Постанова 4852 № 280/1126/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1126/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року (головуючий суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі Відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за вислугу років з 01.01.2018 у зниженому розмірі: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% перерахованої пенсії, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% перерахованої пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», ч.17 ст.43 та ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням її збільшення в розмірі 100% суми підвищення пенсії. В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що Відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснює виплату Позивачу пенсії з урахуванням розстрочки передбаченої п. 2 Постанови КМУ №103. При зверненні до Відповідача із заявою щодо виплати з 01.01.2018 року перерахованої пенсії у повному обсязі без урахування розстрочки, Відповідач відмовив у виплаті всієї суми пенсії. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року по справі №280/1126/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки діям Відповідача щодо виплати Позивачу пенсії з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 10.08.20111 перебуває на обліку в Головному управління ПФУ в Запорізькій області та отримує за вислугу років відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З січня 2018 року Позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Порядку №45 та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Перерахована Позивачу у 2018 році пенсія Відповідачем відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» виплачується у таких розмірах: з 01.01.2018 50%; з 01.01.2019 75%; з 01.01.2020 100%. 10 грудня 2019 року Позивач звернувся із заявою до Відповідача про здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 у розмір 100% підвищення суми пенсії з урахуванням виплачених сум. Листом від 02 січня 2020 року №3094/С-9 Відповідач повідомив Позивача про те, що оскільки п. 1 і п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону, з 05.03.2019 визнані у судовому порядку не чинними, то на теперішній час відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії. Враховуючи, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України Пенсійному фонду України після набрання чинності судовим рішенням не збільшувались, то виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань, визначених на цю мету. Разом з цим, 14.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804, якою передбачено проведення протягом 2019 року виплати пенсій призначених згідно Закону до 01.03.2018, в розмірі 75% суми підвищення пенсій, визначеної станом на 01.03.2018. Правомірність виплати Позивачу підвищення пенсії у зменшеному розмірі з 01.01.2018 є предметом судового розгляду у даній справі. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що зменшивши виплату пенсії Позивачу упродовж 2018-2019 років, Відповідач фактично частково припинив її виплату на підставі підзаконного нормативно-правового акту, що свідчить про протиправність такого зменшення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Статтею 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (в редакції на момент призначення Позивачу пенсії) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. Отже, вказаною нормою права визначено підстави для перерахунку пенсій, в той час, як порядок здійснення перерахунку пенсій, встановлювався Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення перерахунку таких пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (далі - Порядок №45). З 01.01.2017 року, у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, змінилося правове регулювання перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших осіб. Так, згідно із ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону №1774-VIII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Таким чином, з 01.01.2017 року повноваження Кабінету Міністрів України стосуються не лише встановлення порядку здійснення перерахунку пенсій, а і визначення умов (підстав) для такого перерахунку, а також визначення розмірів пенсій. 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (ділі - Постанова №103). Зазначеною постановою були внесені зміни, зокрема і до пунктів 1, 2 Порядку №45, які викладені у новій редакції: «Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 Постанови №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії Позивача, далі - постанова №704), зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби безпеки згідно з додатком 4; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком

16. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Тобто пунктом 2 зазначеної постанови визначений порядок, яким виплата Позивачу сум підвищення перерахованої пенсії, що мали бути перераховані та виплачені в період з 01.01.2018, фактично розстрочена на певний термін. Вказаними положеннями постанови Кабінету Міністрів України №103 керувався Відповідач, здійснюючи виплату перерахованої пенсії Позивачу. Надаючи оцінку правомірності дій Відповідача у спірних відносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що положення постанови Кабінету Міністрів України №103, в частині встановлення строків та розмірів виплати перерахованої пенсії, не відповідають положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з чим не повинні застосовуватися при вирішенні питання щодо строків та порядку виплати вже перерахованої пенсії. Так відповідно до ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону №1774-VIII) Кабінету Міністрів України делеговано повноваження щодо встановлення умов, порядку та розмірів перерахунку раніш призначених пенсій, а не повноваження щодо встановлення порядку (строків, розмірів) виплати вже перерахованих пенсій. У свою чергу ст. 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Отже, встановивши те, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 не відповідає положенням Закону № 2262-ХІІ, в частині обсягу делегованих повноважень Кабінету Міністрів України в питаннях перерахунку пенсії, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені положення постанови КМУ №103 не повинні застосовуватися Відповідачем при вирішенні питання щодо строків та порядку виплати вже перерахованої пенсії. У відповідності із ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже оскільки норми Закону України №2262-ХІІ мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України №103, то застосуванню у спірних відносинах підлягають саме положення Закону №2262-ХІІ. При цьому слід звернути увагу на те, що норми Закону України №2262-ХІІ не передбачають можливості розстрочення виплати сум підвищення до перерахованих пенсій у зменшеному розмірі. Відповідно до ст. 11 Закону України №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний порядок виплати пенсій визначений ст. 52 Закону України №2262-ХІІ, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Отже положення Закону не передбачають можливості відстрочення (розстрочення, встановлення іншого порядку) виплати перерахованої (нарахованої) пенсії. З приводу відсутності повноважень у Кабінету Міністрів України встановлювати строки та порядок виплати вже перерахованої пенсії, суд апеляційної інстанції вважає за можливе звернути увагу і на правову позицію Верховного Суду, яка викладена за наслідками розгляду зразкової справи у рішенні від 06.08.2019 року (справа №160/3586/19). Так у мотивувальній частині рішення Верховний Суд зазначив те, що постановою Кабінету Міністрів України №103 врегульовано строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку раніш призначених пенсій. Та з цього приводу Верховний Суд зробив висновок про те, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, а також розмірів такої доплати не охоплюється поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії». З цих підстав суд апеляційної інстанції не приймає до уваги аргументи Відповідача, наведені у апеляційні скарзі, про те, що постанова №103 прийнята Урядом у межах своїх повноважень, які передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з чим Відповідачем правомірно здійснювалися пенсійні виплати у розмірах та строки, які такою постановою визначені. Щодо доводів Відповідача про застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так постановою Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що виплата пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», призначених до 01.03.2018 року, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначено станом на 1 березня 2018 року. Але положення вказаної постанови також не можуть бути застосовані у спірних відносинах, з огляду на вищевикладене, а саме з огляду на те, що Кабінет Міністрів України не має повноважень встановлювати порядок (строки, розмір) виплати вже перерахованої пенсії. Згідно зі статтею 52 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України. Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Зазначене свідчить про те, що Позивач мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії у визначених законодавством випадках та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень. З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Відповідача провести Позивачу виплату пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням її збільшення в розмірі 100% суми підвищення пенсії. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно заявлених позовних вимог, задовольнивши адміністративний позов. Поряд із цим, викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки засновані на неправильному застосуванні норм матеріального права, що у відповідності до положень статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни судового рішення шляхом зміни його мотивувальної частини. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року по справі №280/1126/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови Третього апеляційного адміністративного суду. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року по справі №280/1126/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова