Постанова 4855 № 620/3359/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3359/19 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.12.2019, просив: - визнати протиправною та скасувати картку відмови Чернігівської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00385; - визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС від 04.09.2019 № UA102000/2019/000093/2 про коригування митної вартості товарів. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 здійснено заміну неналежного відповідача - Чернігівську митницю ДФС на належного відповідача - Північну митницю Держмитслужби. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Чернігівської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00385. Визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці ДФС від 04.09.2019 № UA102000/2019/000093/2 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 9536 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп., з них: судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. та понесені витрати на правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того, свої вимоги митний орган обґрунтовує неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи та вказує на те, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом. Відповідач наполягає на правильності застосування ним другорядного методу визначення митної вартості автомобіля. Також, апелянт наголошує на порушенні норм процесуального права та необгрунтоване стягнення з відповідача судових витрат. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.09.2019 уповноваженою позивачем на декларування особою до митного оформлення подана митна декларація № UA102230/2019/636657 та заявлено товар «Легковий автомобіль - 1 шт.; бувший у використанні; марка - OPEL; модель - ASTRA SPORTS TOURER; номер шасі - немає даних; номер кузова - W0LPD8EW7E8038282; тип кузова - універсал; тип двигуна - дизельний; номер двигуна - немає даних; робочий об`єм циліндрів - 1686 см3; потужність - 81 kw; загальна кількість місць - 5; колісна формула - 4x2; колір - білий; календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014; призначений для перевезення пасажирів; екологічний стандарт двигуна - ЄВРО5. Торговельна марка - OPEL. Виробник - OPEL AG. Країна виробництва - DE». (а.с. 48) Разом з митною декларацією, декларантом до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення надані: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.08.2019 №0003565; рахунок-фактура (інвойс) від 29.08.2019 № 1896; експортна декларація від 29.08.2019 № 19AT00000EVZD4MK5; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 01.09.2019 № UA209060/2019/48595; довіреність від 17.05.2019 № 958. (а.с. 15, 16-17, 20-21, 22, 49, 50, 51, 52, 53, 119, 120-121) Відповідно до поданого до митного оформлення інвойсу від 29.08.2019 № 1869, заявлено фактурну та митну вартість автомобіля на рівні 3900,00 EUR, яка сплачена відповідно до квитанції від 29.08.2019 № 006598. (а.с. 18, 56) У порядку контролю правильності визначення митної вартості спірного транспортного засобу, Чернігівською митницею ДФС здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена у поданих до митного оформлення документах; додатково здійснено моніторинг комерційних пропозицій щодо вживаних транспортних засобів ідентичних та подібних оцінюваному на ринку країн ЄС придбання та, враховуючи дані інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet, а також autoscout24.com, mobile.de про вартість транспортного засобу «OPEL», модель «ASTRA SPORTS TOURER», 2014 року виготовлення, з відповідними технічними характеристиками та з урахуванням пробігу транспортного засобу, виникли сумніви в достовірності заявленого рівня митної вартості. Крім того, Чернігівською митницею ДФС декларанту запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості: касові або товарні чеки, ярлики; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару або сировини; інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товару, переклад інвойсу на українську мову або інші наявні в нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару за власним бажанням. (а.с. 54) На запит митного органу, декларантом були надані наступні документи: касовий чек від 29.08.2019 № 006598, витяг з мережі Інтернет з ціновими даними про автомобіль, переклад інвойсу на українську мову. В той же час відповідно до листа від 03.09.2019 № б/н висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару або сировини та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товару, не надано через їх відсутність. (а.с. 55-59) Чернігівською митницею ДФС подані декларантом документи визнані такими, що не можуть бути враховані для підтвердження заявленого рівня вартості транспортного засобу, оскільки касовий чек від 29.08.2019 № 1612009031 - не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації з відповідним транспортним засобом; витяг з мережі Інтернет з ціновими даними про автомобіль - невідома URL- адреса сайту, тобто, джерело отриманої інформації. Чернігівською митницею ДФС проведена консультація з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією (а.с. 54 на звороті). У ході консультації встановлено, що у декларанта відсутня інформація на ідентичні та аналогічні (подібні) товари. За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації, відповідачем митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet та цінової інформації, яка наявна у митного органу - митна декларація від 19.06.2019 № UA 209190/2019/044067, з урахуванням величини фактичного пробігу та технічного стану оцінюваного автомобіля згідно з актами митних оглядів, та 04.09.2019 митницею прийнято рішення № UA102000/2019/000093/2 про коригування митної вартості спірного автомобіля та скориговано митну вартість до 5000 EUR. (а.с. 60, 63-76) На підставі вказаного вище рішення, Чернігівською митницею ДФС відмовлено декларанту у митному оформленні (випуску) спірного товару, про що оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00385. (а.с. 61) 05.09.2019 декларантом до митного оформлення подана нова митна декларація № UA102230/2019/636732. (а.с. 62) Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості та карткою відмови, звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (резервним) методом. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів. Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. З наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше. Проте, варто врахувати, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Отже, зазначені приписи митного законодавства зобов`язують суб`єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обгрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб`єктом господарювання зобов`язання. При цьому, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом, є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам; 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Під час розгляду цього спору в суді першої інстанції в суді першої інстанції було досліджено, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення митної вартості. Наведені документи вказані митним органом в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00385. Згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 04.09.2019 № UA102000/2019/000093/2, причиною здійснення коригування митної вартості є: декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості: касові або товарні чеки, ярлики; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару або сировини; інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товару, переклад інвойсу на українську мову або інші наявні в нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару за власним бажанням. Чернігівською митницею ДФС подані декларантом документи визнані такими, що не можуть бути враховані для підтвердження заявленого рівня вартості транспортного засобу, оскільки: касовий чек від 29.08.2019 № 1612009031 - не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації з відповідним транспортним засобом; витяг з мережі Інтернет з ціновими даними про автомобіль - невідома URL- адреса сайту, тобто джерело отриманої інформації. Чернігівською митницею ДФС проведена консультація з декларантом з метою визначення основи вартості та обміну наявною інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, за результатами якої митний орган дійшов висновку про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу, відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС ДФС щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено - митна декларація від 19.06.2019 № UA209190/2019/044067 та відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet, до 5000,00 EUR. Тож, попередні методи не застосовано: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - з причин, наведених у рішенні; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність цінової інформації на ідентичні товари; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність цінової інформації на подібні товари; 4) на основі віднімання вартості - відсутність основи для віднімання; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність основи для додавання. Щодо посилань контролюючого органу на те, що касовий чек від 29.08.2019 № 1612009031 не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації з відповідним транспортним засобом, суд першої інстанції звернув увагу на те, що у останньому зазначено той самий UID-номер ATU 69799006, що і у рахунку-фактурі (інвойсі) від 29.08.2019 № 1896, з огляду на що, митний орган не був позбавлений можливості ідентифікувати сплачені позивачем кошти з рахунком-фактурою (інвойсом) за відповідний транспортний засіб. Натомість, в апеляційній скарзі вказано, що UID ATU є реєстраційним номером платника податку на додану вартість в Австрії, а у зазначеному чеку вказано реєстраційний номер платника податку на додану вартість в Австрії - продавця, проте в ньому не зазначено про те, хто сплачував за чеком, за який товар - відсутні будь-які дані автомобіля та реквізити інвойсу, що не давало можливості ідентифікувати, що ці кошти сплачувались саме за ввезений позивачем транспортний засіб. У силу приписів п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є :якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Колегія суддів, вважає, що наданий касовий чек від 29.08.2019 № 1612009031 дійсно не містить всіх можливих для ідентифікації товару реквізитів, однак, з урахуванням системного аналізу всіх наданих декларантом документів, можна дійти висновку про те, що зазначена в інших документах сума, що підлягала сплаті, співпадає з сумою, вказаною в касовому чеку, дата операції також збігається з іншими підтверджуючими документами (29.08.2019), а також у ньому вказано ідентифікаційний номер продавця, що відповідає назві продавця, зазначеному в інвойсі та інших документах. Крім того, позивач не мав впливу на формування/заповнення касового чеку продавцем, з огляду на що, колегія суддів підтримує висновок окружного суду, що по касовому чеку від 29.08.2019 № 006598 (Kassen ID: 1612009031), кошти сплачені саме за транспортний засіб OPEL, модель - ASTRA SPORTS TOURER, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014. Протилежного стороною відповідача доведено не було. (а.с. 16-17, 18, 50, 56, 119) Щодо зазначення митним органом про те, що з наданого позивачем витягу з мережі Інтернет з ціновими даними про автомобіль - невідома URL-адреса сайту, тобто, невстановлене джерело отриманої інформації, колегія суддів зазначає, що вказаний витяг з ціновими даними про автомобіль роздрукований з сайту www.autowinkler.at з відображенням адреси сайту на фото автомобіля. Наданий позивачем митному органу витяг також містить інформацію про місцезнаходження австрійської фірми-продавця, а саме: Autohaus Winkler GmbH, Hans List Strabe, 3, AT-8750 Judenburg Австрия, а також, номери телефонів вказаної фірми-продавця. (а.с. 26-27) У частині доводів апелянта про те, що надана роздруківка з сайту не є джерелом інформації з підтвердження ціни транспортного засобу, а відповідним джерелом підтвердження є лише URL -адреси, якої наданий витяг позивачем не містить, колегія суддів зазначає, що уніфікований локатор ресурсів (URL) (Uniform Resource Locator, єдиний вказівник на ресурс,) - це стандартизована адреса певного ресурсу (такого як документ, чи зображення) в інтернеті, який включає в себе назву протоколу доступу (HTTP) та шлях до ресурсу, формат якого залежить від схеми доступу. З огляду на наведене, маючи назву сайту, на якому розміщено вказане оголошення з ціновою пропозицією, митний орган не був позбавлений можливості здійснити перевірку наданих позивачем відомостей по назві інтернет адреси та наявності вихідних даних про пошук транспортного засобу. Даних про те, що надані декларантом відомості про ціну транспортного засобу за оголошенням не вдалось ідентифікувати та сайті продажу, або такі є неправдивими, стороною відповідача не було надано. До того ж, згідно акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу Львівської митниці ДФС від 01.09.2019 № UA209060/2019/48595, транспортний засіб «Легковий автомобіль - 1 шт.; бувший у використанні; марка - OPEL; модель - ASTRA SPORTS TOURER; номер кузова - НОМЕР_1 » має наступні пошкодження: «пошкоджено лакофарбові покриття». (а.с. 20-21, 51) Відповідно висновку експертного дослідження від 10.10.2019 № 25/7441/7022, складеного судовим експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Брачуном В.В., у вищевказаного транспортного засобу номер двигуна пошкоджений корозією. (а.с. 122) Натомість, використані відповідачем дані наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС ДФС щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено - митна декларація від 19.06.2019 № UA209190/2019/044067 та дані інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet, а також autoscout24.com, mobile.de про вартість транспортного засобу «OPEL», модель «ASTRA SPORTS TOURER», 2014 року виготовлення, з відповідними технічними характеристиками, які було взято відповідачем, як підставу для коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобіля (а.с. 63-76), не містять жодних відомостей про вищевказані пошкодження, а тому, відповідач при коригуванні митної вартості не врахував зазначені в акті огляду пошкодження, що вказує на некоректне порівняння ідентичних транспортних засобів за характеристиками, проте за різних умов експлуатації та технічного стану автомобіля, що, безумовно, впливає та ринкову ціну останнього при продажі. Колегія суддів вважає цілком обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідач не здійснив повне порівняння характеристик товарів, що вплинуло на обґрунтованість взяття ним до уваги даних авто з іншими технічними характеристиками та, відповідно, його вартості та з урахуванням індивідуальних ознак. Також, колегія суддів бере до уваги те, що спрацювання системи управління ризиками митного органу, є рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю аналогічних транспортних засобів на інформаційного ресурсі системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників, зазначених на вказаному інформаційному ресурсі. Наявність у митного органу певної інформації щодо інших цін та характеристик на подібний товар, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості (дискреційних повноважень), не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну, а тому, такі дані, насамперед, є для внутрішнього користування, та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Надані позивачем до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже, у сукупності, ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками окружного суду про те, що оскаржувані картка відмови Чернігівської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00385 та рішення Чернігівської митниці ДФС від 04.09.2019 № UA102000/2019/000093/2 про коригування митної вартості товарів підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Колегія суддів вважає, що митним органом так і не було не доведено факту неправильності визначення позивачем митної вартості автомобіля за першим методом, зважаючи на те, що всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного транспортного засобу було надано самим декларантом, а також, додатково надіслано і на вимогу відповідача. У частині доводів апелянта про необгрунтованість висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача судових витрат про надання правничої допомоги адвоката, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 9536 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп., з них: судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. та понесені витрати на правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, адвокатом Полевик Н.С. було надано суду договір про надання правничої допомоги адвокатом від 21.10.2019; акт здачі-прийняття наданих послуг від 13.11.2019, з розрахунком витраченого часу, для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) відповідно до договору про надання правничої допомоги адвокатом від 21.10.2019. (а.с. 31-32) Згідно договору про надання правничої допомоги адвокатом від 21.10.2019, укладеного між позивачем та адвокатом Полевик Н.С., замовник зобов`язаний оплатити надані адвокатом послуги за виконаний обсяг робіт у розмірі, строки та в порядку, встановлені цим договором, а також винагороду (гонорар) при досягненні бажаного результату (пункт 3.2). Розмір гонорару по даному договору становить суму, визначену у Додатку 1 до цього договору (пункт 5.2). Згідно з додатком 1 - актом здачі-прийняття наданих послуг від 13.11.2019, з розрахунком витраченого часу, для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) відповідно до договору про надання правничої допомоги адвокатом від 21.10.2019, адвокатом Полевик Н.С. позивачу була надана правова допомога, відповідно до укладеного договору, вартість якої склала 8000,00 грн. (а.с. 32) У відповідності до квитанції від 13.11.2019 до прибуткового касового ордера № 20, адвокатом Полевик Н.С. прийнято від ОСОБА_1 , на підставі договору про надання правничої допомоги адвокатом від 21.10.2019, кошти у сумі 8000,00 грн. (а.с.33). При поданні адміністративного позову до суду, адвокатом Полевик Н.С. до нього було додано орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи від 15.11.2019, відповідно до якого витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу склали 8000,00 грн. (а.с. 35) Відповідно до приписів ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Велика Палата Верховного Суду вказала, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами. Такий висновок висвітлений у постанові від 17.10.2018 у справі № 301/1894/17. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. В частині відшкодування позивачу вартості витрат на професійну правничу допомогу за надані послуги, визначені у акті здачі-приймання наданих послуг від 13.11.2019, колегія суддів вказує на те, що послуги «вивчення та аналіз оскаржуваних рішень, вивчення юридичної практики» охоплюються загальною діяльністю адвоката, а послуги «ксерокопія документів» за своєю суттю та спрямуванням не є професійною правничою допомогою адвоката, а є складовою витрат при підготовці та поданні позову, проте, не кожна дія підлягає стягненню/відшкодуванню за рахунок іншої сторони. Колегія суддів, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, предмет доказування у цій справі, складність справи (розглянуто у порядку загального позовного провадження), участь адвоката в 3 судових засіданнях (загалом до 20 хв.) та зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів до суду, приходить до висновку про обгрунтовану необхідність зменшення розміру таких витрат до 5000 грн., з урахуванням та дотриманням балансу співмірності та обгрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС. Водночас, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що вказана справа є справою незначної складності (малозначною), з урахуванням того, що суд першої інстанції здійснював розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження, з дотриманням всіх процесуальних стадій загального провадження. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права (необгрунтоване/неспівмірне визначення та розрахунок розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката) призвело до помилкового вирішення справи в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., а відтак, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з новим розподілом витрат, а в іншій частині - залишенню без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Північної митниці Держмитслужби. Стороною апелянта так і не було надано/наведено належних та переконливих доказів, які б давали підстави для наявності на момент прийняття оскаржуваного рішення обґрунтованих сумнівів в достовірності задекларованого позивачем розрахунку митної вартості автомобіля. Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур. Доводи апеляційної скарги по суті предмета спору не містять належних та достатніх підстав для висновку про необгрунтованість позовних вимог. Водночас, в частині висновків суду першої інстанції про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновків про те, що в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати, та прийняти нову постанову в цій частині з новим розподілом витрат на правничу допомогу адвоката. Керуючись ст. ст. 139, 243, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 - скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судових витрат у сумі 9536 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп., з них: судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. та понесених витрат на правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. Ухвалити в цій частині нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 6536 (шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп., з них: судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. та понесені витрати на правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. У іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко