Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4262/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 р.Справа № 440/4262/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Клочко К.І.) від 26.12.2019 року (повний текст рішення складено 02.01.2020 року) по справі № 440/4262/19 за позовом Першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, третя особа Філія державної установи "Центр пробації" в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Перший заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури звернувся до суду з адміністративним позовом до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, третя особа: Філія державної установи "Центр пробації" в Полтавській області, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради Полтавської області щодо невчинення дій до влаштування порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням Козельщинського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області та непередбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості із сплати аліментів; - зобов`язати Козельщинську селищну раду Полтавської області вжити заходів до влаштування порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням Козельщинського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області та передбачити в бюджеті видатки для фінансування суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості із сплати аліментів . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що невиконання Козельщинською селищною радою Козельщинського району Полтавської області чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання на життя. Вказує, що відповідачем не вирішено питання про внесення змін до бюджету в частині фінансування оплати праці за виконання суспільно корисних робіт. Така бездіяльність відповідача призводить до невиконання порушниками накладених судами адміністративних стягнень у вигляді суспільно корисних робіт. З цих підстав прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави у суді, посилається на відсутність у суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави у цій сфері, повноважень на звернення до суду з таким позов. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись із судовим рішенням, Заступником прокурора Полтавської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що оскільки державною створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема, шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) у частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення від сплати аліментів на утримання дитини, то відмова органу місцевого самоврядування у прийнятті боржників до виконання корисних робіт має наслідком подальше ухилення одного з батьків від обов`язку щодо належного матеріального забезпечення дитини та суттєво погіршує її становище. На думку скаржника, маючи реальну можливість розглянути на засіданнях виконавчого комітету та сесії питання внесення змін до бюджету в частині видатків для сплати порушникам заборгованості зі сплати аліментів, відповідач жодних заходів не зробив, що свідчить про невиконання ним своїх обов`язків та порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання та життя. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідач та третя особа надали до суду заяви, в яких просили провести розгляд справи за відсутності їх представників. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч.4 ст.229 та ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 16.08.2019 року до Козельщинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури надійшли листи старшого інспектора Козельщинського районного сектору філії державної установи "Центр пробації" в Полтавській області, у яких було зазначено, що до Козельщинського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Полтавській області протягом 2019 року на виконання надходили постанови Козельщинського районного суду стосовно жителів Козельщинського району про визнання їх винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк у 120 годин. Протягом 2019 року таким правопорушникам видавалися направлення до Козельщинської селищної ради для відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт. Однак, відповідач відмовляв у прийнятті до виконання суспільно корисних робіт, мотивуючи тим, що в затвердженому бюджеті селищної ради на 2019 рік не передбачено видатків на фінансування суспільно корисних робіт. Вважаючи, що відповідачем не вживалися заходи для внесення змін до бюджету в частині видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт, прокурор звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, з набранням чинності Законом України від 07.12.2017р. № 2234-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів, яким запроваджено новий вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи, вимагається внесення змін до інших нормативно-правових актів, які повинні опосередковувати виконання вимог цього Закону. Наразі такі зміни не внесені, механізм його реалізації, що стосується фінансування таких робіт, відсутній. За такого правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Законом України від 07 грудня 2017 року №2234-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» запроваджено новий вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи. Відповідно до статті 31-1 КУпАП, суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування. Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день. Згідно статті 183-1 КУпАП, несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин. Статтею 325-1 КУпАП визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня наступного за днем набрання постановою законної сили. Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування. За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці. Статтею 325-3 КУпАП установлено, зокрема, що на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт та нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів. Наказом Міністерства юстиції України від 19 березня 2013 року №474/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 березня 2013 року за №457/22989, затверджено Порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт (надалі - Порядок). Пунктами 11.1, 11.2, 11.5 Порядку передбачено, що виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації. Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування. Щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити (додаток 1) до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт. При виконанні постанов суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладаються зокрема погодження з органами місцевого самоврядування та власниками підприємств переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт (пункт 12.1 Порядку). Пунктом 13.15 Порядку визначено, що відповідно до визначеного переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення (додаток 21) на один з цих об`єктів. Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР). Відповідно до пункту 1 розділу І Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2017 №2649/5 (далі - Типове положення), уповноважений орган з питань пробації є органом виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та пробації. Згідно абзаців 15, 17 розділу ІІ Типового положення до основних завдань та функцій органу пробації належать: виконання адміністративних стягнень у вигляді виправних робіт, громадських робіт та суспільно корисних робіт; визначення спільно з органами місцевого самоврядування видів громадських робіт, суспільно корисних робіт та переліку об`єктів, на яких вони виконуються. Колегія суддів зазначає, що суспільно корисні роботи - це новий вид адміністративного стягнення, що полягає у виконанні правопорушником оплачуваних робіт. Такі роботи є одним з методів впливу на несумлінних батьків, які може бути призначено виключно у випадку прострочення боржником сплати аліментів на дитину. Тож зміни, що відбулись у законодавстві в частині посилення прав захисту дітей, мають на меті підвищення відповідальності платників аліментів і недопущення виникнення заборгованості. На відміну від громадських робіт, суспільно корисні роботи мають на меті оплатний вид адміністративного стягнення. Адже відповідно до статті 325-1 КУпАП кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватись саме на погашення боргу за аліментами. Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесення змін до КУпАП в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей. Пунктом 1 частини четвертої статті 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади. Згідно пп. 2 пункту «а» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України. При цьому, орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішені пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників. Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», серед основних принципів місцевого самоврядування визначено принцип поєднання місцевих і державних інтересів. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець не передбачає вимоги про те, що саме орган місцевого самоврядування має брати на себе функції об`єкта, на якому порушники будуть виконувати суспільно корисні роботи. Однак якщо на території, підпорядкованій органу місцевого самоврядування, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б відбувати покарання, то ним може стати саме рада як бюджетна установа, у зв`язку з чим остання має передбачити в місцевому бюджеті кошти на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.04.2020 року по справі №620/2001/19. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Під час розгляду справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Козельщинської селищної ради від 11.02.2019 № 17 затверджено Переліки визначення видів суспільно корисних та громадських робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення. Разом з тим, відповідач відмовляв у прийнятті до виконання суспільно корисних робіт, мотивуючи тим, що в затвердженому бюджеті на 2019 рік не передбачено видатків на фінансування суспільно корисних робіт. Отже, суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження. При цьому, колегія суддів враховує, що набрання чинності Законом України від 07.12.2017 № 2234-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів", яким запроваджено новий вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи, вимагає внесення змін до інших нормативних актів, які повинні опосередковувати виконання вимог цього Закону. Водночас, окремі правові колізії щодо співставлення норм Закону України "Про місцеве самоврядування" та Бюджетного кодексу України не може бути підставою для відмови в забезпеченні законодавчо встановленого обов`язку визначити та затвердити перелік видів суспільно - корисних робіт, адже такий обов`язок безпосередньо закріплений Законом України від 07.12.2017 № 2234-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів", КУпАП та деталізовано в Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №474/5 від 19.03.2013 року. Преамбулою Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, визначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 28 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці визнають право дитини на освіту і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема, сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей. Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити; охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав. З огляду на викладене, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні у межах визначених законом повноважень умов для забезпечення належного життєвого рівня дитини. При цьому, посилаючись на можливе порушення норм Закону України "Про місцеве самоврядування" та Бюджетного кодексу України, відповідачем не враховується, що одночасно він порушує норми пізніше прийнятого Закону України від 07.12.2017 № 2234-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів", який має важливе суспільне значення та направлений на захист інтересів дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що невчинення відповідачем дій для влаштування порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням Козельщинського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області та непередбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості із сплати аліментів є протиправною бездіяльністю, яка може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання. При цьому, колегія суддів зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб`єктом владних повноважень, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб`єкт ще не приймав, є передчасним і не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені. Оскільки передбачення в бюджеті видатків для фінансування суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості із сплати аліментів віднесено до виключної компетенції відповідача, враховуючи відсутність прийнятого у відповідності до вимог законодавства рішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов`язання Козельщинську селищну раду Полтавської області розглянути питання щодо вжиття заходів по влаштуванню порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням Козельщинського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Також, з урахуванням положень статті 139 КАС України сплачений скаржником судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу шляхом його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року по справі №440/4262/19 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради Полтавської області щодо невчинення дій для влаштування порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням Козельщинського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області та непередбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості із сплати аліментів. Зобов`язати Козельщинську селищну раду Полтавської області розглянути питання щодо вжиття заходів по влаштуванню порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням Козельщинського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул.Остроградського, 87, смт.Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 21063513) на користь прокурори Полтавської області (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 02910060) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з урахуванням положень п. 3 Прикінцевих положень розділу VI КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 10.06.2020 року