Постанова КЦС ВС № 577/2984/16-ц

Постанова Іменем України 27 травня 2020 року м. Київ справа № 577/2984/16-ц провадження № 61-4098св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 листопада 2017 року у складі судді Гетьмана В. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Ткачук С. С., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позов мотивовано тим, що вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 14 листопада 2003 року по 31 липня 2015 року. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2015 року шлюб між ними розірвано. Під час перебування у шлюбі за спільною згодою з ОСОБА_2 ними було придбано автомобіль Шевроле Лачетті, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Добровільно поділити спільне майно ОСОБА_2 не бажає, що і було підставою звернення до суду з цим позовом. Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості спірного транспортного засобу - автомобіля Шевроле Лачетті, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 57 546 грн 80 коп., визнавши право власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 57 546 грн 80 коп. та 1 500 грн судових витрат. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Шевроле Лачетті, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню відповідно до абзацу 3 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», частини четвертої статті 174 ЦПК України 2004 року, оскільки безумовно визнані відповідачем та суд приймає таке визнання. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 листопада 2017 року залишено без змін. Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які спростовували б презумпцію спільності майна та доводили існування обставин, передбачених статтею 57 СК України, відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо поділу майна сторін у справі, придбаного ними у шлюбі, а саме спірного автомобіля шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації 1/2 вартості спірного транспортного засобу з визнанням права власності на вказаний автомобіль за відповідачем. Доводи апеляційної скарги про те, що вже є рішення суду з приводу спору між тими ж самими сторонами, з тих же самих підстав стосовно одного і того ж предмету апеляційний суд вважав помилковими. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили 05 листопада 2012 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину квартири, позов ОСОБА_2 задоволено, а саме: визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_4 також визнано право власності на 1/2 частину вказаної квартири. Зі змісту зазначеного рішення суду також вбачається, що в процесі розгляду вказаної справи на підставі заяви ОСОБА_5 позов у частині позовних вимог щодо автомобіля Шеврове Лечетті, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було залишено без розгляду. Тобто у справі, яка вирішувалась між сторонами Києво-Святошинським районним судом Київської області вимоги щодо спірного автомобіля не розглядались, а тому підстави для закриття провадження у цій справі відсутні. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувані судові рішення скасувати та провадження у справі закрити. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , про зупинення виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 листопада 2017 року задоволено. Зупинено виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 листопада 2017 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку. У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві. Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя призначено до судового розгляду. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що вже є рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року про поділ спільного майна подружжя з приводу спору між тими ж самими сторонами, з тих же самих підстав стосовно одного і того ж предмету, тому провадження у цій справі підлягало закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України. Крім того, судами не надано оцінки тому, що їх спільний син проживає разом із ним та перебуває на його повному утриманні. Позивач не надає матеріальної допомоги дитині, тому поділ вказаного автомобіля повинен був відбутися не по 1/2 частині кожному, а з урахуванням усіх істотних обставин, які можуть вплинути та такий поділ, зокрема відступлення від рівності часток з підстав несплати позивачем аліментів. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 14 листопада 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2015 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 4). За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останнім було придбано автомобіль Шевроле Лачетті, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було зареєстровано за ним 21 лютого 2009 року (а. с. 5). Згідно звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 , № 445 від 26 травня 2015 року дійсна ринкова вартість спірного транспортного засобу на дату оцінки становить 115 093 грн 60 коп. (а. с. 143-173). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя. Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, як це визначено частиною четвертою статті 65 СК України. Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17. Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши наведені обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно набуте у шлюбі за спільні кошти є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, а, отже, спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на його придбання були використані спільні кошти. Також судом було враховано презумпцію спільності права власності на майно, набуте за час шлюбу, яка відповідачем спростована не була. Доводи касаційної скарги про те, що вже є рішення суду з приводу спору між тими ж самими сторонами, з тих же самих підстав стосовно одного і того ж предмету є необґрунтованими, оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили 05 листопада 2012 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину квартири, позов ОСОБА_2 задоволено, а саме: визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_4 також визнано право власності на 1/2 частину вказаної квартири. У процесі розгляду вказаної справи на підставі заяви ОСОБА_5 позов у частині позовних вимог щодо автомобіля Шевроле Лечеті, реєстраційний номер НОМЕР_1 залишено без розгляду. Тобто у справі, яка вирішувалась між сторонами Києво-Святошинським районним судом Київської області вимоги щодо спірного автомобіля не розглядались. Посилання касаційної скарги на те, що поділ вказаного автомобіля мав би відбутися не по 1/2 частині, тому що з позивачем проживає їхній спільний син суд не приймає до уваги, оскільки, як встановлено судами у цій справі, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які спростовували б презумпцію спільності майна та доводили існування обставин, передбачених статтею 57 СК України. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін. Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович