Постанова 4855 № 640/7650/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7650/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2019 № 0000901303, № 0000911303. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. До Шостого апеляційного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про заміну сторони (відповідача) правонаступником, а саме, з ГУ ДФС у Київській області на її правонаступника - ГУ ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 43141377). Дана заява подана з урахування постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 19.12.2018, розпорядження Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019. Отже, функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики здійснюють відповідні територіальні органи Державної податкової служби України. Відповідно до положень ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Таким чином, колегія суддів вважає, що подана заява про заміну сторони (відповідача) правонаступником, а саме, з ГУ ДФС у Київській області на її правонаступника - ГУ ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 43141377)підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 24.06.2016 по 31.12.2017, результати якої оформлені актом від 22.12.2018 № 1159/10-36-13-03/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановлено наступні порушення: - п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2 755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: ФОП ОСОБА_1 в частині вимог виконання даного пункту щодо обов`язкової реєстрації платником ПДВ; - п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 565382 грн., в тому числі: за вересень 2016р. в сумі 106570 грн., за жовтень 2016р. в сумі 158090 грн., за листопад 2016р. в сумі 154549 грн., за грудень 2016р. в сумі 146173 грн.; На підставі вказаних висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення: - від 21.01.2019 № 0000901303, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 706727,50 грн., з яких 565382,00 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 141345,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; - від 21.01.2019 № 0000911303, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 680 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного: - особа підлягає обов`язковій реєстрації, як платник податку на додану вартість, якщо сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована такій особі за останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень без урахування податку на додану вартість; - згідно акта перевірки, в серпні 2016 року ФОП ОСОБА_1 було перевищено обсяг виручки від здійснення операцій з поставки товарів сукупно 1000000,00 грн., а в частині посилань позивача на те, що у період з 24.06.2016 по 31.12.2016 він здійснював діяльність з посередництва в роздрібній торгівлі хлібо-булочними виробами у якості комісіонера за договором комісії з ТОВ «Київхліб», з огляду на що, кошти які були отримані останнім, як комісіонером, від продажу товару не можна класифікувати як нараховану чи сплачену позивачу від здійснення операцій з постачання товарів/послуг суму коштів , оскільки вони позивачу не належали, підлягали поверненню комітенту, мали транзитний характер і не включались до складу валового доходу, суд першої інстанції вказав на те, що суд не може надати правову оцінку вищезазначеним посиланням позивача, оскільки позивачем самостійно задекларовано загальний оподаткований дохід в сумі 4400584,99 грн. згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. Доводи апеляційної скарги: - у зв`язку із здійсненням діяльності з посередництва в роздрібній торгівлі хлібо-булочними виробами у якості комісіонера за договором комісії № 01/07-2016-КС від 01 липня 2016 року з ТОВ «Київхліб», право власності на товар до позивача не переходило, він не був продавцем вказаного товару, а лише надавав послуги зі сприяння його продажу, а тому, отримані грошові кошти від третіх осіб, в якості оплати вартості товару, були перераховані в подальшому на користь ТОВ «Київхліб» (комітент) які і є оподатковуваним доходом саме ТОВ «Київхліб»; - апелянт вказує на те, що кошти які були отримані ним, як комісіонером, від продажу такого товару не можна класифікувати як нараховану чи сплачену від здійснення операцій з постачання товарів/послуг суму коштів, оскільки підлягали поверненню комітенту, мали транзитний характер, і не включались до складу валового доходу, а тому, для визначення об`єкта оподаткування враховуватись повинні лише кошти, що надійшли розрахунковий рахунок позивача від комітента (сума винагороди), яка за 2016 рік склала 346 459,00 грн. і яка не перевищувала 1000000 грн. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Нормами Податкового кодексу України, передбачено як обов`язкову, так і добровільну реєстрацію особи платником податку на додану вартість, при цьому, вимоги щодо обов`язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість передбачено приписами ст. 181 ПК України. Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. У свою чергу, положеннями п. 182.1 ст. 182 ПК України, якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою. Пунктами 183.1 та 183.2 ст. 183 ПК України, передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу. Згідно з п. п. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Отже, з урахуванням наведеного, особа підлягає обов`язковій реєстрації, як платник податку на додану вартість, якщо сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована такій особі за останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень без урахування податку на додану вартість. При цьому, для цілей цієї норми, важливим є те, що суми, які особа отримала за останні 12 календарних місяців від провадження господарської діяльності, повинні бути оподатковуваним доходом цієї особи. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що за період з 24.06.2016 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність у сфері торгівлі товарами широкого асортименту на загальній системі оподаткування (свідоцтва платника єдиного податку 3-ї групи 5%). Згідно акту перевірки, в серпні 2016 року, ФОП ОСОБА_1 перевищено обсяг виручки від здійснення операцій з поставки товарів сукупно 1000000,00 грн., у зв`язку з чим, на виконання вимог п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, він повинен був зареєструватись, як платник податку на додану вартість з 11.09.2016 і подавати до Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ податкові декларації з ПДВ. Так, перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 24.06.2016 по 31.12.2016 було встановлено їх заниження у сумі ПДВ 565382 грн., в тому числі: за вересень 2016р. в сумі 106570 грн., за жовтень 2016р. в сумі 158090 грн., за листопад 2016р. в сумі 154549 грн., за грудень 2016р. в сумі 146173 грн. Документальною перевіркою аналізу руху коштів по розрахунковому рахунку та згідно реєстраторів розрахункових операцій встановлено заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ у сумі ГІДВ 565382 грн., в тому числі: за вересень 2016р. в сумі 106570 грн., за жовтень 2016р. в сумі 158090 грн., за листопад 2016р. в сумі 154549 грн., за грудень 2016р. в сумі 146173 грн. При цьому, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що у період з 24.06.2016 по 31.12.2016 здійснював діяльність з посередництва в роздрібній торгівлі хлібо-булочними виробами у якості комісіонера за договором комісії №01/07-2016-КС від 01 липня 2016 року з ТОВ «Київхліб», з огляду на що, кошти які були отримані ним, як комісіонером від продажу товару, не можна класифікувати як нараховану чи сплачену позивачу від здійснення операцій з постачання товарів/послуг суму коштів , оскільки вони йому не належали, підлягали поверненню комітенту, мали транзитний характер і не включались до складу валового доходу. Позивач вважає, що його оподатковуваним доходом є лише ті кошти, які він отримав від виконання договору комісії, а інші отримані від покупців хлібо-булочних продуктів кошти, повертались ТОВ «Київхліб», які є доходом саме цього товариства. Кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок комітента і залишились у нього в кінцевому підсумку (сума винагороди), яка за 2016 рік склала 346459,00 грн., не перевищує 1000000 грн. Суд першої інстанції, не надавав правової оцінки вказаним доводам та аргументам сторони позивача, з урахуванням того, що позивачем було самостійно задекларовано загальний оподаткований дохід в сумі 4400584,99 грн. згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, а доказів подання до контролюючого органу уточнюючої декларації позивачем не надано. Таким чином, окружний суд дійшов висновку про те, що перевищення позивачем обсягу виручки від здійснення операцій з поставки товарів сукупно 1000000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема, поданою позивачем декларацією про майновий стан і доходи за 2016 рік. Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що зроблені без урахування всіх важливих обставин, з огляду на таке. За перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем (комісіонер) та ТОВ «Київхліб» (комітент), зокрема, укладено договір комісії від 01.07.2016 року № 01/07-2016-КЦ, відповідно до умов якого, комітент доручає, а комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента за комісійну плату (за договором - винагорода або плата) наступні юридично значимі дії: - вчиняти правочини щодо продажу продукції, що належить комітенту та визначена відповідно до умов цього Договору (за договором - товар), фізичним та/або юридичним особам в роздріб або оптом за вибором комісіонера; - оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента, а також діяти в інтересах комітента перед третіми особами з питань продажу товару, в тому числі, але не обмежуючись цим, здійснювати дії з підготовки та укладення від свого імені, але за рахунок комітента, відповідних договорів з третіми особами (за договором - покупці) щодо продажу (реалізації) товару комітента та передача за цими договорами зазначеного товару покупцям; - зберігати товар комітента в належному стані у спеціально відведеному та обладнаному для такого зберігання місці, в температурному режимі та умовах, належних для відповідного виду (типу) товару, зазначених на упаковці товару або інших документах; - вживати заходи щодо просування товару на ринку споживчих товарів (на підставі окремої вимоги/запиту комітента); - надавати оперативну звітність та аналітичну інформацію щодо стану реалізації товару (за запитом комітента); - вчиняти інші дії, пов`язані з вищевказаними операціями, якщо комісіонеру необхідно для належного виконання доручень комітента за цим Договором. Умовами вказаного договору передбачено, що право власності на товар належить комітенту та переходить від комітента до покупців з моменту їх продажу (реалізації) комісіонером. (а.с. 31-33, 34) На підтвердження фактичного виконання вказаного договору, позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2016 № 1 на суму 31022 грн.; від 31.07.2016 № 2 на суму 18428,58 грн.; від 31.07.2016 № 3 на суму 11551,57 грн.; від 31.08.2016 № 4 на суму 30138,93 грн.; від 31.08.2016 № 5 на суму 19487,72 грн.; від 31.08.2016 № 6 на суму 11319,11 грн.; від 30.09.2016 № 7 на суму 34307,60 грн.; від 30.09.2016 № 8 на суму 20970,76 грн.; від 30.09.2016 № 9 на суму 13369,03 грн.; від 31.10.2016 № 10 на суму 37067,37 грн.; від 31.10.2016 № 11 на суму 21560,70 грн.; від 31.10.2016 № 12 на суму 14068,43 грн.; від 30.11.2016 № 13 на суму 34991,46 грн.; від 30.11.2016 № 14 на суму 20951,17 грн.; від 30.11.2016 № 15 на суму 14290,77 грн.; від 31.12.2016 № 16 на суму 33703,36 грн.; від 31.12.2016 № 17 на суму 19057,31 грн.; від 31.12.2016 № 18 на суму 12776,14 грн. (а.с. 35-52) Загальний розмір комісійної винагороди за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, зазначеної в вищеперелічених актах, становить 399062,21 грн. Крім того, до матеріалів справи залучено акти прийому передачі товару на комісію до договору № 01/07-2016-КС від 01.07.2016, згідно яких, комітент передавав, а комісіонер приймв на комію товар на вказані в них суми. (а.с. 64-81) Отриманння позивачем зазначених сум також підтверджується рухом коштів, згідно банківських виписок з рахунку. (а.с. 82-98) Згідно даних зі звітної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, ФОП ОСОБА_1 задекларував: - сума одержаного доходу: 4400584,99 грн.; - вартість придбаних тмц, що реалізовані/використані у виробн. продукції: 4020923,93 грн.; - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату: 255305,79 грн; - інші витрати: 1596,00 грн.; - сума чистого оподатковуваного доходу: 122760,27 грн. (а.с. 131-133, 134) Водночас, в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що окрім отриманої комісійної винагороди, позивач мав включити до оподатковуваного доходу сплачену третіми особами вартість товарів, послуги щодо продажу яких надавались позивачем ТОВ «Київхліб» за договором комісії. Колегія суддів вважає зазначені висновки податкового органу необґрунтованими, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Тобто, комісіонер зобов`язується вчиняти угоди від свого імені. Незважаючи на це, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 Цивільного кодексу України). З урахуванням наведеного, під час комісії не відбувається передача права власності від комітента до комісіонера - комітент хоча і не бере участі в угоді з реалізації майна, проте він весь час залишається власником цього майна або відповідних грошових коштів. Так, на відміну від договорів поставки та договорів купівлі-продажу, за договором комісії, право власності на товари, що реалізуються третім особам до комісіонера не переходить, продавцем товарів є саме комітент, а комісіонер на підставі укладеного з продавцем товарів відповідного договору після виконання доручення отримує від комітента винагороду. Отже, оскільки право власності на товар до позивача не переходило, що передбачено також умовами договору комісії, позивач - ФОП ОСОБА_1 продавцем вказаного товару не був, а лише надавав послуги зі сприяння його продажу, отримані ним грошові кошти від третіх осіб в якості оплати вартості товару та перераховані, в подальшому, на користь ТОВ «Київхліб» (комітент) на виконання вимог договору комісії, є оподатковуваним доходом саме ТОВ «Київхліб», а не позивача, адже ці кошти у інакшому випадку, подвійно б підлягали оподатковуванню. Оскільки загальний розмір отриманої комісійної винагороди за 2016 рік позивача не перевищує 1000000 гривень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача обов`язку зареєструватись платником податку на додану вартість, з подальшим нарахуванням та сплатою податкових зобов`язань із вказаного податку. Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000901303 від 21.01.2019 є протиправним та підлягає скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № 0000911303 від 21.01.2019 також підлягає скасуванню, як похідне від первинного встановленого порушення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та дають підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Київській області від 21.01.2019 № 0000901303, № 0000911303. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до помилкового вирішення спору, а тому, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Оскільки, колегія суддів дійшла до висновків про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог, наявні підстави для нового розподілу судових витрат на сплату судового збору, що понесені позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, згідно з приписами ст. ст. 139, 322 КАС України. При зверненні до суду першої інстанції, позивачем було сплачено 7074,07 грн., за подання апеляційної скарги - 10611,10 грн., що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст. ст. 139, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2019 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 21.01.2019 № 0000901303, № 0000911303. Стягнути за рахунок бюджетний асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 5А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на сплату судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 17685,17 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять гривень 17 коп.) Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко Повний текст постанови складено 10.06.2020.