Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 345/438/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 345/438/20 пров. № А/857/5573/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Макарика В.Я., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2020 року у справі №345/438/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Онушканич В.В., місце ухвалення м. Калуш),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби про скасування постанови. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.12.2019 відносно нього складено протокол про порушення митних правил №4768/20900/19 за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України. Постановою в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби Цабаком В.Я. від 14.01.2020 №4768/20900/19 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 3 ст. 481 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Зокрема зазначає, що приписи ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України відповідачем при розгляді справи не дотримані. Вказує, що 29.11.2019 він звернувся із заявою до Івано-Франківської митниці ДФС, в якій повідомив, що перебуває на лікуванні у Калуській районній лікарні; автомобіль знаходиться у м. Долина на ремонті. При цьому ним було додано відповідні підтверджуючі документи, а саме довідку від 29.11.2019 №65 КНП «Районна лікарня Калуської районної ради» якою підтверджується, що з 22.11.2019 по 29.11.2019 він знаходився на лікуванні у цьому медичному закладі. Також у довідці зазначено, що позивачу забороняється керувати транспортними засобами на час лікування. З довідки № 4 від 29.11.2019 ФОП ОСОБА_2 також вбачається, що з 29.11.2019 автомобіль знаходиться на ремонті, а довідкою від 12.12.2019 цього ж підприємця підтверджується, що автомобіль знаходився на ремонті з 29.11.2019 по 12.12.2019. Факт виконання ремонту підтверджується також актом виконаних робіт № 19-4 від 12.12.2019. Таким чином, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2020 року в позові відмовлено. Постанову №4768/20900/19 від 14.01.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 481МК України залишено без змін. Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що він звертався із заявою до Івано-Франківської митниці ДФС, в якій повідомив, що перебуває на лікуванні у Калуській районній лікарні; автомобіль знаходиться у м. Долина на ремонті. При цьому ним було додано відповідні підтверджуючі документи, а саме довідку від 29.11.2019 №65 КНП «Районна лікарня Калуської районної ради» якою підтверджується, що з 22.11.2019 по 29.11.2019 він знаходився на лікуванні у цьому медичному закладі. Також у довідці зазначено, що позивачу забороняється керувати транспортними засобами на час лікування. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Крім того, представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно оскаржуваної постанови, 12.12.2019 року близько 17 год. 17 хв. в зону митного контролю по смузі руху «зелений коридор» митного поста «Смільниця» Галицької митниці Держмитслужби, заїхав транспортний засіб «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким слідував ОСОБА_1 , що прямував з України до Республіки Польща в приватній поїздці. В ході митного контролю та митного оформлення вказаного транспортного засобу та внесення даних про особу, що слідувала в АСМО «Інспектор 2006» ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що 19.11.2019 року близько 01-33 год. гр. ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через митний пост Львівської митниці ДФС в режимі «тимчасове ввезення до 60 днів», транспортний засіб марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 НОМЕР_2 . Відповідно до «зобов`язання про зворотне вивезення транспортного засобу» від 19.11.2019 U209070/2019/5869, що були тимчасово ввезені на митну територію України громадянами України, які перебувають на тимчасовому консульському обліку у Посольстві України в Республіці Польща, даний автомобіль громадянин ОСОБА_1 зобов`язався вивезти з митної території України до 25.11.2019. Згідно бази даних ПІК АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС вищевказаний т/з станом на 12.12.2019 за межі митної території України не вивозився, в будь-який інший митний режим ніж «тимчасове ввезення» не поміщувався . ОСОБА_1 надав до митного контролю копію своєї заяви до Івано-Франківської митниці ДФС від 29.11.2019 стосовно обставин хвороби та поломки ввезеного автомобіля, його повідомили про необхідність звернення до Львівської митниці ДФС, однак він такого звернення не здійснив. Також позивач надав до митного контролю довідку та виписку про його перебування на лікуванні, а також документи, що підтверджували перебування даного автомобіля на станції технічного обслуговування, однак наведені підстави не є підставами для звільнення його від відповідальності. Таким чином, ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу «Ford Mondeo» більше як на 10 днів, але не більше як на 20 діб чим порушив ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України. 14.01.2020 відносно ОСОБА_1 винесено постанову в справі про порушення митних правил №4768/20900/19, якою його визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що відповідачем доведено факт порушення позивачем вимог ч.3 ст.481 МК України, належних доказів на підтвердження факту підстав для звільнення від відповідальності не надано. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Згідно із ст. 103 МК України передбачено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Відповідно до ч. 1 ст. 108 МК України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 108 МК України з урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів. У разі відмови у продовженні строку тимчасового ввезення орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особі, яка звернулася із заявою про його продовження, про причини та підстави такої відмови. Якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу ( ч. 1 ст. 192 МК України). Згідно ч. 1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Згідно ч. 6 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Відповідно до ч. 3 ст. 481Митного кодексу України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, судом зазначено, що автомобіль, керований ОСОБА_1 є транспортним засобом, на який поширюється регулювання ч. 3 ст. 481 МК України. Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Згідно з ч. 7 ст. 380 МК України, у разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування. Дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим знищення або руйнування. Проте, жодних документів визначених у ч. 1 ст. 460 та ч. 7 ст. 380 МК України, позивачем не надав. Документи, які надав позивач, та які на його думку свідчать про поважність причин порушення митних правил, а саме довідка про стан його здоров`я та перебування автомобіля на станції технічного обслуговування, на думку суду та в рамках Митного кодексу України, не є належними доказами для зупинення перебігу строку тимчасового ввезення транспортного засобу. В той же час, визначення понять «обставини непереборної сили» та «аварія» закріплено п.2 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року №657 (далі - Порядок №657), відповідно до якого обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність. У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні: - аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; - документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; - обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; - факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем. Пунктом 5 Розділу 8 Порядку №657 встановлено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. З аналізу зазначених вище норм слідує, що законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події. Також, ст. 192 Митного кодексу України встановлено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу. Проте, колегія суддів вважає доводи позивача про поломку транспортного засобу безпідставними, оскільки поломка не могла завадити позивачу вивезти його за межі митної території України за допомогою інших способів (наприклад, на лафеті), оскільки жодною нормою митного законодавства України не передбачено способу виконання такого зобов`язання, зокрема, необхідності вивезення транспортного засобу за межі митної території України виключно власним ходом. Отже докази, які підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили відсутні, а тому терміни перебування автомобіля на ремонті, в контексті ст. 192 МК України не підлягають виключенню зі встановленого ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту, оскільки його не переривають. Крім цього, фізична особа-підприємець не є уповноваженою особою на видачу документів, яка підтверджує факт таких обставин. Так, Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.14. №44(5) затверджено у новій редакції Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі ТПП України. Пунктом 3 розділу VІІІ Порядку передбачено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції. Таким чином, позивач на момент перетину митного кордони України будь-яких відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених ст. 460 МКУ не надав. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2020 року у справі №345/438/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. Я. Макарик