Постанова 4855 № 743/608/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 743/608/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Гайворонського В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2020 року, суддя Сташків В.Б., у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про продовження строку затримання,- У С Т А Н О В И В: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом про продовження строку затримання гр. Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 . Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2020 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. 14.05.2018 року працівниками поліції УБЗПТЛ ГУ НП в м. Києві було виявлено гр. Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав на території України без документів, які б надавали право законного перебування на території України та не виконав рішення суду про примусове повернення з України. 14.05.2018 року ЦМУ ДМС у м. Києві прийнято відносто ОСОБА_1 рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, зобов`язано залишити територію України не пізніше 31.05.2018 року. Відповідно до рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської обалсті від 31.05.2019 року у справі №743/986/19 вирішено примусово видворити за межі України гр. Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та затримати з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні до 29 листопада 2019 року. 29 травня 2019 року уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було піддано адміністративному затриманню, на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП прийнято рішення про поміщення громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 до Чернігівського ПТПІ. 30 травня 2019 р. громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 за актом приймання-передавання іноземця або особи без громадянства, передано до Чернігівського ПТПІ. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2019 року продовжено строк затримання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 21 травня 2020 року включно в Чернігівському ПТПІ, з метою забезпечення його примусового видворення. Згідно з листами Чернігівського ПТПІ № 09-02/87 від 16.01.2020 р., № 09-02/252 від 07.02.2020 р., № 09-02/262 від 10.02.2020 р., № 09-02/443 від 10.03.2020 р., № 09-02/650 від 16.04.2020 р. та актами про відмову вчинити певні дії від 7 лютого 2020 р., від 10 березня 2020 р., від 16 квітня 2020 р., встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не здійснює співпрацю під час процедури його ідентифікації, оскільки відмовлявся, з особистих міркувань, від заповнення анкет на Посольство Азербайджанської Республіки. Листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 10.02.2020 року за № 8010.8.3-7258/80.1-20, позивач звертався до Консульського відділу Посольства Азербайджанської Республіки в Україні з клопотанням ідентифікувати та документувати свідоцтвом про повернення на Батьківщину громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що особа ОСОБА_1 встановлена копією паспорта № НОМЕР_1 , яка міститься в матеріалах справи, даних про втрату якого не має і саме по цьому паспорту проводилась ідентифікація відповідача при первісному затриманні, що виключає процедуру ідентифікації даної особи. Окрім того, суд зазначив, що дана обставина, а також те, що відповідач відмовляється заповнити анкету встановленої форми в частині документування особи свідоцтвом на повернення до країни походження, дані обставини не є вичерпними умовами за яких неможливо забезпечити примусове видворення іноземця у розумінні вимог ст. 289 ч 13 КАС України. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду не може погодитись з такими доводами суду першої інстанції з оглядцу на наступне. Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Відповідно до ч. 1 зазначеного Закону Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (ч.3 ст. 30 Закону). За змістом частини 4 ст. 30 Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до компетентного органу із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Згідно з частиною 5 ст. 30 Закону рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства. Стаття 31 Закону визначає перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення іноземця або особи без громадянства. Як зазначив в апеляційній сказзі позивач, відповідач не надав оригінал паспортного документу, який би посвідчував його особу та відмовляється у співпраці. Зазначені обставини унеможливлюють його ідентифікацію та повернення з України до країни походження чи до третьої країни. Окрім того, позивачем вказано, що на даний час процедуру ідентифікації особи відповідача, яка б надала можливість його видворення з України, не завершено. За змістом частини 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Крім вказаного, Закон зазначає, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні. Відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» документами, що посвідчують особу іноземця є: - паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною; - посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні; - посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні; - посвідчення особи на повернення - документ, який видається іноземцю або особі без громадянства у випадках, передбачених міжнародними договорами України про реадмісію (приймання і передачу осіб); - посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон - документ, що посвідчує особу без громадянства під час перетинання нею державного кордону України і перебування за кордоном. Отже, у розумінні вимог чинного законодавства України документом, що посвідчує особу іноземця є паспортний документ. Законодавство України не передбачає ідентифікацію особи іноземця за ксерокопією паспорта. Згідно Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС, Адміністрації Держприкордонслужби та СБУ від 23.04.2012 року №353/271/150 ця Інструкція визначає порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів (далі - органи ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі - СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання. За змістом розділу УІ Інструкції якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно. Як убачається в матеріалів справи, позивач 10.02.2020 року звернувся до Консульського відділу Посольства Азербайджанської Республіки щодо ідентифікації особи відповідача (а.с.27), проте, відповіді від консульського віддіу на час звернення до суду з адміністративним позовом до ДМС не поступило. Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.12 ст. 289 КАС). На час звернення позивача до суду з даним позовом 14.05.2020 року, строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закінчується 21.05.2020 року, а отже позивач у строк визначений вищезазначеною нормою закону звернувся до суду з даним позовом. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідач уникає співпраці під час процедури його ідентифікації, належного документа, який би ідентифікував його особу не має і останній його не надав, а документи з консульського відділу не надійшли щодо особи останнього, а також з урахуванням строків затримання відповідача, мають місце правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. З урахуванням вищевикладених доводів та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, а тому рішення Ріпкинського окружного адміністративного суду Чернігівської області від 14 травня 2020 року підлягає скасуванню як постановлене помилково та ухвалення нового судового рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 371 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області задовольнити. Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2020 року скасувати та ухвалити у справі постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Продовжити строк затримання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на шість місяців до 21 листопада 2020 року з метою забезпечення примусового видворення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Постанову виготовлено: 09 червня 2020 року.