Постанова 4806 № 303/382/19

Справа № 303/382/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 02 червня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого Джуги С.Д. суддів Кожух О.А., Готри Т.Ю. з участю секретаря: Юрочко А.П. імена (найменування) сторін: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 квітня 2019 року у складі судді Довжанин В.М., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У січні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що відповідно до кредитного договору № б/н від 28.10.2015 року відповідач отримав кредит в розмірі 14 000, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.uaскладає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач, в свою чергу свої зобов`язання перед банком не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, яка станом на 16.12.2018 року складає 64 545 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень 14 копійок, яка складається з наступного: 7 041, 92 гривень заборгованість за кредитом; 33 176, 09 заборгованість по відсоткам; 20 777, 36 гривень заборгованість за пенею та комісією; 500, 00 гривень штраф (фіксована частина); 3 049, 77 гривень штраф (процентна складова). За вказаних обставин, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 64 545 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень 14 копійок та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1921 грн. Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 квітня 2019 року заявлений позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором б/н від 28.10.2015 року в розмірі 64 545 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень 14 копійок, яка складається з наступного: 7 041, 92 гривень заборгованість за кредитом; 33 176, 09 заборгованість по відсоткам; 20 777, 36 гривень заборгованість за пенею та комісією; 500, 00 гривень штраф (фіксована частина); 3 049, 77 гривень штраф (процентна складова). Вирішено питання по судовим витратам. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 02 квітня 2019 року залишено без задоволення. На дане заочне рішення, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у суду не було правових підстав для стягнення заявленої суми. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості. Однак, повністю погодитись з таким висновком апеляційний суд не може, з огляду на наступне. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 28.10.2015 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 14 000 грн. З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 16.12.2018 року у розмірі 64 545 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень 14 копійок, яка складається з наступного: 7 041, 92 гривень заборгованість за кредитом; 33 176, 09 заборгованість по відсоткам; 20 777, 36 гривень заборгованість за пенею та комісією; 500, 00 гривень штраф (фіксована частина); 3 049, 77 гривень штраф (процентна складова). Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути відсотки, пеню та штрафи. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.10.2015 року, позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на банківському сайті: https://privatbank.uaяк невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з Тарифів та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (28.10.2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (січень 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та порядок їх сплати. Згідно з п.3 ч.1 ст.3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У ч.1,3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-XII). Згідно з п.22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банк дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Зазаначені висновики містяться також в постановіВерховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №243/2224/17, провадження №61-31311св18 та в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №302/575/17, провадження №61-10478св19. Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 33 176, 09 заборгованість по відсоткам; 20 777, 36 гривень заборгованість за пенею та комісією; 500, 00 гривень штраф (фіксована частина); 3 049, 77 гривень штраф (процентна складова). Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28.10.2015 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, апеляційний суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7041,92 грн. В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Зважаючи на викладене, заочне рішення відповідно до пунктів ст.376 ЦПК України, в частині стягнення з ОСОБА_1 33 176, 09 заборгованості по відсоткам; 20 777, 36 гривень заборгованості за пенею та комісією; 500, 00 гривень штрафу (фіксована частина); 3 049, 77 гривень штрафу (процентна складова) підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким у даних вимогах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити. Заочне рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 7041,92 грн. заборгованості по тілу кредиту підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем пред`явлено позов на суму 64545,14 грн., апеляційним судом задоволено вимоги позивача в розмірі 7041,92 грн., що становить 10,9% від пред`явлених вимог. При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн. За подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 2881,50 грн. Загальний розмір судових витрат по справі становить 4802,50 грн., а отже на позивача слід покласти 89,1% від судових витрат 4279,02 грн., а на відповідача 10,9% судових витрат 523,47 грн. З огляду на викладене та враховуючи приписи ч.10 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути різницю судових витрат у розмірі 2358,03 грн. (2881,50-523,47). Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково. Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 33176, 09 грн. - заборгованості по відсоткам; 20 777, 36 гривень заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 3 049, 77 грн. - штрафу (процентна складова) - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у даних вимогах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити. Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк у розмірі 7 041, 92 гривень заборгованості за тілом кредитом залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 "д", код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2358,03 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 09 червня 2020 року. Головуючий: Судді: