Постанова 4807 № 335/143/20

Дата документу 11.06.2020 Справа № 335/143/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/143/20 Головуючий у 1-й інстанції: Апаллонова Ю. В. провадження № 22-ц/807/2014/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору № б/н від 12.08.2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 15 000 грн. на платіжну картку. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач станом на 01.12.2019р. має заборгованість - 450 029,68грн., яка складається з наступного: 19 398,46 грн. - заборгованість за кредитом; 0 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2 847,04 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, 427 784,18 грн. - нарахована пеня. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору в розмірі 135 762,20 гривень, яка складається із наступних складових: 19 398,46 грн. -заборгованість за кредитом, 2 847,04 грн. - відсотки за користування кредитом, пеня за період з 01.05.2018р. по 12.08.2019р. у розмірі 113 516,70 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» у особі представника Крилової О.Л. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд неповно встановив дійсні умови кредитного договору в частині строку кредитування, тому неправильно визначився з моментом відліку строку позовної давності. Так, вказує, що відповідач отримувала пере- випущені картки, та строк дії останньої визначено до 12/18, тому саме з 01.01.2019р. починається в такому разі відлік строку позовної давності, який не пропущено банком, оскільки з позовом він звернувся у січні 2020р. У відзиві на скаргу відповідач зазначає, що висновки суду щодо пропуску банком строку позовної давності відповідають матеріалам справи та правовим позиціям Верховного Суду, оскільки у випадку визначення графіку погашення кредиту щомісячними платежами, строк починає спливати з несплатою кожного чергового щомісячного платежу. Оскільки останній платіж відбувся 03.02.2016р., то банк, звернувшись до суду з позовом в січні 2020р., пропустив строк позовної давності щодо всієї кредитної заборгованості. Також зазначив чисельні інші аргументи проти доводів банку: «Правила користування платіжною картою» не можуть вважатись частиною кредитного договору як такі, що не підписані позичальником, що робить такий договір нікчемним відповідно до приписів ст. 1055 ЦК України; банком не надано доказів отримання відповідачем карток із строком до 12/18; довідка про строк дії карток не може бути прийнята як доказ, оскільки не надавалась суду першої інстанції; відповідач не отримувала як кредит кошти у сумі 15 000 грн., які були незаконно перераховані банком на користь третіх осіб без розпорядження відповідача та без використання картки, про що відбувається досудове розслідування у кримінальному провадженні, порушеному поліцією за заявою відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зі змісту статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню по суті заявлених позовних вимог, але мотивувальна частина оскаржуваного рішення має бути змінена, виходячи з наступних міркувань та обставин. Судом встановлено, що 12.08.2009р. ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якої виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну карту - «Кредитка «Універсальна», а також підписала довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка «Універсальна» 55 днів пільгового періоду». У анкеті-заяві зазначено, що клієнт згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Закритим акціонерним товариством КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До позову банк додав довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які судом фактично визнано складовими кредитного договору, укладеного на підстави анкети-заяви від 12.08.2009р. Суд зазначив, що сторони зобов`язані дотримуватися умов укладеного договору та виконувати взяті на себе зобов`язання у встановлений договором строк (термін) його виконання, що передбачено ст.ст. 562, 530 ЦК України. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач має заборгованість. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Як встановлено судом першої інстанції, остання оплата за договором відповідачем була вчинена 03.02.2016 року на суму 26,23 грн., тому перебіг трирічного строку позовної давності у даних правовідносинах необхідно відліковувати з березня 2016 року - з дати несплати чергового платежу за договором. Тому строк позовної давності сплив у березні 2019р., в той час як банк з цим позовом звернувся до суду 03.01.2020р., тобто з пропуском строку позовної давності, що у разі наявності відповідної заяви відповідача про його застосування, є підставою для відмови в задоволенні позову банку. Відповідачем рішення суду в частині встановлених судом обставин, зокрема, щодо узгодженості умов кредитного договору на підставі анкети-заяви, Довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів у Приватбанку, що складають між собою кредитний договір, не оскаржені. Та банк не визначає їх в апеляційній скарзі як неправильно встановлені. Тому колегія в цій частині рішення не переглядає. Банк зазначає, що судом неправильно визначено початок перебігу строку позовної давності, посилаючись на те, що відповідачем були отримані перевипущені картки, та строк дії останньої з них встановлений до 12/18. Тому, на думку банку, це призвело до помилкового висновку суду про пропуск банком строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості. Перевіривши вказані доводи, колегія встановила такі обставини. Відповідач фактично не заперечувала, що до 10.06.2015р. користувалась отриманими у Приватбанку на підставі заяви від 12.08.2009р. кредитними картками «Універсальна», посилаючись на те, що 10.06.2015р. нею було поповнену карту на суму 3600 грн., а несанкціоновано переказано з цієї картки 18 000 грн., серед яких 15 000 грн. було кредитними коштами. Також погодилась із висновком суду, що до 03.02.2016р. вона користувалась карткою, з якої відбулось останнє погашення кредиту на суму 26,23 грн. Таким чином, анкетою-заявою підтверджено отримання відповідачем кредитної картки № НОМЕР_1 , за що розписалась відповідач в цій заяві, строк дії якої з огляду на відомості довідки про видані відповідачу картки, становить до 10/12. В подальшому, з урахуванням визнання відповідачем фактів подальшого користування карткою до лютого 2016р., вбачається, що вона отримала перевипущену картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 10/16. Та в протилежному випадку було б неможливим несанкціоноване зняття з її картки 18 000 грн. 10.06.2015р. Між тим, щодо наступних двох карток, щодо яких містяться відомості у довідці про видані ОСОБА_1 банком картки зі строком дії до 12/18, то достовірних та належних доказів про їх видачу банком та отримання відповідачем матеріали справи не містять, зокрема, і надана лише до пояснень банку на стадії апеляційного провадження виписка про рух коштів, згідно з якою будь-яких дій відповідача по цих картках, зокрема, зняття коштів, оплата товарів та послуг, переказів, поповненець, платежів, не відбувалось, а лише відслідковуються нарахування банком штрафів та пені. Інших достовірних, належних і допустимих доказів про отримання відповідачем вказаних карток банком не надано, а тому не доведено цього факту. Отже, доведеним банком є лише факт отримання відповідачем двох перших карток, та строк дії останньої з них - до 10/16 року, тобто до 31.10.2016р. відповідач мала повернути весь кредит та нараховані на нього складові у відповідності до умов договору, але цього не зробила, припинивши сплату кредиту з лютого 2016р, як правильно встановив суд та не спростував банк. Відтак, саме з цієї дати розпочався сплив трирічного строку позовної давності, оскільки окремої підписаної сторонами письмової угоди про його збільшення банком не надано. Тому трирічний строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості сплив 01.11.2019р., в той час як з цим позовом до суду банк звернувся 03.01.2020р., пропустивши строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Отже, помилка суду у встановленні моменту, з якого слід відраховувати строк позовної давності, не призвела до неправильного вирішення справи, оскільки і з урахуванням встановлених апеляційним судом вище наведених обставин, строк позовної давності також сплив. Беручи до уваги все вищенаведене, колегія вважає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, тому у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 статті 376 змінює мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо обставин та відліку строку позовної давності, що не призводить до задоволення позовних вимог банку в частині стягнення будь-якої із складових заборгованості. Оскільки по суті позовні вимоги банку залишаються без задоволення, то питання щодо перерозподілу судових витрат апеляційним судом не вирішується, які покладаються повністю на сторону позивача. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 384, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів. витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2020 року у цій справі змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Постанова прийнята, складена та підписана 11 червня 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.