Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9597/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9597/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року (суддя Тулянцева І.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заубер Холдінгс Україна» до Державної податкової служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в : До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Заубер Холдінгс Україна», в якому позивач просить: скасувати Рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1245693/35682355 від 06.08.2019 та № 1247469/35682355 від 07.08.2019 Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Державної фіскальної служби України та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні № 34 від 17.07.2019 та № 40 від 19.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ «Заубер Холдінгс Україна», датою їх подання. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» (постачальник) та ТОВ «РЕНАЙ» (покупець) було укладено договір поставки вугільної продукції № 2303-18 від 23.03.2018. На виконання умов договору підприємствами було складено Специфікацію, яка є невід`ємною частиною договору № 2303-18 від 23.03.2018, та погоджено поставку вугільної фракції дрібнодисперсної (шлам вуглевмісний) у кількості 20020 т на загальну суму 8541733,20 грн. Також на виконання умов договору поставки були виписані видаткові накладні, рахунки-фактури, посвідчення якості вугілля, а також здійснено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Рух товару підтверджується накладними на передачу матеріалів у виробництво (шлам вуглевмісний), прибутковими накладними готової продукції, залізничними накладними. В матеріалах справи також містяться договір відповідального зберігання № 17-01/13 від 17.01.2013 разом з Додатковими угодами № 1, № 2, № 3, укладеними позивачем з ТОВ НВП «Екологія-Дніпро 2000», за умовами яких останнє зобов`язуються зберігати шлам вуглевмісний, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Колеусівська, 1 на ділянках колишніх золошламонакопичувальних відстійників ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Позивачем виписано податкові накладні № 34 від 17.07.2019 та № 40 від 19.07.2019, які було подано засобами електронного зв`язку на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте позивачем 24 липня 2019 року та 26 липня 2019 року відповідно отримано квитанції № 1, згідно з якими реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав: «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Позивачем 29.07.2019 та 30.07.2019 направлено пояснення та документи на адресу податкового органу, проте рішеннями Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1245693/35682355 від 06.08.2019 та № 1247469/35682355 від 07.08.2019 відмовлено у реєстрації податкових накладних № 34 від 17.07.2019 та № 40 від 19.07.2019 відповідно, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Вказані рішення є предметом оскарження в даній адміністративній справі. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, якою визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо. Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, та зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та погодити їх з Міністерством фінансів України. Також пунктом 13 вказано Порядку встановлено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018, який погоджено з Міністерством фінансів України. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця. Пунктом 1.6 вказаного листа визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди в супереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Таким чином, вказаним пунктом визначено різні критерії ризиковості платника податків, проте з рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не можливо встановити що саме стало підставою для такого зупинення та унеможливлює з боку позивача самостійно визначити обсяг та перелік необхідних документів, а тому дане рішення не відповідає критерію правової визначеності. Натомість апелянтом не заперечується, що позивачем надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2019 року, справа № 826/10649/17, виклав правову позицію, яка є обов`язковою для в силу приписів ст. 242 КАС України, вказавши, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв оцінки, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, які стали наслідком попередньо прийнятих необґрунтованих рішень про їх зупинення, носять протиправний характер та підлягають скасуванню. Крім того, колегія суддів зазначає, що не є обґрунтованим рішення податкового органу № 1245693/35682355 від 06.08.2019 та № 1247469/35682355 від 07.08.2019 й з огляду на те, що позивачем після отримання квитанції № 1 було надано первинні документи з метою здійснення реєстрації податкових накладних, проте рішення не містять обґрунтувань щодо неналежності, недостатності тощо поданих первинних документів для здійснення їх реєстрації. Щодо доводів апелянта, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе його повноваження шляхом зобов`язання прийняти певне рішення, що належить до компетенції суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Неправомірна відмова державного органу має розглядатися як зловживання наданими законом повноваженнями і зобов`язання судом усунути таке зловживання шляхом прийняття певного рішення за встановлених обставин не може вважатися неправомірним втручанням у дискреційні функції суб`єкта владних повноважень. В даному випадку таке зобов`язання буде належним способом відновлення порушених прав та інтересів особи. Суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року в адміністративній справі № 160/9597/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 09 червня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 09 червня 2020 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова