Постанова 4857 № 300/2556/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2556/19 пров. № А/857/4986/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізка І.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., за участю представника відповідача Ясінця В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, прийняте суддею Микитин Н.М. о 15 годині 39 хвилин у місті Івано-Франківську, повний текст складений 17.03.2020 року у справі за позовом Державної служби геології та надр України до товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» про анулювання спеціального дозволу на користування надрами,- встановив: Державна служба геології та надр України (надалі позивач) звернулась з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» (далі відповідач) про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року позов задоволено. Припинено товариству з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4691 від 10.09.2015. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано обов`язки, встановлені змістом статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пп. 12 пункту 14 Положення № 1174 Про Державну службу геології та надр України, пунктом 5.3. угоди № 4691 від 10.09.2015 р. яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р., щодо допуску представників Держгеонадр для здійснення державного геологічного контролю. Реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води без спеціальних дозволів та гірничого відводу можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра. На вимогу суду відповідач не надав доказів дотримання вказаних умов, зокрема щодо об`ємів видобування підземних вод, а також доказів повідомлення позивача про припинення використання спеціального дозволу № 4691 від 10.09.2015 р. Крім того, оскаржений дозвіл отриманий відповідачем 10.09.2015 р. і на час набрання чинності правових норм на які покликається останній, він не розпочав процес отримання спеціального дозволу та гірничого відводу станом на 01.01.2016 р., тому такі норми на спірні правовідносини не розповсюджуються. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що з моменту набуття чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» від 08.12.2015 р. відповідач з 01.01.2016 р. отримав право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих та власних господарсько-побутових потреб. Оскільки відповідач здійснював видобування підземних вод на підставі закону, а не спеціального дозволу, то в даній ситуації склалась певна колізія, тому слід керуватись принципом презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання. Апелянт наводить як аргумент ухвалу Калуського міськрайонного суду від 24.02.2016 р. у справі № 345/4569/15-к, якою закрито кримінальне провадження щодо інженера відповідача ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.240 КК України. В даній ухвалі судом зазначено, що відповідач має право видобування підземних вод без спеціального дозволу на підставі закону. На думку апелянта суд першої інстанції помилково трактує зміст ст. 23 Кодексу України про надра та приймаючи оскаржене рішення вийшов за межі позовних вимог. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. В тексті відзиву наводить доводи аналогічні викладеним в оскарженому судовому рішенні. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» (попередня назва ТОВ «Даноша») надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р., з метою геологічного вивчення, у т. ч. дослідно-промислової розробки питних підземних вод. Як додаток до спеціального дозволу на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р. укладено Угоду про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки питних підземних вод водозабору підприємства від 10.09.2015 р. Наказом Державної служби геології та надр України № 450 від 28.11.2018 р. затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України на 2019 рік до якого було включено ТОВ «Ґудвеллі Україна». Наказом Державної служби геології та надр України № 22 від 10.01.2019 р. «Про проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України у лютому 2019 року» доручено Департаменту державного геологічного контролю провести планові перевірки надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у лютому 2019 року, в тому числі і відповідача. Відповідачу направлено повідомлення про проведення планової перевірки, яким поінформовано, що у строк з 11.01.2019 р. по 22.01.2019 р. посадовими особами Державної служби геології та надр України буде проведена планова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування ТОВ «Ґудвеллі Україна», якому наданий спеціальний дозвіл на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р. В день виходу представників Держгеонадр на перевірку 18.02.2019 р. відповідач надав представникам позивача лист № 18-02/2019 від 18.02.2019 р., в якому повідомив, що вважає дану перевірку такою, що не відповідає закону та залишає за собою право не допускати посадових осіб Держгеонадр до проведення перевірки. За результатами перевірки було складено Акт про недопущення до перевірки № 2-03/09/2019-05/п-23 від 18.02.2019 р. На підставі вищевказаного Акту позивачем складено припис № 115-19/02 від 18.02.2019 р. яким було зафіксовано недопущення ТОВ «Ґудвеллі Україна» посадових осіб Держгеонадр до здійснення заходів державного нагляду (контролю), які проводились з дотриманням порядку здійснення державного нагляду (контролю). Відповідачу надано строк для усунення даного порушення до 28.02.2019 р. Наказом Державної служби геології та надр України «Про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів» № 172 від 29.05.2019 р., дію дозволу на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р. було зупинено та надано надрокористувачу 30 календарних днів для усунення порушень. Листом від 05.09.2019 р. № 18494/01/14-19 Держгеонадра повідомило відповідача про необхідність надати у 15-ти денний строк власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами згідно з спеціальним дозволом на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р. ТОВ «Ґудвеллі Україна» свою позицію щодо припинення права користування надрами позивачу не повідомило. З врахуванням наведеного вище, позивач звернувся до суду з даним позовом про припинення права користування надрами відповідача шляхом анулювання спеціального дозволу. Статтею 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ); задоволення інших потреб. Відповідно до статті 19 вказаного Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Статтею 60 Кодексу України про надра передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України. Згідно з частиною першою статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовані Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (далі - Порядок № 615). Відповідно до пункту 10 Порядку №615 невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування, що передбачають: вимоги до ефективності робіт; сучасні технології видобування та переробки корисних копалин; порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій; види, обсяги і строки виконання робіт на ділянці надр; підстави для припинення діяльності, пов`язаної з використанням ділянки надр. Пунктом 22 Порядку №615 визначено, що право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбачених Кодексом України про надра, Законами України «Про нафту і газ» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Частиною сьомою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року №2806-IV (далі - Закон №2806-IV) визначено, що дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру. Відповідно до частин першої, другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку. З огляду на те, що відповідач не надав згоду на припинення права користування надрами і від нього не надходила будь-яка інформація відносно вказаного питання, то наявні підстави для припинення цього права в судовому порядку. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Як уже зазначалось вище, з метою проведення планової перевірки, 18.02.2019 р. службовими особами Держгеонадр здійснено виїзд за юридичною адресою відповідача, однак у проведенні перевірки було відмовлено, чим порушено статтю 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та пункт 5.3 Угоди про умови користування надрами, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р., в частині обов`язку надрокористувача допускати представників Держгеонадр для здійснення державного геологічного контролю. Крім того, на підставі акта № 2-03/09/2019-05/п-23 від 18.02.2019 р. позивачем складено припис № 115-19/02 від 18.02.2019 р., яким відповідачу надано 30-ти денний строк для усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування. Однак, відповідачем не було вчинено жодних дій щодо виконання зазначеного припису. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V (далі Закон № 877-V) для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає відповідний наказ, який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, і предмет перевірки, та на підставі якого оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, що підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові) і засвідчується печаткою. Перед початком перевірки суб`єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред`являють керівнику суб`єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб`єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки. Крім того, цією ж нормою встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Частиною першою статті 12 Закону №877-V встановлено, що невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що припис Держгеонадр № 115-19/02 від 18.02.2019 р. відповідачем не оскаржувався, а тому відповідно до статті 7 Закону №877-V є обов`язковим до виконання. Тобто, предметом спору у цій справі є не припис № 115-19/02 від 18.02.2019 р., а наявність або відсутність підстав для припинення права користування надрами шляхом анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р., наданого ТзОВ «Ґудвеллі Україна». Так, судом першої інстанції було встановлено порушення відповідачем вимог статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та пункту 5.3 Угоди про умови користування надрами, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р., в частині обов`язку надрокористувача допускати представників Держгеонадр для здійснення державного геологічного контролю. Тому, суд першої інстанції, встановивши порушення відповідачем передбачених законодавством вимог користування надрами, прийшов до вірного висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідачем було порушено умови та порядок користування надрами, що є підставою для припинення користування надрами відповідно до пункту 5 статті 26 Кодексу України про надра та частини сьомої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Висновки суду у цій справі узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, висловленими у подібних правовідносинах у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №806/1285/16, від 10 травня 2018 року у справі № 802/4846/13-а та від 26 червня 2018 року у справі № 802/923/14-а. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання є особливо суворими. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Європейським судом з прав людини (далі також - Суд) у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (рішення від 26 червня 2018 року, заява №10640/05) було зазначено, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції включає в себе три норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає, що держави мають право, серед іншого, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Друга і третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого першою нормою (пункт 184). Суд також зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту надає право на позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держава має право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (пункт 185). Крім того, Суд наголосив, що будь-яке втручання у здійснення права чи свободи, визнаних Конвенцією, має переслідувати законну ціль. Принцип «справедливого балансу», притаманний статті 1 Першого протоколу до Конвенції, сам по собі передбачає існування загального суспільного інтересу. До того ж, слід нагадати, що різні норми, закріплені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не є окремими, тобто не пов`язаними між собою, та що друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків. Одним із наслідків цього є те, що існування «суспільного інтересу», яке вимагається відповідно до другого речення, або «загального інтересу», посилання на яке міститься у другому пункті, випливає з принципу, встановленого у першому реченні, а отже втручання у здійснення права на мирне володіння майном у розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу до Конвенції також повинно переслідувати мету у суспільному інтересі (пункт 187). Щодо твердження апелянта про позбавлення його оскарженим рішенням суду першої інстанції права користування надрами всупереч закону, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без сціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб. Таким чином, відповідач має право користування надрами на підставі закону і скасування судом дозволу на користування надрами № 4691 від 10.09.2015 р. не позбавляє відповідача такого права. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.08.2019 р. у справі № 823/1268/17. З врахуванням вказаного аналізу законодавства та матеріалів справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 300/2556/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 11.06.2020 року.