Постанова Харківський апеляційний суд № 610/3789/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _______________________________________________________________________ Постанова Іменем України 09 червня 2020 року м. Харків справа № 610/3789/19 провадження № 22-ц/818/2993/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Кругової С.С., Маміної О.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв`язку зі смертю, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі ОСОБА_2 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року, ухвалене суддею Носовим Г.С., - В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв`язку зі смертю. В обгрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії, яка становила 79092,03грн. Зазначена сума увійшла до складу спадщини. Рішенням суду від 24 липня 2019 року було визнано за нею право власності на спадкове майно, а саме: недоотриманої суми пенсії у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_3 , у розмірі 79092,03грн. Однак фактично відповідачем було їй виплачено лише частину суми 61234,84грн. надано відповідач, що виплату недоотриманої пенсії здійснено відповідно до вимог ст.46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, набуті нею в порядку спадкування за законом, недоотриманої суми пенсії у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_3 , у розмірі 17 857,19грн. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 частину нарахованої, але не виплаченої недоотриманої пенсії у порядку спадкування за законом у розмірі 17857,19грн., а також судові витрати у розмірі 768,40грн. В апеляційній скарзі ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року скасувати та закрити провадження у справі. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачу була виплачена неотримана пенсія після смерті її батька за три роки з дня подання нею заяви від 19 вересня 2018 року на виплату неотриманої пенсії відповідно до приписів ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 04 березня 1994 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , після чого змінила прізвища на « ОСОБА_7 ». 06 лютого 1996 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було розірвано. 26 листопада 2004 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , після чого змінила прізвища на « ОСОБА_10 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10 квітня 2018 року Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що після смерті її батька залишилось спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії, яка становила 79092,03грн. Відповідачем було виплачено їй лише частину суми 61234,84грн. У зв`язку з чим вона звернулася до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права. Згідно частини 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Апеляційним судом встановлено, що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 24 липня 2019 року визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії у розмірі 79 092,03грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24 вересня 2019 року відповідачем на користь ОСОБА_1 проведено нарахування неодержаної пенсії батька ОСОБА_3 в сумі 61234,84грн. Згідно відповіді Балаклійського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28 листопада 2019 року, на підставі розпорядження від 24 вересня 2019 року ОСОБА_12 проведено нарахування недоодержаної пенсії батька ОСОБА_3 за період з 18 вересня 2016 року (за 3 роки з дати звернення) по ІНФОРМАЦІЯ_4 2018 року (по місяць смерті батька) в сумі 61234,84грн., яка розрахована згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачена разовим дорученням у жовтні 2019 року, отже виплату недоотриманої пенсії проведено згідно чинного пенсійного законодавства. Таким чином, розмір недоотриманої пенсії становить 17857,19грн. (79092,03-61234,84=17857,19). Відповідно до положень ст.ст.1216, 1217, 1218, ч.ч.1-2 ст.1220 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Згідно положень ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця. Стаття 1227 ЦК України охоплює регулюванням лише суми, що мають соціальне призначення, і тому не застосовується до спадкування прав на одержання платежів за цивільно-правовими правочинами (наприклад, авторської винагоро­ди, рентних платежів). Дана стаття не має відношення ні до випадків переходу до спадкоємців обов`язку щодо відшкодування шкоди, завданої спадкодавцем у недоговірних зобов`язаннях, які регулюються за правилами ст. 1231 ЦК, ні до спадкування права на одержання страхових виплат (ст. 1229 ЦК). Вказані у цій статті соціальні виплати, за загальним правилом, передаються членам сім`ї спадкодавця, причому незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті. У такому разі право на одержання цих сум не входить до складу спадщини. Стаття 1227 ЦК України не визначає, які особи належать до членів сім`ї спадкодавця. Згідно з ч. 2 ст. З СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Із змісту цієї норми можна зробити висновок про те, що обов`язковою умовою для визнання особи членом сім`ї спадкодавця і одержання права на виплату зазначених коштів є факт спільного проживання з ним. Разом з тим, як випливає з абз. 2 та 3 даної статті, ця вимога не стосується дітей спадкодавця, а також другого з подружжя, який з поважних причин не проживав спільно з ним. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон). Статтею 52 Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другійстатті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Норми ч. 1 ст. 46 Закону, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Дане положення обмежує трирічним строком виплату за минулий час тих нарахованих сум пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини. Смерть пенсіонера не може визнаватись тією причиною, через яку він не отримав пенсію «з власною вини». Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Конституція України в статті 127 закріпила однією з основних засад судочинства обов`язковість судового рішення. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року). Враховуючи те, що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 24 липня 2019 року було визнано за ОСОБА_1 право на спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії у розмірі 79 092,03грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; будь-яких часових обмежень, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів ЦК України не визначає, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку для задоволення позову. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, в частині задоволених позовних вимог. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна С.С. Кругова