Постанова КЦС ВС № 753/15313/17-ц

Постанова Іменем України 03 червня 2020 року м. Київ справа № 753/15313/17 провадження № 61-10543св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Обслуговуючий кооператив «Садівничий кооператив «Вікторія», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ярук Анни Ігорівни на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Обслуговуючий кооператив «Садівничий кооператив «Вікторія», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона є членом обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Вікторія» (далі - ОК «СК « Вікторія »), що підтверджується посвідченням № 219, виданим 18 грудня 2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , який був членом вищевказаного кооперативу з 2007 року. Згідно з рішенням Київської міської ради від 28 грудня 2010 року № 526/5338 «Про передачу ОК «СК «Вікторія» земельної ділянки для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі міста Києва» передано кооперативу у довгострокову оренду на 24 роки площею 31,96 га для ведення колективного садівництва, що у мікрорайоні Осокорки у Дарницькому районі міста Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. У жовтні 2015 року кооператив отримав документ, що засвідчує його право користування земельною ділянкою - у формі договору оренди. Вона є користувачем земельної ділянки площею 6,7 соток по АДРЕСА_1 , яка територіально входить до земельної ділянки, переданої в оренду, за кадастровим номером: 8000000000:96:067:0001. На виконання зазначеного рішення Київської міської ради, 10 жовтня 2015р. між Київською міською радою (орендодавець) та ОК «СК« Вікторія » (орендар) було укладеного договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А. С. та зареєстровано в реєстрі за № 4569, згідно з умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 28 грудня 2010 року № 526/5338 передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку строком на 24 роки. Згідно з пунктом 2.1 договору оренди об`єктом оренди відповідно до договору оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1 ; розмір - 1,6191 га; цільове призначення - для ведення колективного садівництва кадастровий номер 8000000000:96:067:0001. Строкове платне користування земельною ділянкою ОК «СК «Вікторія» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом від 10 жовтня 2015 року №45446433 Вищевказані рішення Київської міської ради та договір оренди є чинними на даний час, не скасовувалися, не припинялися та недійсними в судовому порядку не визнавалися. З метою відновлення своїх порушених прав, як користувач спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист порушених її прав відповідачем, оскільки вона позбавлена можливості використовувати надану їй земельну ділянку за цільовим призначенням у зв`язку з тим, що відповідач, який не є членом кооперативу, протиправно чинить їй у цьому перешкоди, самовільно захопивши надану їй у користування земельну ділянку, розпочавши роботи з улаштування фундаменту під забудову, обмежуючи їй доступ до її земельної ділянки, шляхом встановлення паркану зі сторони дороги. Крім того, на спірній земельній ділянці перебувають сторонні особи, які виконують роботи із будівництва. Вона не може користуватися належною їй земельною ділянкою з 2010 року, про що повідомляла у своїй заяві від 18 грудня 2010 року голову правління кооперативу. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 6,7 соток на АДРЕСА_1 , яка територіально входить до земельної ділянки, переданої в оренду ОК «СК «Вікторія» за кадастровим номером 8000000000:96:067:0001, шляхом знесення самочинно збудованого паркану та припинення будівельних робіт та зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту вищевказану земельну ділянку. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року у складі судді Комаревцевої Л. В. позов залишено без задоволення. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач, маючи намір приватизувати земельну ділянку, не довела факт того, що вона особисто, так само як і за життя її чоловіка користувалися спірною ділянкою, оскільки відсутні будь-які ознаки цих обставин, серед яких є оброблення земельної ділянки, наявність насаджень та інших ознак. Сам факт наявності передачі на загальних зборах садового товариства у користування спірної земельної ділянки позивачу, не може свідчити сам факт такого користування, а тому позивач є неналежним позивачем. Позивачем у подібних спорах, може виступати належна особа, якій на законних підставах (договір оренди, купівлі-продажу або користування), передана така земельна ділянка. Також місцевий суд зазначив про те, що відповідач самовільно, з порушенням процедури отримання права на користування земельної ділянки, розпочав будівництво без будь-яких погоджувальних та дозвільних документів, який в свою чергу не є членом садового товариства, а тому і правових підстав її займати у нього також не має. Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 площею 6,7 соток на АДРЕСА_1 , яка територіально входить до земельної ділянки, переданої в оренду ОК «СК «Вікторія», кадастровий номер 8000000000:96:067:0001, шляхом знесення самочинно збудованого паркану та припинення будівельних робіт на її земельній ділянці. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 800 грн судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши, що відповідач побудував паркан на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, та почав процес будівництва без будь-якого погодження з позивачем чи третьою особою, суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не довела своїх вимог, оскільки права позивача як належного землекористувача є порушеними, а відповідач ОСОБА_2 не має жодного правовстановлюючого документа на спірну земельну, який би давав йому правові підстави для її використання. Також апеляційний суд зазначив про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача звільнити зайняту ділянку задоволенню не підлягають, оскільки ці вимоги не відповідають принципу правової визначеності та вимогам ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги У грудні 2018 року представника ОСОБА_2 - адвокат Ярук А. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем протягом всього розгляду справи не визнавалося право користування земельною ділянкою позивача, у зв`язку з чим було заявлено клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності у ОСОБА_1 правових підстав користування спірною земельною ділянкою, тому вона є неналежним позивачем у справі. Апеляційний суд залишив поза увагою, що у матеріалах справи відсутні докази того, на підставі чого позивач є користувачем земельної ділянки. При перегляді рішення суду першої інстанції, апеляційним судом взагалі не досліджувалися докази і їм не була дана належна правова оцінка. Твердження суду апеляційної інстанції щодо самочинного без виділення відповідачу в користування в передбаченому законом порядку зведення паркану та здійснення будівельних робіт є безпідставним та є недослідженою обставиною у справі. Розгляд справи в апеляційному суді було проведено за відсутності адвоката позивача, який приймав участь протягом всього розгляду справи, що є грубим порушенням права сторони в судовому процесі на правничу допомогу. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Уманець С. Г. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не спростував користування спірною земельною ділянкою, влаштування ним паркану та проведення будівельних робіт. Більш того, ОСОБА_2 оскаржив ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, якою йому заборонили проведення будівельних робіт до вирішення спору по суті. Відповідач не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині встановлення обставин, що він самовільно захопив спірну земельну ділянку та здійснював будівельні роботи на ній. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся без участі адвоката Кисельової К. П., яка не заперечувала проти розгляду справи за відсутності її представника та не заперечувала проти ухвалення судового рішення. Відповідачем порушено право позивача, як члена садівничого кооперативу, на користування закріпленою за нею земельною ділянкою, будівництво садового будинку, право на набуття у власність вказаної земельної ділянки у порядку приватизації. Постанова суду апеляційної інстанції є законною, прийнятою з встановленням всіх обставин, що мають значення для справи, з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Фактичні обставини справи, встановлені судами Чоловік позивача ОСОБА_4 був членом ОК «СК « Вікторія » та землекористувачем спірної ділянки площею 0,06 га на АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Рішенням правління ОК «СК «Вікторія» від 18 грудня 2010 року ОСОБА_1 була прийнята у члени ОК «СК «Вікторія» та їй виділено в користування зазначену вище земельну ділянку. Рішенням Київської міської ради від 28 грудня 2010 року № 526/5338 передано кооперативу у довгострокову оренду на 24 роки земельну ділянку площею 31,96 га для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки в Дарницькому районі міста Києва за рахунок земель, не наданих у власність чи користування. 10 жовтня 2015 року між Київською міською радою та ОК «СК «Вікторія» було укладено договір оренди земельної ділянки, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А. С. та зареєстрований в реєстрі за № 4569. Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору об`єктом оренди відповідно до договору оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1 ; розмір - 1,6191 га; цільове призначення - для ведення колективного садівництва кадастровий номер - 8000000000:96:067:0001. Строкове платне користування земельною ділянкою Обслуговуючого кооперативу Садівничий кооператив «Вікторія» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом від 10 жовтня 2015 року № 45446433. Вищевказані рішення Київської міської ради та договір оренди є чинними на даний час не скасовувалися, не припинялися та недійсними в судовому порядку не визнавалися. ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , самочинно без виділення йому в користування в передбаченому законом порядку звів паркан та розпочав будівельні роботи. ОСОБА_1 сплачує збори та податок за користування землею до бюджету ОК «СК «Вікторія». Будь-які докази оформлення майнових прав щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Дарницького районного суду міста Києва. 24 січня 2019 року справа № 753/15313/17 надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду. Відповідно до підпункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, пункту 4.2.5 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року № 3 «Про внесення змін до рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 3 та від 28 травня 2019 року № 10», у справі призначено повторний автоматизований розподіл. Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М. Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів справу призначено судді-доповідачеві: Литвиненко І. В., судді, які входять до складу колегії: Висоцька В. С. - головуючий, Грушицький А. І., Калараш А. А., Фаловська І. М.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до положень статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Отже, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, апеляційний суд, встановивши те, що відповідач побудував паркан на земельній ділянці користувачем якої є позивач, дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав ОСОБА_1 як належного землекористувача Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи в апеляційному суді було проведено за відсутності адвоката позивача, який приймав участь протягом всього розгляду справи, що є грубим порушенням права сторони в судовому процесі на правничу допомогу, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено,що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. З матеріалів справи встановлено, що участь у розгляді справи апеляційним судом приймала позивач ОСОБА_1 . Неявка представника позивача в судове засідання 08 листопада 2018 року не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення апеляційного суду. Крім того, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тобто процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки. Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що неявка представника позивача в судове засідання апеляційного суду не порушила прав відповідача на правничу допомогу, оскільки ОСОБА_2 не укладав будь-яких договорів про надання правничої допомоги із ОСОБА_5 . Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення апеляційного суду виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Виконання постанови Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року було зупинено ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 січня 2019 року. Тому у зв`язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити його виконання. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 - адвоката Ярук Анни Ігорівни залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року залишити без змін. Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко І. М. Фаловська