Постанова 4852 № 280/5268/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 травня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5268/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.01.2020 (головуючий суддя Максименко Л.Я., повний текст складено 03.01.2020) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо невключення до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ "Банк Михайлівський" мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів в сумі 35 107,10 грн. по поточному рахунку № НОМЕР_1 ; - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича включити інформацію про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ "Банк Михайлівський" мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до цього Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів в розмірі 35107,10 грн. по поточному рахунку № НОМЕР_1 для внесення даних щодо неї до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позов обґрунтовано тим, що позивач є клієнтом банку ПАТ "Банк Михайлівський", оскільки у цій банківський установі на її ім`я відкритий поточний рахунок, залишок за яким складає 35107,10 грн., що підтверджується довідкою по рахунку. Зазначає, що у зв`язку з початком процедури ліквідації банку позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" з вимогою про включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Однак, відповідачем не вчинено жодних дій щодо включення позивача до переліку вкладників. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити. 02 грудня 2019 року позивачем подано до суду додаткові пояснення по справі (вх. №50456). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.01.2020 позов задоволено. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Банк Михайлівський" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи. Посилається на те, що оголошення про ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" опубліковано в газеті «Голос України» №132 від 16.07.2016 року. Сума коштів, що обліковується на рахунку позивача, позивач отримав на умовах договору позики, та ці кошти є сумою поверненої позики. Вважає, що судом першої інстанції недостатньо досліджена правова природа Договору, тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок Фонду у межах граничної суми відшкодування. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2016 між ОСОБА_1 та Банком (ПАТ "Банк Михайлівський") укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" №980-015-000002372, за умовами якого банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім`я поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов`язується оплачувати послуги банку. У подальшому, 12.01.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено договір №980-015-000174534, за умовами якого позивач передає ТОВ "ІРЦ" у власність грошові кошти в розмірі 35 000грн, у порядку та на строк 540 днів, які передбачені цим Договором, а ТОВ "ІРЦ" зобов`язується повернути кошти позивачу та виплачувати проценти, у порядку та на умовах, встановлених цим договором на рахунок № НОМЕР_1 . Згідно квитанції №QS252101 від 12.01.2016 позивач перерахував на рахунок ТОВ "ІРЦ" грошові кошти у сумі 35 000грн. з призначенням платежу "переказ коштів згідно Договору №980-015-000174534 від 12.01.2016". Відповідно до виписки по особовому рахунку, наданої ПАТ "Банк Михайлівський", 19 травня 2016 року TOB "Інвестиційно-розрахунковий центр", на виконання умов договору №980-015-000174534, перерахував на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 кошти в розмірі 35000 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-015-000174534 від 12.01.2016 року" та в розмірі 107,10 грн. з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-015-000174534 від 12.01.2016". Довідкою від 30.09.2019 про стан рахунку № НОМЕР_1 позивача поінформовано, що відображені в даній інформаційній довідці перекази є нікчемними правочинами в силу положень ст. 215 ЦК України та п.п. 7-9 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Конституції України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI, Цивільного кодексу України. Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121-III від 07.12.2000, норми Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №

14. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Предмет спору стосується правомірності дій відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Частиною 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (№4452-VI) визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Так, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (№ 4452-VI) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (№ 4452-VI) уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом 6-ти днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом 3-х днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Матеріалами справи підтверджується, що 22.12.2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку". Зазначеною постановою віднесено ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних строком на 180 днів та обмежено його діяльність, запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку (а.с. 40-42). Отже, до середини 2016 року ПАТ "Банк Михайлівський" продовжував працювати в обмеженому режимі. При цьому, позивач 12.01.2016 року уклала договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" №980-015-000002372, за умовами якого банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім`я поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов`язується оплачувати послуги банку. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вказаний договір укладений позивачем з банком в період до віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних. Водночас, матеріали справи не містять даних, що позивач при укладенні зазначеного договору з банком знала, або могла знати про можливість запровадження тимчасової адміністрації та процедури ліквідацї банку; відсутні дані, що позивача було повідомлено співробітниками банку про постанову Правління НБУ №917/БТ від 22.12.2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку"; відсутні дані, що позивачу було роз`яснено можливі наслідки зазначеної постанови (зокрема можливість ліквідації банку); відсутні дані, що позивач до укладення вищезазначеного договору була пов`язаною особою з банком або мала доступ до інформації щодо можливої ліквідації банку. Зазначене вказує на те, що позивач, як пересічний громадянин України, скористалася послугами ПАТ "Банк Михайлівський" (які пропонувалися банком будь-якій особі), що відповідає вимогам законодавства України та не порушує норм права. Відповідач зазначає, що 23 травня 2016 року постановою Правління НБУ №14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" Банк віднесено до категорії неплатоспроможних. Однак, колегія судів апеляційної інстанції бере до уваги, що віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних відбулося за кілька місяців пізніше ніж укладено договір, що дає підстави для сумніву про висновок відповідача щодо нікчемності вказаного договору. Відповідач зазначає, що процедуру ліквідації Банку розпочато з 13.07.2016р. по 12.07.2018 включно, однак зазначене не дає підстав для висновку про нікчемність договору банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" №980-015-000002372 від 12.01.2016 року, оскільки цей договір був укладений до запровадження тимчасової адміністрації та ліквідаційної процедури банку. Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 21.07.2016 щодо включення її до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування гарантованої суми за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте згідно із відповіді відповідача ОСОБА_1 повідомлено, що перекази коштів (транзакції), здійснені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19 травня 2016 року на рахунок НОМЕР_1 є нікчемними (а.с. 30-35,37). Довідкою від 22.12.2016 про стан рахунку № НОМЕР_1 позивача поінформовано, що відображені в даній інформаційній довідці перекази є нікчемними правочинами в силу положень ст. 215 ЦК України та п.п. 7-9 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с. 36). У зв`язку з тим, що відповідач визначив правочин нікчемним, не було включено до переліку рахунків вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" інформацію про позивача щодо відшкодування суми коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (що позивач вважає протиправним). Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (№ 4452-VI) пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу (рахунку) за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тобто, однією з умов виникнення у фізичної особи права на отримання відшкодування коштів за рахунок Фонду є наявність на дату прийняття Національним Банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних відкритого банківського рахунку (вкладу) відповідно до договору, укладеного між банком та фізичною особою. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що на дату прийняття Національним Банком України рішення про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних було відкритого банківський рахунок (вклад) відповідно до договору, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та позивачем. Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Вклад, що розміщений позивачем на рахунку ПАТ "Банк Михайлівський" - відповідає вимогам вказаної норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" . Слід зазначити, що частиною 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (№ 4452-VI) вклад визначено, як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. На думку колегії суддів апеляційної інстанції вклад, що розміщений позивачем на рахунку ПАТ "Банк Михайлівський" також відповідає вимогам норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Пунктом 4 частиною 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (№ 4452-VI) передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Згідно з положеннями частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Отже, позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (№ 4452-VI), вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Банк Михайлівський" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, твердження відповідача про те, що кошти позивача були залучені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" як позика з подальшим повернення їх на рахунок позикодавця, а тому позивач не є вкладником, не є обґрунтованими. 15 листопада 2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" №1736-VIII (набув чинності 19.11.2016). Вказаним законом доповнено статтю 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" частиною 5 такого змісту: "У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов`язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Натомість матеріали справи не містять даних, що банк попередньо ознайомлював позивача у письмовій формі про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи. Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" №1736-VIII - розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15 такого змісту: "До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника". Таким чином, законодавством України чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, зокрема, за наявності таких умов: 1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії; 2) на дату набрання чинності Законом № 1736-VIII банк віднесено до категорії неплатоспроможних. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17. Таким чином, надані позивачем кошти ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у загальному розмірі 35107,10 грн. є вкладом, який був повернутий на поточний рахунок позивача із відсотками. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором. Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (ч. 1 ст. 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: - Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; - у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації. Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими. Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. При цьому, виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж саме суму стає кредитором банку третьої черги (пункт 3 частини першої статті 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI). Відтак, загальний обсяг зобов`язань банку не змінився. Оскільки матеріали справи не містять підтверджень повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом № 1736-VIII) ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених обставин справи, відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ "Банк Михайлівський" та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом України від 23лютого 2012 року № 4452-VI. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач був зобов`язаний включити інформацію про позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський", однак цього не зробив. Стосовно посилань відповідача на нікчемність правочину, слід зазначити наступне. В силу частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). При цьому, Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. За частиною 3 цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. Матеріали справи містять докази (які зазначені вище), що договір банківського вкладу був укладений позивачем з банком задовго до початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Отже, вказану норму не можна покласти в основу визначення договору нікчемним. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (№ 4452-VI) визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється. Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (№ 4452-VI) Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ № 4452-VI). Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (№ 4452-VI) не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", між позивачем та ТОВ "ІРЦ", а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Слід зазначити, що метою пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (№ 4452-VI) є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15. Пункту 8 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI, визначає, що правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Натомість позивач не є пов`язаною банком особою. Статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено перелік пов`язаних з банком осіб. Зокрема, до таких відносяться: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини. Згідно з положеннями статті частини 2 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що Уповноваженою особою Фонду у повідомленні про нікчемність правочину не уточнено, до якої категорії пов`язаних з банком осіб відноситься позивач, також відсутні докази, що інформація про позивача, як пов`язану з банком особу, була направлена Національному банку України у силу вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Крім того, підставою нікчемності правочину є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п. 9 ч. 3 ст. 38 ЗУ № 4452-VI). Аналіз пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI дає підстави для висновку, що нікчемність договорів (правочинів) банку за цим пунктом пов`язана з такими умовами: 1) здійснення операції у період віднесення банку до категорії проблемних; 2) укладення (переоформлення) договору призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку; 3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства. Остання умова є обов`язковою для визнання договору (правочину) банківського вкладу (рахунку) або транзакцій, здійснених на підставі такого договору, нікчемними за пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що транзакції, щодо яких Уповноваженою особою застосовано наслідки нікчемності, здійснено у період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних. Разом з тим, відповідачем не доведено, що такі транзакції здійснені з порушенням норм законодавства. Аналогічна правова позиція щодо застосування пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI до правовідносин щодо виникнення наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (рахунку), укладених з ПАТ "Банк Михайлівський", викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 822/1083/17. Слід зазначити, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині 1 статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Однак, застосовуючи частину 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI, Фонд або його уповноважена особа (як суб`єкт владних повноважень) зобов`язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, забезпечуючи виконання статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (4452-VI) відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Матеріали справи не містять доказів, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Банк Михайлівський" щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку; також відповідачем не обґрунтовано у чому така перевага полягала, при цьому відповідач не зазначив, які норми законодавства були порушені при здійсненні транзакцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача або під час укладення договорів банківського рахунку з ПАТ "Банк Михайлівський". Також, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 ЗУ № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (№ 4452-VI) підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3й статті 38 Закону України № 4452-VI. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин та перекази коштів (транзакції), здійснені ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський", нікчемними, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича включити інформацію до Переліку рахунків, за якими вкладники Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як про особу, що має право на відшкодування коштів у розмірі 35107,10 гривень по поточному рахунку № НОМЕР_1 , для внесення даних щодо ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого рішення. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати апеляційного перегляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.01.2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Строки касаційного оскарження, з урахуванням п. 3 Розділу IV «Прикінцеві Положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, продовжуються на строк дії карантину. В повному обсязі постанова виготовлена 22.05.2020. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова