Постанова 4852 № 160/7340/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7340/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., за участю: представника відповідача: Похило І.І.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілпак" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року (суддя суду І інстанції Сліпець Н.Є., повний текст рішення складено 08.01.2020 року) в адміністративній справі № 160/7340/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілпак" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілпак" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2019 року № 0011841415, №001831415. В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що факт поставки товарів за митними деклараціями, сформованими на підставі господарських операція з SOMA KOZMETIK SANAYI VE DIS TICARET LTD., STI (Туреччина), підтверджено митним органом та відповідними первинним фінансово-господарськими документами. Зауважено, що жодних зауважень до поданих позивачем до митного оформлення документів у митного органу у 2017 році не виникло, а товар було випущено у вільний обіг без проведення консультацій. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілпак" було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілпак", звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову. Також, позивачем було зазначено, що положеннями п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України передбачено проведення перевірки у разі надходження інформації від уповноважених органів інших держав, а така підстава для проведення перевірки, як надходження інформації від будь-яких державних органів, наведеною нормою не передбачено. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілпак» зареєстровано 07.03.2017 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, перебуває на податковому обліку в Амур-Нижньодніпровському ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Основним видом економічної діяльності за КВЕД є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. У період з 13.03.2019 року по 15.03.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, на підставі наказу від 01.03.2019 року №1284-п, повідомлення від 01.03.2019 року №384, та відповідно до ст. 336, ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (зі змінами), проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілпак» з питань державної митної справи в частині правильності визначення митної вартості товарів згідно окремих митних декларацій. За результатами документальної невиїзної перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 18.03.2019 року №13368/04-36-14-15/41198495 (далі - акт перевірки). Перевіркою встановлені порушення: - п. 1 ч. 1 ст. 279, ст. 295 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по сплаті мита за митними деклараціями №UA100030/2017/315803 від 20.07.2017 року, №UA100030/2017/315926 від 02.08.2017 року, №UA100030/2017/316267 від 22.08.2017 року, №UA100030/2017/316273 від 22.08.2017 року, №UA100030/2017/316511 від 06.09.2017 року, №UA100030/2017/316974 від 04.10.2017 року, №UA100030/2017/317154 від 13.10.2017 року, №UA100030/2017/317155 від 13.10.2017 року, №UA100030/2017/317647 від 11.11.2017 року, №UA100030/2017/317746 від 16.11.2017 року, №UA100030/2017/317749 від 16.11.2017 року, №UA100030/2017/317881 від 23.11.2017 року, на загальну суму 474 983,27 грн.; - п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкові зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями №UA100030/2017/315803 від 20.07.2017 року, №UA100030/2017/315926 від 02.08.2017 року, №UA100030/2017/316267 від 22.08.2017 року, №UA100030/2017/316273 від 22.08.2017 року, №UA100030/2017/316511 від 06.09.2017 року, №UA100030/2017/316974 від 04.10.2017 року, №UA100030/2017/317154 від 13.10.2017 року, №UA100030/2017/317155 від 13.10.2017 року, №UA100030/2017/317647 від 11.11.2017 року, №UA100030/2017/317746 від 16.11.2017 року, №UA100030/2017/317749 від 16.11.2017 року, №UA100030/2017/317881 від 23.11.2017 року, на загальну суму 1 990 977,83 грн. На підставі вказаного акта перевірки від 18.03.2019 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.04.2019 року: - №0011831415, яким збільшено податкові зобов`язання з податку додану вартість на загальну суму 2 488 722,29 грн., у тому числі 1 990 977,83 грн. за основним платежем, 497 744,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0011841415, про донарахування мита на товари, ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 593 729, 09 грн., у тому числі 474 983,27 грн. за основним платежем, 118 745,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Сілпак» 06.05.2019 року звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою з вимогами переглянути та скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.04.2019 року №0011831415 та №0011841415. За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України ршенням від 03.07.2019 року №30278/6/99-99-11-06-03-25 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 16.04.2019 року №0011831415 та №0011841415, а скаргу - без задоволення. Вважаючи протиправним прийняття наведених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства та обґрунтовано, що свідчить про відсутність правових підстав для їх скасування. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Пунктами 23 та 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частини першої статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу. Згідно з частиною п`ятою статтею 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості. Положеннями статті 272 Митного кодексу України, підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану варітьсь. Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Наведена норма податкового законодавства дає підстави для висновку, що сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару. Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України. Стаття 276 Митного кодексу України визначає платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру. Відповідно до статті 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що платники податків, при ввезені відповідного товару на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито та податок на додану вартість, які повинні обраховуватись з договірної контрактної вартості таких товарів. Як свідчать встановлені обставини справи, при здійсненні господарської діяльності, 12.06.2017 року позивачем було укладено з SOMA KOZMETIK SANAYI VE DIS TICARET LTD., STI (Туреччина) (продавець) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 12062017. З метою митного оформлення придбаного та ввезеного товару, позивачем були подані електронні митні декларації № UA100030/2017/315803 від 20.07.2017 року, № UA100030/2017/315926 від 02.08.2017 року, № UA100030/2017/316267 від 22.08.2017 року, № UA100030/2017/316273 від 22.08.2017 року, № UA100030/2017/316511 від 06.09.2017 року, № UA100030/2017/316974 від 04.10.2017 року, № UA100030/2017/317154 від 13.10.2017 року, № UA100030/2017/317155 від 13.10.2017 року, відповідно до яких до ввезення задекларовано: «клей», «замазки для ущільнення», «одяг», «пластикові кришки для закупорювання металевих балонів монтажної піни». Для митного оформлення вказаних товарів ТОВ «Сілпак» надавались: контракт, товарно-транспортні накладні, коносаменти, інвойси, пакувальні листи та інші документи необхідні для митного оформлення. Однак, на переконання податкового органу, відомості відносно фактурної вартості товарів, зазначених в наведених митних деклараціях не відповідають їх фактичній вартості, у зв`язку з чим було знижена база оподаткування податком на додану вартість та митних платежів, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Встановивши зміст спірних правовідносин колегія суддів апеляційного суду погоджується з наведеними висновками податкового органу, з огляду на наступне. Як вбачається з листа митних органів Турецької Республіки від 12.07.2018 року №29980007-724.01.03/UA-34415308-35818703, асортимент товарів, задекларований за митними деклараціями №UA100030/2017/315803 від 20.07.2017 року, № UA100030/2017/315926 від 02.08.2017 року, № UA100030/2017/316267 від 22.08.2017 року, № UA100030/2017/316273 від 22.08.2017 року, № UA100030/2017/316511 від 06.09.2017 року, № UA100030/2017/316974 від 04.10.2017 року, № UA100030/2017/317154 від 13.10.2017 року, № UA100030/2017/317155 від 13.10.2017 року, № UA100030/2017/317647 від 11.11.2017 року, № UA100030/2017/317746 від 16.11.2017 року, № UA100030/2017/317749 від 16.11.2017 року, № UA100030/2017/317881 від 23.11.2017 року повністю співпадає з асортиментом товарів зазначеному у документах наданим митними органами Турецької Республіки, між тим, відрізняється фактурна вартість задекларованого товару за даними деклараціями, яка є значно меншою від фактурної вартості у країні експорту. Так, згідно митної декларації № UA100030/2017/315803 від 20.07.2017 року, вартість товару складає 46 041,84 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 75 528,00 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 26 486,16 дол. США. Згідно митної декларації №UA100030/2017/315926 від 02.08.2017 року, вартість товару складає 23 576,80 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 35 256,00 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 11 679,20 дол. США. Згідно митної декларації №UA100030/2017/316267 від 22.08.2017 року, вартість товару складає 75 595,48 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 118 518,52 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 42 923,04 дол. США. Згідно митної декларації №UA100030/2017/316273 від 22.08.2017 року, вартість товару складає 25 813,44 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 36 385,20 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 10 571,76 дол. США. Згідно митної декларації №UA100030/2017/316511 від 06.09.2017 року, вартість товару складає 100 681,28 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 161 384,28 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 60 703,00 дол. США. Згідно митної декларації №UA100030/2017/316974 від 04.10.2017 року, вартість товару складає 76 908,32 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 110 226,72 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 33 318,40 дол. США. Згідно митної декларації №UA100030/2017/317154 від 13.10.2017 року, вартість товару складає 51 261,60 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 80 136,00 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 28 874,40 дол. США. Згідно митної декларації №UA100030/2017/317155 від 13.10.2017 року, вартість товару складає 50 169,60 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 84 756,00 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 34 586,40 дол. США. Так, згідно митної декларації №UA100030/2017/317647 від 11.11.2017 року, вартість товару складає 101 865,60 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 168 486,00 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 66 620,40 дол. США. Згідно митної декларації №UA100030/2017/317746 від 16.11.2017 року, вартість товару складає 25 283,62 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 41 306,80 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 16 023,18 дол. США. Згідно митної декларації №UA100030/2017/317749 від 16.11.2017 року, вартість товару складає 25 117,20 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 35 580,00 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 10 462,80 дол. США. Згідно митної декларації №UA100030/2017/317881 від 23.11.2017 року, вартість товару складає 25 171,14 дол. США, тоді як згідно документів країни відправника 44 037,60 дол. США. Отже, фактурна вартість задекларованого товару, менша від фактурної вартості у країні експорту на 18 866,46 дол. США. Таким чином, з зазначених обставин справи вбачається, що фактурна вартість товару в експортних деклараціях перевищує таку вартість, відображену в поданих позивачем імпортних деклараціях, а тому, за відсутності спростування позивачем вказаних обставин належними та достовірними доказами, визначення відповідачем бази оподаткування та відповідно податкових платежів за спірним податковим повідомленням-рішенням є обґрунтованим, в силу приписів п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України. Також, колегія суддів апеляційного суду враховує, що відповідно до поданих відповідачем копій експортних декларацій, наданих останньому Міністерством торгівлі Республіки Турція, отримувачем товару, які експортувались від компанії SOMA KOZMETIK SANAYI VE DIS TICARET LTD., STI, було визначене українське підприємство UKRPEN LLC. Між тим, згідно листа ТОВ «УКРПЕН» від 31.01.2019 року №3101/19, останнє не мало жодних фінансово-господарських взаємовідносин з турецькою компанією Soma Sanayi Ve., STI, контрактів не укладало та перерахувань не здійснювало. Відтак, оскільки за всіма товарами, які експортувалися, вага та асортимент товару відповідають заявленим позивачем товарам, а також відповідають номера контейнерів, відображених позивачем в первинних документах, номерам контейнерів, в поданих Міністерством торгівлі Республіки Турція документах, то відповідно врахування наданих останнім податковим органам України документів, є обґрунтованим та не суперечить приписами чинного законодавства. Що стосується посилань позивача на протиправність проведення податковим органом документальної позапланової перевірки, на підставі висновків якої було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Отже, підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів. Відтак, оскільки підставою для проведення перевірки були листи митних органів Турецької Республіки ( які є уповноваженими органами іноземних держав) та долучені до них первинні документи, то відповідно проведення документальної невиїзної перевірки на їх підставі є обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП «Колега». З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни або скасування відсутні. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілпак" залишити без задоволення.. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року в адміністративній справі № 160/7340/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду на підставі ст. ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова в повному обсязі складена 10.06.2020 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай