Постанова КЦС ВС № 701/112/16-ц

Постанова Іменем України 27 травня 2020 року м. Київ справа № 701/112/16-ц провадження № 61-36991св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М., суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач) розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам`янка» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року у складі судді Костенка А. І. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року у складі суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам`янка», ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам`янка» (далі - ТОВ «Чорна Кам`янка») про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 3,2700 га, що розташована на території с. Чорної Кам`янки Маньківського району Черкаської області, яка належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР № 014572, кадастровий номер 7123188500:03:002:0074. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 6,3674 га, що розташована на території с. Чорної Кам`янки Маньківського району Черкаської області, яка належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР № 014542, кадастровий номер 7123188500:03:002:0042. Вказані земельні ділянки перейшли до неї у порядку спадкування за заповітом на підставі свідоцтв про право на спадщину. Вона була обізнана про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали в оренду належні їм земельні ділянки ТОВ «Чорна Кам`янка». Вона виявила бажання отримати орендну плату в грошовій формі та отримати у власне користування вказані земельні ділянки. З цією метою вона прибула до контори відповідача, де при ознайомленні з реєстраційними справами виявила, що у реєстраційній справі ОСОБА_2 мається копія договору оренди землі та додаткова угода від 30 серпня 2010 року, зареєстрована у відділі Держкомзему у Маньківському районі 20 вересня 2012 року за № 712310004003440, до договору оренди землі від 07 лютого 2004 року № 30, у якій вказано, що дія договору оренди продовжена до 07 лютого 2024 року. У реєстраційній справі ОСОБА_3 також є копія договору оренди землі та додаткова угода від 20 жовтня 2010 року, зареєстрована у відділі Держкомзему у Маньківському районі 22 грудня 2012 року за № 712310004004734, до договору оренди землі від 23 червня 2009 року № 040979000032, у якій вказано, що дія договору оренди продовжена до 24 червня 2024 року. За життя спадкодавці повідомили її, що вказані земельні ділянки використовує відповідач і ніяких документів на продовження дії договорів не підписували, а, отже, волевиявлення спадкодавців на їх укладення і виконання не було. На підставі наведеного позивач просила суд визнати недійсними: додаткову угоду від 30 серпня 2010 року зареєстровану у відділі Держкомзему у Маньківському районі 20 вересня 2012 року за № 712310004003440 до договору оренди землі від 07 лютого 2004 року № 30, укладену від імені ОСОБА_2 з ТОВ «Чорна Кам`янка», та додаткову угоду від 20 жовтня 2010 року, зареєстровану у Відділі Держкомзему у Маньківському районі 22 грудня 2012 року за № 712310004004734 до договору оренди землі від 23 червня 2009 року, укладену від імені ОСОБА_3 з ТОВ «Чорна Кам`янка». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано додаткову угоду від 30 серпня 2010 року, зареєстровану у відділі Держкомзему у Маньківському районі 20 вересня 2012 року за № 712310004003440, до договору оренди землі від 07 лютого 2004 року № 30, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «Чорна Кам`янка» недійсною. Визнано додаткову угоду від 20 жовтня 2010 року, зареєстровану у відділі Держкомзему у Маньківському районі 22 грудня 2012 року за №712310004004734, до договору оренди землі від 23 червня 2009 року № 040979000032, укладену між ОСОБА_3 та ТОВ «Чорна Кам`янка» недійсною. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно висновку експерта за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 234/695/16-23 від 19 серпня 2016 року підпис в графі «Орендодавець» в додатковій угоді від 30 серпня 2010 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, та підпис в графі «Орендодавець» в додатковій угоді від 20 жовтня 2010 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 17-5370/5371 від 21 листопада 2017 року підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» на трьох примірниках додаткової угоди від 30 серпня 2010 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, та підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Орендодавець» на двох примірниках додаткової угоди від 20 жовтня 2010 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Посилання представника відповідача на те, що дані додаткові угоди є дійсними, оскільки спадкодавці та позивачка отримували орендну плату, в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження, оскільки строк дії первинних договорів оренди встановлений до 07 лютого 2014 року та 23 червня 2014 року і отримання орендної плати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивачем мало місце в період первинних договорів. Що стосується посилання представника відповідача на сплив строку позовної давності, оскільки він вважає, що спадкодавцям та позивачці було відомо про укладення додаткових угод у 2010 році, то дане посилання не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В судовому засіданні із показів позивачки вбачається, що про існування додаткових угод вона дізнався лише при спробі отримати орендну плату та повернути земельну ділянку, оскільки в 2015 році померла ОСОБА_3 , після її смерті залишилося спадкове майно, а саме - земельна ділянка, яка перейшла у володіння позивачки за заповітом, і лише потім позивачка звернулася до ТОВ «Чорна Кам`янка» та дізналася від працівників ТОВ «Чорна Кам`янка» про існування додаткових угод, які ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ніби-то підписали під час отримання орендної плати за можливість отримання даної орендної плати і не повідомили про цей факт позивачку. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спадкодавці позивача оспорювані додаткові угоди не підписували та не уповноважували на це іншу особу, що свідчить про відсутність їх волевиявлення на вчинення правочину. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними. Не знайшли свого підтвердження також викладені в апеляційній скарзі доводи щодо пропуску позивачем строку позовної давностіПозивач дізналася про наявність оспорюваних додаткових угод при спробі отримати орендну плату та повернути земельну ділянку після оформлення права на спадщину, тобто після 27 лютого 2014 року та 22 жовтня 2015 року (дати видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом), а до суду позивач звернулась в лютому 2016 року в межах трирічного строку позовної давності. Доказів, які спростовували б даний факт, відповідачем не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач знала про оспорювані договори, так як отримувала орендну плату,є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази які, підтверджували б, що позивач на час отримання орендної плати була ознайомлена з умовами як договорів, так і додаткових договорів, а тому доводи останньої, викладені у відзиві, про те, що про строк дії основного договору їй не було відомо, а про наявність додаткового договору стало відомо лише на початку 2016 року,нічим не спростосовано. Окрім цього, як вбачається з довідки від 29 лютого 2016 року вих. № 22466, на яку апелянт посилається як на доказ отримання орендної плати позивачем і обізнаність з умовами оспорюваних додаткових угод, в цій довідці відсутні посилання на додаткові договори і вказані лише договори оренди від 07 лютого 2004 року та від 23 червня 2009 року. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи касаційної скарги У касаційній скарзі ТОВ «Чорна Кам`янка» просить скасувати судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що висновку про дефект волі спадкодавців позивача при укладенні додаткових угод до договорів оренди землі суди дійшли лише на підставі висновків судово-почеркознавчих експертиз, які проведено після смерті орендодавців. Проте висновок експерта не повинен мати заздалегідь встановленої сили. Згідно довідки від 29 лютого 2016 року вих. № 22466 позивач отримувала орендну плату по 2017 рік включно, тобто після закінчення дії первинних договорів оренди землі. Позивач як спадкоємець орендодавців за закінченням строку дії договорів у 2014 році не зверталася до товариства за поверненням землі та продовжувала отримувати орендну плату. Таким чином, вона була обізнана щодо наявності додаткових угод та пропустила строк їх оспорення в суді. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Маньківського районного суду Черкаської області. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Фактичні обставини, встановлені судами Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 3,2700 га, що розташована на території с. Чорна Кам`янка Маньківського району Черкаської області, яка належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР № 014572, кадастровий номер 7123188500:03:002:0074. За життя між ОСОБА_2 та ТОВ «Чорна Кам`янка» був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки від 07 лютого 2004 року строком на 10 років з моменту набуття чинності. Реєстрацію правочину проведено Чорнокам`янською сільською радою Маньківського району, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок було вчинено запис №

30. Розмір орендної плати визначено у 1-1,5 % від вартості земельної ділянки. Строк внесення орендної плати із 01 серпня по 31 грудня за поточний рік. Додатковою угодою до зазначеного договору оренди землі від 30 серпня 2010 року, зареєстрованою у відділі Держкомзему у Маньківському районі 20 вересня 2012 року за № 712310004003440, строк дії договору оренди продовжено до 07 лютого 2024 року; розмір орендної плати визначено у 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в грошовому виразі - 2 788 грн 80 коп. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 6,3674 га, що розташована в межах Чорнокамянської сільської ради Маньківського району Черкаської області, яка належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР № 014542, кадастровий номер 7123188500:03:002:0042. За життя між ОСОБА_3 та ТОВ «Чорна Кам`янка» був укладений договір оренди зазначеної землі від 23 червня 2009 року строком на 5 років. Розмір орендної плати визначався у 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, у грошовому виразі - 1 580 грн 19 коп. Строк внесення орендної плати із 01 серпня по 31 грудня. Додатковою угодою від 20 жовтня 2010 року, зареєстрованою у відділі Держкомзему у Маньківському районі 22 грудня 2012 року за №712310004004734, до зазначеного договору оренди землі внесено зміни, зокрема строк дії договору оренди продовжено до 24 червня 2024 року; розмір орендної плати визначено у 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в грошовому виразі - 5 577 грн 60 коп. Вказані земельні ділянки перейшли ОСОБА_1 як спадкове майно на підставі заповітів, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом (а.с. 7, 12). Згідно висновку експерта за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 234/695/16-23 від 19 серпня 2016 року підпис в графі «Орендодавець» в додатковій угоді від 30 серпня 2010 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, та підпис в графі «Орендодавець» в додатковій угоді від 20 жовтня 2010 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 17-5370/5371 від 21 листопада 2017 року підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» на трьох примірниках додаткової угоди від 30 серпня 2010 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, та підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Орендодавець» на двох примірниках додаткової угоди від 20 жовтня 2010 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України вбачається, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закону України «Про оренду землі». Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Вирішуючи спір, суди виходили із того, що спадкодавці позивача оспорювані додаткові угоди не підписували та не уповноважували на це іншу особу, що свідчить про відсутність їх волевиявлення на вчинення правочину;посилання представника відповідача на те, що дані додаткові угоди є дійсними, оскільки спадкодавці та позивачка отримували орендну плату, в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження, оскільки строк дії первинних договорів оренди встановлений до 07 лютого 2014 року та 23 червня 2014 року і отримання орендної плати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивачем мало місце в період первинних договорів. Колегія суддів погоджується з такими висновками, які обґрунтовано належною оцінкою доказів у справі окремо та у їх взаємозв`язку. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Доводи касаційної скарги про те, що позивач була обізнана про оспорювані договори, оскільки отримувала орендну плату до 2017 року включно, є необґрунтованими, оскільки суди встановили відсутність доказів, які підтверджували б такі обставини. Натомість судами встановлено, що отримання орендної плати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та позивачкою мало місце в межах первинних договорів оренди. У довідці від 29 лютого 2016 року вих. № 22466, якою ТОВ «Чорна Кам`янка» обґрунтовує отримання орендної плати позивачем і обізнаність з умовами оспорюваних додаткових угод, відсутні посилання на додаткові договори і вказані основні договори оренди від 07 лютого 2004 року та від 23 червня 2009 року. Перевіривши обставини справи доказами, суди встановили, що про існування додаткових угод ОСОБА_1 дізналася лише при спробі отримати орендну плату та повернути земельну ділянку, оскільки в 2015 році померла ОСОБА_3 , після її смерті залишилося спадкове майно, у зв`язку з чим позивачка звернулася до ТОВ «Чорна Кам`янка» та дізналася про існування додаткових угод. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України. Відсутність волевиявлення орендодавців на укладення додаткових угод до договорів оренди землі суди встановили із комплексної оцінки доказів у сукупності, а тому посилання в касаційній скарзі на те, що висновку про дефект волі спадкодавців позивача при укладенні додаткових угод до договорів оренди землі суди дійшли лише на підставі висновків судово-почеркознавчих експертиз, є безпідставним. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З урахуванням змісту частини першої статті 261 ЦК України та встановлених судами обставин про те, що позивач дізналася про наявність оспорюваних додаткових угод при спробі отримати орендну плату та повернути земельну ділянку після оформлення права на спадщину, тобто після 27 лютого 2014 року та 22 жовтня 2015 року (дати видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом), колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що до суду позивач звернулась (в лютому 2016 року) в межах трирічного строку позовної давності. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують законність оскаржуваних судових рішень. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам`янка» залишити без задоволення. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик