль, грошових коштів, земельних ділянок сумісно діяти без створення юридичної особи для досягнення сумісної господарської мети - створення, будівництво і введення в експлуатацію будівель і комунікацій, а саме: котедж І (будинок) загальною площею 364,25 кв. м.; котедж 2 (баня) загальною площею 164,52 кв. м ; котедж 3 (рецепція) загальною плошею 63,1 кв. м; котедж 4 (альтанка) загальною площею 42,8 кв. м. ; котедж 5 (охорона) загальною площею 40,0 кв. м. басейн 10.0 м х 4.0 м. Об`єкт будівництва розташований на земельній ділянці - 0,5976 га. Пунктом 1.2. цього договору Сторони створюють майно з метою здійснення, на принципах добросусідства і згідно з законодавством, права спільної часткової власності. Будівлі і комунікації, зазначені в п. 1.1, розташовані по адресу: с. Шешори, Косівський район, Івано-Франківська область на земельних ділянках, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві власності. Згідно п.2.1 даного Договору, який регулює внески і частки сторін, для досягнення мети договору сторони вносять слідуючі вклади: сторона 1 ОСОБА_1 : земельну ділянку 0,3430 га, що розташована в с. Шешори Косівський район, Івано-Франківська область, грошові кошти в сумі 360956,83 грн., тобто еквівалент 71476,60 доларів США, що складає 65 % в спільній частковій власності на об`єкт, побудований за результатами виконання даного договору. Сторона 2 ОСОБА_4 : земельну ділянку 0,2546 га, що розташована в с. Шешори Косівський район, Івано-Франківська область, грошові кошти в сумі 194361,37 грн., тобто еквівалент 38487,40 доларів США, що складає 35 % в спільній частковій власності на об`єкт, побудований за результатами виконання даного договору. За вказаним договором розподіл прибутку за результатами використання об`єкта або у випадку його продажу відбувається наступним чином: сторона 1 ОСОБА_1 - 65 %, сторона 2 ОСОБА_4 - 35 %. Згідно протоколу (підсумки 2006, 2007, 2008, 2009 рр.) до договору про сумісну діяльність від 03 червня 2006 року, який відповідно до пункту 5.2 є невід`ємною частиною даного договору, (будівництво об`єкта в с. що розташована в с. Шешори Косівський район Франківської області, 4 котеджі, альтанка, басейн, огорожа інвестиції сторін в проект на суму 413927 доларів США в частках: ОСОБА_1 (65%, частка 269053 у. о.) фактично внесена сума, еквівалентна -275164 у. о., ОСОБА_4 , (35%, частка 144874 у. о.) фактично внесена сума, еквівалентна 138 763 у.о. Відповідно до умов пункту 5.1 даного договору будівництво даного об`єкта нерухомості, введення його в експлуатацію та оформлення права власності на нього здійснює ОСОБА_4 . Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За правилом статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Відповідно до статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Також установлено, що позивачці-відповідачці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2003 року, Шешорівською сільською радою видано 11 березня 2004 року Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3430 га, (а.с.23 т.1) що в с.Шешори Косівського району Івано-Франківської області, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010420700164, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Цільове призначення вказаної земельної ділянки змінено рішенням сесії Шешорівською сільською радою від 25 грудня 2009 року для будівництва та обслуговування пансіонату. Відповідачу-позивачу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2003 року, Шешорівською сільською радою видано 11 березня 2004 року Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2546 га, (а.с.22 т.1), що в с.Шешори Косівського району Івано-Франківської області, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010420700163, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Цільове призначення вказаної земельної ділянки змінено рішенням сесії Шешорівською сільською радою від 10 серпня 2007 року для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарський будівель та споруд. Згідно ч.ч.1,2 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Передаючи належні сторонам земельні ділянки у спільну часткову власність для будвництва та обслуговування пансіонату ОСОБА_1 тв ОСОБА_4 зазначених вимог закону не врахували та не посвідчили нотаріально договір про спільну часткову власність на земельну ділянку. Згідно вимог ч.2 , 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону. Для державної реєстрації права власності на новозбудовані об`єкти нерухомості, сторони повинні документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, а такожписьмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Якщо частка співвласника у спільній власності визначена, то такий співвласник має право подати, як самостійно заяву про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності, так і спільно з іншими співвласниками заяву про державну реєстрацію прав щодо спільної власності. У випадку, коли співвласником подається заява про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності, державна реєстрація прав проводиться виключно щодо відповідної частки, тобто запис до Державного реєстру прав вноситься щодо частки у праві спільної часткової власності. При цьому така державна реєстрація прав може бути проведена і з відкриттям розділу Державного реєстру прав на об`єкт нерухомого майна, що перебуває у спільній власності. В подальшому, при проведенні державної реєстрації прав за заявами інших співвласників такого об`єкта нерухомого майна, новий розділ Державного реєстру прав не відкривається, а до існуючого розділу вносяться записи щодо інших часток у праві спільної часткової власності. В іншому випадку, коли заява про державну реєстрації прав подається щодо спільної власності в цілому, така державна реєстрація прав може бути проведена як за заявою, поданою усіма співвласниками, тобто з заповненням додатку встановленої форми, так і за заявою, поданою уповноваженою особою таких співвласників (у тому числі такою уповноваженою особою може бути один із співвласників). На виконання договору про сумісну діяльність від 03.06.2006 року, умови якого вони визнають та не заперечують, звернутись до органу місцевого самоврядування для прийняття відповідного рішення та оформлення права власності на належні їм кожному зокрема частки. Відповідно до статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Згідно з частиною третьою статті 375 ЦК України право на забудову власник реалізує за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина четверта статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). У відповідності до положень частин першої - п`ятої статті 376 ЖК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Згідно ч.2 ст. 376 ЦПК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідно Договору про сумісну діяльність від 03 червня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , новостворене ними нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) побудовані з дотриманням вимог закону, завершене будівництвом і прийняте в експлуатацію, то відповідно ст.356 ЦК України , суд першої інстацій прийшов до правильного висновку відмовивши сторонам у задоволенні позову, так як відповідно ч.2 ст. 376 ЦПК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, тому задоволенню не підлягають. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Косівського районного суду від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11 червня 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський