Постанова 4872 № 916/3015/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3015/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Філінюка І.Г. суддів Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В. секретар судового засідання Чеголя Є.О. за участю: від Одеської міської ради - Асташенкова О.І., розпорядження № 1702 к від 24.12.2014; Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином. розглянувши апеляційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2020 у справі № 916/3015/17 за заявою Одеської міської ради до боржника Товариства з обмежено відповідальністю «Трансбуд-Залізобетон» про визнання банкрутом Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. суддя суду першої інстанції Найфлейш В.Д. місце ухвалення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області повний текст ухвали складено 10.02.2020 ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.2018 року, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Трансбуд-Залізобетон», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., визначено грошову винагороду розпорядника майна арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. у розмірі двох мінімальних заробітних плат, за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна, шляхом авансування заявником суми на депозитний рахунок нотаріуса та виплати за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна, до дня першого засідання комітету кредиторів. Постановою Господарського суду Одеської області від 22.06.2018 визнано банкрутом Товариство з обмежено відповідальністю «Трансбуд-Залізобетон»; відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2018, серед іншого, припинено ліквідаційну процедуру Товариства з обмежено відповідальністю «Трансбуд-Залізобетон», введено процедуру санації строком на шість місяців; призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Бойко Тетяну Олександрівну. 22.01.2019 до Господарського суду Одеської області надійшов додатковий звіт (вх.№3-32/19) арбітражного керуючого розпорядника майна про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, в якому просить затвердити звіт арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за весь період виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» з 05.01.2018 по 22.06.2018 за підсумками розпорядження майном у загальній сумі 41 449,40 грн. шляхом її виплати заявником Одеською міською радою; викладено вимогу стягнути з Одеської міської ради 41 449,40 грн. на користь арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2019, яка залишена без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019, вимогу, викладену в додатковому звіті Дарієнко В.Д. (вх.№3-32/19) від 22.01.2019 задоволено частково; стягнуто з Одеської міської ради на користь арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. в сумі 38 967, 40 грн., видано наказ. 23.09.2019 від арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. надійшла заява, в якій просить суд встановити спосіб і порядок виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11.06.2019 у справі №916/3015/17 в частині стягнення боргу шляхом стягнення 38 967, 40 грн. з Одеської міської ради в особі виконавчого комітету Одеської міської ради на користь арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. як грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» за період з 05.01.2018 по 12.06.2018; затвердити звіт арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання ним повноважень розпорядника майна у період з 12.06.2018 по 22.06.2018 у сумі 2482,00 грн. та стягнути з Одеської міської ради вказану суму. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 залучено до участі у справі №916/3015/17 Виконавчий комітет Одеської міської ради. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2020 заяву арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. (вх.№3-751/19 від 23.09.2019р.) з урахуванням додаткової заяви (вх. №25989/19 від 16.12.2019р.) - задоволено. Встановлено порядок виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11.06.2019 шляхом стягнення 38 967 грн. 40 коп. з Одеської міської ради в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» у період з 05.01.2018 по 12.06.2018. Затверджено звіт арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» у період з 12.06.2018 по 22.06.2018 у сумі 2481,60 грн. Стягнути з Одеської міської ради в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича 2481,60 грн. грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» у період з 12.06.2018 по 22.06.2018. Місцевим господарським судом зазначено, що звіт арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. нарахування грошової винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» у період з 12.06.2018 року по 22.06.2018 року у сумі 2 481,60 грн. підлягає затвердженню та стягненню з заявника, оскільки Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов`язок сплати грошової винагороди розпоряднику майна покладено саме на заявника Одеську міську раду. Щодо встановлення способу і порядку виконання ухвали господарського суд Одеської області від 11.06.2019, судом зазначено наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками коштів місцевого бюджету можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради. Отже, враховуючи, що Одеська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету, а розпорядником є Виконавчий комітет Одеської міської ради, господарський суд дійшов висновку про стягнення з Одеської міської ради в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. грошової винагороди у справі про банкрутство за виконання обов`язків розпорядника майна за період з 05.01.2018 року по 22.06.2018 року на загальну суму 41 449 грн. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Одеська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2020 у справі №916/3015/17 та ухвалити нове рішення яким в задоволені заяви арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги. Скаржник зазначає, що Одеська міська рада та виконавчий комітет Одеської міської ради є різними юридичними особами. Діючі положення ГПК України не передбачають встановлення порядку виконання рішення суду шляхом заміни однієї юридичної особи - сторони по справі, на іншу юридичну особу, яка не була стороною при розгляді справи. Одеська міська рада з посиланням на п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, зазначає що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Стосовно затвердження звіту арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про нарахування і виплату грошової винагороди, Одеська міська рада зазначає, що суд першої інстанції незаконно затвердив звіт на суму 2 481,60 грн., оскільки спірне питання вже було вирішено по суті господарським судом в рамках даної справи (ухвала суду від 11.06.2019). Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення вищевказаної грошової винагороди саме з Одеської міської ради, оскільки оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. 10.03.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що відповідно до наказу господарського суду від 11.06.2019 у справі № 916/3015/17 Одеська міська рада є боржником, який не обслуговується та не має відкритих рахунків в органах казначейства, на підставі п.3. п.9 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів» №845 від 03.08.2011, заява ОСОБА_1 В ОСОБА_2 про стягнення коштів з Одеської міської ради із наказом підлягає поверненню без виконання. Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2020 у справі № 916/3015/17. Призначено справу № 916/3015/17 до розгляду на 07.04.2020 о 12:00 год. Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2020 у справі № 916/3015/17 без визначення дати наступного судового засідання, у зв`язку з запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу «COVID-19». Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 призначено розгляд справи № 916/3015/17 на 10.06.2020. В судове засідання 10.06.2020 з`явився представник Одеської міської ради який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Інші представники сторін в судове засідання не з`явились. Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Обставини, встановленні судом першої інстанції. Постановою Господарського суду Одеської області від 22.06.2018, зокрема, визнано банкрутом Товариство з обмежено відповідальністю «Трансбуд-Залізобетон»; відкрито ліквідаційну процедуру; затверджено звіт розпорядника майна арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 05.01.2018 по 12.06.2018 у сумі 38 967, 40 грн. Згідно протоколу засідання комітету кредиторів ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» від 19.06.2018р. було погоджено звіт розпорядника майна Дарієнко В.Д. про нарахування і виплату грошової винагороди у справі про банкрутство за виконання обов`язків розпорядника майна за період з 05.01.2018 року по 22.06.2018 року на загальну суму 41 449,40 грн. 22.01.2019 до господарського суду Одеської області надійшов додатковий звіт (вх.№3-32/19) арбітражного керуючого розпорядника майна про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, в якому просить затвердити звіт арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за весь період виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» з 05.01.2018 по 22.06.2018 за підсумками розпорядження майном у загальній сумі 41 449,40 грн. шляхом її виплати заявником Одеською міською радою; викладено вимогу стягнути з Одеської міської ради 41 449,40 грн. на користь арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна. Враховуючи те, що судом затверджено звіт арбітражного керуючого на суму 38967,40 грн., арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. надав до суду додатковий звіт про нарахування грошової винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» у період з 12.06.2018 по 22.06.2018 у сумі 2 482,00 грн. Норми права, що підлягають застосуванню. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про банкрутство» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441). Згідно частини четвертої Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установити, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Частиною першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. (рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997р. №1-зп/1997). Таким чином, судом застосовується положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині розгляду звіту ліквідатора про грошову винагороду за принципом, закріпленим в ст. 58 Конституції України, оскільки заходи проведені в процедурі розпорядження майном, вказаний звіт ліквідатором банкрута оформлений, схвалений комітетом кредиторів під час дії вказаного Закону, а тому і оцінюється судом на предмет відповідності нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закон про банкрутство) арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Частиною 1 статті 98 Закону про банкрутство передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом. Частиною 1 статті 115 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Відповідно до частини 2 статті 115 Закону про банкрутство грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна. Відповідно до абз. 2 та 3 ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку. Південно-західним апеляційним господарським судом у своїй постанові від 18.09.2019 зазначено, що висновок місцевого суду про те, що звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат на суму 2 481,60 грн. не доведено кредиторам до відома та не схвалено або погоджено комітетом кредиторів, не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим, враховуючи те, що в матеріалах справи міститься протокол на загальну суму 41 449,40 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звіт арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про нарахування грошової винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» у період з 12.06.2018 року по 22.06.2018 року у сумі 2 481,60 грн. підлягає затвердженню та стягненню з заявника, оскільки Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов`язок сплати грошової винагороди розпоряднику майна покладено саме на заявника Одеську міську раду. Відхилення аргументів апеляційної скарги щодо стягнення грошової винагороди арбітражному керуючому з Одеської міської ради. Щодо твердження скаржника про покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого на всіх кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам, колегія суддів зазначає, що даний принцип не застосовується у процедурі розпорядженням майна, оскільки механізм оплати грошової винагороди арбітражного керуючого в даній процедурі чітко визначений частиною 2 статті 115 Закону про банкрутство, а саме сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником), оскільки саме за заявою Одеської міської ради було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Трансбуд-Залізобетон», сума авансового платежу на депозитний рахунок нотаріуса заявником не вносилась, судом першої інстанції правомірно покладено обов`язок сплати грошової винагороди розпорядника майна саме на Одеську міську раду. Колегія суддів, вважає за необхідне відзначити, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство, кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника. Щодо заяви арбітражного керуючого про встановити способу і порядку виконання ухвали Господарського суд Одеської області від 11.06.2019 шляхом стягнення грошової винагороди з Одеської міської ради в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про її задоволення та зазначає наступне. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2019 вимогу, викладену в додатковому звіті Дарієнко В.Д. (вх.№3-32/19) від 22.01.2019р. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат задоволено частково; стягнуто з Одеської міської ради на користь арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. в сумі 38 967, 40 грн. видано наказ. 23.09.2019 від арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. надійшла заява, в якій просить суд встановити спосіб і порядок виконання ухвали господарського суду Одеської області від 11.06.2019 у справі №916/3015/17 в частині стягнення боргу шляхом стягнення 38 967,40 грн. з Одеської міської ради в особі виконавчого комітету Одеської міської ради на користь арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. як грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ «Трансбуд-Залізобетон» за період з 05.01.2018 по 12.06.2018. В обґрунтування заяви, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. зазначає, що Одеська міська рада,яка відповідно до наказу Господарського суду Одеської області від 11.06.2019 по справі №916/3015/17 є боржником, не обслуговується та не має відкритих рахунків в органах Казначейства та на підставі п.п. 3 п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845,заява ОСОБА_3 про стягнення коштів із Одеської міської ради із наказом підлягає поверненню. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2019 залучено до участі у справі №916/3015/17 Виконавчий комітет Одеської міської ради. Згідно частини першої статті 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Вирішуючи питання щодо порядку, з яким мають бути стягнуті грошові кошти, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з статтею 129 Конституції України, однією з засад судочинства є обов`язковість судових рішень. За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-РП/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012). Підпунктом 1 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Такий порядок врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Згідно абз.1 пп. 2 п. 9 та абз. 2 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845, органи казначейства змушені повертати виконавчі документи у разі, якщо боржником зазначено не розпорядника бюджетних коштів. Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У відповідності до ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. При цьому, як зазначав позивач, згідно з пп. 27 п. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету». Статтею 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Згідно статті 22 Бюджетного Кодексу України Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради. Пунктом 1.1. Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради, визначено, що Виконавчий комітет Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, який створюється радою на період її повноважень відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради. З урахуванням того, що Одеська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з метою захисту прав арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. та подальшого реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присуджених грошових коштів слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 916/1952/17. Відхилення аргументів апеляційної скарги щодо встановлення способу і порядку виконання ухвали Господарського суд Одеської області від 11.06.2019. Здійснюючи контроль за виконанням судового рішення колегія суддів враховує, що фінансові ресурси, власником яких виступає Одеська міська рада, закріплено за виконавчим органом Одеської міської ради, який і є розпорядниками коштів бюджету міської ради, отже апеляційна інстанція вважає, що заявником як стягувачем обрано правильний та ефективний спосіб для захисту свого права на стягнення грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна Товариства з обмежено відповідальністю «Трансбуд-Залізобетон» з Одеської міської ради В даному випадку неможливість стягнення з Одеської міської ради на користь арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., грошової винагороди, та винятковість випадку пов`язана з відсутністю відповідного рахунку, з якого можливе здійснити стягнення та який одночасно наявний у її виконавчого органу - Виконавчого комітету Одеської міської ради, а тому заява арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. підлягає задоволенню. Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Висновки колегії суддів апеляційного господарського суду. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали було досліджено всі обставини справи та надано оцінку всім поданим доказам, отже, суд дійшов правильного висновку про стягнення саме з Одеської міської ради в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. грошової винагороди у справі про банкрутство за виконання обов`язків розпорядника майна за період з 05.01.2018 року по 22.06.2018 року на загальну суму 41 449 грн. Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. На підставі викладеного, ухвала Господарського суду Одеської області від 04.02.2020 по справі № 916/3015/17 є законною та обґрунтованим, оскільки її винесено в результаті повного з`ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Одеської міської ради суд апеляційної інстанції не вбачає. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2020 у справі № 916/3015/17 залишити без змін. Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Одеську міську раду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 11.06.2020. Головуючий суддя І.Г. Філінюк Суддя О.Ю. Аленін Суддя Л.В. Лавриненко