Постанова 4855 № 640/1445/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1445/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрінком" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ : Публічне акціонерне товариство "Укрінком" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2018 року №0721501212 та №0721531212. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2018 року №0721501212 в частині нарахування штрафу на суму 108921,76 грн. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76, пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", за результатом якої складений акт від 31 липня 2018 року №5758/26-15-12-12-12 (далі - акт перевірки). Так, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного податкового зобов`язання за 2015, 2016 роки по орендній платі за землю юридичних осіб, чим порушено вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2018 року: - №0721501212, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку 62, 62, 62, 62, 31, 31, 31, 31, 31, 31, 31 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 770341,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 154 068,20 грн. - №0721531212, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку 30, 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 123 418,20 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 12 341,82 грн. Позивач вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Згідно із пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Згідно пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, у разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни. Одночасно пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. Так, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10 травня 2016 року у справі №910/5415/16 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Спаський" до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", третя особа - Київська міська рада та розірвано договір оренди земельної ділянки від 14 листопада 2007 року, укладений між Київською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 21 листопада 2007 року за №85-6-00359. Згадуване судове рішення набуло законної сили 31 травня 2016 року. Як вказано вище, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного податкового зобов`язання, зокрема за 2015 рік по орендній платі за землю юридичних осіб, тобто до прийняття Господарським судом міста Києва згадуваного судового рішення. Щодо податкового зобов`язання за 2016 рік, суд зазначає, що позивачем самостійно задекларовано грошове зобов`язання та декларацію у зв`язку із зміною суб`єкта оподаткування подано не було. Натомість, грошове зобов`язання за 2016 рік сплачено, проте з порушенням термінів оплати. З огляду на викладене, суд вважає безпідставним посилання позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 10 травня 2016 року у справі №910/5415/16, як на підставу для скасування штрафних санкцій за порушення терміну самостійно визначеного грошового зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб. Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Також, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22 березня 2016 року № 385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку". Так, відповідно до статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року в адміністративній справі №826/1162/16 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "УкрІнБанк", а саме: визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 934 від 24 грудня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" до категорії неплатоспроможних"; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УкрІнБанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку"; зобов`язано Національний банк України надати термін в 95 днів для відновлення платоспроможності Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк". Зазначене судове рішення набрало законної сили 14 квітня 2016 року. Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року в адміністративній справі №826/5325/16 задоволено частково позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб - Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк", уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Інноваційний Банк" Білої Ірини Володимирівни, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" з моменту її прийняття; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 березня 2016 року № 385 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" з моменту його прийняття; зобов`язано Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах). Зазначене судове рішення набрало законної сили 14 вересня 2016 року. Таким чином, у період з 24 грудня 2015 року по 14 квітня 2016 року у відповідача були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату позивачем грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб, що вказує на наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2018 року №0721501212 в частині нарахування штрафу на суму 108 921,76 грн. Щодо податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2018 року №0721531212, суд зазначає, що відповідно до розрахунку до такого податкового повідомлення-рішення позивачу нараховано штраф за період з 01 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2016 року та з 01 грудня 2016 року по 30 грудня 2016 року. Як зазначено вище, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року в адміністративній справі №826/5325/16, яка набрала законної сили 14 вересня 2016 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 березня 2016 року № 385 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Тобто, у період з 01 по 30 жовтня 2016 року та з 01 по 30 грудня 2016 року були відсутні обставини, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", отже при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2018 року №0721531212 відповідач діяв відповідно до норм Податкового кодексу України. Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк