Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/3566/19

Дата документу 11.06.2020 Справа № 317/3566/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/3566/19 Головуючий у 1-й інстанції: Мінгазов Р. В. провадження № 22-ц/807/2012/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.03.2017 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 35 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач, в свою чергу, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 17.07.2019 має заборгованість у загальному розмірі 162 609,61 грн., яка складається з наступного: 83 438,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 73 048,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 122,38 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. Позивач зазначив, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, отже кредитодавець може на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 : 83438,49 грн. - заборгованість за кредитом, 73 048,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також судові витрати у розмірі 2 347,31 грн. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» у особі представника Крилової О.Л. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. До апеляційної скарги банком додані документи, які не були надані суду першої інстанції: виписка про рух коштів, довідка про картки, довідка про зміну кредитного ліміту, які, на думку апелянта, підтверджують його позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, а також спростовують помилкові висновки суду. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що не є перешкодою у відповідності до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України для апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зі змісту статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 16.03.2017р. у ПАТ Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство КБ «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Банк вважав, що на підставі вказаної анкети-заяви між ним та відповідачем виникли кредитні правовідносини, у яких відповідач заборгував банку 162 609,61 грн. Так, згідно з наданим банком розрахунком, проведеним у відповідності до Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів у Приватбанку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.07.2019 становить 83 438,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 73 048,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6122,38 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. Але банк просив стягнути заборгованість частково: 83438,49 грн. - за тілом кредиту, 73 048,74 грн. - за простроченим тілом кредиту. Суд вказував, що згідно з витягом з Тарифів обслуговування кредитних карток, наданим позивачем, вбачається, що існує чотири види кредитних карток «Універсальна» з різними умовами кредитування. Однак, з наданої копії анкети-заяви від 16.03.2017 не відслідковується, яку саме кредитну картку бажав отримати відповідач і яка сума кредиту йому необхідна. Інших документів банком не надано, а анкета-заява взагалі не містила навіть вказівку на намір відповідача щодо продукту, який він бажав отримати у Приватбанку. Не визнавши Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи складовими кредитного договору як такі, що не підписані відповідачем, та за відсутності оформленого у письмовій формі кредитного договору, у якому були б погоджені його істотні умови, суд вважав безпідставними вимоги банку про стягнення заборгованості, яку банк визначив у відповідності до вказаних Умов та Тарифів. В апеляційній скарзі банк посилається на те, що відповідач особистим підписом в заяві засвідчив, що приєднується до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку і погоджується, що до них банком можуть вноситись в односторонньому порядку зміни. Отже, має місце договір приєднання, передбачений ст. 634 ЦК України, а тому суд безпідставно не прийняв ці Умови як складові кредитного договору, підписання яких як публічно розміщених закон не вимагає. Але колегія не погоджується з такими доводами скарги, та визнає висновки суду в цій частині обґрунтованими з огляду на такі обставини. У відповідності до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у пись- мовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. З огляду на вказані норми, якими чітко унормовано письмову форму кредитного договору, суд обґрунтовано не визнав Умови та правила надання банківських послуг, Витяг з яких долучено до справи, та Тарифи у Приватбанку, які надані банком у різних редакціях без зазначення, яка саме узгоджена з відповідачем, складовими кредитного договору між сторонами у справі, оскільки вони не підписані клієнтом. Банк наголошує на тому, що їх підписання не є обов`язковим, бо такий вид договору є договором приєднання, до умов якого приєднався відповідач, підписавши заяву від 16 бере- зня 2017р. Але колегія вважає, що в цій частині суд обґрунтовано визнав, що Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювались самим банком в періоді з часу виникнення спірних правовідносин 16.03.2017р. до моменту звернення до суду з позовом 11.11.2019р., тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову. Також колегія вважає, що банк міг додати ті умови, які існували на час укладення договору, а розрахунки здійснити за іншими, які діяли у часі існування договірних відносин протягом 2,5 років.. Тому визначальними та узгодженими між сторонами є тільки ті умови, які підписані сторонами, а таким документом є анкета-заява від 16.03.2019р. Між тим, зі змісту анкети-заяви не можна встановити, який продукт замовлено відповідачем у Приватбанку на її підставі, оскільки вона містить лише персональні дані відповідача та частину, у якій клієнт погодився у Умовами та правилами надання банківських послуг та на обробку його персональних даних ( а.с. 10). До позовної заяви та в подальшому до суду першої інстанції банком було надано в матеріали справи лише наступні документи: розрахунок заборгованості ( а.с. 8-9), анкета-заява ( а.с. 10), Витяг з Тарифів ( а.с. 11), Умови та правила надання банківських послуг ( а.с. 12-28), паспортні дані відповідача ( а.с. 29-30), відомості про реєстрацію банку ( а.с. 31), копію банківської ліцензії ( а.с. 33), Витяг із Статуту ( а.с. 35-36). Проаналізувавши вказані документи, суд визнав позовні вимогу банку необґрунтованими, оскільки жодних належних та допустимих доказів банком на підтвердження кредитних відносин з відповідачем та отримання ним кредитної картки і кредитного ліміту не надано. З цими висновками повністю погоджується колегія, оскільки по вище вказаним документам, які банк визначив як доказову базу своїх вимог до відповідача, кредитні відносини не доводяться. В апеляційній скарзі банк зазначає, що кредитні відносини з відповідачем підтверджуються випискою про рух коштів, довідкою про отримання відповідачем карток, довідкою про кредитний ліміт, які ним додані до апеляційної скарги. Але колегія з цього приводу зазначає наступне. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Статтею 83 ЦПК України унормовано порядок подання доказів, згідно з яким сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідно до ч. 2 вказаної норми, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. У відповідності до ч.ч. 4, 5 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Також передбачено частиною 9 зазначеної статті, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. З урахуванням вказаних вимог статті 83 ЦПК України та відповідно до положень статті 367 ЦПК України, у апеляційного суду не мається підстав для прийняття Виписки про рух коштів, довідки про отримання відповідачем карток, довідки про кредитний ліміт, які додані банком до апеляційної скарги, на стадії апеляційного провадження за таких підстав: вказані документи позивачем не були долучена до позовної заяви, хоча є очевидним, що вони існували у кредитній справі; позивач не навів поважних причин неможливості їх подання суду І інстанції; позивач не надав доказів про направлення їх копій відповідачу до ухвалення оскаржуваного рішення. Крім того, апеляційний суд не вбачає винятковості цього випадку, т.я. банк не довів факту неможливості надання цих письмових доказів суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, та навіть не посилався на будь-які поважні причини. Суду під час розгляду справи не було повідомлено банком про наявність цих документів та неможливість їх надання, та суд не міг їх витребувати та дослідити на свій розсуд, що прямо заборонено цивільно-процесуальним законом щодо збирання судом доказів без клопотання учасників справи. А відтак, колегія вважає, що банк скористався своїми процесуальними правами на свій розсуд, надавши відповідні докази на підтвердження позовних вимог, та не сповістив апеляційному суду тих фактів, що судом І інстанції чинились йому перешкоди у збиранні доказової бази, або неправомірно відмовлено у прийнятті цих документів без поважних на то причин. Зважаючи на все вищенаведене, підстав для прийняття та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги, які не було без поважних причин надано суду І інстанції, на стадії апеляційного провадження колегія не вбачає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України обов`язок доказування позовних вимог і подання у зв`язку з цим відповідних доказів покладається на позивача, у зв`язку з чим ним мають бути дотримані приписи статті 83 ЦПК України, які не були виконані позивачем. А тому останній не довів, що, крім анкети-заяви клієнта від 16.03.2017р., маються інші підписані з відповідачем документи, у яких були узгоджені умови кредитного договору, а також не надано доказів про отримання на підставі вказаної анкети-заяви будь-якого продукту у банку, зокрема, кредитної картки та кредитного ліміту. Таким чином, колегія визнає апеляційну скаргу банку необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України вона підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 384, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів. витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. К еруючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 квітня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Постанова прийнята, складена та підписана 11 червня 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.